
- •ПЕРЕДМОВА
- •1.1. Розвиток тваринництва і проблеми селекції
- •1.2. Історія розвитку селекції
- •1.4. Предмет, методи і завдання селекції
- •1.5. Роль і місце селекції в підвищенні продуктивності тварин
- •Контрольні питання
- •2.1. Природні й доместиковані популяції, їх характеристика
- •2.2. Мета і методи вивчення популяцій
- •2.3. Генетична структура популяції
- •2.4. Фактори впливу на генетичну структуру популяції
- •2.5. Зміна частоти генів у популяції відповідно до теорії імовірності
- •2.6. Закони динаміки популяцій та їх порушення
- •2.7. Відхилення від закону Харді-Вайнберга під впливом певних факторів
- •2.8. Популяційно-генетична рівновага між мутаціями і відбором
- •2.9. Вплив відбору тварин на ступінь гомозиготності
- •Контрольні питання
- •3.1. Особливості популяцій за кількісними ознаками
- •3.2. Закономірності успадкування кількісних ознак
- •3.4. Популяційні параметри та їх характеристика
- •3.5. Застосування генетичних параметрів у селекційній роботі
- •3.6. Типи мінливості та фактори, що її викликають
- •3.7. Стабілізація ознак покоління та її механізми
- •Контрольні питання
- •4.1. Цитогенетика в селекції сільськогосподарських тварин
- •4.2. Зміни стану популяцій під впливом монофакторних генетичних дефектів
- •4.3. Картування хромосом
- •4.5. Поширення хромосомних відхилень і перспективи розвитку популяцій
- •4.6. Генетичний вантаж популяцій
- •4.7. Випробування окремих тварин на рецесивні гени
- •Контрольні питання
- •5.1. Генетичні системи та групи крові сільськогосподарських тварин
- •5.2. Біохімічний поліморфізм білків у тварин
- •5.3. Імуногенетичний контроль походження тварин
- •5.4. Використання генетичного поліморфізму в прогнозуванні продуктивності
- •5.5. Біохімічні поліморфні системи як генетичні маркери при селекції тварин
- •Контрольні питання
- •6.1. Породи і популяції свійських тварин
- •6.2. Поняття генофонду порід сільськогосподарських тварин
- •6.3. Генетичний механізм створення нових порід
- •Контрольні питання
- •7.1. Селекція як наука, виробництво і майстерність
- •7.2. Вплив селекції на різноманітність і глибину змін тварин
- •7.3. Сучасні досягнення і перспективи селекції
- •7.4. Завдання та напрямки селекції
- •7.5. Селекція тварин за господарськи корисними ознаками
- •7.6. Вплив різних факторів на селекційні ознаки
- •7.7. Спеціалізований і комбінований напрямки селекції
- •Контрольні питання
- •8.1. Селекція за якісними і альтернативними ознаками
- •8.2. Селекція за трансгресивними ознаками
- •8.3. Кількість селекційних ознак
- •8.4. Методологічні завдання чистопородного розведення і схрещування
- •8.5. Специфічні генетичні методи
- •8.7. Комбінаційні форми мінливості та їх виникнення
- •8.8. Плато селекції та методи його подолання
- •8.10. Роль масштабу і фону селекції
- •Контрольні питання
- •9.2. Фактори впливу на ефективність великомасштабної селекції
- •9.3. Великомасштабна селекція молочної худоби
- •9.4. Великомасштабна селекція в багатоплідному тваринництві
- •Контрольні питання
- •10.1. Біологічні й генетичні особливості молочної худоби
- •10.2. Завдання та ознаки селекції
- •10.4. Успадковуваність ознак продуктивності й відтворення
- •10.5. Методи визначення племінної цінності
- •10.6. Прояв інбредної депресії і гетерозису за ознаками продуктивності
- •10.8. Порівняльна характеристика генофонду порід
- •Контрольні питання
- •11.1. Біологічні та генетичні особливості свиней
- •11.4. Ефект селекції, гетерозису та інбредна депресія
- •11.5. Оцінка племінної цінності свиней
- •11.6. Комплексна і переважаюча селекція
- •11.7. Індексна селекція свиней
- •Контрольні запитання
- •12.1. Генетичні основи селекції овець
- •12.2. Біологічні особливості овець
- •12.3. Основні селекційні ознаки
- •Контрольні питання
- •13.1. Мета, завдання і значення племінної справи у тваринництві
- •13.2. Загальнодержавна програма селекції у тваринництві
- •13.3. Атестація племінних господарств
- •13.4. Державна апробація селекційних досягнень у тваринництві
- •13.5. Оформлення селекційних досягнень та матеріальне заохочення
- •13.6. Структура племінної служби в Україні
- •13.7. Державна племінна служба
- •13.8. Законодавчі акти і відомчі положення з племінної справи
- •13.9. Наукове забезпечення племінної справи у тваринництві
- •Контрольні питання
- •14.1. Проблема збереження генофонду порід
- •14.2. Організація заказників для локальних та зникаючих порід
- •14.3. Державні племінні книги, каталоги плідників, книги високопродуктивних тварин
- •14.4. Організація виставок і виводок племінних тварин
- •14.5. Принципи планування племінної роботи з породою та окремим стадом
- •14.6. Структура плану племінної роботи з тваринами у стаді, породі
- •14.7. Основні форми племінного обліку та статистичної звітності
- •Контрольні питання

Підпала Т.В.
