Змагальний період
В змагальному періоді необхідно зберегти і найбільш ефективно використовувати якості, набуті в підготовчому періоді. Важкоатлет прагне ввійти в спортивну форму: придбати найкращу технічну, фізичну і морально-вольову готовність для досягнення максимальних результатів. Під час цього періоду спортсмен прагне:
а) розвинути спеціальні фізичні якості і зберегти їх на вищому рівні;
б) добитися більш кращого володіння технікою класичних вправ в умовах, аналогічних змагальним;
в) забезпечити подальший розвиток вольових якостей;
г) підтримати загальну фізичну підготовленість;
д) мобілізувати всі можливості для досягнення максимальних спортивних результатів (покращити харчування, більш суворо притримуватися спортивного режиму).
Оцінити досягнуті результати поможуть прикидки в окремих вправах і в двоборстві. Після них можна визначити початкові підходи до штанги в майбутньому змаганні; на заняттях використовується комбінований метод тренування.
В цей час недопустимі докорінні зміни в техніці вправ, любі зміни приведуть до втрати спортивної форми і понизять результат. Нових вправ майже немає. Загальна фізична підготовка проводиться на раніше засвоєних вправ і тому не потребує більших затрат енергії і часу. Важкоатлет виступає на змаганнях у відповідності зі спортивним календарем. Участь в змаганнях помагає удосконалювати спеціальні навики, фізичні і вольові якості, придбати і закипіти змагальний досвід.
У відповідності з кількістю змагань змагальний період тренувань поділяють на етапи:.
Тренувальні заняття між змаганнями повинні покращувати набуту раніше підготовку. Об’єм і інтенсивність навантаження в них залежить від кількості залишившихся до наступних змагань днів. Тут необхідно враховувати одну закономірність: зменшення навантаження доволі швидко знижує рівень тренування до втрати спортивної форми в першу чергу призводить до зменшення інтенсивності занять.
Підтримці спортивної форми між змаганнями допомагає більшість тренувальних навантажень (на заняттях)., які знижуються перед змаганнями. Якщо ж важкоатлет намітив для себе тільки одно головне змагання, на якому він хоче виступити найбільш вдало, а в силу різних причин йому необхідно застосувати участь і в інших, то потрібно наступним чином. Цикл спортивного тренування з урахуванням часу проведення головного змагання, а передбачуване йому, помітити як чергові прикидки. Перед ними об’єм тренувального навантаження знизиться, але не дуже (в тижневому циклі), в основному на останніх двох тренувальних заняттях до таких змагань зайву вагу зганяти не обов’язково.
Тривалість змагального періоду залежить від часу, протягом якого можна зберегти спортивну форму, а також від календаря змагань. Є деяка залежність між тривалістю підготовчого періоду тренування і часом перебування важкоатлета в спортивній формі. Повноцінний підготовчий період дозволяє важкоатлету більш тривалий час успішно виступати на змаганнях. Зазвичай змагальний період тренування триває від 2 до 5 місяців. Після закінчення змагань навантаження поступово знижується, цикл тренування закінчується перехідним періодом.
Перехідний період є зв’язковим між двома циклами тренування. Його мета полягає в тому, щоб підвести спортсмена до нового циклу із новими силами і з такою підготовкою, яка б дозволили вирішити задачі наступного циклу на більш високому рівні. Для цього потрібно:
а) забезпечити організм активним відпочинком;
б) зберегти таку фізичну підготовку, яка б дозволила почати новий цикл тренування на більш високім рівні, ніж на початку минулого циклу;
в) працювати над усуненням недоліків в спортивній техніці, але без великих затрат часу і зусиль.
Необхідність перехідного періоду пояснюється наступними причинами. Підвищення функціональних можливостей в організмі проходить на основі чергування праці і відпочинку. Відпочинок також необхідний як і тренувальне навантаження.
Чергувати працю з відпочинком потрібно завжди: в процесі одного уроку, протягом тижня, в межах циклу тренування між двома циклами.
