44.Політичний режим:суть та головні параметри.

Політичний режим – це спосіб функціонування державної влади; певна система методів та прийомів її здійснення.

Політичний режим розкриває характер відносин між: державою і громадянами; вищими органами державної влади; державою і органами регіонального і місцевого самоврядування; державою і партіями; правлячими елітними групами і опозицією; виборчою системою і формою державного правління; партіями і групами тиску; ідеологічними і неідеологічними формами політичного процесу.

Сутність політичного режиму визначається тим, що в державі є пріоритетним – права держави чи права особистості, якою мірою держава визнає, гарантує, обмежує чи фальсифікує права людини.

Істотною ознакою політичного режиму є розподіл влади між вищими державними органами: главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями; механізм стримувань і противаг. Крім цього, важливе значення має обсяг прерогатив тієї чи іншої гілки влади, а також чіткість правових меж компетенції між ними. Так, великий обсяг повноважень виконавчої влади веде до авторитаризму, а законодавчої – до охлократичної олігархії.

Важливою рисою політичного режиму є відносини між правлячою елітою й опозицією. Тут береться до уваги юридичний статус опозиції, форми легітимності, типи опозиції, а також масштаби опозиційного впливу на суспільство. При нерозвинутій партійній системі опозиційні сили неспроможні вести гідну конкуренцію з правлячою державною верхівкою.

Для сучасних демократичних політичних режимів важливе значення має співвідношення виборчої системи і форми державного правління.

Важливою ознакою для політичного режиму є стан ідеологічного процесу в суспільстві.

Якісними характеристиками політичного режиму є: ставлення державної влади до правових підстав своєї діяльності; принципи взаємовідносин державної влади з громадянським суспільством; об'єм прав і свобод людини; методи здійснення державної влади; способи формування політичних інститутів, методи розробки політичних рішень.

45.Типологія політичних режимів.

Інтерес до типології політичних режимів має давню історію. Арістотель виділив три типи політичних режимів:

■ монархію, здатну обернутися тиранією;

■ аристократію, котра може стати олігархією;

■ політію, помірковану демократію, що може виродитися в демагогію

Саме ж поняття "політичний режим" існувало вже в науці конституційного права у Франції. Класифікація режимів базувалася на відмінності законодавчої і виконавчої функцій держави та з'ясуванні їхнього співвідношення. Відповідно виділявся:

■      режим злиття влад (абсолютна монархія),

■      режим її поділу (президентська республіка),

■      режим співробітництва (парламентська республіка).

Одним із перших у політичній науці спробував класифікувати політичні режими Г. Моска. Він виділяв чотири типи політичних режимів:

■  аристократично-авторитарний,

■   аристократично-ліберальний,

■   демократично-авторитарний,

■   демократично-ліберальний.

До спроби класифікувати політичні режими вдавалась і українська політична думка. Так, у своїх "Листах до Братів-Хліборобів" В. Липинський виділяє три типи політичних режимів:

) Демократія з республікою;

) Охлократія з диктатурою;

) Класократія з правовою монархією.

Французький політолог Е. Шілз розрізняє п'ять типів режиму:

■      політичну демократію;

■      опікунську демократію;

■      модернізовану олігархію;

■      тоталітарну олігархію;

■      традиційну олігархію.

Найбільш поширеним є системний підхід до типологізації політичних режимів, який намагається охопити всі системні ознаки режиму. Згідно з ним політичні режими поділяють на тоталітарний, авторитарний і демократичний. При цьому слід зазначити, що будь-яка класифікація є умовною, оскільки "чистих" і завершених політичних режимів у політичній практиці не існує.