II рівень

1. Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на зовнішні та внутрішні:

1. Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.

2. Між суспільством і природою.

3. Між виховним процесом і процесом формування особистості.

4. Між організмом і середовищем.

5. Між впливом сім’ї, школи і громадськості.

6. Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і обмеженими умовами соціального життя.

7. Між потребами, мотивами і установками особистості.

8. Між колективом та особистістю.

9. Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами життя.

2. Управління процесом виховання передбачає:

1. Визначення змісту виховання.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Організацію діяльності учнів і досвіду поведінки.

4. Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на дитину з боку вчителів, батьків і представників громадськості.

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Які з перерахованих понять відображають особливості процесу виховання:

1. Цілеспрямованість.2. Віддаленість результатів.

3. Складність.4. Співдружність з сім’єю.

5. Неперервність.6. Виховання почуттів.

7. Масовість.8. Повага до особистості.

9. Зв’язок з життям.10. Економічність.

11. Опора на позитивне.12. Варіативність.

13. Багатофакторність.14. Тривалість.

15. Двосторонній характер.

4. Дуже низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. Негативним досвідом поведінки, яка важко піддається корегуванню.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

5. Низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

2. Спостерігаються зриви.

3. Поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами.

4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6. Середній рівень вихованості характеризується:

1. Стійкою позитивною поведінкою.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4. Активна позиція стосовно до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не проявляється.

7. Високий рівень вихованості особистості характеризується:

1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

2. Наявністю саморегуляції.

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8. Основні показники рівня вихованості школяра:

1. Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4. Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.

5. Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в своєму розвитку.

6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8. Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

9. Прийоми самовиховання:

1. Самопереконання.2. Самопідбадьорювання.

3. Самоосуд і самопокарання.4. Самопримус.

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

10. Який зміст вкладають у поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у вихованні?

1. Включення учня в різноманітні види діяльності.

2. Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.

3. Стимулювання активності учня в діяльності.

4. Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.

5. Формування особистості на основі властивих цьому процесу закономірностей.

6. Формування позитивного ставлення до діяльності.

7. Розвиток «мотиваційної сфери особистості».

11. Проаналізуйте терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:

Самопереконання, спадковість, компенсаційна, самопідбадьорювання, мета, виховання, виправна, самонавіювання, завдання, відновна, середовище, зміст, самозаохочення, стимуляційна, форми, методи, самопокарання, активність, самоаналіз, прийоми, самопримус, корегування результатів виховання.

12. Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, завдання, коригування результатів виховання.

13. У чому полягає «основна трагедія виховання» (Д. Н. Узнадзе)?

1. Цілі, методи і форми виховання випливають із педагогічних цілей, а не з актуальних потреб та інтересів учнів.

2. Дитина живе сьогоднішнім днем, а вихователь прагне наблизити її до майбутнього, яке віддалене в часі.

3. Вихованець не розуміє цілей вихователя і бореться проти свого ж майбутнього.