Prikladna / L_16

16. Політична лінгвістика

Предмет і завдання політичної лінгвістики

Вивчення політичної мови було ініційовано принаймні трьома чинниками. По-перше, внутрішніми потребами лінгвістичної теорії, яка з завидною сталістю в різні періоди історії лінгвістики зверталася до реальних сфер функціонування мовної системи. «Примат мови» часто ставав головним гаслом реформаторів вчення про мову. По-друге, чисто політологічними проблемами вивчення політичного мислення, його зв'язку з політичною поведінкою; необхідністю побудови передбачувальних моделей в політології, а також розроблення методів аналізу політичних текстів і текстів засобів масової інформації для моніторингу різних тенденцій у сфері суспільної свідомості. І, нарешті, соціальним замовленням - малорезультативними спробами мислячої частини суспільства звільнити політичну комунікацію від маніпуляцій політиканів, які обманюють народ. Останній чинник одночасно стимулював становлення теорії впливу, яка, проте, лише частково перетинається з проблематикою політичної лінгвістики.

Предмет політичної лінгвістики - політичний дискурс як сукупність дискурсивних практик, що ідентифікують учасників політичного дискурсу як таких чи формують конкретну тематику політичної комунікації. Під дискурсивною практикою розуміють тенденції у використанні близьких за функцією, альтернативних мовних засобів вираження певного значення. Ці тенденції, природно, відображаються в частоті вживання відповідних феноменів фонетичного, морфологічного, синтаксичного та семантичного рівня. Дуже близьким аналогом в лінгвістичній поетиці можна вважати поняття ідіолект письменника.

Спираючись на категорію варіативної інтерпретації дійсності, можна сказати, що дискурсивні практики з лінгвістичного погляду визначаються стійкими наборами мовних засобів варіативної інтерпретації, властивими певному політичному суб'єкту чи характерними для обговорення певної теми політичної комунікації. У цьому сенсі можна говорити (і йдеться) про такі предмети політичної лінгвістики, як «дискурс Рейгана», «дискурс Горбачова», «тоталітарний дискурс», «дискурс про безпеку», «дискурс свободи і справедливості», «парламентський дискурс». Іншими словами, дискурс Рейгана - це сукупність дискурсивних практик Рейгана, що виявляються в його політичних виступах, інтерв'ю тощо. Тоталітарний дискурс - це сукупність дискурсивних практик, характерних для політичної мови тоталітарного суспільства, а дискурс про безпеку - сукупність дискурсивних практик, що наявні в дискусіях про безпеку держави і формують ці дискусії як частина політичного дискурсу загалом.

Найвідоміші приклади дискурсів, на яких розвивалася політична лінгвістика, розроблялися методики вивчення політичної мови — російська політична мова радянської епохи (у французькій лінгвістиці називана «дерев’яною мовою» — langue de bois), дискурс Великої французької революції, політична мова «Третього Рейху» ([Клемперер 1998]).

Теорія впливу досліджує механізми варіативної інтерпретації дійсності не тільки в політичній мові, але й під час функціювання мовної системи в будь-якій сфері діяльності людини. Вона є ширшою за політичну лінгвістику і за завданнями і за предметом дослідження, однак теорія впливу не досліджує поєднання мовних механізмів ВИД, частоту їх вживання, тобто самі дискурсивні практики. У цьому сенсі теорія впливу вужча за політичну лінгвістику.

Найзначніші відмінності між теорією впливу та політичною лінгвістикою стосуються сфери практичного застосування. Основні ділянки програми політичної лінгвістики в політології пов'язані з вивченням політичного мислення політиків за мовними даними і реконструкцією та моніторингом стану суспільної свідомості за текстами засобів масової інформації. Для роботи з цими складними феноменами були розроблені спеціальні методики - метод контент-аналізу та методика когнітивного картування.

4.2. Методика контент-аналізу

Перший досвід використання кількісних методів, близьких до контент-аналітичних, належить до кінця XIX ст. Саме тоді став відчутним вплив засобів масової інформації - і особливо газет - на суспільство. У США за замовленням деяких громадських організацій та університетів був проведений ряд досліджень тематики газетних статей. Тематику визначали на основі кількісного аналізу лексики. Загальний висновок полягав у тому, що преса віддає перевагу кримінальної хроніці, скандалам, пліткам і спорту, практично ігноруючи сферу релігії, науки і мистецтва [Speed 1893]. У 20-30-х рр. XX ст. в США за текстами преси відпрацьовуються техніки вивчення громадської думки. У центрі уваги контент-аналітичних досліджень виявляються складніші категорії, такі як настанови, стереотипи, цінності.

