
- •1.Політологія як наука і навчальна дисципліна.Інституціалізація політ. Науки.
- •2.Об’єкт і предмет політичної науки.
- •3.Функції, структура, категорія політології.
- •4.Методологія політичної науки.
- •5.Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •6.Політичні вчення Ст. Греції.
- •7.Політ. Думка Середньовіччя.А. Августин,ф. Аквінський,м. Падуанський.
- •8.Н. Макіавеллі – засновник світської політичної думки.
- •9.Політ. Концепції нового часу.Політ. Ідеї Гоббса, Локка.
- •10.Політичні погляди Монтеск’є і Руссо.
- •11.Політ. Вчення кінця .Кант про правову державу,етичні основи політики.
- •12.Гегель про співвідношення гром. Сусп.-ва,держ. Права.
- •13.М. Вебер- класик західної політичної думки
- •14. Політичних теорії хх ст.
- •15. Політична думка Київської Русі
- •16. Політичні ідеї мислителів
- •17. Конституція Пилипа Орлика як утілення української державницької ідеї
- •18. Політичні ідеї членів Кирило – Мефодіївського братства
- •19. М. Драгоманов – основоположник політичної думки в Україні
- •20. Консервативний напрям української політичної думки: в. Липинський, с. Томашівський, в. Кучабський
- •21. Український націонал-комунізм: в.Винниченко, м.Хвильовий, о.Шумський, м.Скрипник
- •22. Націоналістичний напрям української політичної думки: м.Міхновський, д.Донцов
- •23.Політичні ідеї і.Франка
- •24. Зміст, структура та ф-ції політики
- •25. Суб єкти і об єкти влади
- •26. Види влади. Специфіка політичної влади
- •27. Концепції влади
- •28. Зміст, структура та функції політичної влади.
- •29. Ресурси політичної влади.
- •Істон про види легітимності:
- •33. Типологія політичних систем
- •34. Політична система сучасної України
- •35. Концепції походження держави
- •36. Ознаки і сутність держави
- •37.Функції держави
- •38.Форми державного правління.
- •39.Форми державного устрою.
- •40.Правова держава:сутність та основні принципи.
- •41.Сутність та функції політичних партій.
- •42.Типологія політичних партій.
- •43.Поняття і типи партійних систем.
- •44.Політичний режим:суть та головні параметри.
- •45.Типологія політичних режимів.
- •46.Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •48.Зміст та сутнісні риси демократії. Її багатоаспектність як соціально-політичного та правового явища.
- •49. Концепції демократії.
- •50. Поняття громадянського суспільства, його сутність, структура, фактори становлення.
- •51. Поняття і суть громадських організацій та рухів, їх місце та роль в політичній системі суспільства.
- •52.Типологія громадсько-політичних організацій та рухів.
- •53. Функції громадсько-політичних організацій та рухів.
- •54. Групи тиску: поняття, суспільні функції та технології діяльності
- •55. Поняття політичної еліти. Функції та типи політичної еліти.
- •56. Теорії еліт.
- •57. Природа і соціальна сутність політичного лідерства.
- •58. Типологія політичного лідерства
- •59. Суть та основні характеристики політичної свідомості
- •60. Типи політичної свідомості, її основні функції.
- •61. Суть, зміст та основні характеристики політичної культури
- •62. Рівні і типологія політичної культури
- •63. Функції політичної культури
- •64. Лібералізм і неолібералізм
- •65. Консерватизм і неоконсерватизм
- •66. Марксизм і соціал-демократизм
- •67. Фашизм і неофашизм
- •68. Політична діяльність: суть, структура, форми, особливості
- •69. Класифікація політичної діяльності
- •70. Вибори та їх класифікація
- •71. Сутність та типологія виборчих систем
- •72. Переваги та недоліки виборчих систем
- •73. Функції виборів в демократичних і недемократичних сусп.-вах
- •74. Демократичні принципи виборчого права та організації виборів
- •75. Виборча система України
- •76. Політичне маніпулювання: сутність, специфіка, види
- •77. Засоби політичного маніпулювання
- •78. Сутність поняття «політичний конфлікт», його стадії, функції
- •79. Типологія політичних конфліктів
- •80. Механізми врегулювання політичних конфліктів
- •81. Сучасний світовий політичний процес: суб’єкти, характерні риси та особливості
- •82. Політичні аспекти глобальних проблем і роль міжнародної політики в їхньому вирішенні
- •83. Основні напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності Укр. Держави
37.Функції держави
Місце і роль держави в політичній системі суспільства розкривається в її функціях. Традиційно їх ділять на внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх відносяться такі:
Економічна - захист існуючого способу виробництва, регулювання через правові механізми взаємовідносин між суб'єктами ринку, стабілізація економіки і створення стимулів для економічного росту, регулювання "природних" монополій (зв'язок, енергетика).Сучасна держава повинна використовувати правові й економічні важелі (податки, пільги, кредити) для регулювання економічних процесів.
