
- •ПЕРЕДМОВА
- •1.1. Розвиток тваринництва і проблеми селекції
- •1.2. Історія розвитку селекції
- •1.4. Предмет, методи і завдання селекції
- •1.5. Роль і місце селекції в підвищенні продуктивності тварин
- •Контрольні питання
- •2.1. Природні й доместиковані популяції, їх характеристика
- •2.2. Мета і методи вивчення популяцій
- •2.3. Генетична структура популяції
- •2.4. Фактори впливу на генетичну структуру популяції
- •2.5. Зміна частоти генів у популяції відповідно до теорії імовірності
- •2.6. Закони динаміки популяцій та їх порушення
- •2.7. Відхилення від закону Харді-Вайнберга під впливом певних факторів
- •2.8. Популяційно-генетична рівновага між мутаціями і відбором
- •2.9. Вплив відбору тварин на ступінь гомозиготності
- •Контрольні питання
- •3.1. Особливості популяцій за кількісними ознаками
- •3.2. Закономірності успадкування кількісних ознак
- •3.4. Популяційні параметри та їх характеристика
- •3.5. Застосування генетичних параметрів у селекційній роботі
- •3.6. Типи мінливості та фактори, що її викликають
- •3.7. Стабілізація ознак покоління та її механізми
- •Контрольні питання
- •4.1. Цитогенетика в селекції сільськогосподарських тварин
- •4.2. Зміни стану популяцій під впливом монофакторних генетичних дефектів
- •4.3. Картування хромосом
- •4.5. Поширення хромосомних відхилень і перспективи розвитку популяцій
- •4.6. Генетичний вантаж популяцій
- •4.7. Випробування окремих тварин на рецесивні гени
- •Контрольні питання
- •5.1. Генетичні системи та групи крові сільськогосподарських тварин
- •5.2. Біохімічний поліморфізм білків у тварин
- •5.3. Імуногенетичний контроль походження тварин
- •5.4. Використання генетичного поліморфізму в прогнозуванні продуктивності
- •5.5. Біохімічні поліморфні системи як генетичні маркери при селекції тварин
- •Контрольні питання
- •6.1. Породи і популяції свійських тварин
- •6.2. Поняття генофонду порід сільськогосподарських тварин
- •6.3. Генетичний механізм створення нових порід
- •Контрольні питання
- •7.1. Селекція як наука, виробництво і майстерність
- •7.2. Вплив селекції на різноманітність і глибину змін тварин
- •7.3. Сучасні досягнення і перспективи селекції
- •7.4. Завдання та напрямки селекції
- •7.5. Селекція тварин за господарськи корисними ознаками
- •7.6. Вплив різних факторів на селекційні ознаки
- •7.7. Спеціалізований і комбінований напрямки селекції
- •Контрольні питання
- •8.1. Селекція за якісними і альтернативними ознаками
- •8.2. Селекція за трансгресивними ознаками
- •8.3. Кількість селекційних ознак
- •8.4. Методологічні завдання чистопородного розведення і схрещування
- •8.5. Специфічні генетичні методи
- •8.7. Комбінаційні форми мінливості та їх виникнення
- •8.8. Плато селекції та методи його подолання
- •8.10. Роль масштабу і фону селекції
- •Контрольні питання
- •9.2. Фактори впливу на ефективність великомасштабної селекції
- •9.3. Великомасштабна селекція молочної худоби
- •9.4. Великомасштабна селекція в багатоплідному тваринництві
- •Контрольні питання
- •10.1. Біологічні й генетичні особливості молочної худоби
- •10.2. Завдання та ознаки селекції
- •10.4. Успадковуваність ознак продуктивності й відтворення
- •10.5. Методи визначення племінної цінності
- •10.6. Прояв інбредної депресії і гетерозису за ознаками продуктивності
- •10.8. Порівняльна характеристика генофонду порід
- •Контрольні питання
- •11.1. Біологічні та генетичні особливості свиней
- •11.4. Ефект селекції, гетерозису та інбредна депресія
- •11.5. Оцінка племінної цінності свиней
- •11.6. Комплексна і переважаюча селекція
- •11.7. Індексна селекція свиней
- •Контрольні запитання
- •12.1. Генетичні основи селекції овець
- •12.2. Біологічні особливості овець
- •12.3. Основні селекційні ознаки
- •Контрольні питання
- •13.1. Мета, завдання і значення племінної справи у тваринництві
- •13.2. Загальнодержавна програма селекції у тваринництві
- •13.3. Атестація племінних господарств
- •13.4. Державна апробація селекційних досягнень у тваринництві
- •13.5. Оформлення селекційних досягнень та матеріальне заохочення
- •13.6. Структура племінної служби в Україні
- •13.7. Державна племінна служба
- •13.8. Законодавчі акти і відомчі положення з племінної справи
- •13.9. Наукове забезпечення племінної справи у тваринництві
- •Контрольні питання
- •14.1. Проблема збереження генофонду порід
- •14.2. Організація заказників для локальних та зникаючих порід
- •14.3. Державні племінні книги, каталоги плідників, книги високопродуктивних тварин
- •14.4. Організація виставок і виводок племінних тварин
- •14.5. Принципи планування племінної роботи з породою та окремим стадом
- •14.6. Структура плану племінної роботи з тваринами у стаді, породі
- •14.7. Основні форми племінного обліку та статистичної звітності
- •Контрольні питання

