
осот4
.docx
Осот (Sonchus);
родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих
(Compositae). Осот - рід
рослин, до якого належать багато (близько
70) представників, але у Росії та Україні
трапляються декілька з них, найбільш
відомі три, й усі — бур'яни. Серед них є
однорічники — жовтий осот городній (S.
оіеraceus), дворічники і багаторічники —
осот польовий (S. arvensis) та інші. Це рослини
заввишки до 80-100 см. Листки у них колючі,
ланцетні, цілісні чи виїмчасто-лопатеві,
з серцеподібною основою. Квітки язичкові,
жовті, у кошиках, зібраних у загальне
щиткоподібне суцвіття. Цвітуть у
червні-вересні. Насіння проростає без
періоду спокою, а всього у кожної рослини
майже 6500 насінин. У поєднанні зі здатністю
розмножуватися вегетативно (шматочками
коренів), осоти справді є одними з
найнебезпечніших бур'янів. Зростають
у садах, на городах і засмічених місцях
у Євразії і навіть в Африці. Інколи
осотом неправильно називають рослину
роду Дурман. Городній осот має лікарські
властивості, його використовують у
народній медицині.
Сировина рослини містить
дубильні речовини, каротин (провітамін
А) і невелику кількість каучуку.
Оман
високий
(Inula helenium).
Багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцвітих). Має
товсте, м'ясисте кореневище з численними
довгими коренями. Стебла міцні, прямі,
рубчасті, 1–2 м заввишки, у верхній
частині розгалужені, внизу розсіяно -
, вгорі – густо жорстко -волосисті.
Листки чергові, цілісні, нерівномірно
зубчасті, великі (до 50 см завдовжки і
18–25 см завширшки), зверху жорстко-волосисті,
знизу – сіроповстисті; приземні –
черешкові, еліптично-видовжені; стеблові
– сидячі, видовжено яйцевидні, загострені.
Квітки жовті, зібрані у великі (6–8 см у
діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці
стебла щитковидне суцвіття; крайові
язичкові квітки – жіночі, з вузько
лінійним три зубчастим язичком; серединні
– двостатеві, трубчасті. Плід – сім'янка.
Цвіте у червні – серпні (іноді – у
вересні). Поширення. Оман високий росте
розсіяно майже по всій території України.
Полюбляє узлісся, чагарники, лісові
луки, береги річок, вологі місця. Для
виготовлення ліків використовують
кореневище і корені оману.
Нагідки
лікарські, або аптечні (Calendula
officinalis) крокіс, сердечник, календула.
Родина складноцвітих — Compositae. З
лікувальною метою використовують квітки
рослини. У Радянському Союзі й, зокрема,
на Україні нагідки дуже поширені як
декоративна рослина, яка цвіте з липня
по вересень. Нагідки — однорічна рослина
зі своєрідним неприємним запахом. Стебло
прямостояче, гіллясте, заввишки 20—50
см, покрите цупкими волосками, іноді
трохи липке, особливо в суху сонячну
погоду. Листки чергові, густо одягають
стебло; нижні — широко лопаткові; верхні
— довгасті або широко – ланцетовидно
, сидячі, обіймають стебло й гілки. Квітки
найчастіше оранжево-жовті, рідше
яскраво-оранжеві або оранжево-червоні,
зібрані в великі одиночні кошики на
вершечку стебла й гілок. Плоди — сім'янки
без чубків, як це звичайно буває в інших
кошикуватих складноцвітих (пижмо,
цикорій та ін.). Крім ефірної олії, в
нагідках є барвна речовина, схожа на
каротин, багато вітаміну С й фітонциди.
Відповідно до того, як діють нагідки на
організм, їх знають у народі як сечогінний,
потогінний, очисний, в'яжучий, протигнійний,
протизапальний і як дезинфікуючий
засіб.
Лопух
справжній або лопух великий (Arctium
majus або Arctium lappa)
реп'яхи, дідівник.