Під час підготовки до змагань і участі в них в ЦНС розвивається сумарна втома. Вона не може бути ліквідована 2-3 днями відпочинку. Зниження тренувального навантаження і переключення на працю іншого характеру – кращий відпочинок для спортсмена і в той же час добра передумова для підвищення об’єму і інтенсивності праці в наступному циклі спортивного тренування.
Найбільше функціональне пошкодження під впливом втоми від більших фізичних навантажень отримує ЦНС. Перехідний період забезпечує для неї активний відпочинок і попереджає можливість появи перетренованості. В перехідному періоді із засобів тренування виключають змагання. Поступово знижують об’єм і інтенсивність навантаження шляхом зменшення ваги штанги і кількості її підйомів.
Важкоатлетичні вправи (в основному допоміжні) використовуються для підтримки спеціальної тренованості і усунення деяких помилок в спортивній техніці. Рекомендується повторний метод тренування.
В перехідному періоді зменшують кількість занять в тиждень. В тренувальні уроки включають різноманітні вправи із інших видів спорту, які діють на всі групи м’язів. Таке переключення сприяє більш швидкому протіканні в організмі відновлювальних процесів. Сумарна втома поступово ліквідовується. Появляється можливість починати новий цикл в доброму фізичному стані і використовувати в ньому більш високі навантаження. Це дозволяє підвищувати функціональні можливості спортсмена більш швидкими темпами (В.Пфили, Л.П.Матвєєв і інші).
Перехідний період забезпечує подальшу загальну фізичну підготовку. Об’єм і інтенсивність тренувальних навантажень на початку періоду порівняно невеликі, а до кінця поступово збільшуються. Атлет приступає до підготовчого періоду нового циклу спортивного тренування.
Тривалість перехідного періоду залежить від степені втоми, яка приходить в ході напружених тренувань і змагань, а також від індивідуальних можливостей організму важкоатлета до відновлення затрачених сил. В середньому перехідний період триває 4-6 тижнів.
Подвоєний цикл спортивного тренування
Якщо вслід за основним змаганням через 4-5 місяців планується інше не менш відповідальне, то можна готуватися до нього по подвоєному циклу спортивного тренування. Він характеризується тим, що між двома піврічними циклами відсутній перехідний період. (Після закінчення змагального періоду (головного змагання) планується декілька днів активного відпочинку після чого важкоатлет приступає до загально підготовчого етапу наступного циклу. В подвоєнному циклі на виконання задач, які стоять перед періодами тренування, відводиться в середньому: для підготовчого періоду 2,5 – 3,5 місяців; для змагального 1,5 – 2,5 місяців; для другого підготовчого періоду 2-3 місяців; для другого змагального 1,5 – 2,5 місяців; для перехідного періоду 1 – 1,5 місяців.
Приватні задачі і особливості методики занять з підлітками і юнаками
Основні вправи загальної фізичної підготовки для підлітків
гімнастика (акробатика)
легка атлетика (біг 30,40,60 і 100м; крос 500 і 800м; стрибки в довжину і висоту).
ігри
плавання, лижи, туризм.
Вправи спеціальної фізичної і технічної підготовки для підлітків
Класичне двоборство (допоміжні вправи, динамічного характеру).
Вправи з гантелями (від 1 до 10кг.) і гирями (8,16,24кг.).
В перший рік занять вивчення ривку і штовхання і вправ спеціальної фізичної підготовки включаються в уроки загальної фізичної підготовки.
З другого року занять з важкої атлетики проводяться два рази в тиждень і одне заняття проводиться з ЗФП. Окрім основних тренувань, юнаки займаються плаванням, а зимою лижами.
Вивчення повинне бути наочним. Слід пам’ятати, що в освіті рухливого навику умови початкового вивчення визначають успіх подальшого удосконалення, або неправильний рух в подальшому дуже важко піддається виправленні.
Початкова вагаповинна знаходитися на верхній межі доступної ваги. Тренувальна вага штанги повинна бути такою, щоб юнак відчував впевненість в своїх силах. Силовий напрямок занять (з великим обтяженнями) з підлітками виключена.
Оптимальна вагаштанги для підлітків – це вага, яку спортсмен в одному підході легко піднімає 5-6 разів підряд або рівна 60-75% найбільшого результату в ривку або поштовху.
