2. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору

Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору на­самперед передбачає організацію компенсаторної перебудови аналі­заторів слухового, шкірного, вібраційного й ін.

Компенсаторна перебудова багато в чому залежить від ступеня збереження зору. Навіть незначні залишки зору важливі для орієнтації і пізнавальної діяльності особи з глибокими зоровими порушеннями.

Корекційна робота при повній відсутності зору повинна бути спря­мована на використання спеціальних прийомів і способів спостере­ження явищ і предметів з опорою на слух, дотик, нюх, що дозволяє формувати в дітей складні синтетичні образи реальної дійсності.

Велике значення в сприйнятті і пізнанні навколишнього середови­ща в сліпих і слабкозорих має дотик, що допомагає визначати форму, розміри предмета. Поряд з дотиком великого значення набуває слух. За допомогою звуків діти з порушеннями зору можуть визначати пред­метні і просторові властивості навколишнього середовища. Високий рівень розвитку слуху в сліпих і слабкозорих зумовлений необхідністю орієнтуватися в умовах різноманітного звукового поля.

Тому в процесі навчання і виховання дітей з порушеннями зору проводяться вправи на диференціацію - розрізнення й оцінку за допо­могою звуку характеру предмета, аналіз і оцінку складного звукового поля: звукові сигнали властиві певним предметам, пристроям, механі­змам і є проявами процесів, що відбуваються в них.

Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору в школі при навчанні і вихованні передбачає розвиток процесів компен­сації, виправлення і відновлення порушених функцій, згладжування недоліків пізнавальної діяльності. Збереження мовлення і мислення, достатній рівень компенсаторного розвитку в більшості сліпих і дітей з

поганим зором дозволяють досягти достатньо високого рівня освіти, розвинути мислення, сприйняття, пам'ять.

На формування особистісних якостей дітей з порушеннями зору значний вплив має соціально-психологічний мікроклімат у родині, шко­лі, найближчому оточенні, що характеризується співчуттям, створен­ням спеціального режиму. Тому весь комплекс виховних заходів при корекційно-педагогічній роботі повинен бути спрямований на розкриття широких можливостей сліпих і дітей зі слабким зором, формування в них активної життєвої позиції, що передбачає якнайбільш повну участь у житті, повноцінну працю, незалежне життя.

Для розвитку в сліпих і дітей з поганим зором пізнавально-образного мислення використовують гру, навчання, працю, які можна вважати пізнавально-оцінними, перетворюючими видами діяльності, завдяки чому відбувається взаємодія дітей з особливими потребами з навколишньою дійсністю. Отже, корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору спрямована на гармонійний розвиток дитини в тій мірі, у якій це дозволяє зробити рівень порушення зору в кожному окремому випадку, а також психологічний і фізичний розвиток дитини.

3. Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху

Практика спеціальних шкіл для глухих дітей свідчить, що спільне на-вчання різних груп дітей з недоліками слуху не дає позитивного результату. Відомі різні принципи класифікації дітей з порушеннями слуху.

Одним з перших класифікував порушення слуху в дітей у XVI ст. Д.Кардано, який виділив три групи глухих залежно від наявності мовлення:

1. глухі від народження;

2. рано втратили слух (до появи мовлення);

3. пізніше оглухлі, що зберегли мовлення.

Лікар паризького інституту глухонімих Ж. Ітар виділив п'ять груп глухих у залежності від можливості сприйняття на слух немовленнєвих жуків і мовлення:

1. сприймаючі гучне мовлення біля вуха;

2. розрізняючі голосні і приголосні;

3. сприймаючі лише окремі голосні;

4. не сприймають звуків мовлення, але чують дуже сильні немов-леннєві звуки навколишнього світу;

5. цілком глухі діти.

Найбільш повне уявлення про стан слуху і тих, хто погано чує дає класифікація, розроблена Нейманом:

1. сприймають найнижчі частоти - 125- 250 Гц; ці діти не розріз­няють звуків, реагують на гучний голос біля вуха;

2. 125-250-500 Гц. Реагують на голосний голос, розрізняють голо­сні о, у;

3. 125-250-500-1000 Гц. Реагують на звичайний голос біля вуха, розрізняють 3-4 голосних, деякі знайомі слова;

4. 125-2000 Гц. Чують розмовний голос на невеликій відстані, розріз- няють майже всі голосні, деякі приголосні, окремі знайомі слова і фрази.

Для науково обґрунтованої побудови системи навчання важливим є знання біологічних і соціальних факторів розвитку дітей з недоліками слуху. Своєрідність взаємодії дитини з навколишнім середовищем ви- значається тим, що в неї не розвинуте мовлення як засіб спілкування і знаряддя мислення. Соціальне середовище по-різному впливає на про- цес розвитку дитини. Тому необхідно створити такі умови, які б врахову­вали особливості дітей з порушенням слуху і сприяли їх розвитку.

Стан слуху впливає на мовленнєвий і психічний розвиток дитини. При порушенні слухового аналізатора в дітей у першу чергу й найбільшою мірою страждає мовлення. Порушення слуху зумовлює виникнення цілого ряду вторинних порушень у розвитку мислення, пізнавальної діяльності. У дітей з порушеннями слуху майже або абсолютно не простежується ди- наміка мислення від наочно-образного до словесно-абстрактного. Інші сторони психіки в цих дітей не зазнають такого значного впливу з боку мовлення, що є характерним для нормального розвитку. Це стосується насамперед сприйняття, у тому числі слуху: він не стає мовленнєвим.

На основі класифікації дітей з порушеннями слуху здійснюється диференційована фахова освіта. Рекомендації для дітей того або ін­шого виду спеціальної школи враховують не тільки характер і ступінь порушення слуху, але й рівень мовленнєвого розвитку.