9.3. Напрями вдосконалення оподаткування підприємств готельного господарства: вітчизняний та міжнародний досвід

На ціноутворення в готелях України, як і в інших країнах світу, суттєво впливають законодавчі акти, які визначають особливості державного регулювання цін.

Підприємства готельного господарства України сплачують 10 основних видів загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, а саме:

• податок на додану вартість;

• акцизний збір;

• податок на прибуток підприємства;

• податок на доходи фізичних осіб;

• мито;

• державне мито;

• плата (податок) за землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• відрахування на соціальні заходи від фонду оплати праці;

• плата за торговий патент та на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. За даними міжнародного досвіду, можливі різні варіанти встановлення місцевих податків:

1. У вигляді надбавок до загальнодержавних податків;

2. Введення місцевих податків за переліком, встановленим вищими органами влади, а вибір податків здійснюється місцевими органами. При цьому можуть застосовуватись як єдині ставки, передбачені загальнодержавним законодавством, так і диференційовані, що встановлюються кожним місцевим органом влади чи управління.

3. Можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

Характер встановлення місцевих податків залежить від рівня розвитку місцевого самоврядування й самофінансування, від того, який принцип покладений в основу побудови бюджетної системи — єдності чи автономності (повної чи обмеженої). Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим ширша автономність місцевих бюджетів і самофінансування регіонів.

До основних видів місцевих податків і зборів у готельному господарстві України відносять 4 з них, а саме:

1. До місцевих податків:

• податок з реклами;

• комунальний податок.

2. До місцевих зборів:

• готельний збір;

• збір за паркування автотранспорту.

У зв'язку з тим, що податків багато, вони суттєво впливають на ціни та на основні показники діяльності готелів. Можна твердити, що політика держави щодо суб'єктів підприємництва відслідковується у законах, які створюються з метою регулювання (у т. ч. сприяння, обмеження, спрямування й таке інше) підприємницької діяльності. А це означає, що аналіз самих законів, якими керуються підприємці у своїй роботі, дає можливість визначити особливості їх функціонування й прогнозувати розвиток як окремих підприємств окремих галузей, так і економіки в цілому.

У зв'язку з цим нами вивчалась динаміка основних показників діяльності готелів міста Києва та податкових платежів за 4 роки (табл. 20).

Таблиця 20

Динаміка основних показників господарської діяльності готелів м. Києва

Аналіз даних табл. 20 показав, що за чотири роки (з 1996 по 1999 рр ) валовий дохід готелів міста зріс у 2,21 рази, в тому числі доходи від експлуатації номерного фонду — в 1,83 рази, однак поточні витрати також зросли в 2,28 рази, в результаті чого абсолютна сума балансового прибутку скоротилася на 5,37%, а загальний рівень рентабельності у відсотках від валового доходу скоротився більше, ніж удвічі й склав 15,10%

За останні чотири роки відбулося значне зниження показників, що характеризують фізичні обсяги діяльності готелів міста. Так, у 1999 р. обслуговано клієнтів на 25,58% менше, ніж у 1996 р., у т. ч. Іноземних клієнтів майже удвічі менше, загальний термін перебування гостей скоротився на 1149,7 тис. людино-діб або на 36,75%, а середній відсоток і завантаження готелів знизився на 11,17%. Водночас середня ціна однієї людино-доби зросла в 3,11 рази, в т. ч. собівартість однієї людино-доби - в 3,87 рази.

За даними аналізу можна дійти висновку, що зростання обсягу доходів від експлуатації номерного фонду за досліджуваний період отримане повністю за рахунок підвищення цін, а фізичний обсяг діяльності різко скоротився. Основною причиною підвищення цін було зростання собівартості послуг, що відбувалося головним чином через об’єктивні причини. Достатньо відмітити, що за період з 1996 по 1999 рр. тарифи на електроенергію зросли в 2 рази, а на оплату комунальних послуг — більше, ніж у 4 рази. Таке підвищення цін стало можливим також і через значне поширення практики встановлення цін і тарифів доларовому еквіваленті на окремі види товарів і послуг. При цьому доларовий еквівалент застосовувався незалежно від того, була частка імпорту в структурі собівартості продукції, чи її не було. Водночас суттєво зросли витрати, залежні від економічної політики готельних підприємств, зокрема, витрати на ремонт матеріально-технічної бази, на оплату праці, що не завжди було економічно обґрунтованим. Так, при

зменшенні фізичного обсягу діяльності на 36,75%, середня облікова чисельність працюючих зросла на 12,83%, у результаті чого зросла працемісткість послуг майже в 2 рази (табл. 20).

