60. О.Маковей – письменник-реаліст, публіцист, критик, учений і редактор, педагог

Серед затінених, хоч і не заборонених у радянські часи імен – імʼя О.Маковея, письменника різнопланового, але найперше – сатирика. Він був не лише популярним сатириком-публіцистом, але і фабульно-читабельним, жваво-динамічним белетристом, особливо у більших за формою творах. Був своєрідним у малій прозі, мініатюрах, у поезії, був точним у своїх літературно-критичних розвідках.

О.Маковей народився на Львівщині, у Яворові (близько Львова), 23 серпня 1867 р. у родині міщан. Його батько, Степан, походив з давніх яворівських міщан, займався рільництвом і кушнірством). Дитячі роки пройшли в рідному місті, де він здобув початкову освіту у Яворівській початковій виділовій (польській) школі (1874 – 1879).

У 1879 – 1887 рр. навчався у Львівській українській гімназії. Виявив здібності у навчанні, гарно малював, займався музикою. В ці роки юнак багато читав, збирав усну народну творчість, записував народні обряди та звичаї. В гімназії учні видали кілька гектографованих газет: «Молодецька праця» та ін., в яких друкували свої поезії, повісті, статті на історичні та літературні теми. Там пізнав смак вільнодумства, належав до таємного гімназіального гуртка, подібного до тих, що були в гімназіях Станіслава, Коломиї, Тернополя. Коли дирекція гімназії заборонила видавати газети, група гімназистів заснувала гурток «Згода» (1884).

У 1887 р. вступив на філософський (філологічний) факультет Львівського університету (закінчив 1893 року). Перебуваючи в університеті, змушений був заробляти на прожиття як приватний учитель в бурсі, перекладач урядових документів. Коли 1889 р. помер батько, письменник залишився без будь-якої матеріальної підтримки, але не залишив навчання. Переборюючи нестатки, він заробляє, як може, й далі наполегливо навчається, продовжує писати. Крім поетичної і прозової творчості письменник займається вивченням мов, цікавиться науковою роботою. В 1889 р. написав статтю «Порівняння, образи і символи в народних піснях».

У липні 1889 р. письменник разом з І.Франком та наддніпрянськими українцями С.Дегеном і його сестрами зробили тижневу подорож по Карпатах. Через кілька місяців більшість учасників цієї подорожі було заарештовано. О.Маковея допитувала поліція в справі «злочинного порушення публічного спокою».

Відбувши з осені 1889 р. – по осінь 1890 р. військову повинність, письменник продовжує навчатися в університеті, працює над новими творами. У 1891 р. підготував збірку «Руські вояцькі пісні з Австрії». З поетичних творів в цей період були написані поеми «Молох» (1888), цикл віршів «Semper idem» («Завжди те саме») та ін.

З березня 1891 р. до травня 1892 р. він працював помічником редактора народівської газети «Діло», а з червня 1892 р. до березня 1895 р. «заробляв» в «Народнім часописі» – українському додатку до урядової «Газети народової», що видавалася польською мовою.

Після закінчення університету (1893 р.) О.Маковей мав змогу працювати в гімназії, але він обрав літературну діяльність. Маючи невеликий досвід журналістської і публіцистичної роботи, він у 1894 р. стає співробітником, а потім редактором літературно-наукового журналу «Зоря». На сторінках цієї газети письменник виступив з циклами публіцистичних творів, які принесли йому широку популярність

У 1896 р. О.Маковея було покликано на військові маневри, під час яких пройшов усю Україну, повернувся у ранзі резервного підпоручника. У 1897 р. нелегально виїздив до Києва, щоб налагодити особисті звʼязки з українськими письменниками. Наприкінці цього ж року у звʼязку з організацією журналу «Літературно-науковий вісник» О.Маковея було запрошено до Львову на посаду одного з його редакторів, де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським. У складі редколегії цього журналу він працював до весни 1899 р.

Навесні 1899 р. митець за рекомендацією славіста В.Ягича отримав від Міністерства освіти державну літературну стипендію для молодих письменників і виїхав до Відня для наукових студій з метою підготовки до викладацької роботи. Так закінчилась його редакторська діяльність.

Взимку 1921 р. його заарештовано і посаджено в Чортківську тюрму. Його обвинуватили в державній зраді, у підбурюванні до непослуху властям, у симпатіях до більшовиків. Вʼязниця підірвала слабке здоровʼя письменника, його мучили галюцинації. Але конкретних звинувачень проти нього не було, тому невдовзі його випустили. О.Маковей під наглядом поліції. В цей час видає збірки «Кроваве поле» (1921), «Пригоди Горобчика» (1922), «Прижмуреним оком» (1923).

Але дні життя письменника вже добігали до кінця. 21 серпня 1925 р. О.Маковей помер у м. Заліщиках, там і похований. У 1968 р. ім’я письменника присвоєно середній школі, в якій діє кімната музей. У сквері, навпроти школи встановлено пам’ятник – бюст О.Маковея. На будинку по вул. О. Маковея, в якому з 1913 по 1925 роки жив і працював письменник, встановлено меморіальну дошку, а в 1987 р. вона замінена на пам’ятний знак з барельєфом. Нині у Чернівцях на будинку по вулиці Б. Хмельницького, 36, де мешкав Осип Степанович, і на будинку колишньої вчительської семінарії (нині педагогічний коледж Чернівецького національного університету) встановлено меморіальні дошки та памʼятник О.Маковею.