Підпала Т.В.
Розроблено методику збереження генофонду породи великої рогатої худоби в окремо взятому стаді. Її основою є система чистопорідного замкнутого розведення, яке здійснюється методом аутбредного підбору. Система передбачає створення, збереження і використання запасів замороженої сперми бугаїв-плідників 4-5 ліній (по 2 бугая в кожній лінії).
14.3.Державні племінні книги, каталоги плідників, книги високопродуктивних тварин
Із історії тваринництва давно відома значимість племінних книг для успішної роботи щодо удосконалення порід. Першою племінною книгою був скаковий календар, виданий в Англії у 1773 р., де друкувалися результати випробування англійських скакових коней. Книгу (Студбук), до якої було зібрано генеалогічний матеріал про чистокровних скакових коней з 1690 р., також було видано в Англії
у1793 р. В цій же країні, але дещо пізніше стали з’являтися племінні книги порід великої рогатої худоби: у 1822 р. – шортгорнської і гернсейської порід, у 1838 р. – джерсейської, у 1845 р. – герефордської, у 1862 р. – абердин-ангуської і галовейської. Пізніше стали друкувати племінні книги й інших порід в інших країнах Європи:
у1878 р. – голландської і айрширської, у 1879 р. – симентальської, швіцької, ангельнської порід. Згодом стали створювати племінні книги усіх цінних порід в багатьох країнах світу.
УРосії племінні книги були також видані по окремим породам коней: в 1834 р. – чистокровній верховій, а в 1839 р. – орловському рисаку. В 1885 р. видається Балтійська книга породистої худоби. В період з 1903-1908 рр. видавали книги й інші сільськогосподарські спілки, але вони не набули широкого розповсюдження. Селянська худоба не була занесена до книг тим більше що вона не могла суттєво вплинути на якісне удосконалення тваринництва.
Зміна соціального ладу в крахні спричинила більшу увагу до племінної роботи, а також до видання племінних книг. Вперше в Радянському Союзі було видано племінну книгу червоної степової породи в 1923 р., а пізніше – червоної горбатівської 1926 р. і холмогорської (1927 р.). Наприклад, державних племінних книг чер-
254

Розділ 14
воної степової породи великої рогатої худоби надруковано більше
100томів.
Розроблено відповідні вимоги щодо запису в ДКПТ для різних
видів сільськогосподарських тварин. За даними бонітування і оформлення індивідуальних карток, в яких тварину заносять під визначеним номером в обласний (краєвий) реєстр. Кожен наступний том ДКПТ друкується після обробки матеріалу, перевірки, систематизації та аналізу.
У тваринництві різних країн є племінні книги закритого та відкритого типів. До племінних книг закритого типу заносять тварин, які походять від батьків занесених до першого тому під час його заснування. У нашій країні є розділ закритої племінної книги лише для чистокровної верхової породи коней. Для решти порід сільськогосподарських тварин створенно племінні книги відкритого типу. До таких книг заносять тварин, які відповідають вимогам стандартів, розроблених для кожної породи.
Стандарти для занесення тварин до племінних книг періодично переглядаються при удосконаленні порід та при зміні вимог щодо розвитку тваринництва. Тому якість тварин, занесених до племінних книг в різні періоди, неоднакова.
Їх значення в племінній роботі величезне. Книги є документом, в якому представлено історію породи, методи її удосконалення та результати. Племінні господарства зацікавлені в тому, щоб якомога більше тварин було записано в ДКПТ, через те, що це впливає на вартість племінного молодняку при його реалізації. В племінних книгах всебічно висвітлюється стан породи, узагальнюється кращий досвід племінної роботи з нею, наводиться генеалогічна структура та характеристика окремих ліній і родин, а також даються рекомендації щодо поліпшення племінної роботи з породою. ДКПТ надають інформацію спеціалістам про племінні ресурси та особливості породи, допомагають виявити і правильно використовувати попередній досвід відбору та підбору тварин. Матеріали цих книг широко використовуються при організації племінної роботи, складанні перспективних планів і при розробці інших заходів щодо удосконалення порід.
255

