68. Політична діяльність: суть, структура, форми, особливості

Політична діяльність — специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, яка має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення за допомогою чинника влади. Це комплекс дій як окремих осіб, так і великих груп людей і цілих народів, спрямований на здобуття та здійснення влади або впливу на неї.

Прикладами політичної діяльності можуть бути дебати у парламенті, вибори, мітинг тощо. Політичною діяльністю вважається не лише прийняття рішень центральними органами державної влади (діяльність еліт), але й різні форми політичної активності людей внизу політичної піраміди (діяльність мас).

Можна виділити такі основні форми політичної діяльності:

— за напрямами — державна, партійна, громадсько-політична, комунікаційно-інформаційна;

— за суб'єктами політики — класова, соціально-групова, національна, міжнародна, індивідуальна;

— за специфікою предмета впливу — теоретична, практична;

— за політичним простором — зовнішньополітична (міжнародна), внутрішньополітична (самоврядувальна);

— за специфікою сфер — військова, органів безпеки тощо.

Типи і форми політичної діяльності суб'єктів політики пов'язані з перетвореннями у суспільстві та державі. Політична діяльність охоплює всі сфери політики і має власну внутрішню структуру.

Структура політичної діяльності:

) політичне керівництво державою і суспільством (визначення цілей і завдань, формування політичної стратегії і тактики, прогнозування політичного розвитку);

) політичне функціонування (діяльність політичних інститутів);

) участь громадян у політичному житті суспільства (належність до партій чи політичного об’єднання, діяльність у виборних органах державної влади, участь у виборах, референдумах);

) політичний маркетинг ( форма організації і управління політичною практикою, формування і вивчення політичних потреб, організація політичного бізнесу і використання політичної арени).

Під час вивчення політичної діяльності потрібно враховувати такі її особливості:

— по-перше, специфічний зв'язок діяльності й бездіяльності, позитивних політичних дій, зміст яких полягає у тому, щоб "зробити щось" задля досягнення певної мети, і негативних політичних впливів, суттю яких є те, щоб "перестати щось робити" і "дозволити трапитися певним подіям". У політичному житті конкретні наслідки може мати як активність, дія, так і пасивність, утримання від дії;

— по-друге, особливе співвідношення вмотивованої цілеспрямованої активності політичного суб'єкта і різних форм неусвідомленої, спонтанної участі людей у політиці;

— по-третє, так звана парадоксальність наслідків політики. За певних ситуацій нібито продумана і цілеспрямована політична діяльність призводить до вкрай інших, часто протилежних, неочікуваних і небажаних результатів.

69. Класифікація політичної діяльності

Пол. діяльність – це комплекс дій як окремих осіб так і великих груп людей спрямованих на здобуття та здійснення влади або впливу на неї.

За кількістю і ступенем взаємозалежності суб’єктів політики пол. діяльність поділ. на: індивідуальну ( відставка політика, індивідуальний акт протесту тощо); колективну – це сума індивідуальних дій з мінімальним ступенем організації (демонстрація, що виникла стихійно під впливом масових емоцій); групова – суб’єктом політичних дій виступають суспільні групи з певною самосвідомістю, стійкою єдністю, організацією та програмою дій (політичний страйк, повстання); загальносуспільна (революції, національно-визвольні змагання тощо).

За змістом і об’єктом. Зміст пол. діяльності визначається метою, яку ставлять перед собою суб’єкти і характером об’єктів на котрі спрямовані їхні зусилля. Види за об’єктом:

Діяльність спрямована на здобуття влади:

а) діяльність спрямована на підготовку і проведення виборчої компанії (мирний шлях) або заколоту, перевороту (шлях насильства);

б) опозиційна діяльність (легальна і нелегальна).

Діяльність спрямована на створення, вдосконалення і заміну політичних інститутів, політичних і правових норм:

а) створ. і вдосконалення конституцій;

б) законотворча діяльність;

в) нормотворча діяль-сть органів виконавчої влади;

г) створ. громадянсько-політичних організацій та партій;

д) вироблення політичних норм діяльності громадянсько-політичних організацій та партій, розробка програм, статутів тощо.

Діял-сть спрямована на вироблення, здійснення або модифікацію політичних курсів:

а) економічна політика;

б) соціальна політика;

в) етнополітика та релігійна політика;

г) зміцнення інститутів влади, залучення громадян до участі у державному управлінні, підвищення їх культури та свідомості;

д) забезпечення законності і правопорядку;

е) вироблення і здійснення зовнішньополітичних курсів.

За її спрямованістю у минуле або майбутнє пол. діял-сть поділ. на:

Інноваційна – орієнтована на впровадження нових конституцій і на оновлення політичних курсів держави. Вона поділ. на революційну та реформаторську.

Стабілізуюча – прагне зберегти все цінне в існуючих політичних структурах.

Консервуюча – націлена на недопущення суттєвих змін взагалі.

Реставраційна – спрямована на відновлення віджилих інститутів і форм суспільного життя. Є протилежною до інноваційної.