3. Дослідження поранених тварин.

а) Анамнез;

б) загальне дослідження тварини (температури, пульсу, дихання, стан слизових, функціональний стан пошкодженого органу тощо);

в) при наявності пов’язки, звертають увагу на її ступінь тиснення, зміщення тощо;

г) після знаття пов’язки досліджують рану;

д) проводять санацію рани (видаляють забруднення і ексудат, закривають рану серветкою змоченою йодованим спиртом 1:1000, видаляють шерсть, висушують шкіру, обробляють шкіру навколо рани 5%-ним розчином спирту);

е) досліджують стан пошкоджених тканин;

є) бактеріологічне дослідження ранового ексудату;

і) внутрішнє дослідження рани;

к) гнійні рани і нориці досліджують зондуванням.

Додатково, при необхідності проводять: рентгенографію, УЗД, ЕКГ, лабораторні дослідження (крові, сечі) тощо.

4. Основи лікування при пораненнях.

Перша фаза раневого процесу:

а) спокій;

б) охорона ЦНС від подразнень;

в) видалення з рани мертвих тканин, бруду, сторонніх тіл, волосся;

г) антисептична обробка рани;

д) антимікробна обробка рани (антибіотики і сульфаніломіди );

е) підлужнююча терапія ран (4-5%-ний розчин натрія гідрокарбонату, гіпертонічні розчини середніх солей, рідина Олівкова, мильний розчин господарського мила);

є) нормалізація годівлі, вітамінотерапія, стимуляція обміну речовин;

Друга фаза раневого процесу:

а) спокій та дозований рух;

б) охорона грануляцій від подразнення та пошкодження;

в) стимулювання епітелізації та грануляції;

г) попередження утворення великих рубців;

д) окислююча терапія ран (3%-ний перекис водню, 2%-ний розчин хлоразиду, розчин перманганату калію 1:5000);

5. Первинна хірургічна обробка ран. Дренаж.

Залежно від строку оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває:

а) первинна (рання), в перші 6-12 годин після поранення; відстроченою в 24-36 годин після поранення; пізня (обробка інфікованої рани).

б) вторинна здійснюється після первинної протягом 24-36 годин і пізніше.

Первинна хірургічна обробка ран включає: розтин , часткове і повне висікання рани.

Дренаж.

Дренування операційних ран і порожнин - маніпуляція, спрямована на створення умов для безперешкодного відтоку виділень з порожнин різного генезу і анатомічних утворень назовні за допомогою різних відповідних пристосувань, що встановлюються в операційну рану або дренуєму порожнину.

Дренаж може бути активним і пасивним.

Активний дренаж виготовляють з марлі або бинта та просочують гіпертонічними розчинами середніх солей - 10% р-ни NaCl, KaCl, CaCl2, він відсмоктує рідину з тканин (базується на основах дифузії та осмосу рідин з глибини рани на її поверхню, та принципу капілярності). Можна застосовувати 15-20%-ні розчини сечовини, лініменти синтоміцину та Вишневського. При наявності великої кількості мертвих тканин дренування здійснюють з шлунковим соком, краще трипсином і трипсиноподібними ферментами. Марлеві дренажі видаляють як правило через 6-8 годин або протягом 24 годин.

Пасивний, або трубчастий дренаж сприяє відсмоктування ранового ексудату за принципом сифону, ним користуються для промивання та зрошування рани, застосовують при глибоких міжм’язових ранах із затіканням гною. Трубчасті дренажі виготовляють з таких матеріалів: латекс, гума, силікону, полівінілхлориду, поліетилену. Трубчасті дренажі змінюють через 5-6 діб. Необхідно враховувати, що трубчасті дренажі можуть тиснути на тканині порожнини, викликати пролежні (некроз), особливо при порушеній трофіці.

Дренування припиняють при зменшенні виділення гнійного ексудату і формуванні здорових грануляцій (фаза регенерації).