Розділ 3. Сучасний стан і перспективи використання заповідних територій полісся .

Полісся - самобутній регіон щодо біологічного різноманіття, в тому числі фіторізноманіття. Тут зберігається значна кількість бореальних видів та угруповань, а в Західному Поліссі також центральноєвропейських.

Кліматичні умови Українського Полісся сприятливі для формування широколистяних та мішаних лісів, які тут є зональними угрупованнями. Значне поширення флювіогляціальних відкладів зумовлює переважання піщаних ґрунтів і пов'язаних з ними соснових лісів. Високий рівень ґрунтових вод, знижений характер поверхні сприяють розвитку торфових боліт. Все це обумовлює формування різноманітного рослинного покриву, особливо у заповідних територіях. В останнє десятиріччя відбувається ренатуралізація осушених боліт [15].

Нині в регіоні налічується 3 природні заповідники, З національні природні парки, 52 заказники та 18 пам'яток природи загальнодержавного значення. Запроектоване створення 5 національних природних парків. Для кожного із заповідників і парків висвітлюються його природні умови, рослинність та флора, їх раритетна компонента, наукова значущість їх територій. Дається ботанічна характеристика заказників та пам'яток природи загальнодержавного значення. Ряд існуючих та проектованих природно-заповідних територій охарактеризовані вперше - Рівненський природний заповідник, проектовані НПП „Прип`ять-Стохід", „Надслгучанський" та ін.

Формування природоохоронних мереж Полісся зумовлено низкою об’єктивних чинників: розбалансованістю і екологічно небезпечною діяльністю систем матеріального виробництва, радіоактивним забрудненням. Природоохоронна система орієнтована на подолання негативних екологічних тенденцій, наявних у регіоні. Втілення широкомасштабної осушувальної меліорації , хімізації , а особливо аварія на Чорнобильській атомній електростанції , завдали Українському Поліссю тяжкого соціально-економічного і екологічного удару.

Для кожного заповідника розробляється Проект організації території та охорони його природних комплексів. У цьому проекті на основі ґрунтовних наукових досліджень і всебічної оцінки сучасного стану природніх комплексів розробляються плани конкретної природоохоронної та науково-дослідної діяльності: визначаються ділянки для проведення наукових спостережень, ділянки, на яких має застосовуватись режим регульованої заповідності, протипожежні заходи тощо [20].

Рекреація – одна із причин створення природних заповідних територій.

Так, зокрема у Шацькому національному парку поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їхня естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. У парку функціонують чотири зони відпочинку: «Гряда», «Світязь», урочище «Гушове» та «Пісочне». На берегах озер розміщений пансіонат «Шацькі озера» (600 місць), база відпочинку «Світязь-Центр» (100 місць) та велика кількість ішних баз відпочинку, спортивні та дитячі табори й низка малих наметових містечок. Відвідувачі можуть ознайомитися з природою парку, відвідавши еколого-пізнавальні маршрути «Лісова пісня».