Об’єм навантаження. Практично неможливо встановити постійну величину фізичного навантаження кожному віку. Потрібно визначати допустиму ступінь реакції організму, головним чином по показникам серцево-судинної системи на те чи інше навантаження, яке сприяє хорошому морфологічному і функціональному зсуву.
В початковому періоді навчально-тренувальних занять, об’єм навантаження росте за рахунок збільшення кількості підходів і підйомів штанги малої ваги. Це обов’язкова умова, коли йде процес постанови і вивчення рухливого навику.
На початковому етапі вивчення (5-6 місяців) об’єм навантаження в уроці не повинен перевищувати 1200-1500кг., а в подальшому 2500-3000кг. (при низькій і середній інтенсивності). Кількість підходів за тренування 15-20 підйомів 30-40. тривалість уроку на протязі перших 2-3 місяців 60-90хв., тоді 100-120хв. Інтенсивність навантаження в перших 2-3 роки занять повинна підвищуватися за рахунок деякого збільшення ваги штанги і щільності уроку (але не підйомів штанги великої ваги).
При плануванні навантаження об’єм з інтенсивністю необхідно впріювати і в уроках і тижневому і місячному циклах. Дуже важливо в кожному занятті урізноманітнити вправи, у зв’язку з тим, щоб вони діяли на різні м’язові групи.
Урок складається із трьох частин: підготовчий, основний і кінцевий.
Лікарський контроль
Особливу увагу потрібно приділити виясненні того, чи був спортсмен в минулому інфекційно хворим, чи переніс атлет травму і які симптоми його супроводжували. Зовнішній огляд значно доповнює нашу уяву про пацієнта. Тут ми, перш за все, оцінюємо спину.
Хребет є основним опорним стержнем. Тому зменшення або збільшення нормальних (фізіологічних) згинів, як і скривлення хребта у фронтальній площині (сколіоз), повинні насторожити лікаря і тренера, оскільки обтяження вантажами можуть збільшити вже маючі дефекти. Оцінивши спину, слід обстежити нижні кінцівки (форма ніг, стопи) і обстежити стан грижевих отворів.
При незначному розширенні пахових кільц (пропускають вільно один палець) можна дозволити заняття важкою атлетикою під спеціальним наглядом лікаря.
При помірному варикозному розширенні вен нижніх кінцівок без зменшення стінок і варикозних вузлів можна продовжити заняття важкою атлетикою під наглядом хірурга (повторні огляди не рідше двох разів в місяць) з обов’язковим ношенням еластичного бинта або резинової панчохи.
При початках плоскостопій можна дозволити займатися важкою атлетикою, запропонувавши спортсмену постійне ношення вкладок супінаторів, особливо під час тренувань. При цій формі плоскостопії добрий ефект в якості профілактичного засобу дають лікувальна корегуюча гімнастика, масаж, ванни.
Функціональні ознаки фізичного розвитку – вага, спірометрія, показники сили – змінюються в залежності від стану тренованості атлетів. При наростанні тренованості і збільшення м’язової маси зазвичай відрізняється збільшення ваги на 1-2 кг., спірометрії – на 150-200см3, сили кістки на 1,5кг. і станової сили на 10-60кг. Іноді при зниженні тренованості також спостерігається збільшення ваги. Однак, воно йде паралельно зменшенню показників спірометрії і динамометрії. Аналогічні явища можуть бути при перевтомі і пере тренованості. Тому для контролю за ходом тренувального процесу слід роботи дослідження ваги не рідше одного разу в тиждень, а динамометрії і спірометрії не рідше одного разу в місяць.
Необхідний також враховувати дію занять важкою атлетикою на серцево-судинну систему в зв’язку з тим, що фізичні навантаження тут поєднується з напружуванням, затримкою дихання і високою нервово-емоційним напругою, яка при навіть невеликих порушень із боку регуляторних нервових і гуморальних механізмів можуть сприяти розвитку різних патологічних станів.
Крім того, зміна функціонального стану серцево-судинної системи в значній мірі визначає працездатність важкоатлета.