19.Мета і завдання соціального супроводу,принципи та етичні норми,форми,ролі і функції соціального працівника.

Соціальний супровід – технологія, спрямована на здійснення со-ціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених кате-горій людей з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу .

Метою соціального супроводу є захист і забезпечення дотримання прав і найкращих інтересів дитини шляхом надання якісних соціальних послуг прийомній сім'ї / ДБСТ. - Завданнями соціального супроводу є забезпечення якісних: - соціально-економічних послуг (відстеження вчасності отримання батьками державних виплат на утримання дитини; сприяння в залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї,на лікування, оздоровлення; сприяння у вирішенні проблеми житла,працевлаштуванні прийомних дітей після досягнення ними повноліття чи закінчення навчання тощо). - соціально-побутових послуг (сприяння в забезпеченні м'яким і твердим інвентарем, побутовою технікою, засобами малої механізації, - продуктами харчування тощо). - юридичних послуг (здійснення заходів із захисту прав і законних інтересів сім'ї та дитини; консультації з питань чинного законодавства;представлення й захист прав та інтересів прийомної сім'ї, сприяння в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів, зокрема державної допомоги, пенсій, пільг; контроль за наявністю всіх необхідних документів у справах прийомних сімей); - соціально-педагогічних послуг: - сприяння у вирішенні питань навчання прийомних дітей, здобуття ними освіти: організація додаткових занять, консультування,розвитку навичок, необхідних для навчання; залучення до науко-во-дослідної, гурткової роботи; забезпечення підручниками, посібниками, книгами, іграми, які розвивають, та іншими ресурсами для задоволення освітніх потреб дитини; забезпечення доступності відповідних освітніх послуг для дітей з вадами розумового або фізичного розвитку шляхом індивідуального навчання; • сприяння у формуванні життєвих навичок дитини: планування свого життя і здійснення намічених планів; збереження здоров'я; • розв'язання конфліктів; підготовці до виходу з сім'ї, самостійного життя; розвиток уміння приймати відповідальні рішення; • розвиток виховного потенціалу сім'ї: організація навчання батьків ефективним методам виховання без покарання, кращому розумінню почуттів, контролю своїх емоцій; сприяння мобілізації власних ресурсів сім'ї для вирішення проблем у подальшому; допомога батькам у здійсненні статевого й тендерного виховання; • встановлення й розвиток стосунків з біологічною сім'єю, якщо це не суперечить інтересам дитини; • сприяння в адаптації дитини в новій сім'ї та сім'ї до дитини;створенні турботливого сімейного середовища, належного психологічного клімату, для якого характерними є повага,любов, • емоційні зв'язки, душевність, прив'язаність; запобіганні виникненню непорозумінь і конфліктів між усіма членами сім'ї, в тому числі дітьми; формуванні в дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самосвідомості, самостійності, громадянськості позиції; • мінімізація негативних наслідків попередніх травм; • реабілітаційні заходи, пов'язані з занедбаністю, жорстоким поводженням або насильством,зокрема спрямовані на подолання затримок, відставань у розвитку,серйозних психічних проблем; • корекція поведінки дітей; • моніторинг психічного стану й розвитку дитини; консультування, організація сімейної психотерапії; - соціально-медичних послуг: • допомога у вирішенні питань збереження, підтримки та охорони здоров'я прийомної дитини; надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань і ВІЛ/СНІДу; сприяння в проходженні прийомними дітьми обов'язкового медичного огляду та,у разі необхідності, забезпечення виконання призначень лікаря;допомога у вирішенні питань, пов'язаних з оздоровленням прийомних дітей і рідних дітей (до 18-ти років); інформаційних послуг: • інформування про ресурси громади та допомога в їх використанні задля дитини (дитячі ясла й садочки, гуртки, спортивні школи заняття, про діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій, турпоходи, культурні заходи); можливості отриманнядовготривалої підтримки після виходу з сім'ї тощо); -інше (здійснення функцій посередника між сім'єю й адміністрацією школи, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки й піклування; виконання ролі представника сім'ї в різних установах і закладах; сприяння в налагодженні добрих стосунків з соціальним оточенням; здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого поводження й .насильства ).

