Словник економічної термінології мікроекономіка

Альтернативні витрати – витрати, які відображають цінність найкращого з варіантів, від якого довелось відмовитися в процесі економічного вибору.

Аналіз – метод, суть якого полягає у розподілі цілого на частини.

Аналогія – метод, який базується на перенесенні властивостей з відомого об’єкта на невідомий.

Англійський аукціон – аукціон, в якому ставки зростають знизу до верху до тих пір, поки товар не буде проданий за максимальною із запропонованих цін.

Антимонопольне законодавство – законодавство, яке направлене проти накопичення фірмами небезпечної для суспільства монопольної влади.

Антиномія – суперечність, в якій теза і антитеза мають однакову силу.

Апорія – ствердження, яке суперечить практичному досвіду.

Асиметрія інформації – стан, за якого одна частина учасників ринкової угоди володіє важливою інформацією, а інша – ні.

Багатофакторна виробнича функція дає можливість з’ясувати залежність обсягу виробництва продукції від зміни двох і більше факторів

Безризикові активи – активи, що дають грошові надходження, розміри яких зарання відомі (застраховані грошові рахунки в банку, короткотермінові депозитні сертифікати тощо).

Блага – засоби, які задовольняють потреби.

Бухгалтерський прибуток – різниця між валовою виручкою і зовнішніми (явними) витратами.

Валові (сукупні) витрати (TC) – сукупність постійних і змінних витрат фірми, пов’язаних з виробництвом продукції

Валовий дохід (виручка) ­– це сума грошей, отриманих фірмою від реалізації продукції

Валовий (бухгалтерський) прибуток – прибуток, який дорівнює різниці між валовою (сукупною) виручкою від продажу товарів (чи послуг) і зовнішніми витратами, пов’язаними з їх виробництвом та реалізацією.

Валові інвестиції – загальне збільшення запасу капіталу.

Виробництво – діяльність з використання факторів виробництва (ресурсів) з метою досягнення найліпшого результату.

Виробнича функція Кобба-Дугласа – описує залежність обсягів виробництва від двох факторів – капіталу і праці, абстрагуючись від інших:

де А – коефіцієнт пропорційності або масштабності;

α, β – коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують приріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1%.

Виробничі можливості – можливості суспільства з виробництва економічних благ при повному і ефективному використання всіх наявних ресурсів за даного рівня розвитку технології.

Виробнича функція – економічна діяльність виробника (фірми, підприємства), що виражається залежністю між певною кількістю ресурсів, які використовуються у виробництві, і максимальним обсягом продукції, який може бути вироблений за певних умов.

Взаємодоповнюваність благ – властивість благ (товарів чи послуг) задовольняти потреби (особисті чи виробничі) лише в комплексі один з одним.

Взаємозамінність благ – властивість благ (товарів чи послуг) задовольняти потреби (особисті чи виробничі) за рахунок один одного.

Внутрішні (неявні) витрати – витрати на власні ресурси підприємця (фірми).

Гіпотеза – метод пізнання, який полягає у висуненні науково обґрунтованого припущення про природу, структуру або закономірності розвитку явищ і процесів.

Голландський аукціон – аукціон, в якому ставки знижуються зверху вниз до тих пір, поки товар не буде повністю проданий за мінімально допустимою ціною.

Гра – взаємовідносини економічних суб’єктів в ситуаціях із зарання встановленими правилами, коли необхідно приймати відповідні рішення.

Гра з ненульовою сумою – гра, під час якої група гравців, в цілому, або збільшує, або зменшує свій добробут.

Гра з нульовою сумою – гра, в процесі якої відбувається перерозподіл благ між учасниками, причому виграш одних виникає виключно через програш інших гравців.

Граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало фірмі виробництво додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати на ресурс – додаткові витрати на придбання додаткової одиниці ресурсу.

Граничний дохід (виручка) – це зміна валової виручки в результаті реалізації додаткової одиниці продукції.

Гранична ефективність капіталу –норма відсотку, яка врівноважує витрати, пов’язані з інвестиціями і очікувану на них виручку.

Гранична корисність – корисність останньої одиниці споживаного блага.

Гранична норма технологічної заміни (MRTS) – числове значення кутового коефіцієнта, яке показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.

Гранична норма технологічної заміни праці капіталом показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці і визначається за формулою:

Гранична норма технологічної заміни капіталу працею показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу і визначається за формулою:

Граничний продукт (МР_L) – це відношення зміни обсягу сукупного продукту до зміни даного фактора, яке показує приріст сукупного продукту внаслідок постійного приросту кількості використовуваного фактора.

Двостороння монополія – ринкова структура, за якої монополісту протистоїть монопсоніст (єдиний продавець стикається з єдиним покупцем).

Дедукція – метод пізнання від загального до часткового.

Діаграма Еджворта – інструмент мікроекономічного аналізу у вигляді чотирикутника, який утворений двома картами байдужості або ізоквант у результаті повороту однієї з них на 180⁰.

Діалектика – наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення.

Діалектична логіка – наука про найбільш загальні закони процесу пізнання.

Диверсифікація – метод, направлений на зниження ризику шляхом розподілу його між декількома ризиковими товарами таким чином, що підвищення ризику від покупки (чи продажу) одного означає зниження ризику від покупки (чи продажу) іншого.

Диверсифікація портфеля – метод, направлений на зниження ризику шляхом розподілу інвестицій між декількома ризиковими активами.

Дисконтування – приведення економічних показників (виручки, витрат) майбутніх періодів до нинішньої цінності згідно формули:

,

де PDV – нинішня цінність;

FV_n – цінність через n періодів;

n – кількість періодів;

і – ставка дисконтування.

