Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
40
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
353.87 Кб
Скачать

Лекція 6. Похідна, означення, практичні тлумачення, прості застосування. Правила диференціювання. Диференційовність і наперервність

1.Задачі, які призводять до поняття похідної функції

1.1.Задача про швидкість руху матеріальної точки

Нехай точка рухається

вздовж деякої прямої за законом =s (s)t, де t – час, s(t) –

шлях,

пройдений за час t . Необхідно знайти v(t) – швидкість точки в момент t . Така швидкість

точки

називається миттєвою.

 

 

 

s

 

s(t+

B

 

t)

 

A

s(t)

 

 

 

0

t

t+ t

 

t

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Геометрична інтерпретація середньої швидкості руху

На момент часу t

пройдений шлях дорівнює s = s(t) , а на момент (t +

t) – шлях s(t + t) = s + s

(рис. 1). Тоді за проміжок часу t середня швидкість буде рівна v

=

s . Очевидно, чим менший

 

 

 

 

 

cep.

t

 

 

 

 

 

 

 

проміжок часу t ,

тим середня швидкість vcep. буде

ближчою до

v(t) . Отже, миттєву швидкість

будемо ототожнювати з границею

 

 

 

 

def

 

= lim

s .

 

 

 

(1)

v(t) = lim v

 

 

 

t0

cep.

t0

t

 

 

 

 

1.2. Задача про дотичну

Розглянемо більш загальну математичну задачу про побудову дотичної до графіка функції. Нехай на площині задано графік неперервної функції y = f (x) (рис.2).

y

 

 

 

 

 

y0+ y

 

 

M1

січна

 

 

 

 

 

y

 

 

 

дотична

 

 

 

 

 

 

y0

M0

 

 

N

 

 

 

 

 

α

ϕ

 

 

 

 

0

x0

x

x0+ x

x

 

Рис.2. Січна і дотична

Розглянемо довільну точку

M 0 (x0 ; y0 ) = M 0 (x0 ; f (x0 ))

цієї кривої. Надамо аргументу x0

приріст

x .

Новому

значенню

аргумента

x0 x

на

кривій

y = f (x) відповідає

точка

M 1 (x0

+ x, y0 +

y) = M 1 (x0 +

x, f (x0 +

x)) . Проведемо січну M 0 M 1 пряму, що проходить через

точки M 0 та M1 .

 

Під дотичною до кривої y = f (x) в точці M 0

розуміють граничне положення січної M 0 M 1 при

наближенні точки M 1 до точки M 0 , тобто при

x 0 .

Постановка задачі: написати рівняння дотичної до графіка функції y = f (x) в точці M 0 (x0 ; f (x0 )) . Рівняння прямої, яка проходить через точку M 0 , має вигляд

y f (x0 ) = k(x x0 ) .

(2)

Потрібно знайти кутовий коефіцієнт k = tgα . Для січної M 0 M 1 кутовий коефіцієнт kM 0M1 можна

знайти з трикутника M

0

M

1

N :

k

M 0M1

= tgϕ =

M1 N

=

y . Тоді кутовий коефіцієнт дотичної

 

 

 

 

 

 

M 0 N

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

def

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

k = lim kM 0M1

= lim

.

 

 

 

 

 

(3)

x0

 

x0

x

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Задача про продуктивність праці

 

 

 

Нехай функція u =u(t)

 

виражає кількість виробленої продукції

u за час t і необхідно знайти

продуктивність праці в момент

t0 . За період часу від

t0 до

t0 t

кількість виробленої продукції

зміниться від значення u0 =u(t0 )

до значення u(t0 t) =u0 +

u . Тоді середня продуктивність праці

за цей період часу zсер. =

u

. Очевидно, що продуктивність праці в момент

t0

t

 

 

 

граничне значення середньої продуктивності за період часу від t0 до t0 t при

def

 

u .

z =

lim zcер. = lim

 

t0

t0

t

можна визначити як

t 0 , тобто

(4)

Розглядаючи три різні за змістом задачі, ми прийшли до границі одного виду. З огляду на важливість цієї границі вона в математиці дістала спеціальну назву похідна функції.