Підпала Т.В.
Поряд з ДКПТ ведуться каталоги плідників і книги високопродуктивних тварин. За їх даними можна судити про прогрес у породі та використовувати надану у них інформацію для удосконалення порід. До книги високопродуктивних тварин (КВТ) записують найкращих представників породи – рекордних тварин. Раніше вона мала назву Центральна книга елітних тварин. Цю книгу видає Міністерство аграрної політики України. Матеріали книги високопродуктивних тварин використовують для встановлення генетичного потенціалу порід, визначення методу підбору, в результаті якого отримано рекордні тварини. В подальшій роботі їх використовують для поліпшення порід.
Широке використання плідників, зокрема у скотарстві, для штучного осіменіння обумовило створення відповідних каталогів, де б повідомлялася найважливіша інформація про них. Крім того інтенсивне використання бугаїв-поліпшувачів доводить необхідність систематичного випуску каталогів плідників, тому їх випуск здійснюється щорічно.
До каталогів записують лише препотентних плідників, які є поліпшувачами і оцінені за якістю нащадків. Вони повинні мати походження, яке підтверджене результатами імуногенетичної оцінки і перевірене за якістю потомства, яке також має вірогідне походження на підставі даних імуногенетичного контролю.
Матеріали каталогів інформують про племінну якість плідників, їх породну та лінійну належність, продуктивність предків, а також запас спермопродукції. За даними каталога оцінюють структуру породи, розвиток ліній, їх перспективність за наявністю продовжувачів. Бугаїв, оцінених за якістю потомства та визнаних абсолютними поліпшувачами за декількома ознаками, інтенсивно використовують для удосконалення існуючих і створення нових порід.
Таким чином, ведення племінних книг, каталогів плідників і книг високопродуктивних тварин є важливим резервом підвищення продуктивності великої рогатої худоби, свиней, овець, коней, птиці.
256

Розділ 14
14.4.Організація виставок і виводок племінних тварин
Для популяризації досягнень кращих господарств та окремих тваринників щодо продуктивних і племінних якостей тварин організовуються змагання, курси та семінарів де відбувається обмін досвідом і методами роботи серед тваринників, а також влаштовуються виставки та виводки племінних високопродуктивних тварин.
Під час виставки не тільки демонструють досягнення, а й розповідаються, якими шляхами отримано представлені експонати. Крім того проводяться консультації і співбесіди, з доповідями виступають керівники і спеціалісти племінних заводів, читають лекції вчені з питань сучасних досягнень науки. Узагальнення і розкриття методів роботи щодо поліпшення стад і порід сприяє широкому впровадженню передового досвіду, досягнень науки, а також правильній організації племінної роботи.
За характером і змістом виставки можуть бути сільськогосподарськими, на яких представленно всі галузі сільського господарства, в тому числі і тваринництво, можуть бути загальними тваринницькими, на яких демонструються тварини усіх видів, а також спеціалізованими з демонстрацією тварин якого-небуть одного виду. За масштабом роботи виставки бувають всеукраїнськими, обласними та районними.
Виставки є постійно діючі й тимчасові. Наразі найбільшою за масштабом діючою сільськогосподарською виставкою є виставка, яка проходить на базі Інституту розведення і генетики УААН в с.Чубинському. Обласні та районні виставки завжди бувають короткочасними (3-5 днів), їх влаштовують переважно після закінчення сільськогосподарських робіт, а також присвячують знаменним подіям в області або районі.
На постійно діючих виставках протягом усього року демонструють племінних тварин у натуральному показі та експозиції про досягнення окремих племінних господарств з розкриттям методів їх роботи. Такі виставки є школою обміну досвідом роботи тваринників.
Для успішної роботи виставки заздалегідь, до її відкриття, повідомляють господарства і працівників про мету, умови і вимоги до
257

Підпала Т.В.
учасників, строки й місце проведення; порядок відбору, надходження, карантинування та показу тварин. Систематичне й планомірне проведення виставок, кваліфікована експертиза, публікація каталогів і результатів експертизи дають можливість простежити за якісними змінами племінного тваринництва району, області, країни за певний період і організовувати селекційно-племінну роботу відповідно до сучасних досягнень науки і практики.
Виставки допомагають виявити найбільш цінних тварин, залучити їх до поліпшення існуючих і створення нових порід, типів, ліній і кросів.
В останні роки на виставках широко демонструється досвід роботи господарств, де впроваджено індустріальну чи інтенсивну технологію виробництва продукції.
На їх базі проводяться спеціальні курси, семінари і зустрічі з метою вивчення тваринниками сучасних методів догляду за тваринами, а також експлуатації обладнання і механізмів.
У багатьох областях, наприклад, щорічно проводять тимчасові спеціалізовані тваринницькі виставки з одночасною аукціонною реалізацією племінних тварин господарствам і племпідприємствам. Для організації такої виставки та її результативної роботи створюють виставочний комітет, який розробляє програму проведення виставки: час і місце проведення виставки, її характер, зміст і обсяг, чисельність тварин і експонатів, умови і вимоги для участі у виставці, а також організація ветеринарних оглядів тварин, правила приймання, експертизи і народження; підготовка території та павільйонів, фінансування витрат на проведення виставки. В підготовчий період здійснюється робота щодо визначення учасників виставки.
Виводки племінних тварин бувають місцевого значення і не поширюються більш ніж на один район або навіть на одне господарство. Виводки – це тимчасові й вузькоспеціалізовані виставки. Їх проводять в межах великих племінних господарств або в масштабах району. При виводці демонструють тварин одного виду і відповідної категорії, порівнюючи окремі групи. Під час виводки оцінюють застосування тих чи інших методів племінної роботи, наприклад, результати лінійного розведення, оцінки плідників за якістю потомства тощо.
258