Довготерміновий період – це проміжок часу, протягом якого всі фактор є змінними. В цьому періоді фірма має можливість змінювати загальні розміри приміщень і споруд, кількість використовуваних машин і обладнання тощо, а галузь – кількість функціонуючих в ній фірм. На відміну від короткотермінового періоду у довготерміновому фірма може змінювати всі параметри виробництва.

Доказ – метод знаходження переконливих підстав.

Домінуюча стратегія – стратегічна поведінка фірми, яка забезпечує їй максимізацію прибутку або мінімізацію витрат.

Досконала конкуренція – ринкова структура, якій притаманні наступні ознаки: велика кількість продавців і покупців товару; однорідність продукції; абсолютна мобільність руху ресурсів, відсутність бар’єрів входження у галузь і виходу з неї; жоден економічний агент не наділений владою над цінами; повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва.

Дуополія – ринкова структура, за якої на ринку діє дві фірми, взаємовідносини яких визначають обсяг виробництва в галузі і ринкову ціну.

Егалітаризм – напрямок економічної теорії добробуту, прихильники якої виходять з того, що всі члени суспільства повинні мати не лише однакові можливості, але й більш менш однакові результати. Цим досягається єдність і згуртованість нації, що відповідає ідеалам колективізму. Тому уряд повинен намагатися, щоби всі члени суспільства отримували рівні блага, що свідчитиме про успіхи розвитку цивілізації.

Економіка бюрократії – згідно теорії суспільного вибору це система інституцій, яка задовольняє як мінімум два критерії: по-перше, вона не виробляє економічні блага, які мають ціннісну оцінку, і, по-друге, вона дістає частину своїх доходів з джерел, не пов’язаних з продажем результатів своєї діяльності.

Економікс, економіка – наука про використання людьми обмежених виробничих ресурсів (земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, інформація), за якого досягається максимальне задоволення потреб суспільства.

Економічні агенти – суб’єкти економічних відносин, які приймають участь у виробництві, розподілі, обміні і споживанні економічних благ.

Економічна модель – формалізований опис економічного процесу чи явища, структура якого визначається як його об’єктивними властивостями, так і суб’єктивним цільовим характером дослідження.

Економічний (чистий) прибуток – різниця між валовою (сукупною) виручкою та сумою явних і неявних витрат.

Економічна рента – плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена. Визначається як різниця між мінімальною (резервованою) ціною праці і ринковою ціною.

Економічна ефективність – доцільність використання засобів для досягнення намічених цілей. Основним критерієм оцінки того чи іншого діяння, як ефективного чи неефективного, є критерій Калдора-Хікса. Він стверджує, що економічне діяння є ефективним, якщо позитивні результати від нього у вигляді споживчого надлишку і прибутку виробників перевищують його можливі негативні результати.

Економічна свобода – це свобода вибору економічними суб’єктами ресурсів, видів і способів господарської діяльності, товарі і послуг. Однією з головних форм забезпечення економічної свободи є право власності.

Економічні системи – сукупність взаємопов’язаних економічних елементів, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства; єдність відносин, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.

Економічні цілі – цілі, які задаються індивідами (домогосподарствами), фірмами, суспільством у їхній діяльності.

Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, за якого досягається максимізація корисності в результаті використання обмежених ресурсів.

Економічний кругообіг – круговий рух реальних економічних благ, що супроводжується зустрічним потоком грошових доходів і витрат.

Економічний експеримент – штучна зміна чи відтворення економічних явищ з метою їх практичного вивчення в найбільш сприятливих умовах.

Економічне благо – засіб задоволення потреб, наявність якого є обмеженою.

Економічні потреби – недостатня кількість чогось необхідного для підтримання життєдіяльності та розвитку особистості, фірми і суспільства в цілому.

Економія – наука про ведення домашнього господарства як елемент виховання гідних громадян, на відміну від хрематистики (мистецтва робити гроші).

Еластичність – це міра чутливості однієї величини до змін іншої. Вона показує, наскільки зміниться один економічний показник при зміні іншого на одиницю.

Еластичність попиту характеризує ступінь реакції споживачів на коливання ринкової ціни товару, доходу, цін на взаємозамінні і взаємодоповнюючі товари.

Еластичність попиту за доходом – це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні доходу споживача на 1%. Коефіцієнт еластичності попиту показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар при зміні доходу споживача на 1% і обчислюється за формулою:

E_D(I) =

де E_D(І) – коефіцієнт еластичності попиту за доходом;

∆Q_D – зміна обсягу попиту на товар;

∆I – зміна доходу (∆І = ).

Еластичність попиту за ціною показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар, якщо ціна цього товару зміниться на 1%:

E_D(P) =

де E_D(P) – коефіцієнт цінової еластичності попиту (еластичність попиту за ціною);

∆Q_D – зміна обсягу попиту (∆Q_D = );

∆P – зміна ціни (∆P=).

Ефект заміни (субституції) – зміна структури споживання (співвідношення засобів, що виділяються на придбання різних товарів) в результаті зміни ціни одного з товарів, що включені до споживчого набору.

Ефект заміни по Слуцькому – різниця між загальною зміною обсягу попиту на благо при зміні його ціни та ефектом заміни по Слуцькому.

Ефект масштабу – результат впливу на випуск продукції пропорційної зміни всіх факторів виробництва.

Ефект оберненого зв’язку – ефект, який відображає зміни часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін, що виникають на супутніх ринках під впливом первісних змін на даному ринку.