2. Означення похідної. Зв’язок між неперервністю і диференційовністю функцій

Нехай функція

y = f (x) визначена на проміжку

(a;b) .

Візьмемо точку

x (a;b) і надамо їй

приріст

x такий, що (x +

x) (a;b) . Тоді функція отримає приріст

y = f ( x + x) f ( x) .

Означення 2.1. Похідною функції y = f (x) в точці

x називається границя відношення приросту

функції до приросту аргументу, коли останній прямує до нуля (якщо ця границя існує):

 

y′= lim

y

= lim

f (x + x) f (x)

.

 

 

 

 

 

 

 

 

(5)

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

x0

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dy

 

df (x)

 

Похідна функції

y = f (x)

має декілька позначень: y ,

f

(x), yx ,

 

,

 

 

. Стосовно двох

dx

 

dx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

останніх

позначень

детально

поговоримо пізніше.

Запис

означає,

що

похідна береться за

yx

незалежною змінною x . Інколи це варто відобразити додатково індексом, щоб не виникало непорозумінь. Коли з умови задачі наперед відомо за якою змінною береться похідна, то індекс у її позначеннях, як правило, не пишеться.

Знаходження похідної функції в точці x називається диференціюванням цієї функції. Якщо функція в точці x має скінченну похідну, то така функція називається диференційовною в цій точці. Функція, диференційовна у всіх точках (a;b) , називається диференційовною на цьому проміжку.

Механічний зміст похідної: похідна від функції шляху за часом s(t0 ) є миттєва швидкість точки

в момент t0 : v(t0 ) = s(t0 ) (див. формулу (1.1)).

Геометричний зміст похідної: похідна f (x0 ) є кутовий коефіцієнт kд. дотичної до графіку функції y = f (x) в точці M 0 (x0 ; f (x0 )) (див. формулу (3)). У результаті, рівняння цієї дотичної запишеться у вигляді:

y f (x0 ) = f (x0 )(x x0 ) .

Нехай

до кривої y = f (x) проведена дотична

в точці M 0 (x0 ; f (x0 )) . Нормаллю до кривої

y = f (x)

в точці M 0 (x0 ; f (x0 )) називається пряма,

яка перпендикулярна до дотичної і проходить

через точку дотику (рис. 3). На підставі умови перпендикулярності дотичної і нормалі кутовий

коефіцієнт нормалі kн. = −

 

1

, а рівняння нормалі запишеться у вигляді:

f (x0 )

 

 

 

 

y f (x0 ) = −

1

 

(x x0 ) .

 

f (x0 )

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y=f(x)

 

 

 

 

 

нормаль

 

 

 

 

 

 

M0

дотична

 

 

y0

 

 

 

 

 

 

0

 

 

x0

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3. Дотична і нормаль

Економічний зміст похідної: якщо u =u(t) – кількість виробленої продукції за час t , то u(t0 ) є

продуктивність праці в момент часу t =t0 (формулою (4)).

Приклад 2.1. Використовуючи означення похідної, знайти похідні функцій:

а) y = x2 +3x 1 ;

 

 

 

б)

y = sin 2x .

 

а) Надамо змінній x

 

приріст x , тоді функція y

отримає приріст y :

y + y = y (x + x)= (x + x)2 +3(x + x)1

 

Відніманням визначаємо

y :

 

y = ((x + x)2 +3(x + x)1)(x2 +3x 1)= 2x x + x2 +3 x .

Знаходимо відношення приросту функції до приросту аргумента:

y =

2x x + x2 +3 x

= 2x x +3 .