Соціальна - задоволення потреб людей в роботі, житлі, підтримці здоров'я, надання соціальних гарантій соціально незахищеним групам населення. Держава цією функцією коригує негативні наслідки ринкової конкуренції, регулює нерівність в доходах.
Правова - забезпечення законності і правопорядку.
Політична - забезпечення політичної стабільності, вироблення політичного курсу, що відповідає потребам максимально широких верств населення або потребам підтримки політичного панування класу власника.
Освітня і культурно-виховна - ці функції спрямовані на формування умов для отримання загальнодоступної загальної і середньої професійної освіти, а також умов для задоволення культурних потреб населення.
Екологічна - охорона природного середовища.
До зовнішніх функцій належать такі:
)захист інтересів держави;
)забезпечення оборони країни;
)розвиток співробітництва і інтеграції з іншими країнами.
Для здійснення вказаних функцій держава використовує певні засоби (ресурси державної влади) і спирається на комплекс спеціальних органів, що складають у сукупності структуру держави.
38.Форми державного правління.
Форми державного правління. Форма правління держави - це структура вищих органів державної влади, порядок їх утворення і розподілення, компетенції між ними. Держави за формою правління класифікуються на республіки і монархії.
Монархія (з грець. monarhia - єдиновладдя) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється одноособово і переходить, як правило, за спадковістю. Сучасні форми монархії розрізняються за такою різновидністю: абсолютна монархія (Саудівська Аравія, Оман, Катар), конституційна парламентська (Великобританія, Іспанія, Норвегія, Японія тощо) і дуалістична (Йорданія, Кувейт, Марокко, Бахрейн).
При абсолютній монархії в руках монарха зосереджується вся повнота державної влади. Монарх сам видає закони, керує внутрішньою і зовнішньою політикою держави, призначає і усуває уряд, керує вищим судом.
Конституційна парламентська монархія характеризується такими особливостями:
влада монарха обмежується конституцією, що затверджується парламентом. Монарх не має права змінювати конституцію, а його влада символічна.
уряд формується парламентом з представників певних партій, що отримали більшість голосів на виборах в парламент;
лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає на чолі уряду (прем'єр-міністр найбільш значна особа в політичному житті);
уряд відповідає перед парламентом а не перед монархом.
У дуалістичній монархії повноваження монарха обмежені в законодавчій сфері, але достатньо широкі у сфері виконавчої влади, парламент, навпаки, не має впливу ні на формування уряду, ні на його склад і діяльність. Цей тип монархії має тенденцію до переростання в конституційну монархію або в республіку.
Республіка (від лат. respublica - суспільна справа) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний термін.
У сучасних державах переважають два основні різновиди республіканської форми правління: )парламентська (ФРН, Італія, Індія, Ізраїль); )президентська республіка (США, Аргентина, Мексика тощо). Кожна з них передбачає власну модель поділу влади.
Парламентська республіка. За основу правління покладений принцип: слабкий президент - сильний парламент. Президент є формальним главою держави, але його самостійна роль невелика. Фактично виконавча влада зосереджена в руках голови уряду. Суттєве місце у балансі гілок влади належить парламенту: він назначає і звільняє голову виконавчої влади, формує із свого складу уряд і може виказувати йому недовіру. В той же час президент може володіти правом розпуску нижньої палати парламенту.
Президентська республіка. Класичним прикладом даної форми правління є США. Ця форма правління будується за принципом: сильний президент - сильний парламент, що передбачає більш послідовний поділ повноважень законодавчої і виконавчої влади. Президент одночасно є головою держави і головою виконавчої влади. Він обирається всенародним голосуванням і має фіксований термін повноважень. Президент призначає уряд і визначає його склад. Щодо вищого представницького органу (парламенту) президент має право накладати вето на його законодавчі акти. Право вето носить відносний характер.
У деяких країнах склалися форми правління, які важко поєднати з вищеназваними "чистими" формами. Їх називають змішаними. Ці моделі можуть бути найрізноманітнішими: одні з них тяжіють до парламентських форм правління, інші - до президентських.
Західні політологи М.С.Шугарт і Дж.М.Кері виділили три можливі моделі:
)прем'єр-президентську;
)президентсько-парламентську;
)асамблейно незалежну.