Родина складноцвітих — Compositae. З
лікувальною метою використовують його
корінь, листя й насіння.
Поширений по всій території Європейської
частини Радянського Союзу і зокрема
всюди на Україні, а також у Сибіру, в
Середній Азії та по всій території
Європи. Росте на пустирях, біля полів і
доріг. Лопух справжній, або великий,—
багаторічна рослина. Корінь великий і
товстий; стебло гіллясте, заввишки до
півтора метра; листки чергові, великі,
серцевидно-яйцевидні, цілокраї, рідше
— виїмчасто-зубчасті, знизу павутинно
- повстисті. Квіткові кошики в щитковидних
суцвіттях майже кулясті, з обгорткою з
черепи-частих, майже голих
шиловидно-загострених, на кінці гачкуватих
листочків, що утворюють собою після
відцвітання так звані реп'яхи. Квітки
дрібні, трубчасті, пурпурні; сім'янки
довгасті, стиснені, вздовж ребристі.
Інший вид лопуху — павутинистий більше
поширений, ніж лопух справжній, але мало
чим відрізняється від нього ботанічними
особливостями й лікувальними властивостями.
Обидва ці види лопуху ростуть на вологих
місцях, поблизу жител, на городах, біля
доріг, на полях, у садах. Корінь лопуху
заготовляють восени .
Кульбаба
лікарська (Taraxacum officinale); літучки,
пустодуй, солдатики, плішивець; родина
Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих
(Compositae); У рослини є цікава особливість:
вона закриває свої квіти у похмуру
погоду і на ніч. Корінь кульбаби
вертикальний, товстий, бурий, на розрізі
білий. При механічному пошкодженні усі
частини рослини виділяють гіркий
молочний сік. Листки — у прикореневій
розетці, ланцетоподібно-зубчасті,
виїмчасті. Квітконос трубчастий,
порожнистий. Квітки яскраво-жовті,
зібрані у суцвіття — кошики. Після
відцвітання залишається голе квітколоже,
звідси й походить народна назва —
плішивець. Плід — сім'янка з чубком.
Лікарські якості кульбаби значно
переважають її негативні властивості.
Тим більше, що із заготівлею рослини не
виникає жодних проблем, росте вона
повсюдно, нерідко утворюючі килимові
зарості на луках, газонах, у садах, уздовж
доріг. Збирають траву (листя і квітки)
кульбаби під час цвітіння і корені
(восени). Траву сушать у затінку під
укриттям, а корені ретельно промивають
у холодній воді, ріжуть вздовж на чотири
частини і сушать на сонці або у сушарці
при температурі 40-50 °С.
Королиця звичайна
(Leucanthemum vulgare, синоніми: L. margahtae, Chrysanthemum
leucanthemum); невісточки, попівник; родина
Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих
(Compositae);
Рослина, яку в побуті часто
називають ромашкою, насправді має зовсім
іншу назву. Ромашку знають усі, але, якщо
спитати про королицю (невісточки),
зазвичай відповідають негативно. Рослина
— трав'янистий багаторічник. Висота її
до 120 см; стебло голе чи дещо опушене,
безлисте на верхівці. Прикореневі листки
довго черешкові, від довгастих до
обернено-яйцеподібних, біля основи
звужені, зубчасті з країв. Стеблові
листки сидячі чи на коротких черешках,
з країв зубчасті, лінійно-довгасті.
Квітки, як у багатьох айстрових, двох
типів: трубчасті (серцеподібні, жовті)
і язичкові (крайові, білі), цвітуть з
кінця травня до початку вересня. Плід
— сім'янка. Рослина широко розповсюджена,
на Україні майже по всій території.
Деревій благородний
(Achillea nobilis; тысячелистник благородный).
Це багаторічна трав'яниста сірувата
рослина родини айстрових (складноцвітих).
