14. Політичних теорії хх ст.

Теорія еліт. її засновниками були італійські політологи Гаетано Моска (і Вільфредо Парето які поставили собі за мету показати, яким чином і хто насправді керує суспільством.

Провідна ідея Г. Моски передбачала створення владного класу, диференціацію владних функцій, згідно з якою влада перебувала й повинна перебувати в руках меншості - еліти. В. Парето визначив еліту як клас, що складається з людей найбільш продуктивних і здібних у царинах своєї діяльності. Еліту як головний клас він поділяє на правлячу і не правлячу. Правляча еліта включає тих, хто безпосередньо бере участь у правлінні. Не правляча еліта - це інтелектуали, ідеологи, бізнесмени, політики тощо.

Політична теорія М.Вебера.  Він перший з європейських учених, котрий усвідомив фундаментальність феномена влади та вторинність державно-правових інституцій, відмовився від суто юридичного уявлення про владу. Стрижневою лінією його міркування є тлумачення панування як влади , що дає право керувати одним і вимагає послуху від інших.

"Залізний закон олігархії Р.Міхельса. Роберт Міхельс . У так званому "залізному законі олігархії Р.Міхельс стверджував, що сама структура кожного організованого суспільства викликає необхідність в еліті. Зміст його закону можна витлумачити в такій спосіб: у будь-якій організації, незалежно від її масштабів, керівники стають необхідними для успіхів її діяльності та для її збереження. Природа організації така, що вона наділяє владою й привілеями лідерів. За будь-якої демократії головні рішення приймає переважно олігархія. Але її гарантом може бути суперництво олігархій.

Теорія "зацікавлених груп" А.Бентлі. Артур Фішер Бентлі започаткував теорію зацікавлених груп у праці "Процес керівництва. Вивчення громадських рухів". Теорія А.Бентлі виходить з того, що діяльність людей, визначувана їхніми інтересами, структурується за напрямками через різні "зацікавлені групи". Це постійно-мінливий процес, при якому відбувається тиск громадських сил (інтересів) на уряд (владу) з метою змусити його підкоритися їхній волі.

Доктрина технократії. Виникнення цієї доктрини пов'язується з іменем американського професора Т.Веблена й пояснюється посиленням впливу на політику науки і техніки. В таких умовах влада все більше концентрується в руках управляючих (менеджерів), радників, експертів тощо. Виникає нова соціально-політична система - технократія. Влада технократів виходить не з інтересів суспільства, а з досягнень науки в інтересах суспільства.

Концепція тоталітаризму. Тоталітаризм - це феномен ХХ ст. Головна риса тоталітарних суспільств, це перетворення особистості у представника "маси"

Таким чином, розгляд генези політичних ідей і теорій ХХ ст. (далеко не всіх) показує, що розвиток політології пов'язаний з теоретичними потребами суспільного життя, реаліями дійсності, що потребують свого теоретичного і ідеологічного осмислення.Різноманітність напрямків, проблематики, теорій і парадигм до вивчення політики, відсутність загальної методологічної бази - така загальна картина політології ХХ ст.