Ефект Веблена – ефект підвищення споживчого попиту, обумовлений тим, що товар має вищу, а не нижчу ціну.

Ефект приєднання до більшості – ефект підвищення споживчого попиту, обумовлений тим, що споживач, дотримуючись загальноприйнятих норм, купує той самий товар, який купують інші.

Ефект Сноба – ефект зміни попиту, обумовлений тим, що інші споживачі купують цей товар.

Ефективне розміщення ресурсів – поєднання факторів у часі і просторі, яке сприяє максимізації корисності.

Ефективність – співвідношення обсягів вироблених економічних благ (результатів) і кількості ресурсів (витрат), яке характеризується виробництвом даного обсягу благ з мінімальними витратами і виробництвом максимального обсягу благ при заданих ресурсах.

Ефективність виробництва – досягається тоді, коли вже неможливо перерозподілити наявні ресурси, щоб збільшити виробництво одного економічного блага без зменшення виробництва іншого (Парето-оптимальний розподіл ресурсів).

Загальна корисність – сукупна корисність всіх споживаних благ.

Загальне правило максимізації прибутку – прибуток максимізується за такого обсягу виробництва, коли гранична виручка дорівнює граничним витратам.

Загальна рівновага – рівновага, яка виникає в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміна попиту або пропозиції на одному ринку впливає на рівноважні ціну і обсяги продаж на всіх ринках.

Закон Госена перший – гранична корисність благ спадає.

Закон Госена другий – за заданих цін і бюджету споживач досягає максимуму корисності тоді, коли відношення граничної корисності до ціни є однаковим по всіх споживаних благах.

Законом попиту – обернений зв'язок між ціною і обсягом попиту.

Закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв'язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Закон протиріччя – закон формальної логіки, який стверджує, що дві протилежні думки про один і той же предмет в одному і тому ж періоді, не можуть бути достовірними.

Закон спадної граничної продуктивності – стверджує, що зі збільшенням використання будь-якого виробничого фактора (за незмінності інших) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове застосування змінного фактора призводить до зниження обсягів виробництва. Іншими словами, збільшення використання одного з факторів (за незмінності інших) зумовлює послідовне зниження віддачі його застосування.

Закритий аукціон – аукціон, в якому ставки виставляються всіма учасниками незалежно один від одного одночасно і товар дістається тому, хто запропонував найвищу ціну.

Заробітна плата – в сучасній економічній науці ціна, яка виплачується за використання праці найманого працівника.

Звичайний товар – товар, попит на який за збільшення доходу спочатку незначно збільшується, але в міру дальшого зростання доходу стабілізується на якомусь постійному рівні (предмети першої необхідності).

Земельна рента – плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких строго обмежена.

Земля, природні ресурси – це всі дарові природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва у натуральному вигляді, без обробки (ґрунти, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси тощо).

Змінні витрати – це витрати, величина яких змінюється залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва. До них відносяться витрати на сировину, електроенергію, допоміжні матеріали, оплату праці.

Змінні фактори виробництва – фактори, затрати яких залежать від рівня виробництва продукції.

Змішана економіка – тип суспільства, що синтезує елементи ринкової і командної економік, у якому механізм ринку доповнюється активною діяльністю держави.

Зовнішні (явні) витрати – платежі зовнішнім або стороннім (стосовно даної фірми) постачальникам ресурсів: власникам сировини, палива, транспорту, робочої сили, тощо.

Зовнішні ефекти – витрати або вигоди від ринкових угод, що не отримали відображення у цінах.

Зона заміщення (заміни, субституції) – ділянка кривої байдужості, на якій можлива ефективна заміна одного блага іншим.

Зростаючий ефект масштабу – якщо темпи зростання обсягів виробництва перевищують темпи зростання обсягів ресурсів

Ізокванта – графічне зображення комбінації факторів, що дають однаковий виробничий результат.

Ізокоста – лінія, яка об’єднує всі можливі комбінації ресурсів, які мають однакову сумарну вартість.

Ізопрофіта – множина точок, які зображують різні комбінації виробництва і витрат ресурсу, що забезпечують отримання однакового прибутку.

Ймовірність – можливість отримання певного результату.

Інвестування – процес поповнення і збільшення капітальних фондів, надходження нового капіталу у фірму у поточному році.

Індекс Лернера –

де I_L – лернерівський індекс монопольної влади;

P_m – монопольна ціна;

MC – граничні витрати;

E – еластичність попиту на продукцію.

В умовах досконалої конкуренції МС = Р. Відповідно, I_L = 0. Якщо I_L >0, то фірма володіє монопольною владою. Чим вищий цей показник, тим більшою є монопольна влада.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана – показник, який визначає рівень концентрації ринку. Для його розрахунку використовується питома вага продукції фірми в галузі. Припускається, що чим вища питома вага продукції фірми в галузі, тим вищими є потенційні можливості для виникнення монополії. Всі фірми ранжуються за питомою вагою від найбільшої до найменшої:

де I_HH – індекс Херфіндаля-Хіршмана;

S₁ – питома вага (частка) найбільшої фірми;

S₂ – питома вага наступної за розміром фірми;

S_n – питома вага найменшої фірми.

Якщо в галузі функціонує лише одна фірма (то маємо приклад чистої монополії), то S₁ = 100%, а I_HH = 10 000. Якщо в галузі 100 однакових фірм, то S_і = 1%, а I_HH = 100.

Індивідуальна фірма – фірма, якою володіє одна фізична особа, що самостійно веде справу у власних інтересах і відповідає за неї особистим майном.