Має вкорочене багатоголове, без
повзучих пагонів кореневище. Стебла
30—50 см заввишки, прямостоячі, вгорі
розгалужені, біля основи — здерев'янілі,
виходять пучками по 3—10. Листки двічі
перисто-розсічені, видовжено еліптичні;
кінцеві часточки листків лінійно-ланцетні;
стрижень листка — з додатковими
зубчастими частками між сегментами.
Квітки зібрані в дрібні кошики, що
утворюють складний щиток; крайові
квітки маточкові, язичкові, білі або
жовтаво-білі, серединні — трубчасті,
двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у
червні — вересні. Росте на степах та
на сухих схилах на півдні Полісся
(зрідка), в Лісостепу, Степу та в Криму.
Для виготовлення ліків використовують
траву і квітки . Заготівлю проводять
від початку до середини цвітіння
рослини.
ВОЛОШКА СИНЯ (
Centaurea cyanus)
— одно- або дворічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцвітих).
Стебло 25—50 см заввишки, прямостояче,
від середини розгалужене,
клочкувато-павутинисте. Нижні й серединні
стеблові листки ліровиднорозсічені,
видовжено-оберненоланцетні, цілокраї,
віддаленодрібнозубчасті, верхні —
переважно лінійні. Квітки — в одиничних
кошиках на кінцях стебел та пазушннх
гілочок: крайові квітки збільшені,
лійковидні, сині, голубі, лілово-рожеві
або білі, неплідні; серединні — фіолетові,
двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у
червні — липні. Росте по всій території
України в посівах ярих та озимих культур,
на трав'янистих і забур'янених місцях.
Використовують лише крайові квітки,
зібрані в період їхнього повного
цвітіння.
Волошка лучна
(Centaurea jacea);.родина Айстрових (Asteraceae),
або Складноцвітих (Compositae); Лучна волошка
— рослина з грубим розгалуженим
ребристо-борозенчастим стеблом 30-80 см
заввишки. Листки ланцетні чи
еліптично-ланцетні, цілісні чи
перистолопатеві. Квітки малиново-бузкові,
в одиночних кошиках на кінцях стебла
та гілок. Обгортка завширшки 10-15 см.
Придатки листочків обгортки світло-бурі,
плівчасті, «лускаті». Рослина цвіте з
червня до вересня. Плід — сім'янка.
Інколи можна натрапити на різновид цієї
волошки з незвичайними квітками: крайні
— білі, а серединні — червоні. Рослина
має лікарські властивості, проте, на
відміну від волошки синьої, її застосовують
у дещо інших випадках і лише у народній
медицині. Використовують траву або
окремо квіткові кошики, які заготовляють
у період квітування. У рослині містяться
посівах, біля шляхів і жител.
дубильні речовини, ксантоглікозид
центаурин; у листках — до 120 мг% аскорбінової
кислоти .
Талабан
польовий (Thlaspi arvense) ярутка полевая
Однорічна трав'яниста рослина родини
хрестоцвітих з запахом часнику. Стебло
прямостояче, голе, угорі розгалужене,
20–50 см заввишки. Листки чергові: стеблові
– сидячі, видовжено-ланцетні, зубчасті,
біля основи стріловидні, нижні – в
прикореневій розетці, довгасто-овальні
або обернено яйцеподібні, велико
зубчасті, звужені біля основи в черешок,
рано відмирають. Квітки двостатеві,
правильні, дрібні, білі чотирипелюсткові,
зібрані в китицю. Плід – стручечок .
Цвіте у квітні – липні. По всій території
України росте як бур'ян.
Цикорій дикий, або звичайний
(Cichorium intybus) петрові батоги, городня
волошка, серпівник. Родина складноцвітих
— Compositae. З лікувальною метою використовують
коріння й зрідка листя цієї рослини.
