70. Вибори та їх класифікація

Вибори – це процедура безпосереднього обрання певних осіб шляхом голосування, для виконання громадських функцій; найпоширеніший механізм створення органів та інституцій влади, один із способів інституювання державної влади.

Вибори відповідають республіканському типу організації влади. Вони є суттєвою ознакою і необхідною умовою існування демократії. Вибори – це не тільки голосування і не лише вибір, акт голосування на виборах розцінюється як процедура передачі влади, а ухилення від участі у виборі розцінюється як незгода передавати владу або відмова від неї.

Вибори завжди пов’язані з голосуванням, а голосування не завжди пов’язане з виборами.

Вибори можна класифікувати за різними критеріями:

.За територіальною ознакою:

— загальнонаціональні (загальнодержавні) — проводяться на території всієї держави;

— місцеві (муніципальні) — вибори до органів місцевого самоврядування.

.За часом проведення:

— чергові — проводяться в період завершення терміну повноважень виборного органу чи посади;

— позачергові (дострокові) — проводяться в разі дострокового припинення повноважень виборного органу чи посади;

— повторні — проводяться у випадку визнання виборів недійсними чи такими, що не відбулися;

— довибори — проводяться для заміщення посад, що з певних причин стали вакантними, для поповнення складу виборного органу за мажоритарної виборчої системи.

.За об'єктом обрання:

— вибори до парламенту;

— вибори глави держави;

— вибори до органів місцевого самоврядування.

.За правовими наслідками:

— дійсні — вибори, що проведені згідно з виборчим законодавством;

— недійсні — вибори, під час яких відбулися порушення, котрі вплинули на результати голосування.

. За рівнем демократизації: прямі чи непрямі, з таємним чи відкритим голосуванням, рівні чи нерівні, загальні чи обмежені.

71. Сутність та типологія виборчих систем

Виборча система – це сукупність визначених законодавством правил, які регулюють перебіг виборчої кампанії, а також спосіб визначення переможців і розподілу між ними депутатських мандатів. Вона є складовою політичної системи.

У виборчій системі можна визначити 2 компоненти:

Теоретико-юридичний (виборче право).

Практико-організаційний (виборчий процес).

Виборче законодавство кожної країни визначається:

- типом політичної системи;

- типом партійної системи;

- політичною культурою;

- історичними традиціями;

- політичними нормами тощо.

Існують три види виборчих систем:

Мажоритарна – передбачає голосування за особу, за кандидата.

Пропорційна – голосування не за конкретну особу, а за політичні партії.

Змішана – передбачає поєднання мажоритарної і пропорційної системи.

72. Переваги та недоліки виборчих систем

Мажоритарна виборча система (з франц. мови перекл. як «більшість») діє у країнах світу. Передбачає голосування за особу, за кандидата. Вона є двох видів: абсолютної та відносної більшості.

Мажоритарна система абсолютної більшості – перемагає кандидат, який отримує 50%+один голос або так звану «кваліфіковану більшість», яка визначена наперед. В Україні вибори президента проводяться на цій основі. Ця система завжди має два тури.

Мажоритарна система відносної більшості визначає переможцем того, хто набрав більше голосів. У деяких країнах може бути встановлений поріг більшості.

Недоліки: мажоритарну систему називають диспропорційною; «переможець отримує все»; вона неповною мірою реалізує функції представництва групових інтересів.

Переваги:

- сприяє створенню стабільних урядів;

- спирається на парламентську більшість;

- справляє стабілізуючий вплив на всю політико-правову систему держави;

- персоніфікує вибори;

- надає більшу свободу депутатові (вільний мандат, на противагу імперативному);

- сприяє консолідації (згрупуванню) політ-х сил, укрупненню партій і поступовому переході до дві чи трипартійної системи;

- вона є достатньо простою.

Пропорційна виборча система – виборці голосують не за конкретну особу, а за політичні партії. За мажоритарної виборчої системи вибори проводяться як в одномандатних так і в багатомандатних округах, а за пропорційної – тільки в багатомандатних округах.

Вирізняють такі різновиди пропорційної системи:

Жорсткі списки.

Відкриті списки.

З преференціями.

Переваги:

- повна відповідність кількості здобутих партіями голосів кількості одержаних мандатів– справедливе представництво, відображення реальної картини політичного життя та розташування політичних сил у суспільстві;

- можливість для молодих партій бути почутими.

Недоліки:

- втрата безпосереднього зв’язку виборців з кандидатом у депутати;

- залежність депутатів від партійного представництва;

- унеможливлення контролю виборців за депутатами;

- прихід в парламент великої кількості партійних груп, а значить розпорошення політичних сил і зниження ефективності роботи парламенту;

- нестійкість партійних коаліцій;

- передбачає впровадження відсоткового бар’єру.

Змішана виборча система (комбінована) — виборча система, яка поєднує елементи мажоритарної і пропорційної систем: одна частина парламенту обирається за мажоритарною системою, а друга частина — за пропорційною. При голосуванні виборець отримує два бюлетені, одним з яких він голосує за особу, а другим — за партію. Вона діє у майже двадцять державах світу, особливо тих, де триває пошук найефективніших виборчих систем відповідно до національних та інших особливостей. Пропорції сполучення мажоритарного та пропорційного компонента при цьому можуть бути різними.