Структура професійної діяльності викладача

Величезна соціальна значущість педагогічної праці споконвічно визначала високі вимоги до особистості вчителя, викладача, вихователя. Невипадково ще з глибокої давнини суспільство довіряло виховання молодого покоління найбільш мудрим, досвідченим і високоморальним людям. Так, вихователем Олександра Македонського був геніальний Арістотель. Фундатор педагогіки Я.А. Коменський був не тільки епіскопом, але і вчителем у школі. Взірцем високої моральності і гуманізму був український вчений - педагог і шкільний учитель В.О. Сухомлинський . Таких прикладів можна навести дуже багато. Педагогічна діяльність викладачів вищих навчальних закладів відзначається ще більшою соціальною відповідальністю, адже їх зусилля спрямовуються на підготовку еліти нації, фахівців вищої кваліфікації, від рівня знань та умінь яких залежить якість соціально-економічної, політичної, культурної розбудови української держави, формування національної свідомості і духовності її громадян.

За даними М.М. Фіцули, теперішнього часу навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах України здійснюють понад 90,5 тисяч викладачів, які мають наукові ступені доктора наук (темпи приросту - 38,9%), кандидата наук (темпи приросту - 10,2%), вчені звання професора (темпи приросту - 18,4%), доцента (темпи приросту - 6,8%)".

Об'єктом педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів є молодь, юнаки та дівчата з певними задатками, потребами, інтересами, особливостями пізнавальних та емоційно-вольових процесів. У зв'язку з цим перед викладачами вищої школи постає надзвичайно відповідальне завдання - допомогти їм стати висококваліфікованими фахівцями, здатними знайти місце на ринку праці, творчо реалізувати набуті у вищому навчальному закладі знання та практичні уміння. Характеризуючи особливості педагогічної діяльності, В.О. Сухомлинський підкреслював: "Наша праця - формування людини, і це накладає на нас особливу, ні з чим не зрівняну відповідальність."

Основними напрямами діяльності викладача вищого навчального закладу є: навчальна, науково-методична, науково-дослідна, виховна та дорадча. Так, навчальна діяльність спрямована на організацію та здійснення процесу навчання відповідно до нормативних документів: проведення лекційних, семінарсько-практичних занять, консультацій, контрольних заходів, керівництво курсовими і дипломними роботами тощо.

Науково-методична діяльність пов'язана з підготовкою навчального процесу, його забезпеченням і удосконаленням.

Виховна діяльність полягає в організації виховного впливу на майбутніх фахівців у процесі викладання навчальних дисциплін і в позааудиторній роботі.

Науково-дослідна діяльність має за мету організацію наукових досліджень у певній, галузі знань, підвищення наукового рівня та розвитку творчого потенціалу викладача і студента. Відомий російський педагог і письменник Л. Толстой підкреслював: "Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх, але якщо сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не справить виховного впливу."

Дорадча діяльність має на меті надання професійної допомоги виробничникам, проведення наукових консультацій щодо підвищення якості виробничих процесів. Це також діяльність професорсько-викладацького персоналу в галузі підвищення професійної кваліфікації спеціалістів-практиків.

Усі коротко охарактеризовані функції викладача мають виявлятися у єдності. Однак на думку Л.Д. Столяренко та СІ. Самигіна у різних викладачів одна функція може превалювати над іншою: приблизно 2/5 викладачів з їх загального числа орієнтовані на навчальну діяльність, 1/5 - тяжіють до науково-дослідної діяльності, майже 1/3 - владо поєднують навчально-педагогічну і науково-дослідну діяльність .

процес підготовки викладача до С. 1 етап – визначення теми, мети і складення плану семінарського заняття. 2 етап – збирання і вивчення літератури 3 етап – складення методичної розробки до семінарського заняття Успіх семінару залежить від підготовки студентів.На семінарі - від викладача вимагається знання з відповідної теми.

1 етап – визначення теми, мети і складення плану семінарського заняття тема семінарського заняття визн. темою лекції. мета формулюється як і мета лекційного заняття. план має: - тема семінару визн. темою лекції, але формулювання теми семінару не повинно дослівно повторювати тему лекції. - питань для двох годинного семінару повинно бути 3 (краще 2, ніж 4) - формулювання питань не повинні дослівно повторювати формулювання питань плану лекції. якщо є можливість можна виокремлювати підпитання в кожному з питань. - складання списку літератури із програми курсу. не включаються підручники і навчальні посібники, окрім вузькоспеціалізованих. в разі складання програми, монографії зазн. розділи, або сторінки. розташовується в алфавітному порядку. обсяг літератури для конспектування не повинен перевищувати 5 сторінок. якщо багато літератури – то вона поділяється на основну і додаткову. в додаткову можна включати все, що торкається теми.

2 етап – збирання і вивчення літератури - збирання і вивчення літератури: - ознайомлення викладача з програмою - вивчає навчальну літературу - вивчає літературу теми - додаткову літературу.

3 етап – складення методичної розробки до семінарського заняття. Методична розробка – це своєрідний оперативний план семінарського заняття. вона включає в себе: 1. тема і план семінару 2. список літератури (для студентів) 3. розширений список літератури (для викладача) 4. вступне слово викладача із формулюванням мети семінару і зазначення зв’язку даної теми з попередньою. 5. диференціація основних питань плану семінару на підпитання 6. визначення, основні положення, фактичний матеріал з кожного основного питання. 7. висновки з кожного основного питання 8. розподіл часу з кожного основного питання. 9. висновки з теми

77