3.3 Оцінка ризику при формуванні портфелю цінних паперів на продаж.

Діяльність банків на ринку цінних паперів пов'язана з безліччю ризиків.

Ризики звичайно поділяють на дві групи:

•фінансові, пов'язані з непередбаченими змінами в обсягах, до­хідності, вартості і структурі активів і паси вів;

•функціональні, пов'язані з використанням банками різної техні­ки і технологій, з діяльністю операційних підрозділів, з помилками в управлінні тощо.

Розрізняють також системний ризик і несистемний.

Системний — це ризик понесення збитків від зміни умов функ­ціонування фінансового ринку в цілому або окремих його сегментів (наприклад, інфляційний ризик, ризик відмови уряду від виконання своїх боргових зобов'язань або затримки виконання урядом зо­бов'язань).

Несистемний — це ризик, пов'язаний з особливостями обігу конкретних фінансових інструментів, з діяльністю окремих учасни­ків ринку (наприклад, ризик невиплати дивідендів).

Банки в процесі інвестування в цінні папери підпадають піддію багатьох ризиків, основні з них:

•ринковий — пов'язаний з можливістю непередбаченої зміни дохідності та вартості цінних паперів на ринку;

•ризик процентних ставок — пов'язаний із мінливістю процент­них ставок на фінансовому ринку;

•кредитний, пов'язаний із можливістю невиконання боргових зобов'язань емітентом [10].

Банки управляють ризиками з метою їх обмеження чи мінімізації рівня. У світовій банківській практиці застосовується системний підхід до управління ризиками. Цей підхід базується на загально­прийнятих принципах ризику (Generally Accepted Risk Principles — GARP). Згідно з принципами GARP банки створюють спеціаль­ний структурний підрозділ, який займається управлінням ризиками. Процес управління ризиками складається з кількох етапів: виявлен­ня ризику, оцінка його величини, моніторинг ризику і використання відповідних методів і інструментів, спрямованих на мінімізацію ри­зику. Стосовно інвестиційної діяльності банки використовують такі методи управління ризиками:

•диверсифікація інвестицій;

•установлення лімітів на здійснення тих чи інших інвестиційних операцій;

• хеджування ризиків за допомогою відповідних похідних фінан­сових інструментів;

•створення резервів на знецінення цінних паперів. Резерви згла­джують негативні наслідки для банків втрат від реалізації цінних паперів за ціною нижчою, ніж ціна придбання [16].

Прийняття рішення стосовно формування цінних паперів на продаж грунтується на тому , що дохідність і ризикованість змінюються пропорційно: чим вища дохідність , тим вищий рівень ризику ціного паперу.

Для оцінки ризику окремого активу застосовується спеціальна методика, яка полягає у побудові імовірного розподілення значень дохідності , обчисленні їх стандартного відхилення від найбільш імовірного значення [21].

Для прикладу наведемо зміну ринкової вартості акцій залежно від стану економіки країни(див. табл 3.1).

Таблиця 3.1.

Зміна ринкової вартості акцій залежно від стану економіки країни.

стан економіки	імовірність	ринкова вартість акції,грн
спад	0,1	10
нормальний стан	0,2	11
під'єм	0,3	12
найбільший під'єм	0,4	13

Розрахуємо наступні показники:

1. Імовірність= I*P

Імовірність =0,1*10+0,2*11+0,3*12+0,4*13= 12

2) Стандартне відхилення=((10-12)²*0,1+(11-12)²*0,2+(12-12)²*0,3+

+(12-13)²*0,4)^1/2=1,

чим менший цей коефіцієнт( стандартне відхилення) тим менший рівень ризиків.

3. Коефіцієнт варіації= Стандартне відхилення / Імовірність

Коефіцієнт варіації =1/12

Коефіцієнт варіації показує ризик на одиницю прибутку .

Ці показники порівнюються з показниками інших цінних паперів для формування менш ризикованого портфелю цінних паперів на продаж.

Розглянемо портфельну теорію, яка відноситься до методів оцінки ризику інвестиційного менеджменту, для пов'язання систематичного ризику і дохідності - це модель МОКА, згідно з якою недиверсифікований ризик обчислюється за допомогою коефіцієнта .

Розрахуємо необхідну ставку доходу при коефіцієнті =0,95. Вже це значення дає зрозуміти , що цінні папери данної компанії менш ризикованні ніж ринок в цілому, так як при <1 цінні папери менш ризикованні ніж ринок в цілому, якщо >1, то цінні папери більш ризикованні ніж ринок в цілому, та при значенні =1 ризик дорівнює загальноринковому.

R_S=I+(R_M-I)* , де

R_S- необхідна ставка доходу по цінним паперам відповідної компанії;

R_M-дохідність РЦП у поточному періоді ;

i- безпечна ставка доходу, що дорівнює дохідності безризикових цінних паперів;

- систематичний ризик цінних паперів даної компанії.

R_S=0,12+(0,16-0,12)*0,95=0,166

Тобто необхідна ставка доходу по цінним паперам відповідної компанії дорівнює 16,6%.

Також можна запропонувати нашому банку для оцінки систематичного ризику застосовувати індекс чутливості (і_ч), який обчислюється як співвідношення індексу дохідності цінного паперу (і_цп) з індексом доходності ринка (і_р).

і_ч= і_цп/ і_р

Якщо індекс чутливості більше одиниці , то цінні папери даного виду більш чутливі ніж ринок , тобто є більш ризикованими ніж ринок в цілому. Якщо індекс дорівнює одиниці то цінні папери мають ринкову чутливість, коли індекс чутливості менший за одиницю , то цінні папери є менш чутливими ніж ринок.

Отже, АКБ "Надра " можна запропонувати збільшити кількість методів оцінки ризику для забеспечення всесторонього аналізу змін в економіці країни вцілому та оцінки ризиків що стосуються тільки відповідного фінансового інструменту і включити в аналіз всі фактори , що можуть вплинути на зміну курсу цінного паперу.