2. Методи розрахунку ввп (внп)

В економічній науці та в статистиці використовуються різні методи визначення величини ВВП (ВНП). Як ВВП, так і ВНП можна розрахувати трьома методами:

1) виробничий метод (метод доданих вартостей);

2) за доходами;

3) за витратами.

За методом доданих вартостей сумується додана вартість всіх галузей народного господарства. Метод доданих вартостей:

1. Дозволяє виявити відношення і роль окремих галузей у створенні ВНП (структуру).

2. Виявити динаміку зміни структури.

3. Провести порівняльний аналіз ВВП (ВНП) країни з аналогічним показником інших країн.

ВВП можна розрахувати також шляхом виміру або сукупного доходу всіх економічних агентів, або загального обсягу витрат на виробництво товарів та послуг, тому що в масштабах економіки всі витрати на придбання продуктів є доходом для виробників цих продуктів.

Метод «за доходами» базується на рівності ВВП і валового внутрішнього доходу. Сукупний доход визначається як сума доходів, що являють собою у тій чи іншій формі плату за використання факторів виробництва, за допомогою яких вироблено кінцевий продукт.

Розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

– заробітна плата найманих працівників – цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо;

– рентні платежі – це доходи, які отримують власники нерухомості від залучення у виробництво землі, майна, капіталу;

– чисті відсотки – це доходи постачальників грошового капіталу (відсотки, які отримують домогосподарства за вклади, відсотки за облігації підприємств);

– доходи некорпоративного сектору – це чистий прибуток підприємств, які перебувають в одноосібній власності;

– прибуток акціонерних підприємств – цей компонент, у свою чергу, містить три складові:

• податок на прибуток;

• дивіденди акціонерам;

• нерозподілений прибуток підприємств.

Наступні два елементи не являють собою доходи у прямому розумінні цього слова, але вони входять у вартість продукції і тому є частиною ВВП:

– амортизаційні витрати – це обсяг капіталу, спожитого в процесі виробництва впродовж року;

– чисті непрямі податки – непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.), за відрахуванням трансфертних платежів. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм.

Сумування вказаних складових дозволяє визначити ВВП за методом «за доходами».

ВВП_{за доходами}=W+Pr+i+R+Am+IT, (2.1)

де W – заробітна плата;

Pr – прибуток;

i – відсоток;

R – рента;

Am – амортизація;

IT – непрямі чисті податки.

Приблизна структура доданої вартості в розвинених країнах має вигляд:

• оплата праці – 73 % (заробітна плата + премії);

• доходи власників – 7 % (доходи некорпоративних підприємств);

• рентний доход – 2 %;

• прибуток корпорацій – 11 % (прибуток корпорацій після платежів робітникам і кредиторам);

• чистий відсоток – 7 %.

Простіше виглядає розрахунок ВВП методом «за витратами». Цей підхід спирається на вихідне положення, згідно з яким вартість виробленого продукту дорівнює сумі всіх витрат на його створення, а самі витрати в рамках даного методу вдається розділити на витрати макроекономічних суб’єктів: домашніх господарств, фірм держави та зарубіжжя (табл. 2.2). Формула, що лежить в основі витратного підходу до визначення ВВП, має вигляд:

ВВП_{за витратами}=С+I+G+NE, (2.2)

де С – споживчі витрати;

І – приватні валові інвестиції;

G – державні витрати;

NE – чистий експорт.

Часто наведений метод називають методом кінцевого використання.

Таблиця 2.2

Динаміка макропоказників України

Макропоказники	2002	2003
Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств (С), млн. грн.	153589,0	182268,0
Інвестиції в основний капітал (І), млн. грн.	37178,0	49638,0
Витрати зведеного бюджету (G), млн. грн.	60318,9	75655,3
Експорт товарів і послуг (Е), млн. дол. США	22012,4	27328,2
Імпорт товарів і послуг (Z), млн. дол. США	18168,4	24409,2
Чистий експорт товарів і послуг (NE), млн. дол. США	3844,0	2919,0

Споживчі витрати – це особисті споживчі витрати всіх громадян країни, що включають витрати на предмети довгострокового та поточного споживання та на послуги. Тут ідеться про витрати на харчування, одяг, житло, товари культурно-побутового призначення, на всі види послуг, що надаються за рахунок споживачів.

