Підпала Т.В.

буде відбір за цією ознакою. Для різних селекційних ознак овець h2 неоднаковий:

•показники вовнової продуктивності мають h2 в межах від

0,20 до 0,38;

•відгодівельні та м’ясні якості мають h2 в межах від 0,30 до

0,35.

Їх можна враховувати при оцінці племінної цінності тварин і прогнозуванні ефекту селекції.

Для показників відтворювальної здатності характерний низький ступінь успадковуваності (0,1). Різні показники h2 зумовлені породою овець, індивідуальними особливостями тварин, географічнокліматичними умовами та іншими факторами.

При складанні селекційних програм з удосконалення продуктивних ознак стад враховують також показники коефіцієнта кореляції між окремими господарськи корисними ознаками. Одночасний відбір за найбільш важливими позитивно корелюючими між собою господарськи корисними ознаками в цілому обумовлює більш швидкий успіх, ніж послідовна селекція за кожною ознакою окремо. Так, маса чистої вовни позитивно корелює з живою масою тварин, товщиною волокон, довжиною та густотою вовни. Зворотний зв’язок спостерігають між довжиною і густотою вовни та між поперечним зрізом волокон і кількістю фолікулів на 1 см2 шкіри.

Для ознак, при селекції яких можливе повторне визначення продуктивності, більш вірогідно можна оцінити вплив спадковості за коефіцієнтом повторюваності. Проте в такому разі подовжується інтервал між поколіннями і тим самим стримує темп селекції. Отже, скорочення інтервалу між поколіннями забезпечує підвищення ефективності селекції за одиницю часу.

Контрольні питання

1.Назвати генетичні особливості овець.

2.Навести приклади успадкування якісних та кількісних ознак у овець.

3.Які біологічні властивості характерні для овець?

4.Охарактеризуйте основні селекційні ознаки овець.

5.Як здійснюється удосконалення існуючих та створення нових порід овець?

226

Розділ 12

6.Які методи використовують для оцінки племінної цінності овець?

7.Розкрити сутність індивідуального та класного бонітування овець.

8.Селекційно-генетичні параметри ознак продуктивності овець та їх використання в селекції.

227

Підпала Т.В.

Розіл

13 ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ

13.1.Мета, завдання і значення племінної справи у тваринництві

В сучасних умовах розвитку країни завдання збільшення виробництва продукції тваринництва стає все більше складним і масштабним. Нині здійснюється корінна перебудова господарської діяльності всього аграрного сектору і вирішення проблеми виробництва тваринницької продукції безпосередньо пов’язане з якісним удосконаленням стад і порід, тобто створенням нових порід, типів, стад, високопродуктивних кросів, а також системне поліпшення продуктивних і племінних якостей існуючих порід.

Складний комплекс зоотехнічних заходів, спрямованих на удосконалення і виведення нових, більш продуктивних порід, внутріпородних типів, ліній та гібридів і складає сутність племінної роботи у тваринництві. В умовах інтенсивних технологій кожна популяція тварин повинна поповнюватися особинами кращої породності зі стійко успадковуваними ознаками. Високі вимоги пред’являються до пристосованості тварин до прогресивних технологій вирощування і виробництва при одночасному підвищенні продуктивності. У зв’язку з цим було прийнято постанову ”Про заходи щодо підвищення ефективності й поліпшення організації племінної справи у тваринництві”.

Племінна справа є одним із найважливіших напрямів роботи у тваринництві, за допомогою якої створюються такі тварини, які в конкретних умовах середовища здатні розмножуватися, давати якісну і дешеву продукцію – м’ясо, молоко, яйця, шерсть тощо. Але успіх у племінній справі можливий лише при систематичній, послідовній і наполегливій праці тваринників-селекціонерів, вчених та інших спеціалістів аграрного сектора.

228

Розділ 13

13.2.Загальнодержавна програма селекції у тваринництві

На основі прийнятих постанов щодо організації племінної справи у тваринництві розроблено загальнодержавну програму якісного удосконалення сільськогосподарських тварин. У 1987 році прийнята для широкого впровадження республіканська програма якісного удосконалення сільськогосподарських тварин, яка передбачає широке використання кращого вітчизняного та світового генофонду, досягнень науки і передової практики в області генетики, селекції та інших напрямів науково-технічного прогресу. Відповідно до цієї програми в тваринницьких галузях проводиться така робота:

Молочне скотарство. Програмою передбачено створення високопродуктивних стад, нових ліній, типів та порід на основі досягнень генетики, селекції, біотехнології, а також застосовуючи світовий генофонд.

М’ясне скотарство. Створення самостійної галузі і поширення поголів’я м’ясної худоби новостворених порід.

Свинарство. Програма передбачає збільшення виробництва свинини за рахунок інтенсифікації галузі, поліпшення племінних ресурсів, розширення гібридизації, створення нових порід і типів м’я- сних свиней. Передбачено підвищення інтенсивності відбору за господарськи корисними ознаками. Основними материнськими породами для систем гібридизації визначені велика біла, латвійська біла та інші породи свиней вітчизняної селекції. Визначені зарубіжні породи для створення нових вітчизняних м’ясних порід. Для виробництва товарних гібридів використовують двохпородне (двохлінійне), зворотнє і трьохпородне (трьохлінійне) схрещування. Передбачено удосконалення м’ясних вітчизняних і збереження генофонду локальних порід.

Вівчарство. Програмою передбачено застосування комплексу методів удосконалення селекційної роботи в племінних стадах тонкорунних і напівтонкорунних порід, збільшення чисельності високопродуктивних тварин. Створення породи овець із напівтонкорунною кросбредною вовною. Проводяться роботи щодо виведення типу чорного і сірого асканійського багатоплідного каракуля. Розширилась зона розведення цигайської породи овець.

229