Аналіз практики формування цін на готельні послуги в Україні показав що одним із визначальних факторів даного процесу нині є законотворча діяльність держави. Так, незважаючи на те, що готелі встановлюють ціни на свій товар самостійно, без узгодження з державними органами ціноутворення (тобто пряме регулювання відсутнє), держава здійснює суттєвий вплив на рівень цін у готелях шляхом непрямого економічного регулювання. Про це переконливо свідчить наведений перелік документів, відповідно до яких відбувається ціноутворення в готелях:

• Положення про готельний збір у м. Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 16.03.93 р. №17 (із внесеними змінами та доповненнями на основі рішення №51/772 від 23.03.00 р.);

• Декрет КМ України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. N«56-93;

• Закони України «Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори"» №3293-ХІІ від 17.06.1993 р.,

від 11.07.95 р. №297/95-ВР, від 17.12.98 р.№320-ХІV, від 18.03.99 р, №515-Х1V, від 17.09.99 р. №1065-ХІV, від 13.01.2000 р. №1375-ХІV;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про ціноутворення в умовах реформування економіки» від 21.10.94 р. №733 (із відповідними змінами);

• Інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості про­дукції (робіт, послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджена наказом Держжитло-комунгоспу України від 29.12.94 р. № 104;

• Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р, № 168/97-ВР;

• Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редак­ції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР);

• Закон України «Про внесення змін в Закон України "Про систему оподаткування"» від 18.02.97 р. № 77/97-ВР;

• Лист Державної податкової адміністрації України від 23.02.98 р, № 1873/10/16-1101 "Щодо уникнення подвійного оподаткування та усунення розбіжностей при трактуванні п. 4.1. ст. 4 Закону України від 3.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Про роль податків у формуванні основних показників господарської діяльності готелів м. Києва й цін на послуги готелів різної зірковості свідчать дані за 1999 р., зведені в табл. 21.

Якщо прийняти, що питома вага платежів у бюджет в доходах під експлуатації номерного фонду приблизно така ж, як і в валовому до­ході, то за даними табл. 21 можна дійти висновку, що питома вага державних податків і готельного збору в доходах від експлуатації номерного фонду в готелях різної зірковості в 1999 р. коливалась від 30,3% (в двозіркових) до 38,3% (в однозіркових), склавши в серед­ньому по місту 32,47%.

Диференціація лише цінових податків (податку на додану вартість і готельного збору) несуттєва: від 22,64% (мін) до 23,97% (макс), хоча їм розмір досить великий і складає майже чверть доходів, а питома вага загальних податкових платежів — приблизно третину.

При цьому не враховуються такі важливі фактори можливої диференціації податків, як питома вага доходів від обслуговування іноземних громадян, загальна рентабельність, середній тариф однієї людино-доби, які коливаються в досить широкому діапазоні, відповідно: 5,03 -61,65%; 4,00 - 21,90%; 12 - 313,3 грн. Як свідчать дані табл. 21, можли­вості щодо маневрування цінами на підприємстві збільшуються при підвищенні зірковості готелів. Крім того, виникає занепокоєння та обставина, що питома вага податкових платежів у ціні послуг готелів майже вдвічі перевищує розмір прибутку.

Таблиця 21

Основні показники господарської діяльності та рівня оподаткування готелів м. Києва, згрупованих за зірковістю (1999 р.)

Показники	Од. вим.	Класифікація готелів
		**** (Зп-ва)	*** (16 П-В)	** (12 п-в)	* (5 п-в)	б/з (42 п-ва)
Доходи підприємств	тис. грн	55972,3	98100,8	18722,5	3344,3	6064,8
В т.ч. доходи від експлуатації номерного фонду	тис.грн	26029,0	59422,0	12797,5	2475,0	4535,0
Питома вага доходів від обслуговування іноземних туристів і громадян	відсот. у дох. від експл.	61,65	49,77	27,17	6,22	5,03
Загальний термін перебування гостей	людино-діб	108702	761933	324971	178292	277457
Середній тариф на проживання	грн	313,3	101,4	92,3	18,0	12,0
Балансовий прибуток	тис. грн	8260,6	14541,8	4101,0	359,8	243,8
Загальна рентабельність	відсот. до вал.дох.	14,76	14,82	21,9	10,76	4,00
Платежі до бюджету	тис. грн	12387,0	21208,3	3809,8	952,5	1406,2
Відсоток від валового доходу	відсот.	22,13	21,62	20,35	28,48	23,19
Готельний збір	тис. грн	3486,10	5830,0	1273,6	6243,1	1377,17
У відсотках від доходів від експлуатації номерного фонду	відсот.	13,40	9,81	9,95	9,82	8,30

У загальнодержавній системі податків і обов'язкових платежів, які сплачують підприємства готельного господарства в Україні, найвагоміше значення мають податок на додану вартість і податок на прибуток, а в системі місцевих податків і зборів — готельний збір Зауважимо, що податковий тиск спричинив зростання витрат підприємницької діяльності, а отже й масове прагнення підприємців перекласти зростаючі витрати на плечі споживачів шляхом підвищення цін на послуги. Цим пояснюється той факт, що при визначенні можливої динаміки середніх цін на послуги готелів, їхні власники (незалежно від форми власності, розміру та інших характеристик підприємства) використовують переважно «витратний» метод обгрунтування вихідних ринкових цін (вихідна ціна = середні витрати + середній прибуток).

Отже, зниження показників діяльності столичних готелів відбулося не лише через відомі об'єктивні причини, але й внаслідок несприятливих умов діяльності, що виникли як результат дії законів, зокрема тих, що регулюють оподаткування готельних підприємств. Для більшої наочності порівняємо ставки оподаткування готельних підприємств України і інших країн Європи (табл. 22).

Таблиця 22