Цикорій дикий — багаторічна, досить
висока рослина (людині по пояс, а іноді
й вища), з м'ясистим коренем і прикореневими
довгастими листками,
виїмчасто-пірчасто-надрізаними, як у
кульбаби, зібраними розеткою; стеблові
листки — сидячі, ланцетні. Стебло
розгалужене, голе, шорстке. Суцвіття —
розкриті кошики, середньої величини,
одиночні, розміщені на кінцях гілок і
по 2—3 в пазухах листків. Усі квітки в
кошиках язикові з голубими, рідше білими
або рожевуватими пелюстками. Цикорій
вирощують досить широко, з його коріння
добувають так звану цикорну каву, яку
широко застосовують у кондитерській і
спирто-горілчаній промисловості.
Череда
трироздільна (Bidens tripartita); причепа,
собачі реп'яхи, чорнобривець болотяний,
золотушна трава; родина Айстрових
(Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae); Ця
чудова лікарська рослина — трав'янистий
однорічник з прямим, супротивно
розгалуженим стеблом заввишки 15-60, рідко
до 100 см. Зазвичай стебло голе, рідко —
опушене нечисленними волосками. Листки
у череди супротивні, тричі перисто-роздільні.
Квітки жовті, у плоских кошикових
суцвіттях, розташованих по одному на
кінцях стебел. Цвіте рослина у липні-серпні.
Плід — сім'янка з 2-3 зазубреними щетинками.
Росте на вологих луках, болотах, біля
водойм, у канавах. Поширюється, чіпляючись
насінням (плодиками) за шерсть тварин
і одяг людини. На городах — злісний
бур'ян. Для медичних потреб заготовляють
траву череди у період бутонізації.
Збирають верхню частину рослини разом
із пуп'янками і квітками, що починають
розкриватися, а також бокові пагони
стебел з листям. Відстань від місця
зрізу до верхівки не повинна перевищувати
15 см.
Мильня́нка лі́карська
(Saponaria officinalis L) Місцеві назва — собаче
мило, дике мило, мильний корінь тощо. 3
родини гвоздикових — Caryophyllaceae.Багаторічна
трав'яниста рослина (30—60 см заввишки)
з розгалуженим повзучим кореневищем.
Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене,
гладеньке або трохи шорстке. Листки
(5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки)
супротивні, видовжені або еліптичні,
цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з
трьома жилками, звужені при основі в
короткий черешок. Квітки великі,
правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих
щіткоподібних суцвіттях на головному
стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста,
циліндрична, часто червонувата, коротко
опушена, з п'ятьма трикутними зубцями.
Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з
довгими лінійними нігтиками і цілісним
або виїмчастим відгином. Тичинок десять,
маточка одна, стовпчиків два, зав'язь
верхня. Плід — довгаста яйцеподібна
коробочка з чотирма зубцями на верхівці.
Насіння численне, ниркоподібне, дрібно
горбочкувате. Росте мильнянка серед
чагарників, на галявинах, узліссях, у
хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна
рослина. Цвіте у червні — жовтні.
Чебрець звичайний (Thymus serpyllum L.) Місцеві назви — чепчик, мала материнка, богородська трава, чабер тощо. 3 родини губоцвітих — Labiatae (Lamiaceae). Невеличкий (5-15 см заввишки) кореневищний напівкущик з численними повзучими дерев'яніючими стеблами. Квітконосні стебла висхідні, безквіткові — повзучі. Листки черешкові, супротивні, дрібні, овальні, цілокраї, по краю до половини листка війчасті. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у головчасті щільні верхівкові суцвіття. Оцвітина подвійна. Чашечка чітко двогуба, з короткою волосистою трубочкою та нерівновеликими зубцями, які по краях укриті війками. Верхні зубці чашечки більш-менш однакові, трикутні або ланцетні. Нижні два зубці лінійно-ланцетні, більші за верхні. Віночок (6-8 мм завдовжки) зросло пелюстковий, нечітко двогубий з виїмчастою верхньою і трилопатевою нижньою губою, звичайно рожево-фіолетовий, рідко білий. Тичинок чотири, які розходяться і видаються з віночка. Маточка одна з чотирилопатевою верхньою зав'яззю, коротким стовпчиком дволопатевою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки овальні, дрібні, буро-коричневі. Росте у хвойних і мішаних Лісах, на узліссях, галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — липні.