Принципи та етичні норми соціального супроводу

Сім'я є основою суспільства та природним середовищем для розвитку й благополуччя всіх її членів, особливо дітей... Дитина має рости в сімейному середовищі в атмосфері щастя, любові та розуміння» - у цих словах з Преамбули до Конвенції ООН про права дитини сенс соціального супроводу прийомних сімей. Соціальний супровід базується на цілісному підході до виховання й догляду за дитиною, що передбачає підтримку її психофізіологічного,інтелектуального, емоційного, соціального та духовного розвитку. Прийомні батьки / батьки-вихователі не просто замінюють дитині сім'ю. Особливість потреб дітей, більшість яких зазнали втрат, неналежного догляду, зловживань, зумовлюють необхідність професійних знань і навичок у прийомних батьків та батьків-вихователів, які діютьіз соціальними працівниками, як одна команда, залучаючи всі можливі ресурси громади для забезпечення повноцінного розвитку дитини.У сімейних формах влаштування дитині гарантується захист і забезпечення дотримання її прав. Прийомна дитина / дитина-вихованець зурахуванням її зрілості повинна бути почута, її думка має бути врахована. Постійні зміни оточуючого середовища шкодять дитині, тому їх потрібно уникати. Стабільність, тривалість сімейних форм виховання сприяють зростанню та процесу формування особистості. • Прийомну дитину / дитину-вихованця заохочують і допомагають підтримувати сімейні та дружні зв'язки, розуміти і цінувати власну культурну, етнічну та релігійну спадщину. • Відновлення стосунків дитини з біологічною сім'єю та наступне повернення в неї є одним із завдань соціального супроводу. У ситуаціях, коли це неможливо й не відповідає інтересам дитини, соціальний і супровід сприяє пошуку можливостей для всиновлення, встановлення •опіки / піклування над дітьми їхніми родичами. • Стандарти й процедури соціального супроводу підлягають періодичному перегляду з урахуванням результатів наукових досліджень, досвіду й найкращої практики. • Супроводжуючи прийомну сім'ю, ДБСТ, соціальний працівник керується положеннями Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України. Зокрема, соціальний працівник не використовує інформації про приватне життя прийомної сім'ї/ДБСТ, якщо це незумовлене конкретними обставинами, вимогами чинного законодавства, чим забезпечує принцип конфіденційності надання соціальних послуг. • Основними принципами здійснення соціального супроводу є: індивідуальний підхід до кожної дитини, кожної сім'ї з урахуванням їхніх потреб та особливостей; системність, комплексність, безоплатність, доступність соціальних послуг. Форми соціального супроводу: відвідання сім'ї; телефонна розмова; бесіда; консультування; організація зустрічей (зокрема, зустрічей дитини з біологічними батьками, зустрічей соціального працівника з педагогічним персоналом і керівництвом навчальних закладів); тестування, діагностика, інтерв'ю (з сусідами, лікарем, учителями, вихователями); проведення тренінгів; організація груп взаємопідтримки, написання запитів, листів, клопотань, звернень тощо; документування. Ролі соціального працівника під час здійснення соціального супроводу прийомних сімей /ДБСТ Ролі соціального працівника під час здійснення соціального супроводу прийомної сім'ї / ДБСТ можуть бути об'єднані у п'ять основних груп: практичні - консультант, соціальний менеджер, помічник клієнта, вуличний працівник, учитель соціальних умінь; посередницькі - брокер соціальних послуг, керуючий справами клієнта, захисник прав та інтересів клієнта; керівні - керівник персоналу, адміністратор, лідер команди; дослідницькі - експерт, аналітик, дослідник; сервісні - викладач, супервізор. Соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід, одночасно виконує декілька ролей. По-перше, він є лідером команди спеціалістів, залучених до роботи з сім'єю (керівна роль). По-друге, соціальний працівник є безперечно помічником клієнтів (як дітей, так і батьків), консультантом (практична роль). Крім того, соціальний працівник має виступати захисником прав та інтересів клієнта, бути посередником між сім'єю й різноманітними організаціями та установами (посередницькі ролі). Постійно працюючи з сім'єю, соціальний працівник досліджує сім'ю, аналізує основні тенденції розвитку сім'ї, визначає й попереджує можливі кризові ситуації (дослідницькі ролі). Функції соціального працівника під час здійснення соціального супроводу прийомних сімей і ДБСТ Виходячи з тих ролей, які виконує соціальний працівник, здійснюючи соціальний супровід сім'ї, можуть бути визначені такі його функції: оцінювальна - визначення конкретних потреб і ресурсів сім'ї, яка виховує прийомних дітей; допоміжна - забезпечення послуг сім'ї в питаннях, які вони не спроможні самостійно вирішити; організаційна - об'єднання зусиль різних організацій, установ і фахівців з метою задоволення потреб сім'ї; освітньо-виховна - забезпечення членів сім'ї необхідними знаннями й навичками; консультативна - надання членам сім'ї інформації щодо наявних можливостей вирішення конкретної проблеми, а також допомоги іншим фахівцям у виборі найбільш ефективного методу підтримки; посередницька - направлення батьків і дітей у відповідні установи й до конкретних фахівців; координаційна - координація процесу допомоги, що надається різними установами й фахівцями; адвокатська - захист прав та інтересів як прийомних дітей, так і батьків; аналітична - збір та аналіз інформації, необхідної для прийняття рішень.