5.3. Імуногенетичний контроль походження тварин
Генетична обумовленість відмінностей у групах крові та поліморфних системах білків і більшості видів свійських тварин застосовується для вирішення як практичних, так і теоретичних проблем тваринництва.
Найбільш широкого практичного застосування групи крові й біохімічний поліморфізм білків набули в імуногенетичному контролі походження тварин. Без такого контролю неможлива організація племінної роботи на високому рівні. Відомо, що в племінних господарствах помилки в родовідних тварин становили 20% і більше. В товарних господарствах помилкових записів ще більше. Це може бути результатом не тільки недоліків у роботі техніків штучного осіменіння, а й втратою бірок, невизначеністю номерів, повторними осіменіннями тварин різними плідниками тощо.
Ефективність селекції головним чином визначається точністю племінного обліку, зокрема вірогідністю записів про походження племінних тварин. Від достовірності записів залежить ефективність методів селекції, що грунтуються на обліку і даних генеалогії.
На підставі числених фактів невідповідності походження тварин за результатами імуногенетичного аналізу в багатьох країнах з високорозвинутим племінним тваринництвом імуногенетичний контроль достовірності став невід’ємним елементом селекційно-племінної роботи, а наявність імуногенетичної інформації – обов’язковим показником для кожного плідника і високоцінного маточного поголів’я.
В Україні згідно з “Положенням про імуногенетичний контроль” імуногенетичні дослідження у тваринництві проводить імуногенетична служба, а загальне керівництво здійснює Національне об’єднання з племінної справи у тваринництві. Правову основу імуногенетичної експертизи походження тварин закріплено законом України “Про племінне тваринництво”, в якому визначено, що тварина може вважатися племінною при можливості її ідентифікації й підтвердження записів про походження імуногенетичними методами.
Визначення батьківства на підставі груп крові й біохімічного поліморфізму білків грунтується на принципі виключення. Кожна група крові й тип білка будь-якого індивідуума повинна бути у одного або
96

Розділ 5
в обох його батьків, у противному разі дані про його походження є помилковими. В окремих випадках за допомогою імуногенетичних тестів можна отримати докази, що виключають можливість батьківства, а також встановити вірогідних (істинних) батьків.
У лабораторіях здійснюється типування тварин за еритроцитарними антигенами, проводиться сімейний аналіз спадкових факторів і алелей груп крові. На підставі цього визначають відповідність чи невідповідність родоводу тварини яка оцінюється, до записів про її походження. Документом про виконані в імуногенетичній лабораторії дослідження є відомість з інформацією про типи крові перевірених тварин (форма 4 – ген). В ній записуються дані про результати тестування тварин за групами крові й поліморфними білками крові й молока. З цього документа інформація уже записується в карточку племінної тварини, а при її реалізації – в племсвідоцтво.
