23.Змістові хар-и соціально педагогічного консультування
Соціально-педагогічне консультування, на думку Т. Шишковець, – це кваліфікована допомога клієнтам,що відчувають труднощі в повсякденному житті, спрямована на оптимізацію соціальних зв’язків у вирішенні особистісних проблем клієнта.
Консультування в соціально-педагогічній діяльності є процесом взаємодії соціального
педагога і клієнта, що спрямований на допомогу у вирішенні різного типу проблем клієнта, зумовлюєвикористання його особистісних і соціальних ресурсів та передбачає встановлення запиту, з’ясування причин виникнення проблеми, оптимізацію можливостей клієнта в пошуку шляхів її вирішення.
На основі узагальнення класифікацій видів та напрямів консультативної діяльності соціального педагога ми здійснили спробу визначити власний підхід до класифікаційних ознак та видів соціально-педагогічного консультування, а саме:
- за кількістю клієнтів консультування: індивідуальне, групове;
- за тривалістю: короткотермінове (одноразове), довготермінове (проводиться протягом кількох зустрічей), оперативне (швидко скоординоване);
- за видами контакту: очне (безпосередній контакт), заочне чи дистанційне (телефонне консультування, переписка);
- за місцем проведення (кабінетне, вуличне);
- за джерелом передачі інформації (вербальне і невербальне (інформаційні стенди);
- за віком клієнтів: консультування дітей, підлітків, молоді, людей похилого віку;
- за змістом проблеми: інтимно-особистісне, соціально-правове, психолого-педагогічне;
- за функціями: інформаційне, підтримуюче, посередницьке, організаційне.
24.Можливості внесення змін до змісту соціально-педагогічного консультування.Чинники,що визначають зміст соц.-пед.Консультування.
????????????
25.Поняття консультативного процесу.Його сутність та структура.Технологічні особливості структурних компонентів консультативного процесу.
Процесс консультирования представляет собой логическую цепочку процедур, выполняемых совместными усилиями консультанта и клиента для решения проблем и осуществления изменений в клиентной организации.
26.Поняття консультативної техніки.Специфіка застосування консультативних технік у діяльності соціального педагога зош.Проблеми конс.Технік.
Таким чином, під технікою психологічного консультування розуміють спеціальні прийоми, які психолог-консультант, діючи у межах тих чи інших процедур консультування, використовує для наповнення цих процедур на кожному із етапів психологічного консультування. Техніка психологічного консультування може бути універсальною, тобто такою, що однаково може застосовуватися на кожному етапі психологічного консультування, та специфічною, тобто такою, що підходить для того або іншого етапу, певної процедури етапу психологічного консультування
ЕТАП ПЕРШИЙ «ПОЧАТОК РОБОТИ»
1.2.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША: ЗУСТРІЧ З КЛІЄНТОМ:
-Техніка привітання.
-Техніка «проведення клієнта на місце». Особливо доречна у випадках первинного відвідування клієнтом психоконсультативного кабінету. У цей момент техніка «проведення клієнта на місце» тісно пов’язана з техніками «вибір клієнтом свого місця» і «вибір свого місця психологом-консультантом». Надання права вибору клієнту місця носить діагностичний характер, так як, куди і як сяде клієнт, надає спеціалісту інформацію про нього і його психологічний стан (стілець, крісло, диван вибере клієнт й ін.).
ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ КЛІЄНТА:
Встановити контакт – це означає створити бажану, довірливу і безпечну атмосферу, яка б дозволила клієнту почувати себе комфортно і достатньо вільно у присутності консультанта. Така атмосфера допоможе клієнту найбільш краще відчути свої почуття і переживання, звернутися до власного досвіду і різноманітних ситуацій (іноді дуже болячих і травматичних) без страху бути незрозумілим чи почути у свій бік осудження
ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ:
ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ
Процедура: зняття психологічних бар’єрів. Безумовно, що клієнт переживає хвилювання, зняти яке допоможуть спеціальні техніки. Перш за все, можна надати можливість клієнту побути певний час наодинці. Наприклад, вибачившись, попросити декілька хвилин для «завершення» якої-небудь справи («справу» придумайте самі). Легка, спокійна музика також буде сприяти створенню позитивної атмосфери. Знімають психологічну напругу розмірені рухи рук. З цією метою можна дати клієнту в руки предмет (книгу, журнал, іграшку) чи під приводом допомоги попросити що-небудь зробити.
ЕТАП ДРУГИЙ. ЗБРІР ІНФОРМАЦІЇ
1.3.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША
ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ КЛІЄНТА
Процедура перша: діагностика особистості клієнта. У межах цієї процедури застосовуються техніки: бесіда, спостереження, тести.
ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ПРОЯСНЕННЯ СУТІ ПРОБЛЕМИ КЛІЄНТА, ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО РЕСУРСІВ
Процедура друга: прояснення суті проблеми клієнта, визначення його ресурсів. Основні техніки: діалог, слухання (ці техніки є присутніми на всіх етапах психоконсультативної взаємодії).
. ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ:
АКТИВІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТІ КЛІЄНТА
Процедура третя: активізація пам’яті клієнта. Техніки: допомога у визначенні істинних почуттів і формуванні висловлювань, психологічна підтримка клієнта, насичення пауз, провокування клієнта, конфронтація.
ЕТАП ТРЕТІЙ. СТРАТЕГІЧНИЙ
1.4.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША:
ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ РІШЕНЬ
1.4.2. ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ПОГОДЖЕННЯ ПЛАНУ ДІЙ
Процедура друга: погодження плану дій.
Техніки: пошук різноманітних рішень, стимулюючі запитання, визначення алгоритму з вирішення проблеми, конкретизація очікуваного результату
ЕТАП ЧЕТВЕРТИЙ. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ
1.5.1. ПРОЦЕДУРА: ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБІВ КОНТРОЛЮ ЗА РЕАЛІЗАЦІЮ НАМІЧЕНОГО ПЛАНУ
ЕТАП П’ЯТИЙ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ КЛІЄНТОМ