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x 0 :

 

Знайдемо границю цього відношення при

 

 

lim

y

= lim (2x + x +3)= 2x +3 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

x

 

 

x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, за означенням похідної (див. формулу (5))

y′ = 2x +3 .

б)

Знаходимо

 

 

приріст

 

 

 

функції

 

 

y = sin 2(x + x)sin 2x . Скористаємося формулою

sinα sin β = 2sin α β cos α + β

, згідно з якою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y = 2 sin

2x + 2

x 2x

cos

2x + 2

x + 2x

= 2 sin x cos (2x +

x).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За формулою (5), використовуючи першу важливу границю, отримаємо

y′= lim

2sin

 

x cos (2x + x)

= 2 lim sin

x

lim cos (2x x)= 2 cos 2x .

 

 

 

 

x

 

x0

 

 

x

 

 

 

 

 

x0

 

x0

 

 

 

 

 

Приклад 2.2. Чи є функція y =| x |

диференційовною в точці x =0 ?

Згідно з означенням похідної

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

|

x + x | | x |

;

 

 

|

x |

.

 

y (x)

= lim

 

 

=

lim

 

 

 

 

 

 

 

y (0) = lim

 

 

 

 

 

x

 

 

 

x

 

 

 

x

 

 

 

 

x0

 

x0

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

 

Якщо

x > 0 , то | x |=

x і

y

=1 ; якщо x < 0 , то | x |= − x і

 

y

= −1 .

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

Отже,

функція y =| x |

не є диференційовна в точці

x =0 .

Геометрично це означає відсутність

дотичної до кривої в точці x =0 (рис. 4).

 

 

 

 

 

y

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

x

 

-1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.4. Функція y =

 

x

 

 

та її похідна

 

 

 

 

 

 

Теорема 2.1. Якщо функція y = f (x) є диференційовною в точці x0 , то вона неперервна в цій точці.

Обернене твердження неправильне: якщо функція неперервна в точці

x0 , то вона не обов’язково

диференційовна в цій точці. Наприклад, функції y =| x |, y =3 x2

є неперервними, але не

диференційовними в точці x = 0 .

 

3. Правила диференціювання

 

3.1. Основні правила і формули диференціювання

 

1. Похідна сталої дорівнює нулю: C′=0 .

 

2.Похідна суми (різниці) двох диференційовних функцій дорівнює сумі (різниці) похідних цих

функцій:

(u ±v)′=u′±v.

3.Похідна добутку двох диференційовних функцій дорівнює добутку похідної першого множника на другий плюс добуток першого множника на похідну другого:

 

 

 

(uv)

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= u v +uv

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Сталий множник можна винести за знак похідної:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(cu)′= cu.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Похідна частки двох диференційовних функцій обчислюється за формулою:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

=

u v uv

 

, при v 0 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Якщо y = f (u) і u =ϕ(x) – диференційовні функції, то складена функція y = f (ϕ(x))

також

диференційовна, і похідна її обчислюється за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

yx = fu(u)

 

u=ϕ( x) ux ( x) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x = f 1 ( y) (якщо вона

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Якщо функція y = f (x) диференційовна,

то обернена до неї функція

 

існує) також диференційовна, і похідна її обчислюється за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

1

 

, при

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xy

 

 

yx 0 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

yx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для

 

 

 

 

 

 

прикладу

доведемо

 

правило

 

3.

 

Нехай

 

 

 

y =u(x)v(x) .

 

 

Тоді

y =(u +

u)(v +

 

 

v) uv =

 

 

uv +u

v + u

v . Отже, за означенням похідної:

 

 

 

 

 

 

 

 

y′= lim

y =

lim

 

uv +u

 

 

v + u

v = lim

u v +u v +

u

v

=

 

 

 

 

x

0

x

 

x

0

 

 

 

 

 

 

 

x

x

 

x

x

x

 

 

+u

lim

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

= u v +uv

 

 

v = u v +uv

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

 

Соседние файлы в папке 2. Лекції