Ніуе[ред. • ред. Код]

Докладніше: Ніуе

Берегова смуга Ніуе.

Ніуе стала залежною територією Нової Зеландії 1901 року. 1975 року в результаті референдуму, проведеного під егідою ООН, країна отримала незалежність, і відтоді, відповідно до положень власної конституції, є самоврядною державою у вільній асоціації з Новою Зеландією. Хоча Нова Зеландія зберегла зобов'язання з представництва міжнародних інтересів Ніуе, тим не менш, у практиці Ніуе самостійно представляє свої інтереси на міжнародній арені й самостійно бере участь у роботі міжнародних організацій. Нова Зеландія несе відповідальність за забезпечення безпеки Ніуе. Конституція Ніуе передбачає обов'язок для Нової Зеландії надання економічної допомоги країні, і Нова Зеландія є найбільшим донором державного бюджету Ніуе. 2006 і 2007 фінансового року Ніуе почали самостійно адмініструвати свій державний бюджет, але 2008 року бюджет практично повністю позбувся надходжень, крім економічної допомоги від інших держав^[55].

Територія Росса

Докладніше: Територія Росса

Новозеландська антарктична база Скотт.

Територія Росса перейшла в управління Нової Зеландії 1923 року від Великої Британії, саме тоді було визначено межі цих територій та обумовлено землі й острови, що входять до них: частину Землі Вікторії, шельфовий льодовик Росса, острови Росса, Баллені, Скотт таРузвельт. На підставі низки державних актів Нова Зеландія поширює свою юрисдикцію на Територію Росса і обмежує води навколо неї як власну ексклюзивну економічну зону. Проте після підписання 1961 року договору про Антарктику, який визнав наявність територіальних претензій ряду держав на землі й води Антарктиди (договір не вирішив ці претензії, але обмежив появу нових), Нова Зеландія де-факто дотримується інтернаціонального статусу материка і обмежує свою юрисдикцію лише територією власної антарктичної станції або розповсюджує її на своїх громадян, які перебувають на континенті. Наукові бази Скотт (Нова Зеландія) та Мак Мердо (США) — єдині населені бази на цій території, що діють протягом усього року^[56].

Населення

Докладніше: Населення Нової Зеландії

За даними на лютий 2010 року населення Нової Зеландії становить близько 4353 млн осіб^[57].

Основну частину населення країни становлять новозеландці європейського походження, здебільшого нащадки вихідців з Великої Британії. За даними перепису населення 2006 року, сумарна частка населення європейського походження становить приблизно 67,6 %^[58] від загального населення країни. Представники корінного народу, маорі, складають близько 14,6 % населення^[59]. Дві наступні найбільші етнічні групи — представники азіатських і полінезійських народів становлять 9,2 % і 6,5 % населення країни відповідно^[58].

Середній вік жителів країни становить близько 36 років. 2006 року в країні жило більше 500 осіб, старших 100 років. У тому ж році частка населення у віці до 15 років становила 21,5 %^[60].

Приріст населення 2007 року склав 0,95 %^[61]. Загальний коефіцієнт народжуваності в тому ж році склав 13,61 народжень на 1000 осіб населення^[62], а загальний коефіцієнт смертності — 7,54 смертей на 1000 осіб населення^[63].

Велика частина новозеландців постійно (або протягом тривалого часу) мешкає за межами країни. Найбільша новозеландська діаспора живе в Австралії (у 2000 році кількість новозеландців, які живуть в Австралії, становила близько 375 000 осіб^[64]) і у Великій Британії (у 2000 році близько 50 000 осіб, при цьому близько 1 7% новозеландців мають або британське громадянство, або право на його отримання^[65]). Традиційно новозеландці, які живуть за межами країни, підтримують тісні контакти з батьківщиною, і багато з них заслужено належать до видатних представників своєї країни (див. також: Відомі новозеландці).

За даними перепису населення 2006 року, більша частина населення (близько 56 %) сповідує християнство (2001 року таких було 60 %). Найпоширенішими деномінаціями християнства в країні є англіканство, католицизм латинського обряду, пресвітеріанство та методизм. Послідовники сикхізму, індуїзму та ісламу складають наступні найбільші релігійні громади Нової Зеландії. Близько 35 % населення країни в ході перепису не асоціювали себе якоюсь з релігією (2001 року таких було 30 %)^[66].