Пе́рстач
прямостоя́чий, калган (Potentilla erecta (L.)
Hampe) Місцеві назви — калган, п'ятипал,
дерев'янка, зав'язник тощо. Багаторічна
трав'яниста рослина родини розових
(Rosaceae) 15—50 см заввишки з товстим, коротким
бульбисто потовщеним дерев'янистим
кореневищем. Квітконосні стебла виходять
з пазух прикореневих, збірних у пучок
листків. Стебла висхідні або прямостоячі,
у верхній частині вилчасторозгалужені,
короткоопушені, листорозміщення чергове.
Стеблові листки зелені, трійчасті з
великими парними прилистками, сидячі,
з клиноподібно-видовженими
надрізано-пилчастими догори листочками.
Прикореневі листки 3—5-пальчасті,
черешкові. Квітки на довгих квітконіжках,
поодинокі (10—13 мм у діаметрі), правильні,
з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною.
Чашечка з чотирма вузькими частками і
підчашею, волосиста. Пелюсток чотири.
Вони блідо-жовті, оберненояйцеподібні,
виїмчасті, трохи довші від чашечки.
Тичинок 15—20, маточок багато, зав'язь
верхня. Плід складається з багатьох
горішкоподібних сім'янок. Перстач
прямостоячий росте в соснових і мішаних
лісах, на лісових полянах і суходільних
луках, на окраїнах боліт. Світлолюбна
рослина. Цвіте у червні — вересні.
Калина
звичайна, червона калина (лат. Viburnum
opulus); місцеві назви: карина, калена,
калинина — високий гіллястий кущ
заввишки 2-4 м з сірою корою, з роду калина
(Viburnum), родини Адоксових (Adoxaceae). Гарний
плодовий і декоративний чагарник. Росте
на всій території Україні, особливо в
поліській та лісостеповій зонах. Пагони
зеленувато-сірі з супротивними, великими
(до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см
завдовжки, супротивні, майже голі.
Пластинка їх 3-5-лопатева з серцеподібною
основою, зелена, з двома ниткоподібними
прилистками, черешки довгі. Квіти зібрані
в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття:
крайові квітки - великі, білі, безплідні;
серединні — дрібніші, двостатеві.
Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок
(до 5 мм у діаметрі) п'ятироздільний,
тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик
короткий з трироздільною приймочкою,
зав'язь нижня. Плоди — ягодоподібні
червоні, овальні кістянки (6,514 мм завдовжки
і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвлену
червоним соком плоску тверду кісточку.
Залишаються на гілках дуже довго і
прикрашають кущ навіть зимою. Калина
звичайна росте в підліску мішаних і
листяних лісів, по берегах рік і водойм.
Краще росте на понижених, добре зволожених
місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала
але вимоглива до вологи. Цвіте у травні
— червні, плоди достигають у вересні.
Розмножують її зеленими і здеревілими
живцями, відводками, насіння.
Чаполоч
пахуча (Hierochloe odorata (L.) Wahlb.) Місцеві
назви - чапула, чапол, зубрівка та ін.
Багаторічна трав'яниста рослина родини
злакових з довгими повзучими кореневищами.
Стебла голі, висхідні, гладенькі, з
порожнистими міжвузлями і потовщеними
вузлами. Листки чергові, плоскі, на
безплідних пагонах - широколінійні (5-6
мм завширшки), зісподу зелені, голі,
зверху сіро-зелені, стеблові листки
лінійно-ланцетні, укорочені, з видовженими
гладенькими або шорсткими піхвами.
Язичок довгий (2-4 мм завдовжки), гострий.
Суцвіття - верхівкова яйцеподібна
розлога волоть (5-8 см завдовжки) з тонкими
гладенькими гілочками. Колоски дрібні
(3-5 мм завдовжки), яйцеподібні, трохи
стиснуті з боків, блискучі, золотисто-бурі,
три квіткові, середні квітки двостатеві,
бічні - тичинкові. Колоскові луски
шипуваті, по краю з довгими війками.
