Підпала Т.В.

пом у виведенні порід відтворювальним схрещуванням є консолідація спадковості нової породи, формування її структури, тобто створення внутрішньо-породних типів, ліній, родин, стад. При цьому майстерність і мистецтво селекціонерів саме і полягає у вмінні дотримуватися відомого висловлення Д.А. Кисловського (1935) про те, що від безпородного масиву порода відрізняється аж ніяк не більшим ступенем гомозиготності, а тим, що генотипи в середині породи приведені у відповідну систему. Ця система підтримується в стані нестійкої рівноваги підбором, з одного боку, і постійним відбором та вибраковкою небажаних комбінацій, з іншого.

Важливою умовою при виведенні породи відтворювальним схрещуванням, поряд з високим рівнем селекційної роботи є створення відповідної матеріально-технічної бази та забезпечення повноцінної годівлі, яка б відповідала високим потребам високопродуктивних тварин до умов зовнішнього середовища.

Метод відтворювального схрещування, на відміну від інших методів, дозволяє у порівняно короткий період створити породу саме з бажаним поєднанням господарсько корисних ознак.

Але, незважаючи на всю складність, саме цей метод набув широкого поширення в процесі перетворення порід в усіх галузях тваринництва. Було видано наказ Міністерства сільського господарства від 11 грудня 1981 р. ”Про заходи щодо прискорення виведення нових порід сільськогосподарських тварин, які відповідають вимогам промислової технології”.

8.10. Роль масштабу і фону селекції

Проблема поліпшення порід сільськогосподарських тварин тісно пов’язана із чисельністю популяції та відповідними умовами довкілля.

Чисельність популяції впливає на процеси еволюції та селекції, тому що у великих популяціях набагато більше можливостей для прояву різних комбінацій. Але в популяціях домашніх тварин співвідношення статей є досить нерівномірним. При інтенсивній селекції кількість самців (плідників) значно скорочено, а це свідчить про те, що навіть при великій загальній чисельності поголів’я, випадковий розподіл генів може мати таку ж роль, як і в малих популяціях, де діють генетико-автоматичні процеси.

160

Розділ 8

При аналізі чисельності популяцій сільськогосподарських тварин необхідно вводити певну поправку. Зокрема, було введено поняття ”ефективна величина популяції” (Ne), яку С. Райт запропонував обчислити за формулою:

Ne = 4 N + N : N + N

При широкому співвідношенні чисельності самок і самців Ne = 4 N . Отже, при застосуванні штучного осіменіння ефективна величина, що має вплив на відхилення генетичних змін у популяції буде тим меншою, чим інтенсивніше використовуються самці чи то плідники.

За даними Д.А. Кисловського, нормальних темпів генетичного поліпшення породи можна досягти, коли у скотарстві одночасно використовується 150 бугаїв-плідників. Від кожного бугая можна одержувати до 10 тис. телят за рік, а щодо найцінніших плідників, то цей показник збільшується у 5-6 разів.

Суттєвим недоліком у прогресі порід є багатопородність в зонах, областях, районах і навіть окремих господарствах. У великих масивах окремих порід є популяції інших. Це дуже ускладнює проведення племінної роботи, приводить до різкого зниження темпів селекції в цих малочисельних популяціях навіть поширених порід.

Вдосконалення порід домашніх тварин і створення нових відбувається у певних умовах середовища, які характеризують пристосованість генотипів до них.

Тому проблема чисельності популяції тісно пов’язана із тими паратиповими умовами, в яких існують тварини. Це особливо важливо для скотарства і вівчарства, тому що продукція, яку отримують від худоби, овець, залежить від кормової бази, це таким же чином стосується і свинарства, і птахівництва. В процесі селекції створюються генотипи, в яких комбінуються ознаки найбільш бажаного рівня і їх розвиток забезпечують відповідні умови довкілля. Фон селекції таким же чином відіграє важливу роль в результатах вдосконалення порід.

Якщо говорити про чисельність і фон, то фон має великий вплив на результати селекції.

161

Підпала Т.В.

8.11.Групи видів, число порід, чисельність племінних тварин

На сучасному етапі розвитку зоотехнічної науки вважають, що чисельність маточного поголів’я повинна бути не менше 100 тисяч. Весь масив породи поділяють на племінну (нуклеарну, ядро) і товарну частини. Співвідношення цих частин в породі в різних видів сільськогосподарських тварин, залежно від їх біологічних особливостей таке (табл.3):

Серед великої рогатої худоби найпоширенішою є чорно-ряба порода, свиней – велика біла, овець – тонкорунна асканійська.

8.12. Прогноз і перевірка ефективності селекції

Прогноз результатів селекції є однією з найбільш складних проблем при удосконаленні порід сільськогосподарських тварин, тому часто не завжди буває на рівні передбачуваного. Саме тому роботу селекціонерів у минулому називали скотозаводським мистецтвом, ефективність якого залежала від таланту та інтуїції. Навіть, коли припустити, що ми маємо найбільш повні вірогідні знання про спадковість спаровуваних особин, то і в цьому випадку об’єктивно існує достатньо висока вірогідність помилки результатів прогнозу.

Нині розроблено багатофакторні методи оцінки і прогнозу можливих з часом змін генетичної структури популяції. При такому підході враховують селекційно-генетичні параметри, як групові (популяційні) – характерні особливості сукупностей тварин, так й

162

Розділ 8

індивідуальні, які найбільш повно визначають племінні позитивні якості й недоліки окремих особин популяції. Необхідному врахуванню підлягають: оцінка можливого вкладу певними представниками популяції (БМ, МБ, БН, МН) у підвищення спадкового потенціалу майбутнього покоління тварин за комплексом селекційних ознак і моделювання на цій основі різних варіантів відбору, процесів спрямованих на консолідацію бажаної спадковості в структурних одиницях породи, лініях, та родинах шляхом підтримання високої генотипової подібності з високоцінними родоначальниками і продовжувачами; проведення комп’ютерних моделювань з метою порівняльної оцінки різних методів збереження необхідного рівня генетичної різноманітності в породі; теоретичний аналіз очікуваних змін генетичної структури популяції в поколіннях при довготривалій “закритій” чи “відкритій” селекції.

Всі перераховані стохастичні модельні експерименти, що розробляються на підставі основних концепцій генетики кількісних ознак і аксіом математичної теорії ймовірностей, незважаючи на їх різноспрямованість взагалі, відображають загальну мету – прогнозування популяційно-генетичної сутності сучасних породоперетворювальних процесів.

Ефективність селекції визначається на основі певних селекцій- но-генетичних параметрів. Величину генетичного прогресу за господарсько корисною ознакою, досягнутого за покоління або за один рік, визначають для стада або породи.

Прогноз генетичного прогресу, або ефект селекції (DG) розраховують за такими формулами:

за покоління DG = h2 x Sd за рік DG = (h2 x Sd) : t,

де h2 – коефіцієнт успадковуваності; Sd – селекційний диференціал:

Sd = Рs − P ;

t – генераційний інтервал.

Ефективність селекції залежить від величини спадковості ознаки. Чим вищий h2, тим ефективніший відбір. Спадковість ознаки до певної межі може бути підвищена в результаті зменшення середо-

163