Індивідуальний попит – попит, що пред’являється одним споживачем.

Індукція – метод пізнання від часткового до загального.

Інституціоналізм – економічна наука про інститути, всередині і через які здійснюється кругообіг економічних благ.

Капітал – ресурси довготривалого користування, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Капітал або фізичний капітал – це вироблені раніше блага, які використовуються як засоби виробництва інших благ, зокрема, споруди, устаткування, інструменти, складські запаси, тобто майно підприємства тривалого використання. Важливою рисою фізичного капіталу є те, що він сам продукт виробництва.

Карта ізоквант – це сукупність ізоквант, де кожна з них показує максимально можливий обсяг продукції, який можна отримати, використовуючи різні комбінації вхідних ресурсів.

Карта кривих байдужості – множина кривих байдужості.

Картель – ринкова ситуація, коли фірми змовляються відносно цін і / або обсягу виробництва з метою максимізації валового (сукупного) прибутку картелі.

Кейнсіанство – економічна течія сучасного лібералізму, яка обґрунтовує необхідність державного стимулювання ефективного попиту.

Класичний контракт – двосторонній контракт, який базується на існуючих юридичних правилах, чітко фіксує умови угоди і передбачає санкції у випадку невиконання даних умов.

Класичний лібералізм (лібертаризм) – течія економічної теорії, яка випливає з пріоритету інтересів особистості. Згідно цієї теорії, кожна людина готова до активної автономної діяльності, здатна сама найбільш ефективно реалізувати свої таланти і здібності.

Командна економіка – система, в якій домінують суспільна (державна) власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою шляхом державного планування.

Компенсаційна заробітна плати – заробітна плата, яка компенсує нерівність в умовах і привабливості праці.

Комплементарні блага – блага, які доповнюють один одного у споживанні.

Конкуренція економічних суб’єктів – означає змагання виробників і споживачів за найбільш вигідні умови реалізації своїх інтересів. Це досягається наявністю великої кількості покупців і продавців, можливістю вільного доступу на ринок і виходу з нього, а також вільним доступом до інформації, яка має суттєве значення для реалізації мети учасників ринку.

Кооперативна гра – гра, якій спостерігається укладення угоди між учасниками. В економіці прикладом кооперативної гри може бути картель.

Корегуюча субсидія – субсидія виробникам або споживачам економічних благ, що характеризуються позитивними зовнішніми ефектами, яка дозволяє наблизити граничні власні вигоди до граничних суспільних вигод.

Корегуючий податок – податок на виробництво економічних благ, що характеризуються негативними зовнішніми ефектами, який підвищує граничні власні витрати до рівня граничних суспільних витрат; направлений на корегування цінових диспропорцій, зумовлених впливом “провалів” ринку.

Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання благ.

Корисність блага – здатність економічного блага задовольняти одну або декілька людських потреб.

Корпорація – фірма, що має форму юридичної особи і належить групі акціонерів, причому майно і власність цієї фірми відділені від майна і власності її співвласників (відповідальність кожного акціонера обмежена його внеском).

Коефіцієнт Джіні – коефіцієнт, що показує рівень нерівності в розподілі доходів.

Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання благ.

Короткотерміновий (короткий) період – це проміжок часу, протягом якого одні фактори виробництва є постійними, а інші – змінними.

Крива байдужості – лінія постійного рівня задоволення споживача (постійної корисності) від споживання різних наборів товарів.

Крива виробничих можливостей – крива, що демонструє різні комбінації двох благ, які можуть бути вироблені в економіці за повного використання певного обсягу ресурсів і певної технології.

Крива “доход-споживання” – крива, кожна точка якої є оптимальною кількістю спожитих благ за різного рівня доходу (за однакового рівня цін).

Крива Енгеля – крива, що показує залежність зміни величини споживання товару від зміни доходу споживача.

Крива Лафера – графічне зображення залежності між ставкою прибуткового податку і величиною податкових надходжень.

Крива Лоренца – крива, що відображає фактичний розподіл доходів.

Крива попиту – це крива, яка показує, яку кількість економічного блага готові придбати покупці за різними цінами в даний момент часу.

Крива пропозиції – показує яку кількість товару готові продати виробники за різними цінами у даний момент часу. Крива пропозиції має додатній нахил, що свідчить про бажання виробника продати більшу кількість товарів за більш високою ціною

Крива реагування – показує, яким чином обсяг виробництва однієї фірми залежить від обсягу виробництва іншої фірми.

Крива “ціна-споживання” – крива, що з’єднує ряд рівноважних точок, які утворюються при поступовому повороті бюджетної прямої (при зміні ціни одного товару і незмінному доході).

Критерій Калдора-Хікса – критерій оцінки добробуту, згідно якого добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище втрат потерпілих.

Лобізм – спроби впливу на представників влади з метою прийняття вигідного для обмеженої групи виборців політичного рішення.

Логроллінг – практика взаємної підтримки шляхом “торгівлі голосами”.

Малоцінні товари – товари, попит на які зменшується при зростанні доходів (товари низької якості).

Математична логіка – наука, яка застосовує математичні методи і досліджує мислення за допомогою обчислень.

Миттєвий період – період діяльності фірми, коли кількість всіх використовуваних факторів залишається постійним.

Мертвий вантаж монополії (чисті витрати монополії) – різниця між потенційно можливим обсягом виробництва в галузі без монополії і реальним обсягом виробництва монополіста.

Метод – вчення про виникнення, структуру і способи застосування всієї сукупності пізнавальних засобів.

