2. Предмет трудового права України.

Предмет правового регулювання становлять якісно відособлені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі.

Основною групою відносин, які регулюються трудовим правом є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору.

Іншу групу відносин, що є додатковими складають відносини, що виконують допоміжну роль у забезпеченні трудових відносин, належать: відносини працевлаштування; навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціального партнерства.

Підсумовуючи сказане, предмет трудового права можемо сформулювати як комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими та які існують для забезпечення функціонування останніх.

Основою предмета трудового права є відносин, що існують на базі праці, яка характеризується певними ознаками.

1) Трудове право регулює відносини із праці, що має суспільну форму.

2) Трудове право регулює відносини, що функціонують на основі вільної праці. Договірне залучення до праці зумовлює відносини, де є вільне волевиявлення, відсутній примус у будь-якому вигляді.

3) Трудове право регулює відносини найманої (несамостійної) праці. Наймана праця означає те, що вона здійснюється особою, яка не є власником майна підприємства. Трудове законодавство діє там, де є відносини між роботодавцем - власником майна або уповноваженим ним органом та найманою особою.

4) Трудове право регулює відносини, що виникають на основі колективної праці. Сучасна праця має, як правило, кооперований характер, і у трудовому процесі задіяно багато людей. Суб'єкти трудових відносин мають співпрацювати між собою, дотримуючись загальновизнаних правил суспільного буття.

5) Трудове право регулює відносини з організованої праці. Кожен із працівників виконує свою трудову функцію, і їх діяльність має бути узгодженою. Працівник має виконувати роботу певного роду та виду, що визначається професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Його робота регламентується технологічними нормамиПрацівник підкорюється правилам внутрішнього трудового розпорядку, відповідному режиму роботи.

Існують два підходи до розуміння предмету трудового права. Відповідно до ідеї „широкої” сфери трудового права його предметом виступають трудові відносини усіх працівників, тобто найманих працівників (для яких характерна залежна праця), працівників-власників (члени кооперативів, колективних підприємств, господарських товариств, селянських (фермерських) господарств, які працюють на умовах трудового договору), працівників, подібних до найманих (державні службовці, судді, прокурорсько-слідчі працівники, атестовані працівники органів внутрішніх справ, служби безпеки, військовослужбовці).

Згідно з ідеєю „вузької” сфери трудового права його предмет складають лише відносини найманої праці.

Що стосується правового регулювання праці категорій працівників „подібних” до найманих – державних службовців – то їх праця регулюється спеціальними законами, а в частині, не врегульованій таким чином – законодавством про працю. Не поширюється трудове законодавство на проходження служби військовослужбовцями.

В сучасних умовах в систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, включають дві групи відносин:

- індивідуальні відносини щодо застосування найманої праці

- колективні трудові відносини.

Основу (ядро) предмета трудового права складають індивідуальні відносини трудового найму.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв’язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета – виконання працівником певної трудової функції.

Колективні трудові відносини становлять досить велику групу суспільних відносин, які передують, супроводять або витікають з власне трудових (індивідуальних) відносин. Колективні трудові відносини ще називають відносини, що тісно пов’язані з трудовими.

Всередині колективних трудових відносин можна виділити три групи відносин:

а) відносини, що передують трудовим.

До них належать: відносини на ринку праці щодо забезпечення зайнятості і працевлаштування.

б) відносини, що функціонують одночасно з трудовими.

До них належать: організаційно-управлінські відносини в сфері праці.

в) відносини, які слідують за трудовими.

До них належать: відносини щодо вирішення трудових спорів у питаннях здійснення тих чи інших виплат (наприклад, виплати вивільненому працівникові вихідної допомоги).