Підпала Т.В.
на прикладах виведення тварин з кольоровою вовною, платинових лис, безволосяних кішок і собак, карликових порід курей, коней, овець. Прикладом може бути також анконська коротконога порода овець в Англії. Через коротконогість вівці цієї породи потребували менше витрат на догляд за ними пасовищі. Породи птиці з вкороченими кінцівками, карликові породи потребують також менше витрат на корми та догляд.
У деяких порід тварин відомий мутантний колір волосяного покриву, а також летальний ефект; наприклад жовтий колір у мишей, біла масть у шортгорнів, сірий каракуль у смушкових овець. Можна навести ще багато прикладів використання генетичного вантажу популяцій в селекції сільськогосподарських тварин, але його головне призначення полягає в тому, що при зміні умов середовища він відіграє пристосувальну функцію і сприяє виживанню певної групи особин.
4.7.Випробування окремих тварин на рецесивні гени
Можна передбачити, що дія мутацій на популяцію повинна носити взагалі негативний характер, тому що обумовлює прояв рецесивних чи домінантних генів і тим самим погіршує пристосованість її до умов середовища.
Тому, щоб виявити такі рецесивні летальні гени, необхідно здійснювати випробовування тварин на рецесивні гени. Тобто виявляти гетерозигот, які є носіями летальних генів. З цією метою проводять споріднені спаровування і за станом народженого потомства визначають, чи є в популяції летальні рецесивні гени. Крім того, племінні тварини, особливо велика рогата худоба, можуть бути носіями транслокацій, які впливають на репродуктивні властивості тварин. Для їх виявлення застосовують цитогенетичні методи.
Зменшення частоти прояву спадкових аномалій і захворювань досягається через елімінацію їх носіїв. Терміном ”носій” у випадку спадкової аномалії називають особину, у якій фенотипово не проявляються патологічні відхилення від норми, але в її гонотипі є шкідливий мутантний ген в гетерозиготному стані.
88
Розділ 4
Виявлення носіїв мутантних генів здійснюється методом перевірки і проведення відповідних схрещувань з урахуванням закономірностей успадкування ознак, а саме:
1.Проміжний характер домінування – ознака (платиновий колір хутра у лисиць) фенотипово проявляється і легко можна встановити носіїв.
2.Плейотропна дія генів (сірий каракуль – ширазі у овець) фенотипово проявляється у ягнят після їх відлучення від вівцематок і характеризується нездатністю перетравлювати грубі корми.
3.При успадкуванні ознак, зчеплених зі статю, носіями генів небажаних ознак можуть бути особини гомогаметної статі, тому перевірку проводять у ссавців на самках, а у птахів – на самцях.
Складно виявляти носіїв шкідливих аутосомних генів із рецесивною дією при перевірці їх наявності у великої рогатої худоби, овець, свиней, коней. Відомо, що рецесивні гени фенотипово проявляються лише в гомозиготному стані. Частота їх вищеплення суттєво збільшується при близькоспорідненому розведенні. Тому найбільш точними методами перевірки плідників на наявність небажаних генів є оцінка за нащадками від спаровування їх із спорідненими самками, тип яких залежить від мети перевірки:
1.Якщо в популяції поширене одне спадкове захворювання і, крім цього, рецесивні гомозиготи з даною аномалією життєздатні і плодовиті, то їх можна використовувати для аналізуючого схрещування. Так, оцінюваний плідник – носій небажаного гену А (генотип Аа). При схрещуванні з гомозиготними самками (аа) отримують потомство, половина якого буде нормальною, а половина – з аномалією.
2.Якщо в гомозиготному стані небажаний ген дає значні погіршення фенотипу, то для перевірки плідника можна використовувати виявлених самокносіїв. У цьому випадку 1/4 потомків буде із спадковою аномалією.
3.Схрещування плідника з його дочками.Здійснюють його в два етапа. Спершу молодого плідника схрещують із неспорідненими самками. Якщо плідник є носієм рецесивних генів, то половина його дочок отримають від нього небажаний ген а, друга – нормальну домінантну алель. При цьому передбачається, що всі матері
89
Підпала Т.В.