Мікроекономіка – розділ економічної науки, який вивчає діяльність окремих економічних агентів (індивідів, домогосподарств, фірм тощо) та їх поведінку на галузевих ринках.

Модель – абстрактна теоретична конструкція, логічна структура якої визначається як властивостями об’єкта, так і цілями, характером дослідження.

Модель медіанного виборця – модель, яка характеризує існуючу в рамках прямої демократії тенденцію, згідно якої прийняття рішень здійснюється в інтересах виборця-центриста (людини, яка займає місце в середині шкали інтересів даного суспільства).

Монетаризм – неокласична економічна теорія, яка приписує грошовій системі ведучу роль у процесі зміни економічної кон’юнктури.

Монопольна влада – можливість монополії впливати на рівень ринкової ціни за допомогою зміни обсягу пропозиції.

Монополістична конкуренція – тип ринкової структури, який виникає в результаті диференціації товарів і послуг. Монополістична конкуренція – випадок, коли “багато конкуренції і мало монополії”, монополістична влада на ринку порівняно невелика.

Монопсонія – монополія зі сторони покупця.

Монопсонічна влада – можливість монопсонії впливати на рівень ринкової ціни за допомогою зміни обсягу попиту.

Моральний ризик – поведінка індивіда, який свідомо збільшує ймовірність можливої втрати, сподіваючись при цьому, що збитки будуть повністю (або навіть з надлишком) покриті страховою компанією.

Надлишок (виграш) споживача – різниця між ціною, за якою споживач готовий купити товар, і ціною, яку він дійсно платить.

Надлишок (виграш) виробника – це різниця між валовими доходами і повними витратами виробника.

Негативний зовнішній ефект – ефект, який виникає у випадку, коли діяльність одного економічного агента зумовлює витрати інших.

Нейтральний до ризику – особа, яка за даного очікуваного доходу є байдужою до вибору між гарантованим і ризиковим результатами.

Некооперативна гра – гра, в якій її учасники приймають самостійні рішення по всіх життєво важливих для них питаннях. Прикладом некооперативної гри може служити олігополія.

Неокласичний контракт – довготерміновий контракт в умовах невизначеності, коли неможливо зарання передбачити всі наслідки угоди.

Нераціональний попит – незапланований попит, що виник під впливом миттєвого бажання, раптової зміни настрою, примхи чи забаганки, попит, який порушує передумову про раціональну поведінку споживача.

Нефункціональний попит – попит, обумовлений факторами, не пов’язаними з самим товаром.

Нова політична економія – наука, яка вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах.

Номінальна заробітна плата – ціна за використану працю.

Номінальна ставка відсотка – ставка відсотка, виражена грошима за їхнім поточним курсом.

Норма амортизації – частка основного капіталу, що підлягає амортизації (списанню) у поточному році.

Нормальний прибуток (нульовий економічний прибуток) – альтернативна вартість використання підприємницьких здібностей. Коли фірма отримує лише нормальний прибуток, то її доход повністю витрачається на покриття всіх витрат фірми.

Нормативна економічна наука – наука, яка вивчає умови досягнення індивідами, фірмами чи суспільством в цілому максимального результату за даних витрат, наука про раціональну (насамперед в межах ринкової економіки) поведінку людей і діяльність інститутів.

Обсяг попиту – конкретна кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за кожного рівня цін.

Обсяг пропозиції – це конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за певний період часу за певного значення цін.

Однофакторна виробнича функція характеризує залежність обсягу випуску продукції від зміни одного фактора

Орендна плата – сума, яку орендатор платить земельному власнику, включаючи ренту, амортизацію на будівлі і споруди (які знаходяться на землі), а також відсоток на вкладений капітал.

Очікуване значення – середньозважене значення всіх можливих результатів.

Олігополія – ринкова структура, за якої на ринку функціонує обмежена кількість фірм, які виробляють однорідну продукцію і володіють неповною ринковою владою над цінами, а входження в галузь нових виробників обмежений високими бар’єрами.

Опортуністична поведінка – поведінка індивіда, який ухиляється від дотримання контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів.

Опціон (угода з премією) – різновидність термінового контракту (ф’ючерса), згідно якого одна сторона набуває права купити або продати що-небудь в майбутньому за зарання визначеною ціною зі сплатою комісійних.

Ординалістська концепція – теорія споживчого попиту, яка заснована на допущенні можливості порядкового виміру корисності і яка заперечує можливість кількісного її виміру.

Павутиноподібна модель – найпростіша динамічна модель, що показує різні види коливань, в результаті яких формується (або не формується) рівновага. Вона показує утворення рівноваги в галузі з фіксованим циклом виробництва (наприклад, у сільському господарстві), коли виробники, прийнявши рішення про виробництво на підставі минулорічних цін, вже не можуть змінити його обсяг:

Q_st = S(P_t–1),

де Q_st – обсяг пропозиції в період часу t;

P_t–1 – фактична ціна економічного блага в попередній період часу.

Парадокс Гіффена – збільшення (зменшення) обсягу попиту га благо при підвищенні (зниженні) його ціни, що пояснюється тим, що ефект доходу перевищує ефект заміни.

Парадокс голосування – протиріччя, яке виникає внаслідок того, що голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення дійсних переваг суспільства відносно економічних благ.

Парадокс Кондорсе – не транзитивність групових переваг, що виявляються на основі голосування більшістю голосів.

Парето-ефективний розподіл благ або Парето-оптимум – розподіл благ, за якого неможливо підвищити добробут однієї особи (шляхом перерозподілу) без шкоди добробуту іншої особи.

