Політичний устрій

В Науру є три політичні партії: Демократична партія, Партія Центру та Наоеро Амо.

Міжнародна політика

У грудні 2009 році уряд Науру визнав бунтівні регіони Грузії Абхазію та Південну Осетію за незалежні держави. Водночас, між Російською федерацією та Науру було підписано угоду, за якою, згідно з інформацією з різних джерел^[8], Росія надає Науру гуманітарну допомогу в розмірі 50 мільйонів доларів США та фінансує модернізацію морського порту Науру. Доктор Кеке, міністр фінансів та зовнішніх справ Науру, заперечив можливість існування будь-якого зв'язку між фінансовою допомогою Росії та визнанням Абхазії та Південної Осетії.^[9]

Економіка

Економіка Науру практично повністю базується на добуванні фосфатів. За останні роки запаси фосфатів практично вичерпалися, і країна може залишитися без головного фінансового джерела. Хоча уряд країни й намагався знайти альтернативні джерела заробітку, поки що, вони так і не були знайдені.

Стосовно інших відділів економіки, питна вода, паливо і продовольчі товари доводиться імпортувати.

Транспорт

Довжина автодоріг на Науру становить близько 40 км. Довжина доріг із твердим покриттям становить 29 км, з котрих 17 км розташовані вздовж узбережжя. Із району фосфоритних розробок до узбережжя тягнеться 12-кілометрова дорога без твердого покриття. Транспортні засоби на дорозі тримаються лівого боку. Національне водійське посвідчення є прийнятним. Але, на острові існує межа швидкості: 30 миль на годину.

На півдні острову розташований Міжнародний аеропорт Науру. Національною науруанською авіакомпанією є «Ауе Ейрлайн», в розпорядженні котрої знаходиться всього лише один літак Боїнг-737.

Святкові дні

Державні свята: найцікавіше свято в Науру є Ангам день (26 жовтня). Слово «ангам» означає повернення на батьківщину.

Інші святкові дні:

• Новий рік (1 січня),

• День незалежності (31 січня),

• Великдень (5-8 квітня),

• День Конституції (17 травня),

• Різдво або День подарунків (25 і 26 грудня).

Примітки[ред. •

1. Вгору↑ Департамент економіки та навколишнього середовища Науру. 2003. Перша Національна доповідь до the United Nations Convention to Combat Desertification (UNCCD)(англ.)Процитовано 2 травня 2010

2. Вгору↑ McDaniel, C. N. and Gowdy, J. M. 2000. Paradise for Sale. University of California Press ISBN 0-520-22229-6 ст. 13-28(англ.)

3. Вгору↑ Карта німецьких володінь в Океанії. 1920(англ.)

4. Вгору↑ Ellis, A. F. 1935. Ocean Island and Nauru — their story. Angus and Robertson Limited. ст. 29-39(англ.)

5. Вгору↑ Угода між Австралією, Новою Зеландією та Великобританією по відношеннб до Науру. 1923(англ.)

6. Вгору↑ Захоплення Японією островів Мікронезії. 1955(англ.)

7. Вгору↑ Науру. Енциклопедія Кругосвет(рос.)

8. Вгору↑ Науру визнає самопроголошені країни(англ.)

9. Вгору↑ Науру очікує збільшення експорту(англ.)

Посилання

• Інформація про Науру(рос.)

• Науру на UCB Libraries GovPubs(англ.)

ДжерелаВелика ілюстрована Енциклопедія Географії//Видавницто «Махаон» 2007

Джерело Інформаційної Довідки

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D1%80%D1%83