2. Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти

Загальнопедагогічними принципами корекційно-розвивальної осві­ти є:

• принцип нормативності освіти і відкритості освітніх перспе­ктив для дітей групи ризику вимагає забезпечення в освітньому про­цесі рівноправної позиції дітей групи ризику з однолітками, забороняє зниження щодо них освітньої планки; гарантує можливість вільного переходу на інші освітні рівні в межах загальної освіти, рівні з одноліт­ками перспективи в отриманні професійної, середньої і вищої освіти у відповідності зі здібностями;

• принцип педагогічної організації середовища життєдіяльності дитини вимагає врахування типових особливостей дітей групи ризику, умов їхнього життя (санітарно-гігієнічних, психогігієнічних, дидактичних) в ситуації шкільного навчання;

• принцип рівноправного партнерства з родиною вимагає безпо­середньої, особистісної причетності школи і педагогів до проблем ди­тини, їх активної зацікавленості у вирішенні цих проблем, передбачає включення батьків як повноправних суб'єктів виховної діяльності в ко-рекційну роботу з дітьми, а також рівну з батьками відповідальність педагогів за долю вихованців;

• принцип особистісно-орієнтованого підходу у вихованні дітей групи ризику вимагає визнання унікальності, неповторності, самоцін-ності кожної дитини; диктує необхідність планування індивідуальної траєкторії розвитку школяра з опорою на його сильні сторони, природні схильності, здібності; підкреслює важливість спеціальної педагогічної роботи з виявлення здібностей кожного і створення умов для їх реалі­зації в умовах шкільного навчання;

• принцип пріоритетної уваги до стосунків дитини в ситуації навчання підкреслює необхідність спеціальної педагогічної уваги до стосунків, що складаються в дитини на основі навчальної діяльності в школі і вдома (ставлення до себе як суб'єкта діяльності, відносини з

однокласниками, зі значущими дорослими - учителями, вихователями, батьками); вимагає фахового педагогічного впливу на зазначені стосу­нки, регулювання і спеціального конструювання їх з позицій зміцнення почуття власної гідності особистості, задоволення її соціальних потреб у визнанні і повазі, виховання моральних норм поведінки в системах відповідальної залежності;

• принцип успішності у навчанні в умовах подолання посильних труднощів диктує необхідність індивідуалізації і диференціації педаго­гічних методів, прийомів і засобів, виходячи з індивідуального темпу, характеру засвоєння навчального матеріалу, які визначають тип сприйняття навчальної інформації; створення у навчанні умов психо-логічного комфорту для дитини, що забезпечують її впевненість у вла­сних силах і радість від результатів, які досягаються через подолання посильних труднощів;

• принцип педагогічного оптимізму підкреслює важливість віри в сини і можливості дитини, акцентує увагу на вирішальній ролі сприят- ливих педагогічних умов для стимулювання й активізації внутрішніх компенсаторних механізмів психічної діяльності, гармонізації розвитку;

• принцип інтегративного характеру освітнього процесу для дітей групи ризику стверджує необхідність органічного поєднання в освітньому процесі навчальних і виховних стратегій зі стратегіями діаг­ностичними, оздоровчими, розвивальними і соціальними.

Конкретні завдання корекційно-розвивальної освіти знаходять ві­дображення в її основних напрямах:

1. охорона здоров'я дитини і корекція психосоматичного неблаго-попуччя її розвитку за допомогою специфічних медичних і загальнопе-дигогічних прийомів і методів роботи;

2. розвиток соціально-моральних якостей дітей, необхідних для успішної адаптації в шкільних умовах (усвідомлення кожною дитиною обов'язків і відповідальності, обумовлених соціальною роллю учня, уміння будувати свою поведінку відповідно до правил шкільного життя, адекватно реагувати у конкретних ситуаціях навчання);

3. формування навчальної мотивації, послідовне заміщення перві­сного зовнішнього інтересу до школи, формальних мотивів навчання, що характерні для більшості дітей групи ризику на початковому етапі навчання, пізнавальними інтересами;

4) розвиток до необхідного рівня психофізіологічних функцій, що забезпечують навчальну діяльність: фонематичного слуху, артикуля-­ ційного апарату, моторики рук, просторової орієнтації, координації в

системі «очі- руки»;

5) збагачення кругозору і розвиток мовлення до такого рівня, який Дозволяє дітям включитися в навчальний процес, спілкуватися відпо­ відно до їх логіки і свідомо сприймати навчальний матеріал;

6. розвиток особистісних компонентів пізнавальної діяльності (пі­знавальної активності, самостійності), подолання інтелектуальної па­сивності, безініціативності;

7. формування навчальної діяльності дітей і корекція недоліків у її основних структурних ланках: інформаційно-орієнтаційній, оперативно-виконавській, контрольно-оцінній.