Парето-ефективне розміщення ресурсів – розміщення ресурсів, за якого неможливо збільшити виробництво одного товару, не скоротивши випуск іншого.

Партнерство – фірма, яка належить двом або більше особам, які спільно володіють і керують підприємством, отримують частину прибутку та несуть необмежену відповідальність за діяльність фірми.

Перехресна еластичність попиту – це відсоткова зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару. Коефіцієнт перехресної еластичності (E_D(XY)) показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар Х при зміні ціни товару У на 1% і визначається за формулою:

E_D(XY) = (8)

де E_D(XY) – коефіцієнт перехресної еластичності;

∆Q_X – зміна обсягу попиту на товар Х;

∆P_Y – зміна ціни товару У.

Величина перехресної еластичності може бути додатною, від’ємною або нульовою.

Перша теорема економіки благополуччя – гласить, що, якщо дотримуються всі вісім вихідних положень, то тоді отримана конкурентна рівновага є Парето-оптимальною.

Підприємництво, підприємницька здібність, управління –– здатність раціонально і найбільш ефективно поєднувати (використовувати) ресурси для виробництва економічних благ.

Плата за викиди – плата, яка стягується з фірми за кожну одиницю забруднюючих оточуюче середовище викидів.

Платіжна функція – результат гри, який показує придбання і втрати гравців.

Позитивна економічна наука – наука, яка вивчає розвиток явищ і процесів, що формуються об’єктивно.

Податок Кларка – економічна санкція за заниження індивідом його оцінки корисності суспільних благ.

Податок Пігу – плата, стягнута з виробників негативних зовнішніх ефектів, що зрівнює приватні витрати із суспільними витратами.

Позичковий відсоток – ціна, яка виплачується власникам капіталу за використання позикових засобів протягом певного періоду (ринкова ставка дисконту).

Позитивний зовнішній ефект – ефект, який виникає у випадку, коли діяльність одного економічного агента приносить вигоди іншим. За наявності позитивного зовнішнього ефекту економічне благо продається і купується в меншому порівняно з ефективним обсязі, тобто має місце недовиробництво товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами.

Політико-економічний цикл (політично-діловий) – цикл економічної і політичної активності уряду між виборами.

Політична економія – фундаментальна економічна наука, яка вивчає методологічні і теоретичні проблеми виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ. В різних школах економічної думки існували наступні визначення предмету політичної економії: меркантилізм – наука про види діяльності, пов’язаних з обміном і торгівлею між людьми (і країнами); класична політекономія – наука про багатство; марксистська політекономія – наука про виробничі відносини, тобто відносини між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ на різних етапах розвитку людського суспільства; маржиналізм – економічна наука про діяльність людей із задоволення своїх потреб шляхом використання обмежених виробничих ресурсів; історична школа – наука про повсякденне ділове життя та діяльність людей в різні епохи і в різних країнах.

Поняття – думка про предмет.

Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Порівняння – метод, який визначає подібність і відмінність явищ та процесів.

Постійні (фіксовані) витрати – це витрати, величина яких у короткотерміновому періоді не змінюється зі збільшенням або зменшенням обсягу виробництва.

Постійна економія від масштабу – збільшення обсягу продукції тими ж темпами, що й збільшення затрат всіх використаних для виробництва ресурсів.

Поточна дисконтована вартість – нинішня вартість грошової одиниці, яка буде виплачена через певний період часу.

Потреби - це стан задоволення, який споживач прагне зберегти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити.

Пошук політичної ренти – намагання отримати економічну ренту за допомогою політичного процесу.

Правило використання ресурсів – MRP = MRC.

Правило максимізації прибутку – MRP = P.

Правило максимізації функції корисності – правило, згідно якого функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність.

Правило найменших витрат – правило, згідно якого витрати заданого обсягу виробництва мінімізуються, коли остання грошова одиниця, витрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт.

Праця – це кваліфіковані і некваліфіковані робітники, менеджери; в іншій інтерпретації – це потенціал фізичної і розумової енергії людей, яка використовується в процесі виробництва, набуті знання і трудові навички. Цей фактор ще називають “людський капітал”.

Представницька демократія – політична система, в умовах якої громадяни періодично вибирають представників у виборчі органи влади.

Прибуток визначається як різниця між валовою (сукупною) виручкою і валовими (сукупними) витратами.

Приватна власність – ситуація, коли всією повнотою прав відносно об’єкта правоповноважень володіє окрема людина.

Природна монополія – виникає там, де відсутні реальні альтернативи, вироблювана продукція у певній мірі є унікальною, збільшення кількості фірм у цій галузі призводить до зростання середніх витрат.

Проблема – чітко сформульоване питання або комплекс питань, що виникли в процесі пізнання.

“Провали” (фіаско) держави (уряду) – випадки, коли держава (уряд) не в змозі забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів.

“Провали” (фіаско) ринку – ситуації, коли дія механізму конкурентних ринків не забезпечує максимізації суспільної корисності.

Пропозиція – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Профспілка – об’єднання працівників, яке наділене правом на ведення переговорів з підприємцем від імені і за дорученням свої членів.

Пряма демократія – політична система, при якій кожен громадянин має право особисто виказувати свою точку зору і голосувати по будь-якому конкретному питанню.

Реальна заробітна плата – купівельна здатність заробітної плати, виражена кількістю товару і послуг, які можна придбати на отриману суму.

Реальна ставка відсотка – ставка відсотка, скорегована на інфляцію, тобто виражена у незмінних цінах.

Ресурси економічні (фактори виробництва) – необхідні для виробництва економічних благ елементи. Основними видами ресурсів є: праця, земля, капітал, підприємницькі здібності, інформація.

