14.Соціально-педагогічна діяльність у внз.Нормативно-правове забезпечення реалізації основних прав студентської молоді

Цілі соціально-педагогічної роботи у ВНЗ можуть бути зведені до двох моментів: по-перше, до організації соціального захисту та охорони прав і допомоги студентам і викладачам з боку держави, ВНЗ, суспільства; по-друге, до створення умов для подальшого формування та виявлення студентами і вихователями своїх соціальних якостей для розвитку власних здібностей, збільшення ступеню самоконтролю та самоорганізації для рішення особистих проблем.

До задач соціально-педагогічної роботи належать:

" адаптація студентів у суспільному, виховному та навчальному житті вищого навчального закладу;

" створення умов для самореалізації студентів та викладачів;

" створення умов для самоствердження студентів та викладачів "слабких" груп;

" діагностика соціальних, особових, навчально-виховних проблем студентсько-викладацького складу ВНЗ;

" соціально-педагогічна профілактика професійних особистісних якостей;

" соціально-педагогічна корекція та реабілітація;

" соціально-педагогічний контроль та корекція навчально-виховного процесу ВНЗ;

" соціально-педагогічне проектування та експертиза соціально-педагогічних проектів;

" посередництво у вирішенні певного кола питань особистості між студентами та викладачами, між клієнтами студентсько-викладацького складу та різними організаціями;

" реклама та пропаганда соціально-педагогічних послуг і залучення студентсько-викладацького складу до волонтерської соціально-педагогічної діяльності;

" допомога студентам із працевлаштуванням;

" соціальна допомога молоді з певними фізичними вадами, дітям-сиротам, дітям із багатодітних сімей;

" інформування студентів щодо їх прав та обов'язків;

" соціальна підтримка талановитої молоді;

" інноваційна діяльність у галузі соціально-педагогічної роботи. [137, 144, 145, 146]

Як бачимо, соціально-педагогічна робота зі студентською молоддю має свої особливості: адаптація студента до умов функціонування вищого навчального закладу (особливо це стосується першокурсника); корекція (захист) відносин між викладацьким складом та молоддю, яка навчається; попередження можливих фізичних, психічних і соціокультурних зіткнень окремого індивіду і груп ризику; розвиток студента як неповторної особистості, формування якості творчого професіонала через процес навчання, виховання, соціалізації.

Тому соціально-педагогічна робота у вищих навчальних закладах носить адресний характер і має враховувати: сфери життєдіяльності студента; актуальні й найтиповіші соціальні та психологічні проблеми молоді; вік, стать, соціальний статус кожного студента; рівень соціальної активності студента та його ставлення до майбутньої професії. Соціальна робота в Україні зі студентською молоддю забезпечується Міністерством, місцевими органами влади, міцною базою законодавчих актів держави; диференційованим підходом до різних категорій молоді та пов'язаних з цим проблем; студентським самоврядуванням на основі міцної бази нормативних документів та високим рівнем активності молоді в організації життєвого простору кожного студента, групи студентів та усієї виховної роботи у ВНЗ. Такі основні властивості соціальної роботи, як відкритість, доступність, отримання різних видів соціальної допомоги сприяють соціальній справедливості студентської молоді незалежно від політичних, соціальних, економічних, генетичних, статевих відмінностей. Системність і безперервність соціальної роботи створює умови вирівнювання соціальних відмінностей у студентському середовищі.

Таким чином, у центрі зору соціальної роботи з молодцю, яка навчається незалежно від складу суспільства і наявності ієрархії цінностей особистості, повинні знаходитися:

-норми, що регулюють діяльність суспільства по відношенню до студента;

-норми, які визначають обов'язки молоді по відношенню до держави, отримання освіти, людей, до самих себе;

-норми, що виступають у вигляді ідеалів життєдіяльності молоді, яка навчається;

-норми, професійні вимоги, які пред'являються до молодого спеціаліста в сучасних умовах;

-норми-заборони, що контролюють та коригують взаємовідносини людини і суспільства на соціальному, міжособистісному та особи-стісному рівнях взаємодії.

Провідна ідея концепції соціальної роботи з студентською молоддю в Україні полягає в розумінні її як багаторівневої системи, підсистемам якої властиві відносна самостійність, технологічність та ефективність залежно від об'єму (напряму соціальної роботи) й об'єкта (особистість, студентська група, студентська молодь) соціально-педагогічного впливу.

Соціальна робота у вищих навчальних закладах здійснюється в таких пріоритетних напрямах: соціальна профілактика та допомога, соціальна адаптація, соціальний захист та охорона драв молоді, соціальна корекція, соціальна реабілітація (з властивими їм підсистемами), змістом, формами і методами організації соціально-педагогічної роботи

Нормативно-правове забезпечення реалізації основних прав студентської молоді

Правову основу молодіжної державної політики в Україні зосереджено в базових законодавчих актах: „Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”, закони України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про охорону дитинства”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”.