Нижні квіткові луски в тичинкових
квітках шкірясті, війчасті по краю, з
коротким остюком, що виходить біля
верхівки або середини спинки. Тичинок
у тичинкових квітках три, в двостатевих
- дві. Маточка одна, з верхньою зав'яззю
і двома перистими приймочками. Плід -
довгаста зернівка. Росте в соснових і
мішаних лісах, на пісках, лісокультурних
площах, вирубках, галявинах. Цвіте у
травні .
Суниці лісові (Fragaria vesca) — багаторічна
трав'яниста рослина родини розових
(Rosaceae). Кореневище коротке з тонкими
корінцями, та довгими повзучими
пагонами-вусами. Стебло прямостояче
або висхідне, до 30 см заввишки. Листки
трійчасті, прикореневі — на довгих
черешках; прості — листочки сидячі,
овально-ромбічні, зверху темно- зелені,
знизу ясно-зелені, густо вкриті
притиснутими шовковистими волосками,
по краю — з зубцями. Квітки білі (до 20
мм у діаметрі), правильні, двостатеві,
на довгих тонких квітконіжках, у
щиткоподібному суцвітті; мають по 5
білих пелюсток. Тичинок і маточок багато,
вони розміщені на випуклому квітколожі.
Цвіте у травні — червні. Плід — поникла
яскраво-червона ягода. Суниця лісова
росте в хвойних і мішаних лісах, на
лісових галявинах, серед чагарників,
на узбіччях доріг і на узліссях.
Світлолюбна рослина. Цвіте у травні,
плоди достигають у червні — липні.
Поширена на Поліссі, в Лісостепу,
Карпатах.
Звіробій
звичайний (Hypericum perforatum
L.), місцеві назви: стокровиця, калмицький
чай, заяча крівця тощо — багаторічна
трав'яниста
рослина родини звіробійних.
Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте, 30-60
см заввишки. Міжвузля округлі або з
двома гранями, щільні. Листки супротивні,
сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні
або видовжені, тупуваті, цілокраї, з
численними залозками. Квітки правильні,
зібрані в щитоподібну волоть або нещільну
китицю. Чашечка з п'яти зрослих при
основі ланцетних, загострених, гладеньких
по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний,
жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими
або фіолетовими крапками. Тичинок
багато, маточка одна з верхньою зав'яззю
і трьома-п'ятьма стовпчиками. Плід —
багатонасінна тригранна коробочка.
Подорожник
великий (Plantago major L.) — багаторічна
трав'яниста рослина родини подорожникових.
Місцеві назви — бабка, порізник, ранник
тощо. Стебло 10 - 60 см заввишки, з коротким
кореневищем і розеткою прикореневих
листків, безлисте, тонкоборознисте,
голе або трохи опушене. Листки яйцеподібні
або еліптичні з трьома-сімома жилками,
цілокраї, голі, з клиноподібною основою
і розширеним жолобчастим черешком, що
за довжиною дорівнює пластинці. Суцвіття
(5-15 см завдовжки) довгоциліндричне,
колосоподібне, при основі рідкувате.
Приквітки яйцеподібні, тупі, за довжиною
дорівнюють чашечці. Квітки дрібні, з
приквітками, правильні, зрослопелюсткові.
Чашечка чотирироздільна з овальними
тупими, перетинчастими частками, віночок
(до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий,
плівчастий, трубчастий з яйцеподібними
тупуватими частками. Тичинок чотири з
фіолетовими або жовто-бурими пиляками,
маточка одна з верхньою зав'яззю, одним
стовпчиком і дволопатевою приймочкою.
Плід — багатонасінна темно-коричнева
яйцеподібна коробочка (0,7 - 1,2 мм завдовжки).
