
- •1.Політологія як наука і навчальна дисципліна.Інституціалізація політ. Науки.
- •2.Об’єкт і предмет політичної науки.
- •3.Функції, структура, категорія політології.
- •4.Методологія політичної науки.
- •5.Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •6.Політичні вчення Ст. Греції.
- •7.Політ. Думка Середньовіччя.А. Августин,ф. Аквінський,м. Падуанський.
- •8.Н. Макіавеллі – засновник світської політичної думки.
- •9.Політ. Концепції нового часу.Політ. Ідеї Гоббса, Локка.
- •10.Політичні погляди Монтеск’є і Руссо.
- •11.Політ. Вчення кінця .Кант про правову державу,етичні основи політики.
- •12.Гегель про співвідношення гром. Сусп.-ва,держ. Права.
- •13.М. Вебер- класик західної політичної думки
- •14. Політичних теорії хх ст.
- •15. Політична думка Київської Русі
- •16. Політичні ідеї мислителів
- •17. Конституція Пилипа Орлика як утілення української державницької ідеї
- •18. Політичні ідеї членів Кирило – Мефодіївського братства
- •19. М. Драгоманов – основоположник політичної думки в Україні
- •20. Консервативний напрям української політичної думки: в. Липинський, с. Томашівський, в. Кучабський
- •21. Український націонал-комунізм: в.Винниченко, м.Хвильовий, о.Шумський, м.Скрипник
- •22. Націоналістичний напрям української політичної думки: м.Міхновський, д.Донцов
- •23.Політичні ідеї і.Франка
- •24. Зміст, структура та ф-ції політики
- •25. Суб єкти і об єкти влади
- •26. Види влади. Специфіка політичної влади
- •27. Концепції влади
- •28. Зміст, структура та функції політичної влади.
- •29. Ресурси політичної влади.
- •Істон про види легітимності:
- •33. Типологія політичних систем
- •34. Політична система сучасної України
- •35. Концепції походження держави
- •36. Ознаки і сутність держави
- •37.Функції держави
- •38.Форми державного правління.
- •39.Форми державного устрою.
- •40.Правова держава:сутність та основні принципи.
- •41.Сутність та функції політичних партій.
- •42.Типологія політичних партій.
- •43.Поняття і типи партійних систем.
- •44.Політичний режим:суть та головні параметри.
- •45.Типологія політичних режимів.
- •46.Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •48.Зміст та сутнісні риси демократії. Її багатоаспектність як соціально-політичного та правового явища.
- •49. Концепції демократії.
- •50. Поняття громадянського суспільства, його сутність, структура, фактори становлення.
- •51. Поняття і суть громадських організацій та рухів, їх місце та роль в політичній системі суспільства.
- •52.Типологія громадсько-політичних організацій та рухів.
- •53. Функції громадсько-політичних організацій та рухів.
- •54. Групи тиску: поняття, суспільні функції та технології діяльності
- •55. Поняття політичної еліти. Функції та типи політичної еліти.
- •56. Теорії еліт.
- •57. Природа і соціальна сутність політичного лідерства.
- •58. Типологія політичного лідерства
- •59. Суть та основні характеристики політичної свідомості
- •60. Типи політичної свідомості, її основні функції.
- •61. Суть, зміст та основні характеристики політичної культури
- •62. Рівні і типологія політичної культури
- •63. Функції політичної культури
- •64. Лібералізм і неолібералізм
- •65. Консерватизм і неоконсерватизм
- •66. Марксизм і соціал-демократизм
- •67. Фашизм і неофашизм
- •68. Політична діяльність: суть, структура, форми, особливості
- •69. Класифікація політичної діяльності
- •70. Вибори та їх класифікація
- •71. Сутність та типологія виборчих систем
- •72. Переваги та недоліки виборчих систем
- •73. Функції виборів в демократичних і недемократичних сусп.-вах
- •74. Демократичні принципи виборчого права та організації виборів
- •75. Виборча система України
- •76. Політичне маніпулювання: сутність, специфіка, види
- •77. Засоби політичного маніпулювання
- •78. Сутність поняття «політичний конфлікт», його стадії, функції
- •79. Типологія політичних конфліктів
- •80. Механізми врегулювання політичних конфліктів
- •81. Сучасний світовий політичний процес: суб’єкти, характерні риси та особливості
- •82. Політичні аспекти глобальних проблем і роль міжнародної політики в їхньому вирішенні
- •83. Основні напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності Укр. Держави
21. Український націонал-комунізм: в.Винниченко, м.Хвильовий, о.Шумський, м.Скрипник
Поява в Україні такої течії суспільно-політичної думки, як націонал-комунізм, зумовлювалася двома обставинами:
нерозривним зв'язком попереднього національного руху з соціалізмом;
порушенням політичних і національно-культурницьких прав Української Радянської Республіки з боку більшовицької Росії.
