2. Хімічні опіки: особливості місцевої дії кислоти та лугу, симптоми та лікування.

Хімічний опік - це ушкодження тканин, що виникає під дією кислот, лугів, солей важких металів, їдких рідин і інших хімічно активних речовин. Вони викликають запальну місцеву реакцію, коагуляцію клітинних білків, а в подальшому некроз.

Патогенез. Під дією кислот відбувається коагуляція білків (коагуляцій ний некроз), виникає дегідратація тканин. Луги взаємодіють з жирами і омилюючи їх та утворюють лужні альбумінати (колікваційний некроз). Фосфор, карбід кальцію викликають термічні опіки, бо при попаданні на шкіру в присутності кисню повітря вони легко загоряються і викликають глибокі ураження тканин.

Клінічні ознаки. При опіках кислотами: сірчаною кислотою шкіра набуває коричневого, або жовтого кольору; азотною кислотою шкіра набуває жовто-зеленого кольору; соляною кислотою шкіра набуває жовтого кольору. При цьому утворюється сухий, щільний та не болючий струп і чітко видно демаркаційну лінію.

При опіках лугами утворюється м’який, вологий, білуватий, дещо мильний на дотик струп.

Лікування.

а) припинити дію агресивних речовин;

б) промити уражену ділянку проточною водою протягом 10-15хв.;

в) залишки кислот нейтралізуємо: 2-3%-ним розчином натрію гідрокарбонату, свіжим молоком, мильним розчином (господарське мило 72% лугу) тощо.

г) залишки лугів нейтралізуємо: розчинами 2%-ної оцтової, лимонної, молочної кислоти.

Після нейтралізації агресивних речовин хімічні опіки лікують як термічні з урахуванням ступеня опіку.

При опіках вапном засобом нейтралізації є 20%-ний розчин цукру; при опіку білим фосфором механічно видаляємо його залишки і змиваємо водою, а в подальшому застосовуємо 3-5%-ний розчин сульфату міді, або 5%-ний розчин калію перманганату.

3. Відмороження: ступені, патогенез, симптоми, лікувально-профілактичні заходи.

Відмороженнямназивається ушкодження тканин від впливу низьких температур.

Факторами, які посилюють дію низьких температур є підвищена вологість, вітер, тривала нерухомість, голод, втома. Найчастіше зазнають відмороження таки ділянки тіла: мошонка, нижня губа, соски вимені, хвіст, вушні раковини, у курей гребінці та сережки. Існує два періоди в реакції тканин на дію низьких температур: прихований період (до реактивний період) і період виражених реакцій (реактивний період). Прихований період виникає підчас перебування тварини на холоді. Період виражених реакцій починається після зігрівання тканин і зміни, які виникають у них залежать від ступеня відмороження.

Розрізняють чотири ступені відмороження.

Відмороження І ступеня характеризується звуженням судин, набряком. Шкіра бліда з багряно-синюшним відтінком. Незначне зниження температури, виникає свербіж. Загальний процес зберігається декілька днів.

II ступінь - поява на шкірі пухирів, наповнених прозорою желатиноподібною рідиною з жовтуватим чи геморагічним відтінком. Поверхневі шари шкіри некротизуються. Відмічаються різка болючість, підвищується температура тіла, погіршується апетит.

Ш ступінь - порушення кровообігу викликає змертвіння всіх шарів шкіри і глибше розміщених м'яких тканин. Тканини абсолютно нечутливі, виникає різке порушення кровообігу, стаз та тривала ішемія. Це призводить до некрозу шкіри та гнійного розплавлення некротизованої підшкірної клітковини. Утворюються великі міхурі з геморагічним ексудатом, прилеглі ділянки шкіри синьо-багрові. Можливі відпадання кігтів та рогового башмака. Спостерігаються виражені симптоми інтоксикації.

IV ступінь - повне змертвіння всіх тканин, включаючи й кістки. Відбувається відшарування змертвілих тканин.

При відмороженнях Ш -IV ступеня клінічна картина визначається характером гангрени тканин (суха, волога) та інфікуванням.

3агальне замерзання .виникає при охолодженні всього організму. При тривалій дії низької температури, поступово знижується температура тіла і пригнічується діяльність центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.

Допомога при відмороженні полягає в зігріванні відморожених частин тіла, для чого тварину необхідно якнайшвидше перенести в тепле приміщення. Відморожену ділянку розтирають сухою долонею або долонею, змоченою спиртом до появи рожевого кольору шкіри і відновлення чутливості. Ефективним засобом відновлення кровообігу є теплові ванни з слабким розчином калію перманганату, починаючи з температури 18-20ºС поступово підвищуючи її до 38 ºС. Після ванни пошкодженні ділянки висушують і закривають стерильною пов'язкою. Забороняється відморожені ділянки розтирати снігом, так як це може призвести до ушкодження шкіри кристалами льоду і інфікуванню відмороженої ділянки. Не можна інтенсивно розтирати охолоджені ділянки при відмороженні ІІ-ІV ступеня, так як це призведе до травматизації. Крім місцевого впливу необхідно провести загальне зігрівання. При необхідності дають серцево-судинні препарати (кордіамін, кофеїн). Після зігрівання накладають пов’язку з маззю Вишневського та «Левоміколь», застосовують новокаїнові блокади з антибіотиками та кортикостероїдами. Проводять загальну десенсибілізуючу, детокситаційну та вітамінотерапію. Міхурі пунктують або підрізають біля основи. На 3-5 день при відмороженнях Ш -IV ступені роблять повздовжні розрізи мертвих тканин до появи капілярної кровотечі, що допоможе перевести вологий некроз у сухий. Видалення змертвілих тканин проводять після появи чітких меж некрозу.