Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Атлетизм / ЛЕКЦІЇ / Важка атлетика / ІУ / Структ та планув. багатор.doc
Скачиваний:
50
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
403.97 Кб
Скачать

Львівський державний університет фізичної культури

Кафедра атлетичних видів спорту

СТРУКТУРА ТА ПЛАНУВАННЯ

БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

Лекція з дисципліни ТіМОВС для студентів ІУ курсу

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав.кафедрою АВС,

к.н.ф.в. і с.________ Ф.І.Загура

“__” серпня 20__р. №__

Львів

20__

ПЛАН

  1. Багатороічна підготовка спортсменів та її етапи.

  2. практичні методи тренувань

  3. співідношення загальної і спеціальної фізичної підготовки

  4. види планувань

  5. періодизація спортивного тренування

  6. показникик навантаження у силових видах спорту

  7. облік спортивного навантаження у силдових видах спорту

1. Багаторічна підготовка спортсменів.

Високий рівень сучасних спортивних досягнень потребує системного підходу до управління підготовкою кваліфікованих спортсменів.

Сучасна наука про спорт виявила основні тенденції, що об’єктивно існують в спортивній діяльності, в системі підготовки спортсменів (Матвеєв Л. П., Келлер В.С., Платонов В.Н.).

Теоретичні узагальнення - принципи є основоположними для розробки методичних рекомендацій, що визначають засоби та характер діяльності тренерів і спортсменів в процесі підготовки.

Система підготовки спортсменів складається з трьох підсистем: змагання, тренування та відновлення. І хоч тренування займає в системі підготовки найбільший час, змагання є основною структурою (стрижнем) діяльності в спорті. Звичайно тренування і змагання тісно взаємопов’язанні з відновленням. Тому принципи підготовки спортсменів та методичні положення, що з них випливають, стосуються всіх складових частин системи підготовки.

Принципами системи підготовки спортсменів є:

- принцип спрямованості до вищих досягнень:

- принцип взаємозв’язку структур змагальної діяльності та підготовленості спортсменів;

- принцип циклічності та безперервності підготовки.

Зрозуміло, що перераховані принципи не вміщують всіх різноманітних закономірностей, характерних для сучасної підготовки спортсменів, оскільки теорія спорту -галузь знань, що постійно розвивається.

Бурхливий ріст спортивних результатів, новації процесу підготовки спортсменів ставлять нові проблеми перед дослідниками, тренерами і спортсменами. І не має сумніву в тому, що в майбутньому коло специфічних принципів підготовки спортсменів буде розширюватись й уточнюватись.

Принцип спрямованості підготовки спортсменів до вищих досягнень. Закономірностями, що дали змогу сформулювати цей принцип є:

- змагання - системоутворюючий фактор спорту;

- результат, перемога - системоутворюючий фактор змагальної діяльності спортсмена;

- суспільна значимість спортивного результату, його пристижність - стимул змагальної діяльності.

Основними методичними положеннями, що випливають з даного принципу є:

- поглиблена спортивна спеціалізація;

- індивідуалізація процесу підготовки;

- систематичність підвищення вимог до розділів і сторін підготовки спортсмена.

Спрямованість вищих досягнень реалізується через використання найбільш ефективних засобів і методів тренування, порстійної інтесимфікації процесу підготовки, оптимізації режиму життя спортсмена, застосування спеціальної системи харчування, відпочинку та відновлення. Досвід показує, що постійне використання цього принципу в підготовці спортсменів забезпечує досягнення сучасного рівня, успішний виступ у надзвичайних змаганнях.

Наслідком користування цим принципом є невпинне зростання майстерності спортсменів і їх спортивних результатів. Незважаючи на те, що вже протягом багатьох років очікується стабілізація спортивних досягнень, темпи їх зростання за останнє десятиліття практично не спадають, а в окремих видах спорту навіть відзначено їх значний ріст.

Визначниками спрямованості до вищих досягнень є такі найважливіші риси підготовки: цільова спрямованість та її конкретні завдання, склад підготовки, етапів багаторічної підготовки, макроциклів, періодів тощо, система комплексного контролю, управління, змагальна діяльність.

Принцип взаємозв’язку структур змагальної діяльності і підготовленості спортсмена.В основі даного принципу лежать такі закономірності.

Єдність будови і розвитку організму людини (генетична неспицифічність функціонування);

підготовленість до ефективної діяльності є результатом спеціалізованої координації адатапційних процесів організму до конкретної діяльності;

- діалектика ефекту переносу (позитивного та негативного) рухових якостей та навиків.

