21. Український націонал-комунізм: в.Винниченко, м.Хвильовий, о.Шумський, м.Скрипник

Поява в Україні такої течії суспільно-політичної думки, як націонал-комунізм, зумовлювалася двома обставинами:

• нерозривним зв'язком попереднього національного руху з соціалізмом;

• порушенням політичних і національно-культурницьких прав Української Радянської Республіки з боку більшовицької Росії.

Основною працею «національного» комунізму був трактат Сергія Мазлаха і Василя Шахрая «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною)», в якому було піддано нищівній критиці політику більшовиків стосовно України. Трактат обгрунтував необхідність незалежної УСРР, об'єднаної з Радянською Росією та іншими соціалістичними державами на основі справжньої федерації, і незалежність української комуністичної партії, поєднаної з Російською комуністичною партією через комуністичний Інтернаціонал.

В. Винниченко поділяв ідею утворення федерації радянських республік. Разом з тим у «Листі до українських робітників і селян» В. Винниченко звинуватив більшовицький тоталітаризм у тому, що:

• існування УСРР як самостійної, незалежної робітничо-селянської держави має місце тільки в деклараціях;

• декларативно існує уряд УСРР, він не обраний, а призначений Політбюро ЦК РКП(б);

• правляча революційна партія — це машина, якою управляє невелика група людей;

• партійні організації втратили активність і перетворилися у бездушну, некритичну масу;

• влади Рад в Україні не існує, тому що принцип централізму виключає її;

• в Україні все мілітаризоване і централізоване;

• така політика спонукає українців-комуністів виступати проти національних прагнень свого народу.

М. Хвильовий вважав, що комунізм можна реалізувати на національному грунті, відкинувши «російський шлях» розвитку у культурній сфері. А для цього потрібно подолати «хохлацьку розляпаність», український просвітянський провінціоналізм та орієнтуватися на ідеал європейської людини-громадянина, творця історії. За його словами, необхідно покінчити не тільки з малоросійством, українофільством, а й москвофільством.

О. Шумський - член член ЦК КП(б)У, був наркомом освіти УСРР, активно проводив політику українізації, виступав за розвиток і поглиблення національного відродження.

М. Скрипник зробив значний внесок у вирішення питань національно-державного й культурного будівництва в Україні: він очолював народний комісаріат освіти УСРР. Наркомат тоді керував розвитком загальної початкової й середньої освіти, вищої школи, науки, літератури, театру, кіно, музики, образотворчого мистецтва.

М. Скрипник займав пост директора Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), керував Асоціацією істориків, був секретарем фракції УАН, головним редактором Української радянської енциклопедії, завідуючим кафедрою національного питання. І всі свої можливості він намагався максимально використовувати для всебічного розвою нації, здійснення політики українізації. Було досягнуто значних успіхів у справі підготовки кадрів різного рівня кваліфікації з представників корінної національності, істотного розширення сфери вживання української мови, розвитку української культури, створення сприятливих можливостей для активізації національно-культурного життя за межами УСРР. Водночас багато робилося для забезпечення національно-культурного розвитку всіх національних меншин, що проживали в Україні. Зусиллями М. Скрипника та його оточення УСРР було перетворено на своєрідну лабораторію розв’язання національного питання.

Отже, для ідеології націонал-комунізму були характерні такі риси:

• визнання Української Соціалістичної Радянської Республіки як держави трудящих;

• визнання комунізму як прогресивного ладу, в межах якого можна реалізувати національне-державницький ідеал;

• підтримка ідеї федерації незалежних державних республік;

• критика більшовицького режиму Росії як небезпечного ворога для української незалежності;

• розуміння національної революції як продовження соціальної;

• надання пріоритету колективним формам власності.