Найбільш ефективною формою експертизи походження племінних тварин є проведення селекційно-племінної роботи під постійним імуногенетичним контролем, який передбачає визначення типів крові у племінного молодняка і перевірка достовірності походження в ранньому віці. Це дає можливість проводити детальний аналіз, точно визначити генотипи тварин, яких перевіряють а при наявності помилок у походженні зробити додатковий аналіз і визначити істинних батьків для відповідного корегування даних про походження.
Постійний імуногенетичний контроль походження ремонтних телиць сприяє значному підвищенню точності родоводів всього маточного поголів’я стада. Це робить можливим використання імуногенетичної інформації в селекційних методах для поглибленої оцінки генотипів тварин.
Важливою ланкою використання імуногенетичних методів для контролю достовірності даних про походження є окрема оцінка плідників за якістю нащадків. Експертиза походження може здійснюватися на підставі повного або неповного (відсутність даних про типи крові матерів) сімейного аналізу. Оцінка плідників без урахування достовірності походження їх нащадків у багатьох випадах не дає чіткого уявлення про їх племінну цінність.
Необхідність імуногенетичного контролю обумовлена і впровадженням у практику тваринництва методу трансплантації ембріо-
97

Підпала Т.В.
нів. В окремих випадках виникають труднощі у визначенні походження приплоду, коли у реципієнта розвивається власний плід або при трансплантації двох ембріонів одному реципієнту.
При народженні різностатевих близнюків необхідно перевірити наявність еритроцитарного хімеризму, через який теличка стає бесплідною.
За допомогою імуногенетичної інформації виключення помилкового батьківства буває у 98% випадків.
5.4.Використання генетичного поліморфізму в прогнозуванні продуктивності
Поліморфні генетичні системи білків та ферментів, а також деякі еритроцитарні й лейкоцитарні антигени впливають на збалансованість загального метаболізму, але іноді вказують на наяність патологічних відхилень обміну від норми. Ці властивості генетичних маркерів дозволяють виявити порушення обміну речовин, які пов’язані з годівлею, природними факторами та селекцією. Тепер розроблено так званий генно-екологічний напрям, який надає можливість аналізувати стан адаптації тварин до умов середовища та впровадження нових технологій, встановлювати норму реакції на ці фактори, визначати цінні властивості аборигенних порід для збереженя їх генофонду.
Багатьма дослідниками проводилось вивчення груп крові, поліморфних систем білків і тим важливішим було вирішення питання, яким чином групи крові можуть бути прямо чи непрямо пов’язані з продуктивністю домашніх тварин.
Слід відзначити, що не в усіх дослідженнях вдається однозначно розшифрувати генетичні механізми зв’язку груп крові з продуктивністю. Теоретичні передумови для їх пошуку пов’язані з трьома гнетичними механізмами успадкування: плейотропією, зчепленням та гетерозисом (рис.2). Із трьох гіпотетично можливих зв’язків між імунологічними і господарськи корисними ознаками постійно будуть зв’язки, обумовлені плейотропною дією генів і перевагою гетерозигот. Зчеплення можуть виникати тільки тимчасово і зберігатися тільки до моменту виникнення кросинговера. Проте господарськи
98

Розділ 5
корисні ознаки контролюються багатьма генами організму, причому вплив середовища на фенотипову цінність ознаки дуже великий. Тому не слід чекати тісної кореляції між імуногенетичними властивостями, які жорстко генетично детерміновані, й господарськи корисними ознаками, тобто такої залежності, яку можна було б використовувати для відбору, наприклад, за групами крові, а не за вмістом жиру в молоці.
Локус групи крові А
Локус групи крові А
Локус групи крові А
Пл е й о т р о п і я
Оз н а к а продуктивності
Гени
Зч е п л е н н я
Оз н а к а продуктивності
Гени
Ге т е р о з и с
Оз н а к а продуктивності
Гени
Зовнішнє
середовище
Зовнішнє
середовище
Зовнішнє
середовище
Рис.2. Механізми взаємозв’язку між генетичними маркерами і ознаками продуктивності
-ген, відповідальний за групу крові, має прямий чи непрямий вплив на певну ознаку продуктивності;
-ефект зчеплення, при якому система генів певної групи крові розміщена на тій же хромосомі, що й система генів, які визначають і яку-небуть ознаку продуктивності;
99