Ризиковані активи – активи, дохід від яких частково залежить від випадку.

Рівновага Бертрана – описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополії фірма конкурує за ціну товару при заданому обсязі виробництва кожної фірми. Стабільність рівноваги досягається тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам, тобто досягається конкурентна рівновага.

Рівновага виробника – гранична норма технічної субституції факторів, яка дорівнює співвідношенню цін цих факторів.

Рівновага Курно – досягається на ринку тоді, коли в умовах дуополії кожна фірма, діючи самостійно, вибирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від неї інша фірма. Рівновага Курно виникає як точка перетину кривих реагування двох фірм.

Рівновага Штакельбергера – описує дуополію з нерівним розподілом ринкової влади між фірмами, таким чином, що одна з них веде себе як лідер (або за ціною, або стосовно обсягу, або по тому і другому одночасно), в той час як інша здійснює стратегію пристосування, коректуючи свою поведінку залежно від вибору, зробленого першою фірмою.

Рівноважна ціна – ціна, яка врівноважує попит і пропозицію в результаті дії конкурентних сил.

Ринок представляє собою систему відносин, в якій зв’язки покупців і продавців настільки є вільними, що ціни на один і той же товар мають тенденцію швидко вирівнюватися.

Ринок двосторонньої монополії – ринок, на якому єдиний продавець зустрічається з єдиним покупцем.

Ринок двосторонньої олігополії – ринок, на якому декілька продавців протистоять декільком покупцям.

Ринок досконалої конкуренції – ринок гомогенного товару з безліччю продавців і покупців, на якому дії кожного з них не впливають на рівень ринкової ціни.

Ринок монопольний – ринок, на якому один продавець, що не має потенційних конкурентів, протистоїть багатьом покупцям.

Ринок монополістичної конкуренції – ринок гетерогенного товару з безліччю продавців і покупців, на якому внаслідок диференціації продукції виробники мають монопольну владу.

Ринок монопсонічний – ринок, на якому багатьом продавцям протистоїть один, що не має потенційних конкурентів покупець.

Ринок олігопольний – ринок гомогенного товару, на якому декілька продавців протистоять безлічі покупців (олігополія пропозиції) чи кілька покупців протистоять безлічі продавців (олігополія попиту).

Ринкова економіка – система, заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції, спирається на особисті інтереси, обмежує роль уряду.

Розподіл ризику – це метод, при якому ризик ймовірної шкоди ділиться між учасниками таким чином, що можливі втрати кожного є відносно невеликими.

Середні витрати – витрати на одиницю виробництва продукції.

Середній дохід (виручка) – це сума грошей, отриманих від реалізації одиниці продукції

Середній продукт – це відношення сукупного продукту до витраченої кількості змінного фактора.

Синтез – метод, який полягає у поєднанні частин у ціле.

Спадний ефект масштабу – якщо зростання обсягів виробництва відбувається в меншій мірі, ніж зростають обсяги залучених ресурсів

Спекулятивний попит – попит, який виникає у суспільстві з високими інфляційними очікуваннями, коли небезпека підвищення цін у майбутньому стимулює додаткове споживання товарів у даний час.

Спекуляція – діяльність, яка відображається в купівлі з метою перепродажу за більш високою ціною.

Специфічні ресурси – ресурси, цінність яких всередині фірми вища, ніж за її межами.

Споживач – економічний суб’єкт, що здобуває блага для задоволення своїх потреб.

Стандарти по шкідливих викидах – встановлені законом межі концентрації шкідливих речовин у промислових відходах.

Стандартне (середньоквадратичне) відхилення – квадратний корінь з дисперсії.

Статистична ймовірність (за Ф.Найтом) – емпірична оцінка частоти прояву зв’язку між твердженнями, які неможливо розкласти на мінливі комбінації однаково ймовірних альтернатив.

Стратегічна поведінка фірми на ринку – поведінка, за якої вибір фірмою варіанту своєї діяльності залежить від можливих зворотних дій її конкурентів.

Структура ринку – це сукупність елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою.

Субститути – блага, які замінюють один одного у споживанні.

Суб’єктивна ймовірність – ймовірність, яка базується на припущенні про можливість отримання даного результату.

Судження – спосіб поєднання понять, в результаті якого формулюється думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь про що-небудь.

Сукупний попит – сума індивідуальних попитів на ринку за кожної ціни.

Сукупний (загальний) продукт – це кількість економічного блага, вироблена з використанням певної кількості змінного фактора.

Таємна змова – негласна угода про ціни, розподіл ринків або інші способи обмеження конкуренції, яка карається законом.

Теорема Коуза – якщо права власності всіх сторін ретельно визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, то кінцевий результат, що максимізує цінність виробництва, не залежить від змін у розподілі прав власності (якщо відійти від ефекту доходу).

Теорема неможливості Ероу – за демократичної ухвали колективного рішення на основі більшості голосів неможливо запобігти маніпулюванню суспільними перевагами зі сторони окремих індивідів.

Теорія ігор – наука, яка досліджує за допомогою математичних методів поведінку учасників ситуацій (гравців), пов’язаних з прийняттям рішень.

Теорія суспільного вибору – теорія, яка вивчає різні способи і методи, шляхом яких люди використовують урядові інституції у своїх власних інтересах.

Термін окупності інвестиційного проекту – показник ефективності інвестицій, який дорівнює мінімальній кількості періодів, необхідних для того, щоб поточна цінність потоків чистого доходу зрівнялася з величиною інвестицій (чиста поточна цінність інвестиційного проекту повернулася до нуля). Чим нижчий термін окупності, тим вища ефективність інвестиційного проекту.