Основними методичними положеннями, що випливають з даного принципу є:

- Необхідність врахування єдності та взаємозв’язку структури підготовленості спортсмена зі структурою змагальної діяльності;

- пріоритет розвитку індивідуальних рухових задатків та специфічність здібностей особистості спортсмена, адекватних характерові змагальної діяльності даного виду спорту;

- врахування діалектики ефекту переносу рухових якостей та навиків при доборі підготовчих засобів та тренувальних форм змагальних вправ та інтегральність розвитку спеціалізованих рухових якостей та результативність змагальної діяльності.

В період становлення спеціалізованих навиків, специфічних якостей, досягнення спортивної форми (в зв’язку з можливістю виникнення негативного переносу ефекту, розмивання). Небажано застосовувати значні обсяги загально підготовлених засобів після спеціалізованих та змагалдьних вправ.

Раціональна побудова процесу підготовки передбачає його чітку спрямованість на формування оптимальної структури змагальної діяльності, що забезпечить ефективне ведення змагальної боротьби.

Принцип циклічності та безперервності підготовки спортсменів.Закономірностями, що визначили дане теоретичне положення є:

- біоретмічні особливості життєдіяльності організму людини, його розвитку (прогресу чи регресу), та вплив середовища;

- традиційність і спадкоємна повторюваність календаря змагань і, відповідно, програма підготовки в річних та багаторічних (2-4 х річних) періодах спортивної діяльності;

- залежність комулятивних процесів адаптації функціональних систем від певної циклічності спеціалізованих реакцій орпганізму спортсмена на чпецифічні навантаження;

- гетерохронність циклічності процесів активізації, втоми та відновлення різних функціональних систем організму людини;

- гетерохронність вдосконалення фізичної, технічної, тактичної та психічної підготовленості спортсмена.

Даний принцип визначає ряд важливих методичних положень системи підготовки спортсменів.

До них відноситься наступне:

- при формуванні плану підготовки спортсмена чи команди слід врахувати фазовість (розвиток, підтримання, тимчасова втрата) спортивної форми та динаміки тренованості.

- періодизація і планування навантаження в системі підготовки спортсменів необхідно будувати відповідно до структури календаря та рангу спортивних змагань;

- не зважаючи на різноманітність (поступливість, ступінчатість, стрибкоподібність) тренувальних і змагальних навантажень, загальна тенденція впливу навантажень та реакція організму спортсменів повинні мати тенденція до хвилеподібності. При цьому слід прагнути, щоб кумулятивний ефект хвиль відповідав структурам системи підготовки: мікро-, мезо-, та макроциклам;

- тривалість хвиль та їх амплітуда в циклах підготовки повинна залежати від віку та рівня підготовленості спортсмена: чим молодший спортсмен, чим нижчий рівень підготовленості, тим більш довгі та пологі можуть бути хвилі, чим старший спортсмен, чим стаж його занять спортом більший, чим вищий рівень підготовленості та результативності, тим хвилі можуть бути коротшими і більш крутими. Варіативність підготовки обумовлюється широким спектром засобів та методів підготовки, різноспрямованість впливів на організм спортсменів, застосуванням різноманітних величин навантаження в тренувальних заняттях, мікро- та мезоциклах, процесу підготовки.

Підготовка спортсменів має будуватися як багаторічний безперервний системний процес, всі ланки котрого (тренування, змагання, відновлення) взаємопов’язані, взаємообумовлені та підпорядковані меті досягення максимальних спортивних результатів у певний час.

Тривалість і структура багаторічної підготовки спортсменів залежить від:

- стркуктури змагальної діяльності й підготовленості спортсменів;

- закономірностей становлення різнобічної спортивної майстерності;

індивідуальних і статевих особливостей спортсменів, а також темпів їх біологічного визрівання;

- віку, в якому спортсмен приступив до занять, розпочав спеціальні тренування;

- змісту тренувального процесу;

- складу методів і засобів, динаміки навантажень, побудови різних структурних одиниць, застосування додаткових факторів тощо.

Розглянуті вище бфактори визначають загальну довготривалість багаторічної підготовки, час досягнення найвищих спортивних результатів, а також оптимальні вікові зони,в яких ці результати показані.

У процесі багаторічної підготовки виділяються три вікові зони: перших великих успіхів, оптимальних можливостей і підтримання високих результатів.

Такий підхід найкраще систематизувати структуру тренувального процесу і точніше визначити період напружених тренувань.

