59. Суть та основні характеристики політичної свідомості

Політична свідомість - це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами - індивідами, групами, націями тощо.

Політична свідомість у широкому розумінні є сукупністю ідей, знань, переживань і прагнень. Вона, з одного боку, є сукупністю нормативних, раціональних елементів, а з другого, - підсвідомих, ірраціональних, афектних елементів. На основі цих елементів формуються політичні орієнтації і відповідна поведінка, відношення осіб і груп до влади та її інституцій, участь у політичних процесах і владних відносинах.

Політична свідомість знаходить своє чітке вираження в політичних переконаннях. Відомий фахівець Р. Лейн у роботі "Політична людина" виводить вісім елементів усередині основних переконань:

- переконання індивідуальної ідентичності; г уявлення про інших;

- уявлення про владу й авторитет;

- потреби, мотиви, цінності;

- етичні проблеми;

- способи пояснення явищ і подій;

- розуміння структури політичної інтерпретації;

- поняття і використання знань.

Переконання дає змогу швидше виробити власну позицію, зіставити своє бачення політики з іншими учасниками політичного процесу.

60. Типи політичної свідомості, її основні функції.

Рівні політичної свідомості:

Емпірично-буденний рівень, котрий базується на безпосередній практиці й участі в політичному процесі різних суб'єктів. Цей рівень відображає почуття, настрої, переживання, волю, ілюзії, уявлення, фіксує переважно зовнішні аспекти подій і явищ.

Практично-політичний рівень створює інформаційну базу для більш складної теоретичної моделі свідомості.

Концептуальний рівень або політико-ідеологічний, який існує на рівні політичних ідей, концепцій, доктрин, учень.

Усвідомлення політики на теоретичному рівні дає змогу ставити й вирішувати стратегічні та тактичні політичні завдання, визначати засоби їх досягнення, напрями і шляхи організаційно політичного забезпечення назрілих проблем, коригувати політику на основі практичного досвіду.

Державний рівень, на якому здійснюється вироблення офіційної політики; обґрунтовується і реалізується захист існуючих політичних режимів і принципів управління.

Крім цього, виділяють такі типи політичної свідомості: великих суспільних груп; національну; партійну, елітну, індивідуальну свідомість, а також державні й антидержавні, централістські та децентралістські типи політичної свідомості.

Функції політичної свідомості:

- пізнавальна - є системою знань про навколишню політичну дійсність, об'єктивне відображення політичної реальності;

- орієнтаційна - сприяє орієнтації в політичному житті, оцінці політичних подій;

- регулятивна - дає орієнтири щодо участі у політичному житті;

- інтегруюча - сприяє об'єднанню груп суспільства на базі спільних цінностей, ідей, настанов;

- прогностична - створює основу для передбачення змісту та характеру розвитку політичного процесу;

- нормативна - створює загальноприйнятий образ майбутнього.

61. Суть, зміст та основні характеристики політичної культури

У науковий обіг термін "політична культура " ввів видатний німецький мислитель епохи Відродження Йоганн Гердер, а відповідне поняття в політологію — американські політологи Г. Алмонд і С. Верба, Вони у праці "Культура громадянина" вказують на три рівні політичної культури — пізнавальний, орієнтаційний і оціночної орієнтації.

Політична культура в широкому розумінні — це сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи.

Політична культура — це система об'єктивних знань про суспільство; поглядів, переконань і духовних цінностей; принципів і засобів політичної діяльності з врахуванням історичного досвіду

Політична культура має свої характеристики. Серед них:

— відображення класових, соціально-групових, національних інтересів на основі пріоритету політичних інтересів;

— інформаційний аспект (сукупність знань, поглядів);

— ціннісний аспект (перетворення політичних знань в переконання);

— поведінково-правовий аспект (участь громадян у суспільно-політичному житті згідно з відповідними нормами);

— нормативний аспект (матеріалізація політичних ідей в нормах, традиціях, інститутах).