Товар Гіффена – товар, який займає значне місце у бюджеті малозабезпечених споживачів. Попит на нього, за інших рівних умов, змінюється в тому є напрямку, що й ціна, оскільки ефект доходу є вищим за ефект заміни (заміщення).

Товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари – це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно.

Товари-субститути або взаємозамінні товари – це пари товарів, для яких зростання цін одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки.

Точка Курно – перетин кривих граничної виручки і граничних витрат, що є умовою максимізації прибутку недосконалого конкурента.

Точкова еластичність –

Трансакційні витрати – витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності.

Трансформація зовнішніх ефектів у внутрішні – може бути досягнута шляхом наближення граничних часткових витрат (вигод) до граничних соціальних витрат (вигод).

Умова рівноваги виробника –

Умова рівноваги фірми – MR = MC.

Умова рівноваги фірми на конкурентному ринку у довготерміновому періоді – MR = MC = AC = P.

Умовивід (висновок) – спосіб мислення, в результаті якого з початкового знання дістається вивідне знання. До форм умовиводу відносяться: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, аналогія, антиномія, апорія та інші методи пізнання формальної логіки.

Утилітаризм – напрямок економічної теорії, прихильники якого вважають, що суспільний добробут представляє собою суму функцій індивідуальних корисностей всіх членів. Така “арифметика щастя” базується на передумові про можливість додавання індивідуальних корисностей. Тому справедливість, на думку утилітаристів, існує там і тоді, де і коли вдається максимізувати сукупну (загальну) корисність всіх членів суспільства.

Фактори виробництва – будь-який товар або послуга, що використовується для виробництва певного товару.

Фірма – економічний суб’єкт, який займається виробничою діяльністю і володіє господарською самостійністю (у прийнятті рішень про те, що, як і в яких розмірах виробляти, де, кому і за якою ціною продавати свою продукцію). Фірма об’єднує ресурси для виробництва певних економічних благ з метою максимізації прибутку. Під фірмою розуміється також коаліція власників факторів виробництва, пов’язаних між собою пучком контрактів, в результаті чого досягається мінімізація трансакційних витрат.

Формальна логіка – наука, яка вивчає думку з позиції її структури та форми; сукупність загально визначених форм і засобів думки, необхідних для раціонального пізнання.

Функціональний попит – попит на товар, обумовлений якостями, притаманними самому товару.

Функція корисності – функція, яка показує зниження корисності блага зі збільшення його кількості:

U = f(q_i),

де U – корисність блага;

q_i – послідовні частини блага.

Функція попиту – функція, яка визначає попит залежно від впливу на нього різних чинників (факторів, детермінант):

Q_D = f (P,I, Z,W, P_sub, P_com, N, B),

де Q_D – обсяг попиту на товар;

D – попит;

P – ціна товару; P_sub – ціна товару-субституту; P_com – ціна товару-комплементу;

I – дохід споживача;

Z – зміна смаків і уподобань;

W – очікування (цінові, дефіцитні);

N – кількість покупців;

B – інші фактори.

Функція пропозиції – функція, яка визначає пропозицію залежно від впливу на неї різних чинників (факторів, детермінант):

Q_S = f (P, P_r, K, T, N, B), (3)

де Q_S – обсяг пропозиції товару;

S – пропозиція;

P – ціна товару;

P_r – ціни факторів виробництва;

K – технологія;

T – податки і субсидії (дотації);

N – кількість продавців;

B – інші фактори.

Ф’ючерс – терміновий контракт про постачання до визначеної в майбутньому дати певної кількості товару за заздалегідь домовленою ціною.

Хеджування – операція, за допомогою якої ринки ф’ючерсів і ринки опціонів використовуються для компенсації одного ризику іншим.

Ціна землі – сума грошей, яку бувший власник землі, поклавши в банк, отримав би аналогічний відсоток на вкладений капітал. Тобто, ціна землі представляє собою дисконтовану вартість майбутньої земельної ренти:

Оскільки ціна землі – це безстрокове вкладення капіталу, то

де R – річна рента;

і – ринкова ставка позичкового відсотка.

Цінні товари (предмети розкоші) – товари, попит на які різко збільшується зі зростанням доходу.

Цінова війна – циклічне поступове зниження існуючого рівня цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Цінова дискримінація – фірма продає однакові товари за різними цінами різним покупцям залежно від їх платоспроможності.

Цінова еластичність пропозиції – це показник відсоткової зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на 1%. Визначається за формулою, подібною до формули цінової еластичності попиту:

E_S(P) =

де E_S(P) – коефіцієнт цінової еластичності пропозиції (еластичність пропозиції за ціною);

∆Q_S – зміна обсягу пропозиції (∆Q_S =

∆Р – зміна ціни (∆Р = ).

Часткова рівновага – рівновага, яка складається на окремому ринку.

Чиста дисконтована (приведена) цінність – різниця між дисконтованою вартістю суми очікуваних у майбутньому розмірів чистого доходу і дисконтованої вартості інвестицій:

NPV = PV (TR – VC) – PV,

де (TR –VC) – чистий дохід;

I – інвестиції.

Чиста монополія – фірма, яка є єдиним виробником економічного блага, яке не має близьких замінників-субститутів, і обмежена від безпосередньої конкуренції високими вхідними бар’єрами в галузь.

Чисто суспільне благо – благо, кожна одиниця якого може бути продана за окрему плату.

Чисті інвестиції – валові інвестиції за винятком засобів, які направлені на відшкодування.