Багаторічна підготовка спортсменів у важкій атлетиці має п’ять етапів:

Етап початкової підготовки має на меті зміцнення здоров’я дітей, різнобічну фізичну підготовку, навчання техніці силових вправ. Характеризується розмаїттям засобів і методів, якнайкращим застосуванням вправ з інших видів спорту, рухових ігор, ігрового методу.

тренування проводяться 2-3 рази на тиждень, а їх тривалість повинна бути 40-60 хвилин. Річний обсяг навантаження становить приблизно 120-150 годин.

Етап попередньої базової підготовкихарактеризується різнобічним розвитком фізичних якостей, зміцненням здоров’я, побудуванням рухового потенціалу. Особлива увага приділяється формуванню стійкої зацікавленості юних спортсменів у цілеспрямованій багаторічній підготовці.

Юним спортсменам треба добре вивчити техніку багатьох спеціально підготовчих вправ. Особливу увагу слід звертати на розвиток різних форм прояву швидкості, координаційних здібностей і гнучкості.

Етап спеціалізованої базової підготовки.У першій половині цього етапу основним засобом є: загальна і додаткова силова підготовка вдосконалення техніки вправ. У другій половинні підготовка стає більш спеціалізованою.

Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостейхарактеризується значним підвищенням засобів СФП і різким зростанням змагальної діяльності.

Основне завдання - використання максимальних тренувальних засобів, які здатні викликати інтенсифікацію протікання адаптаційних процесів. Обсяги тренувальних навантажень максимуму, тренування з великими навантаженнями проводяться із застосуванням методів інтенсифікації силової роботи. Зростає кількість змагань і обсяг спеціальної психологічної, тактичної та інтегральної підготовки.

Етап збереження досягненьхарактеризується індивідуальними підходами до кожного спортсмена. По-перше, великий тренувальний досвід підготовки конкретного спортсмена дозволяє йому всебічно вивчити сильні та слабкі сторони підготовки.

По-друге, зменшення функціонального потенціалу організму вимагає пошуків індивідуальних резервів зростання майстерності, які здатні нейтразізувати вказані вище негативні фактори. Для цього стану характерно бажання спортсменів підтримати раніше досягнутий рівень функціональних можливостей систем організму при колишньому (чи меншому) обсязі тренувального навантаження. Змінити традиційні засоби і методи тренування, використати нові комплекси вправ і їх сполучень, тренажерів, нетрадиційних методів розвитку сили, відновлюючих засобів, які стимулюють працездатність та ефективність виконанних рухових дій.

Раціональне поджудування багаторічної підготовки важкоатлетів обумовлена доцільним співвідношенням різних засобів підготовки, роботи різної спрямованості та динамічного навантаження (табл. №1).

Таблиця 1

Співвідношення засобів підготовки у процесі багаторічного тренування (середні дані).

Етапи

Засоби (в %)

Загальні

Допоміжні

Спеціальні

Початкової підготовки

509545

5

Попередньої базової підготовки

358550

15

Спеціальної базової підготовки

206040

40

Максимальної реалізації індивідуальних можливостей

154025

60

Збереження досягнень

103525

65

При побудові багаторічної підготовки велике значення має збереження принципу поступового підвищення тренувальних навантажень із досягненням максимальних показників у четвертому етапі. Потім, при деякому підвищені загального обсягу тренувальної роботи миттєво зростає її інтенсивність, а також її частка в загальному обсязі. Щорічне збільшення тренувальних навантажень коливається в межах 15-30%, а підвищення інтенсивності силової роботи в її загальному обсязі досягає 10-12%.

Багаторічна підготовка важкоатлетів пов’язана з вирішенням цілого ряду проблем. Один з них - обгрунтування вікових меж в системі поетапній підготовці з врахуванням особливостей розвитку організму, педагогічних задач і спортивних вимог.

Відомо, що розподіл багаторічного процесу тренування на етапи в різних видах спорту суттєво від віку не залежить. Враховуючи, що строгої залежності не має і у важкій атлетиці, вихідною точкою для поетапного планування підготовки важкоатлетів будуть досягнення, показані в теперішній час українськими і зарубіжними атлетами в середньому від 18 до років. По В. П. Фіміну, Н. А. Фоміну, зона оптимальних можливостей спортивних успіхів у важкій атлетиці находиться в межах від 21 до 24 років. БВ. Валик вважає, що багаторічний процес тренування важкоатлетів необхідно будувати з врахуванням як віку вищих досягнень, так і вікових особливостей організму. Вік цього, відмічає автор, залежить від початкової підготовки.