Інвестиційні витрати підприємств, що називаються приватними валовими інвестиціями, охоплюють основні види недержавних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, на виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове будівництво, витрати на амортизацію.

Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу включають витрати федеральних, республіканських, місцевих державних органів на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб і на оплату найманої робочої сили. В державні витрати не включають трансфертні платежі, які проводяться безкоштовно і не враховуються у складі ВВП.

Чистий експорт є не що інше, як різниця між експортом та імпортом. Ця різниця показує, на скільки іноземні витрати на придбання товарів і послуг, вироблених в даній країні, перевищують витрати даної країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших країнах.

Макроекономічна тотожність, що характеризує два методи обчислення ВВП – «за доходами» і «за витратами», має вигляд:

C+I+G+NE=W+Pr+i+R+Am+IT. (2.3)

Слід зазначити, що ВВП (ВНП) не враховує:

• роботу домогосподарок у своєму домашньому господарстві;

• роботу вчених «на себе», не втілену в книги;

• бартерний обмін;

• доходи тіньового бізнесу;

• оплату у вигляді чайових і т. п.

Для макроекономічного аналізу тенденцій розвитку економіки країни виділяють номінальні і реальні значення ВВП (ВНП).

Номінальний ВВП (ВВП_Н) – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

, (2.4)

де g₁ – обсяг виробництва i-го товару в поточному році;

р₁ – ціна i-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

1) динаміка обсягу виробництва;

2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП (ВВП_р) – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

(2.5)

де p₀ – ціна i-го товару в базисному році.

Динаміку реального ВВП України наведено в табл. 2.3. За оцінками експертів досягти рівня 1990 р. можна буде не раніше 2020 р.

Реальний ВВП можна розраховувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін (Ір):

(2.6)

Звідси виходить, що:

Зміна ВВП_р, % = Зміна ВВП_н % – Зміна індексу цін, %. (2.7)

Таблиця 2.3

Номінальний і реальний ВВП України за 1990-2003 роки

Показник	1990	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
ВВП номінальний*	167	1203769	54516	81519	93365	102593	130442	170070	204190	225810	263228
реальний, % до попереднього року		77,1	87,8	90,0	97,0	98,1	99,8	105,9	109,2	105,2	109,3
ВВП у розрахунку на одну особу**	3	23184	1058	1595	1842	2040	2614	3436	4195	4704	5548
ВВП у розрахунку на одну особу, % до попереднього року		77,4	88,5	90,7	97,8	98,8	100,6	106,7	111,1	106,7	110,7

* За 1990 та 1994 pp. – у млрд. крб., за 1995-2003 pp. – у млн. грн.

** За 1990 та 1994 pp. – у тис. крб., за 1995-2003 pp. – у грн.

Якщо величина індексу цін менша за одиницю, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю, то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Оцінка рівня розвитку країни є більш інформативною, якщо застосовуються вказані вище показники в розрахунку на душу населення (табл. 2.3).

За рівнем національного доходу на душу населення наша держава знаходиться в числі найбідніших у світі: 9% приросту за 2003 рік не наближують нас до рівня навіть відносно небагатих держав (скажімо, Польщі), а ще далі віддаляють. Щоб зрівнятися з країнами останнього поповнення ЄС, Україні треба збільшити національне виробництво не на відсотки, а в 5-7 разів. При 4 відсотках річного економічного зростання нинішнього рівня Польщі можна досягнути не раніше середини XXI століття, а Швейцарії – наприкінці наступного. Оскільки кожен відсоток зростання у багатих країнах вагоміший, то за цей час усі вони опиняться від України на зростаючій відстані. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії – 33, Індонезії – 17, Південній Кореї – 10 років.