З метою посилення ефективності державної політики розроблено і прийнято ряд нормативно-правових актів, які зосереджуються на окремих спеціалізованих сферах, до яких відносяться закони України: „Про додаткові заходи забезпечення працевлаштування молоді”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про освіту”, тощо.

Посилюють законодавчу підтримку укази Президента України та Постанови Кабінету міністрів України. Зокрема, Указ № 616/2008 „Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді”. Основні права й обов’язки молоді, як і інших громадян України, зафіксовані в Конституції України (Ст. 53).

Важливим напрямом у впроваджені комплексного підходу до законодавчого врегулювання питань молодіжної політики стало затвердження Державної цільової соціальної програми „Молодь України” на 2009-2015 роки. Програма передбачає відхід від патерналістської моделі державної політики щодо молоді та співпрацю відповідно до законодавства з громадськими і благодійними організаціями. Це дасть змогу запровадити ефективний механізм партнерства та взаємодії.

Чинним законодавством передбачені певні правові гарантії щодо підтримки молоді. Проте наявність багатьох правових передумов не гарантує їх реалізації. Недосконалість механізму впровадження державних гарантій призводить до невиконання законодавчих вимог.

В умовах погіршення соціально-економічного стану держави молодь потребує першочергової підтримки держави у працевлаштуванні, забезпеченні житлом, сприянні у збереженні здоров'я.

Працевлаштування молоді

Економічні негаразди суттєво вплинули на соціальне становище молоді та рівень її життя. Безробіття серед молоді у два-три рази вище, ніж безробіття дорослого населення. Аналіз зайнятості молодих людей засвідчив, що ситуація на молодіжному ринку є доволі нестабільною внаслідок високого рівня економічної неактивності молоді. Зберігається проблема невідповідності потреб ринку праці та системі фахової освіти.

Станом на 1 березня 2009 р. на обліку в службі зайнятості перебувало 924,9 тис. осіб. Статус безробітного мали 906,1 тис. осіб, з яких 657,2 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності незайнятих громадян 30 % складають молоді люди у віці до 35 років. Фактична кількість безробітних серед молоді майже втричі перевищує офіційні показники.

Законодавчі норми, які регулюють сферу молодіжного працевлаштування, розгалужені. Закон України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” (вiд 04.11.2004 № 2150-IV) визначає механізм надання дотації роботодавцю, який зобов’язується працевлаштовувати випускників навчальних закладів. Проте закон потребує чіткого визначення переліку спеціальностей, які мають право на дотацію. Також необхідно внести зміни до закону з урахуванням регіональних особливостей ринку праці.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (від 05.02.1993 № 2998-XII, остання редакція вiд 31.01.2009 на пiдставi 876-17) гарантує забезпечення соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді. З часу прийняття закон мав декілька суттєвих змін, які сприяли розширенню сфер та засобів працевлаштування молоді. Закон регламентує створення і діяльність молодіжних центрів праці в якості альтернативних установ Державним центрам зайнятості. Також, з метою вторинної зайнятості молоді, особливо, учнівської та студентської, визначено правовий статус молодіжних трудових загонів. Однак згаданий законодавчий акт залишає невирішеним питання рівного забезпечення випускників державних та приватних освітніх закладів першим робочим місцем. Зберігається квота на основі державного замовлення.

Законодавчо забезпечено й розвиток альтернативних форм задіяності молоді на ринку праці . Однією з таких форм є підприємництво. Проте цей напрям потребує вдосконалення. Соціологічне дослідження молоді „Молодь Україні: червень 2007 р.”, проведене Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді, відзначає неготовність молоді розпочати власну справу. Підприємницьку діяльність та власний бізнес не цікавить 48 % опитаних. 33 % респондентів зазначили, що хотіли б стати підприємцями, але їм заважають обставини. Лише 7 % опитаної молоді визнали себе підприємцями. Серед перешкод на шляху відкриття власного бізнесу молодь назвала: відсутність первинного капіталу та недоступність кредитів – 58 % респондентів; високі податки – 36 %; складна економічна і політична ситуація – 23 % опитаних.

Недоліки законодавчого забезпечення працевлаштування молоді:

§ відсутність чітких напрямів вирішення працевлаштування молоді, яка не має освіти;

§ недостатній рівень зацікавленості потенційних роботодавців у забезпеченні робочих місць для молоді, через відсутність законодавчо закріпленої системи стимулювань роботодавців у сприянні працевлаштуванню молоді;

§ відсутність дієвих механізмів підтримки молоді у започаткуванні власного бізнесу.