Л. С. Дворкин рекомендує наступний варіант вікової періодизації при плануванні поетапної підготовки молодих важкоатлетів.

Група 1 (до 13 років) - детячий і молодший підлітковий вік;

група 2 (14-15 років) - старший підлітковий вік;

група 3 (16-17 років) - юнацький вік;

група 4 (18-20 років) - юніори;

група 5 (21-22 років) - молодь;

група 6 (від 23 років) - дорослі.

На основі даного вікового піділення спортивних груп багаторічну підготовку важкоатлетів, доцільно розподілити на 5 етапів (Л. С. Дворкін, 1989):

І етап - попередній (для дітей і молодших підлітків до 13 літнього віку);

ІІ етап - початкової спортивної спеціалізації (для старших підлітків 14-15 років)

ІІІ етап - поглибленого тренування (для юнаків і юніорів 16-18 років);

IV етап - вдосконалення спортивної майстерності (для юніорів 19-20 ріків);

V етап - вищої спортивної майстерності (для спортсменів старших 21 рік).

Модельні характеристики етепів системи багаторічної підготовки важкоатлетів.

Розподіл багаторічного тренування юних важкоатлетів на 5 етапів є умовним. Однак він дозволяє правільніше і раціональніше планувати підготовку спортсменів високого класу з врахуванням вікових особливостей організму. В цій моделі попередній етап повинен мати тривалість 3 роки тобто він призначений для школяоів 11,12 і 13 років.

Етап попередньої підготовки юних важкоатлетів (для дітей та підлітків до 13 років).

Основні завдання

Зміст етапу

Виявлення здібних школярів та їх попередній відбір для занять важкою атлетикою.

Всебічна фізична підготовка.

Оволодіння основами техніки виконання важкоатлетичних вправ.

Розвиток швидкісно-силових якостей, ловкості, гнучкості.

Розвиток функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем.

Залучення до змагальної діяльності.

Виховання зацікавленості до занять важкою атлетикою, спортом, працьовитості та цілеспрямованості.

Теоретичні заняття.

Вправи для розвитку фізичних якостей, зміцнення опорно-рухового апарату, формування рухових навичок і умінь.

Спеціально підготовчі вправи для розвитку провідних якостей важкоатлетів, які допомагають оволодіти технікою загальних вправ.

Вправи для розвитку функціональних можливостей організму школярів (кроси, веслування, плавання, велосипедний спорт, рухові та спортивні ігри).

Виконання вимог із загальної фізичної та спортивно-технічної підготовки

Змагальна діяльність засобами ЗФП і СФП

Етап початкової спортивної спеціалізації (для підлітків 14-15 років)

Основні завдання

Зміст етапу

Всебічна фізична підготовка

Вдосконалення техніки змагальних і спеціальнодопоміжних вправ важко­атлетів.

Розвиток швидкісно-силових якостей, спритності гнучкості загальної і спеціальної витривалості.

Розвиток функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем.

Участь у змаганнях.

Виховання працьовитості, завзятості у досягненні мети, психологічної устойчівості під час змагань, вольових якостей.

Теоретичні заняття за спеціальною програмою.

Вправи для розвитку швидкісносилових якостей, зміцнення опорно-рухового апарату, вдосконалення рухових навичок і умінь.

Вправи для розвитку спеціальних фізичних якостей важкоатлета, необхідних для вдосконалення в техніці важкоатлетичних вправ.

Вправи, які спрямовані на створювання міцної функціональної бази, на підвищення фізичної працездатності і спеціальної витривалості (рухові ігри, міні-футбол, гандбол,волейбол,настільний теніс тощо).

Змагальна діяльність з фізичної та спортивно-технічної підготовки.

Виконання вимог з фізичного розвитку та технічної підготовки.

Етап поглибленого тренування (для юнаків та юніорів 16-18 років).

Основні завдання

Зміст етапу

Розвиток спеціальних фізичних якостей важкоатлета (швидкісно-силових, швид­кості виконання вправ, спеціальної витривалості).

Вдосконалення в техніці важко­атлетичних вправ (особливо класичних).

Вдосконалення всебічного фізичного розвитку.

Підвищення спеціальної працездатності на базі поступового збільшення тренувальних навантажень.

Навчання тактиці проведення змагальної діяльності і вдосконалення змагального досвіду.

Виховання вольових якостей для досягнення мети, самостійності та дисциплінованості, психологічної стійкості.

