3.4.2.4. Модель клієнт–сервер.

Врозвитку сучасних операційних систем спостерігається тенденція в напрямі подальшого перенесення виконавчого коду у верхні рівні операційної системи. Відповідно з ядра видаляються сервісні функції та залишається мінімальне мікро ядро для голових операцій керування системою. Виконання решти завдань операційної системи перекладається на засоби користувацьких процесів.

Отримуючи запит на яку-небудь операцію, наприклад читання блоку файлу, користувацький процес (обслуговуваний чи клієнтський процес) посилає запит серверному (обслуговуючому) процесу, який його обробляє

івисилає назад відповідь.

Вмоделі, наведеній на рис. 3.6, в задачу ядра входить тільки керування зв’язками між клієнтами і серверами. Завдяки розділенню операційної системи на частини, кожна з яких керує лише одним елементом системи (файловою системою, процесами, терміналом чи пам’яттю), усі частини стають малими і керованими. До того ж, оскільки всі сервери працюють як процеси в режимі користувача, а не в режимі ядра, вони не мають прямого доступу до обладнання. Тому якщо виникає помилка на файловому сервері, може нарушитися служба оброблення файлових запитів, але це звичайно не призводить до зупинки всієї машини.

3.6Рис. 3.6. Модель клієнт–сервер

Інша перевага моделі клієнт-сервер полягає в простоті її адаптації до використання в розподілених системах (зокрема в мережах з кількох комп’ютерів), рис.3.7.

Якщо клієнт звертається до сервера, йому не обов’язково знати, обробляється його повідомлення локально на його власній машині, чи воно було передано по мережі серверу на віддаленій машині. З погляду клієнта в обох випадках результат є однаковим.

165