вільні від небажаного гена і тому передадуть дочкам домінуючу алель А. Потім плідника спаровують з його власними дочками. В потомстві дочок-носіїв виникає розщеплення: кожна четверта дочка повинна народити потомка зі спадковою аномалією, в той же час коли все потомство від дочок, які не є носіями рецесивного гену, буде нормальним. Сумарне розщеплення серед потомства плідника із власними дочками складе 7:1.
4.За умов широкого використання штучного осіменіння великої рогатої худоби застосовують попередню оцінку молодих бугаїв. Виявляють потенційних носіїв спадкових захворювань. Оцінюють 20-50 телят, народжених за невеликий проміжок часу. Бугаї, в потомстві яких виявлені спадкові аномалії, від розведення усуваються.
5.Цитогенетичний контроль каріотипу тварин. При оцінці каріотипу тварин проводять підрахунки кількості хромосом і вивчають їх структурні характеристики. Так, у великої рогатої худоби легко виділяють статеві хромосоми та аутосоми. Вже без застосування спеціальних методів забарвлення можна визначити наявність структурних перебудов, у тому числі центричні злиття аутосоми, химерезм статевих хромосом, мозаїчність.
Перші два вказані методи перевірки не застосовуються для малоплідних тварин, тому що такі заходи досить дорого коштують.
4.8.Проблеми генетичного контролю захворювань у тварин
Селекція на високу продуктивність тварин включає також у певній мірі автоматичний природний відбір на генетичну стійкість до захворювань, тому що високопродуктивні тварини повинні бути здоровими і вільними від різних інфекцій та інвазій. В минулому селекціонери мало зусиль спрямовували на здійснення селекції на генетичну стійкість до захворювань, хоча природно завжди проводився відбір у цьому напрямі. Вони більше уваги звертали на умови середовища, ніж на спадковість. Але ситуація змінилася, і тепер достатньо уваги приділяють як покращенню умов середовища, так і спадковості. Створення відповідних умов середовища має дуже велике значення з економічної точки зору. Крім того, щоб виявити,
90
Розділ 4
чи має тварина бажані спадкові якості за даною ознакою, її необхідно утримувати і використовувати в таких умовах середовища, які б забезпечили повністю прояв цієї ознаки. Прикладом цьому може бути селекція тварин на підвищення стійкості до хвороб.
Захворювання тварин завдають тваринництву величезних збитків. В різних країнах і районах питома вага тих чи інших захворювань в загальній їх кількості різна. Так, дані про захворювання корів голштинської породи в 32 країнах, за даними США, свідчать про велику питому вагу маститу та захворювань, які впливають на відтворювальну здатність тварин.
Крім прямих збитків, що завдають тваринництву захворювання тварин, вони ще впливають на зниження продуктивності, збільшення витрат на лікування, обслуговування тварин і т.д. Крім названого, хвороби тварин знижують і темпи генетичного прогресу при селекції. Тому поряд з ветеринарними заходами боротьби з хворобами необхідно розробляти і впроваджувати генетичні методи підвищення стійкості тварин різних видів до захворювань.
Проте селекція тварин на резистентність до захворювань більш складна і залежить від таких факторів:
•складна генетична обумовленість стійкості;
•неможливість широкого використання зараження (як у рослин) для виявлення резистентних і схильних особин до захворювань;
•відсутність надійних непрямих критеріїв (генетичних і біохімічних маркерів) стійкості чи схильності;
•швидка мінливість патогенності й виникнення нових штамів – збудників хвороб, які переборюють стійкість тварин;
•часто великим інтервалом між поколіннями і необхідністю тривалої селекції;
•неможливість використання індукованого мутагенезу;
•наявність в деяких випадках негативної кореляції між стійкістю і ознаками продуктивності.
Встановлено, що генетична стійкість до одного виду патогенів не супроводжується резистентністю до інших видів. Крім того, не з’ясовано існування негативного зв’язку між стійкістю до різних хвороб.
91