Теоретичні заняття за спеціальною програмою.

Вправи для розвитку границної сили, м’язової маси, швидкісної та вибухової сили, силової витривалості, гнучкості та спритності.

Вправи на вдосконалення технічного виконання окремих прийомів, періодів фаз та елементів.

Індивідуальні заняття з врахуванням фізичних, техніних і функціональних можливостей організму спортсменів.

Підвищення тактичної майстерност, вміння реалізувати залікові спроби на любих змаганнях.

Виконання вимог із фізичною розвитку, фізичної, спортивно-технічної і теоретичної підготовки.

Змагальна діяльність із підвищенням тактичної майстерності та умінням реалізувати заплановані спроби в будь-яких умовах змагальної боротьби.

Етап вдосконалення спортивної майстерності (для юніорів 19-20 років).

Основне завдання

Зміст етапу

Завершення створення бази змагальної та спеціальної фізичної підготовки до рівня найвищої спортивної майстерності.

Розвиток спеціальних фізичних якостей важкоатлета.

Вдосконалення техніки виконання змагальних вправ і надійності їх виконання в умовах змагань.

Підвищення обсягу та інтенсивності навантажень у спеціальній підготовці.

Диференційоване силове та швидкісно-силове тренування з урахуванням інди­відуальних особливостей організму спортсменів.

Якісний розвиток окремих груп м’язів.

Досягнення високої майстерності і стабільності виступу на змаганнях різного рангу.

Теоретичні заняття за спеціальною програмою. Вправи із застосуванням засобів ЗФП і СФП для цілеспрямованого розвитку спеціальних фізичних якостей та вдосконалення спортивної майстерності.

Виконання психолого-педагогічних тестів з цілью розвитку впевненості в своїх силах і цілеспрямованості в досягнені поставлених задач, вдосконалення тактичної майстерності, вміння на любих змаганнях показувати свої кращі результати, стабільно використовувати всі залікові спроби.

Спортивні ігри: волейбол, гандбол, настільний теніс.

Виконання вимог із фізичної, спортивно-технічної, функціональної, психологічної та теоретичної підготовки для оцінки рівня спортивної майстерності.

Етап вищої спортивної майстерності (для) спортсменів, які старші 21 року.

Основне завдання

Зміст етапу

Значне підвищення обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень.

Досягнення найкращого результату в сумі двоборства або окремих вправах.

Продовження розвитку фізичних можливостей, технічної, психологічної та тактичної підготовки, волевих якостей та целеспрямоіваності в досягнені вищої спортивної майстерності.

Утримання всебічної фізичної підготовки, спрямованої на розвиток і вдосконалення функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем, а також опорно-рухового апарату.

Досягнення високого рівня теоретичної підготовки в методиці тренування

Теоретичні заняття за спеціальною програмою.

Вправи для розвитку спеціальних фізичних якостей важкоатлета до рівня вищої спортивної майстерності, які відповідають кращим сучасним досягненням в Україні і у світі.

Вправи для вдосконалення спортивно-технічної підготовки, здібності надійно та стабільно виконувати класичні вправи з штангою граничної ваги в умовах змагальної та тренувальної діяльності.

Вправи для зміцнення суглобів і зв’язок, збереження рівня гнучкості, спритності та рухомості в суглобах, координації та швидкості рухів.

Вправи для розвитку спеціальної витривалості та функціональних можливостей організму спортсменів (біг, плавання, стрибки, спортивні ігри тощо).

На кожному із етапів підготовки, особливо на першому та другому, необхідно орієнтуватися не стільки на виконання спортивних результатів, скільки на вікові зміни організму спортсменів. Слід пояснити сказане наступним прикладом. Як правило, здібний підліток вже на протязі перших двох років тренувань швидко збільшує свої результати і до кінця першого утапу підготовки (до 15 років) може виконати І розряд, або норму кандидата в майстри спорту, що дозволяє йому перейти в групу спортсменів, котрі тренуються за програмою третього етапу. Однак виконання вимог цієї програми для більшості підлітків було би завчасним, тому що юні спортсмени ще не досягли того рівня загальнофізичного і функціонального розвитку, який повинен здійснюватись на першому і другому етапах. Не серйозне відношення до цих етапів підготовки, неоправданий перехід юного спортсмена до вузької спеціалізації може привести до формування тренувального процесу, швидкому виснаженню природніх можливостей організму і в кінцевому результаті до припинення росту спортивних результатів у більш старшому віці.