Географія Загальна географія

Мапа Вануату

Знімок Вануату з космічного супутника

Меланезійська держава Вануату представляє собою ланцюг островів Y-подібної форми, що тягнеться з півночі на південь на 1176 км. Найближча держава, Соломонові Острови, розташована приблизно за 170 км на північ від Вануату, Нова Каледонія — за 230 км на північний захід, Фіджі — за 800 км на схід, Австралія — за 1750 км на захід.

Площа суші Вануату становить 12 336 км². Архіпелаг складається з 14 великих і 60 дрібніших, але населених островів. Загалом, до складу Вануату входить 83 острови^[4]. Найважливішими з них є острови Ефате, Еспіріту-Санто, Танна таМалекула (рос.). Найбільшим островом є острів Вануату Еспіріту-Санто, на території якого також знаходиться найвища точка країни — гора Табвемасана (рос.) (1879 м). На островах Амбрим (рос.), Оба (рос.) та Танна розташовані гори, висота яких перевищує 1000 м над рівнем океану. Велика частина островів має гористий рельєф, що викликано рухом океанічних плит. Деякі острови з вертикальними скелями оточені кораловими рифами. На захід від архіпелагу розташована океанічна западина глибиною до 8000 м.

Найпівнічнішим островом Вануату є острів Хіу (рос.) в групі Торрес (рос.): він розташований за декілька кілометрів від найпівденнішої групи Соломонових Островів — островів Санта-Крус (рос.). Офіційно найпівденнішим островом країни є острівАнейтьюм (рос.), однак Республіка оскаржує у Нової Каледонії південніші острови Матью та Хантер (англ.)^[5].

Геологія

Виверження вулкана Ясур

З точки зору геології острови Вануату молоді, а їх формування відбулося в ході чотирьох основних етапів вулканічноїактивності^[6], викликаної рухом літосферних плит в регіоні^[7]. Структурно острови Нових Гебридів складаються переважно з вивержень вулканічної породи: материнської породи, базальту,андезитів, вулканокластичних відкладень і вапняку^[8].

Острови Вануату почали формуватися в епоху міоцену^[8]. Острови Еспіріту-Санто, Малекула (рос.) таТоррес (рос.) з'явилися приблизно 22 млн років тому, Маево та Пентекост — близько 4-10 млн років тому, інші острови архіпелагу — близько 2-3 млн років тому^[7]. При цьому процес формування островів триває: ймовірно, до 20% сучасної суші Вануату сформувалося протягом останніх 200 тисяч років^[6].

Острови Епі та Тонгоа в групі Шеперд в минулому представляли собою єдиний острів Кувае (назва була запозичена з легенд островів, розташованих на південний схід від Епі)^[9]. Однак після великого виверження однойменного вулкана в 1452 році Кувае був зруйнований: в результаті утворилися два самостійних острови і велика кальдера овальної форми (12 x 6 км). Це виверження, найбільше за останні 10 тисяч років (в атмосферу було викинуто до 35 км³ вулканічного матеріалу), вплинуло не тільки на географію та історію архіпелагу Нові Гебриди, а й надавало вплив на глобальний клімат протягом декількох років^[10].

Історію формування островів Нових Гебридів можна коротко описати таким чином. Спочатку було відмічено підняття підводних вулканів, які досягнувши поверхні океану, продовжили цей процес. Згодом вулканічна активність знизилася, почався активний ріст коралів по краях вулканів. Рух літосферних плит викликало підняття підводних рифів, які стали частиною суші (близько 20% поверхні сучасних островів Вануату становить вапняк)^[7]. Потім поверхня островів зазнала ерозії, в результаті якої сформувався сучасний рельєф островів. Однак процес підняття на сучасному етапі не закінчився: щорічний підйом становить близько 0,5 мм^[7].

Рівнина біля вулкана Ясур

Острови Вануату розташовані у вулканічному поясі Тихого океану, де стикаютьсяАвстралійська та Тихоокеанська літосферні плити. Через це на островах часто відбуваються виверження вулканів і підземні поштовхи, хоча вони рідко досягають руйнівної сили.

Найвідомішим діючим вулканом Вануату є Ясур, розташований на острові Танна (його висота досягає 365 м). Недалеко від нього знаходиться озеро Сіві, оточене з усіх боківлавовими долинами і вулканічним попелом. Ясур також вважається одним з найдоступніших для людини діючих вулканів світу^[11]. Згідно із міфологічним уявленням місцевих жителів вулкан є домівкою мертвих духів, тому це місце є священним. Згаслий вулкан Оба на острові Оба (рос.) досягає висоти 1500 м над рівнем моря. В його трьох кратерах розташовані термальні озера, найбільшим з яких є озеро Манаро^[11].

На багатьох островах існують підземні печери, що утворилися як в результаті вулканічної активності, так і ерозії вапняку чи попелу. Одна з найвідоміших печер — Сівірі на острові Ефате^[5]. Іншим важливим аспектом місцевої геології є берегові породи, які складені з цементованого до кам'яного стану розчину, що утворився з карбонату кальціючерепашок і планктону. При цьому твердне не тільки пісок на березі, а й інші предмети як, наприклад, різне військове устаткування епохи Другої світової війни на мисі Мільйон-Долар (англ. Million dollar Point) на Еспіріту-Санто^[5].

На островах Вануату відсутні відомі людині великі родовища корисних копалин, проте ведеться активна геологічна розвідка. Зустрічаються незначні родовища золота (перш за все, на острові Еспіріту-Санто) і марганцю (до 1980-х років видобувався на острові Ефате^[12]).

Клімат

Водоспад недалеко від села Мєлє (острів Ефате)

Вологий тропічний клімат, близький до екваторіального, є характерним для більшості островів Вануату. Проте на островах з гористим рельєфом існують чіткі кліматичні відмінності залежно від висоти над рівнем моря і впливу пасатів^[8]. На низьких висотах південно-східні навітряні сторони островів мають типовий екваторіальний клімат (кількість опадів варіюється від 2500 до 4000 мм); північно-західні підвітряні сторони характеризуються тропічним кліматом з двома сезонами в році (кількість опадів звичайно не перевищує 2000 мм). На висоті приблизно 500–600 м на півдні і 200–300 м на півночі архіпелагу у високогір'ях клімат вологий з частими туман ами і опадами, що перевищують 5000 мм на рік^[8].

З травня по жовтень (зимові місяці) на Нових Гебридах дмуть південно-східні бризи. В результаті спостерігаються сонячні дні та прохолодні ночі. З листопада по квітень повітря дуже вологе внаслідок дуже частих і сильних злив. У цю пору року спостерігаються високі температури та часті циклони. Середньорічна температура під час сезону дощів на північних островах становить 30 °C, в сухий сезон — близько 20 °C. На південних островах середньорічна температура варіює від 29 °C до 17 °C. У столиці держави, місті Порт-Віла, вологість під час сезону дощів може досягати 90%. Під час сухого сезону — порядку 70-74%.

Сезон сильних дощів на всіх островах Вануату триває з січня по березень. Самим дощовим місяцем у році є лютий (20 дощових днів). Найсухіші місяці — серпень і вересень. Середньорічна кількість опадів на північно-східних островах становить близько 4000 мм, на південних — 2360 мм.

Циклони на островах трапляються найчастіше в грудні-березні і формуються над Кораловим морем, що лежить на північний захід від Вануату.