Верба
козяча (Salix саргеа); бредина, корятник;
родина Вербових (Salicaceae);Козяча верба —
найзвичайнісінька рослина середньої
смуги Росії. Вона часто росте окремими
кущами у перелісках, світлих місцях у
мішаних лісах, серед чагарників. козяча
верба — високий кущ чи невелике деревце,
заввишки 5-8 м. Рослина дводомна, одні
особини з чоловічими, інші - з жіночими
квітками. Гілки цієї верби товсті,
розлогі, бурі, з великими голими бруньками.
Деревина під корою червонувата, потім
бурувата. Листки чергові, цілісні,
зазвичай округлі, рідше довгасто-ланцетні.
Зверху вони голі, а зісподу —
сірувато-опушені, з 6-9 парами дуже
виступаючих бокових жилок. Квітки
одностатеві, зібрані у товсті сережки.
Чоловічі суцвіття яйцеподібні, сидячі,
довжиною до 6 см, жіночі — циліндричні,
довжиною до 10 см, на ніжках. Цвітуть у
квітні-травні, до розпускання листків.
Плід — коробочка.
БУЗОК
ЗВИЧАЙНИЙ - Сирень обыкновенная Syringa
vulgaris. Листопадний кущ, родини маслинових.
Листки цілокраї, супротивнi, яйцеподібнi.
Квiтки двостатевi, з лiловим або бiлим
трубчастим вiночком, зiбранi у волоть.
Цвiте у травнi. Плід - коробочка. Вирощується
як декоративна рослина. Для лiкарських
потреб заготовляють квiтки i листя.
Квiтки - на початку цвiтiння, звiльняючи
їх вiд суцвiть. Листя - збирають пiд час
цвiтiння. Кожна квітка близько 1 см у
діаметрі. Бузок звичайний — кущова
рослина, всім відома своїми волотями
красивих запашних лілових квіток.
Походить з Балканського півострова,
росте біля садиб, у садах і парках майже
по всій території помірної і теплої
смуг всюди на Україні.
БУЗИНА
ЧОРНА — Sambucus nigra. Гіллястий кущ або
невелике деревце родини адоксових
(5-5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою
корою. Пагони буруваті, засіяні коричневими
сочевичками, всередині містять широку,
білу, м'яку серцевину. Листки 35 см
завдовжки, супротивні, непарно перисті.
Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті,
гостро пилчасті, з косо витягнутою
вершиною, по жилках опушені. При розтиранні
відчувається неприємний запах. Квітки
дрібні, жовтувато-білі, зібрані в
щиткоподібні волоті з п'ятьма головними
гілочками. Віночок п'ятипелюстковий
(до 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка
одна, зав'язь нижня. Плід - тринасінна
кістянка, чорно-ліловий. Бузина чорна
росте в підліску листяних і мішаних
лісів, по чагарниках, на лісових порубах,
узбіччі лісових доріг, на узліссях.
Світлолюбна рослина. Цвіте у травні -
червні.
Мак
дикий (Papaver rhoeas);мак-самосійка;
мак-самосейка. Однорічна трав'яниста
відстовбурчено волосиста рослина родини
макових. Стебло прямостояче, розгалужене,
25–80 см заввишки. Листки чергові,
перисто-розсічені, з видовжено ланцетними,
надрізано зубчастими частками, з яких
верхівкові довші за бічні. Квітки великі
(3–5 см у діаметрі), двостатеві, правильні,
4-пелюст-кові, одиничні на вершку стебла
й гілок; пелюстки яскраво-червоні, рідше
– рожеві або білі, здебільшого з чорною
плямою біля основи, в ширину більші; ніж
у довжину. Плід – широко еліпсоїдна
коробочка, при основі звужена в добре
помітну ніжку. Цвіте з другої половини
червня. Поширення. Мак дикий росте
розсіяно по всій території України як
бур'ян на полях, на межах і засмічених
місцях, уздовж доріг, на кам'янистих
схилах. Заготівля і зберігання. Для
лікарських потреб заготовляють пелюстки.