Забезпечення молоді житлом

В Україні діє Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 рр. Відповідно до Положення „Про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (від 26.10.2000 р. № 1604), Фонд є спеціалізованою фінансовою установою, підпорядкованою Кабінету Міністрів України, утвореною з метою сприяння проведенню державної житлової політики. Порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла урегульований Положенням „Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (від 29 травня 2001 р. № 584).

У період з 1998 по 2007 рр. фондом надано 9061 пільговий довготерміновий кредит на будівництво та придбання житла з державного та місцевих бюджетів різних рівнів на загальну суму понад 855 млн грн. Завдяки механізму пільгового кредитування вже збудовано 6 211 квартири, з яких 319 введено в експлуатацію у 2008 р. Проте обсяги фінансування програми залишаються практично незмінними, при зростаючому попиті молоді отримати житло на пільгових умовах. У той же час якщо у 2008 р. бюджетом було передбачено 76,1 млн грн. для пільгових довгострокових кредитів на будівництво й придбання власного житла.

У Законі України „Про Державний бюджет на 2009 рік” заплановано всього 50 млн грн. на часткову компенсацію процентної ставки кредитів комерційних банків молодим родинам і самотнім молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Фінансових витрат на надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво й придбання власного житла не передбачено.

Здоров'я молоді

Зростає поширеність та захворюваність соціально обумовлених хвороб: ВІЛ-інфекції, туберкульозу, наркоманії, алкогольних психозів. Найбільш уразливою є молодь. За останні 10 років загальна захворюваність молоді зросла у 2,8 разу, частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася у 6-8 разів. Смертність серед осіб цієї групи зросла у 40 разів.

Серед державних програм, які спрямовані на поліпшення здоров’я є:

§ Державна програма „Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року” (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1849);

§ Міжгалузева комплексна програма „Здоров’я нації” на 2002-2011 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14);

§ Стратегія демографічного розвитку на період до 2015 року (Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 р., № 879).

Для України актуальним залишається питання формування здорового способу життя серед дітей та молоді. Відповідні правові норми регулювання державної політики у сфері забезпечення здорового способу життя зосереджені у нормативно-правових актах окремих галузей законодавства. Проте, незважаючи на загрозливі тенденції у сфері охорони здоров’я, базового комплексного законодавчого акту щодо регулювання стану здоров’я молоді та сприяння формування здорового способу життя немає.

Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді у грудні 2008 р. проводилося соціологічне дослідження „Становище студентської молоді України”, де було визначено ставлення студентів до свого здоров’я. Хронічними захворюваннями найбільше страждає студентська молодь у північних регіонах України (10,8 %), а найбільше осіб, які зовсім не відвідують лікаря, виявлено в АР Крим (36,3 %). Найвищий показник хронічних захворювань виявлено серед студентів старших курсів (10 %).

Упровадження програм із формування здорового способу життя у вищих навчальних закладах продовжує залишатися актуальною темою.

Студентська молодь

Студентство є особливою категорією молоді. Саме ця частина молоді є потужним фундаментом соціально-економічного та духовного розвитку держави. Студентство України складає 2,7 млн, що становить майже 6 % усього населення України.

Особливої актуальності набуває законодавча підтримка студентської молоді у трьох напрямах.

1. Розмір студентських стипендій. З 1 січня 2009 р., відповідно до статті 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учня професійно-технічного навчального закладу становить 200 грн. на місяць, для студента вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації – 400 грн., для студента вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівня акредитації – 530 грн. на місяць. Такий самий розмір стипендій був у студентів з вересня 2008 р. Таким чином, нарахування стипендій відбувається без урахування рівня інфляції.

2. Студентські гуртожитки. На балансі навчальних закладів, які перебувають тільки у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України, перебуває 1687 гуртожитків, у тому числі ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації – 522, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації – 301, професійно-технічних навчальних закладів – 864 гуртожитки. У Державному бюджеті України на 2009 рік не заплановано фінансових ресурсів на реконструкцію та ремонт гуртожитків.

3. Студентська сім’я. За даними Державного комітету статистики за 2008 р. було зареєстровано 22,5 тис. студентських сімей, в яких виховувалося понад 12 тис. дітей. Студентська родина живе сьогодні в дуже важких матеріальних умовах і доволі часто повинна поєднувати навчання з вихованням дитини. Особливою проблемою є житлове питання, – не всі навчальні заклади дають можливість одержати сімейні гуртожитки.

Одним із дієвих напрямів запровадження державних соціальних програм, спрямованих на соціалізацію та адаптацію студентської молоді, є допомога у діяльності Студентських соціальних служб. На початок 2009 р. діє 153 заклади, що становить 43 % від загальної кількості ВНЗ III–IV рівня акредитації. Потребує поширення позитивного досвіду вже діючих студентських соціальних служб з метою їх подальшого впровадження.