Основною працею «національного» комунізму був трактат Сергія Мазлаха і Василя Шахрая «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною)», в якому було піддано нищівній критиці політику більшовиків стосовно України. Трактат обгрунтував необхідність незалежної УСРР, об'єднаної з Радянською Росією та іншими соціалістичними державами на основі справжньої федерації, і незалежність української комуністичної партії, поєднаної з Російською комуністичною партією через комуністичний Інтернаціонал.
В. Винниченко поділяв ідею утворення федерації радянських республік. Разом з тим у «Листі до українських робітників і селян» В. Винниченко звинуватив більшовицький тоталітаризм у тому, що:
існування УСРР як самостійної, незалежної робітничо-селянської держави має місце тільки в деклараціях;
декларативно існує уряд УСРР, він не обраний, а призначений Політбюро ЦК РКП(б);
правляча революційна партія — це машина, якою управляє невелика група людей;
партійні організації втратили активність і перетворилися у бездушну, некритичну масу;
влади Рад в Україні не існує, тому що принцип централізму виключає її;
в Україні все мілітаризоване і централізоване;
така політика спонукає українців-комуністів виступати проти національних прагнень свого народу.
М. Хвильовий вважав, що комунізм можна реалізувати на національному грунті, відкинувши «російський шлях» розвитку у культурній сфері. А для цього потрібно подолати «хохлацьку розляпаність», український просвітянський провінціоналізм та орієнтуватися на ідеал європейської людини-громадянина, творця історії. За його словами, необхідно покінчити не тільки з малоросійством, українофільством, а й москвофільством.
О. Шумський - член член ЦК КП(б)У, був наркомом освіти УСРР, активно проводив політику українізації, виступав за розвиток і поглиблення національного відродження.
М. Скрипник зробив значний внесок у вирішення питань національно-державного й культурного будівництва в Україні: він очолював народний комісаріат освіти УСРР. Наркомат тоді керував розвитком загальної початкової й середньої освіти, вищої школи, науки, літератури, театру, кіно, музики, образотворчого мистецтва.
М. Скрипник займав пост директора Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), керував Асоціацією істориків, був секретарем фракції УАН, головним редактором Української радянської енциклопедії, завідуючим кафедрою національного питання. І всі свої можливості він намагався максимально використовувати для всебічного розвою нації, здійснення політики українізації. Було досягнуто значних успіхів у справі підготовки кадрів різного рівня кваліфікації з представників корінної національності, істотного розширення сфери вживання української мови, розвитку української культури, створення сприятливих можливостей для активізації національно-культурного життя за межами УСРР. Водночас багато робилося для забезпечення національно-культурного розвитку всіх національних меншин, що проживали в Україні. Зусиллями М. Скрипника та його оточення УСРР було перетворено на своєрідну лабораторію розв’язання національного питання.
Отже, для ідеології націонал-комунізму були характерні такі риси:
визнання Української Соціалістичної Радянської Республіки як держави трудящих;
визнання комунізму як прогресивного ладу, в межах якого можна реалізувати національне-державницький ідеал;
підтримка ідеї федерації незалежних державних республік;
критика більшовицького режиму Росії як небезпечного ворога для української незалежності;
розуміння національної революції як продовження соціальної;
надання пріоритету колективним формам власності.