Лассуелл, з ім'ям якого пов'язують суттєвий прогрес у техніці контент-аналізу, провів дослідження основних тем та ідей, які превалювали в офіційній пропаганді країн-учасниць Першої світової війни [Lasswell, Leites 1949; Lasswell 1952]. Під час Другої світової війни контент-аналіз став складовою частиною оборонної політики. Експерти лондонського радіо проводили методом контент-аналізу регулярний моніторинг текстів нацистської пропаганди в засобах масової інформації. Це дозволило їм виявити типові послідовності дій міністерства пропаганди, пов'язані з обґрунтуванням тих чи інших політичних та військових акцій. У результаті аналітиками були передбачені деякі важливі події в політичній і військовій сферах. Вивчення документів агентства Transocean в США з використанням методів контент-аналізу дозволило викрити його працівників як нацистських агентів [Grawitz 1996, р. 550-582].

Розгляньмо методику контент-аналізу з лінгвістичного погляду. Раціональність такого підходу пояснюється тим, що за своєю суттю контент-аналіз використовує чисто лінгвістичну інформацію про характеристики тексту і намагається виявити його семантичні особливості. Сутність контент-аналізу полягає в тому, щоб за зовнішніми - кількісним - характеристиками тексту на рівні слів і словосполук зробити правдоподібні припущення про його план змісту і, як наслідок, зробити висновки про особливості мислення і свідомості автора тексту - його наміри, настанови, бажання, ціннісні орієнтації тощо. Для літературного тексту може бути поставлена завдання вивчити особливості зображення представлених у ньому персонажів. Якщо кількість залучених текстів і авторів досить велика, то зроблені висновки можуть бути поширені на велику соціально значущу групу людей і навіть на суспільну свідомість загалом. Звичайно, оцінка мислення навряд чи належить до власне лінгвістичної проблематики, втім, такі завдання, як вивчення ідіолекту письменника, цілком перебувають поряд з дослідженням особливостей мислення.

Найважливішою категорією контент-аналізу є концептуальна мінлива - поняття, яке стоїть в центрі дослідження, що проводиться. Наприклад, концептуальної змінної (К-змінної) можуть бути такі категорії, як «СВІЙ-ЧУЖИЙ», «ДЕМОКРАТІЯ», «ПРАВА ЛЮДИНИ», «ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ», «МАТЕРІАЛЬНИЙ ДОБРОБУТ». У конкретному тексті концептуальна змінна представлена своїми значеннями - мовними представниками. Так, концептуальна категорія «СВІЙ-ЧУЖИЙ» у текстах може мати такі значення: мій, наш, ми, я, звичний, знайомий, близький vs. їх, його, її, він, вона, воно, вони, їх, її, його, незвичний, далекий, незнайомий. З іншого боку, концептуальна змінна «ДЕМОКРАТІЯ» може бути представлена в текстах такими мовними корелятами: демократія, демократичний, демократично, демократичний вибір, влада народу, народовладдя, виборність, можливість вибору, поділ влади.

Абсолютну частоту концептуальної змінної визначають як сукупність абсолютних частот її значень (мовних репрезентантів). Звідси випливає, що для правильності контент-аналізу дуже важливо визначити весь список значень, бо в іншому разі будуть пропущені деякі входження концептуальної змінної і результати дослідження будуть неточними.

Етапи підготовки і проведення експерименту. Перший етап підготовки експерименту полягає у виборі матеріалу - корпусу мовних даних. Класичний для контент-аналізу приклад корпусу даних - газетні публікації за певний період часу чи програми політичних партій в різні періоди існування партій. Як правило, структура корпусу даних і відбір матеріалу тісно пов'язані з самою постановкою завдання дослідження. Наприклад, якщо предметом дослідження є мовні та стилістичні особливості оповідання XIX ст., то і створюваний корпус має охоплювати відповідні літературні тексти того часу. Для формування корпусу можна використовувати принципи, розроблені в корпусній лінгвістиці.

Другий етап - вибір концептуальної змінної і визначення її значень - мовних репрезентантів обраного поняття в тексті. Якщо значення К-змінної можна виявити в попередньому експерименті на незначній кількості матеріалу (для часто досліджуваних проблемних ділянок в соціальних науках і політології розроблені спеціальні словники-тезауруси значень найбільш очевидних К-змінних), то вибір самої К-змінної залишається нетривіальною проблемою. Один з найбільш частих підводних каменів під час вибору К-змінної - це кореляція між частотою і значущістю, а також постулат про рівнозначність входження значень К-змінної. Якщо ця кореляція відсутня чи одне входження (група входжень) переважує за значущістю інші входження, то контент-аналіз у класичному варіанті непридатний. Наприклад, якщо відомо, що Ейзенхауер, йдучи зі своєї посади, вимовив відому промову про небезпеку військово-промислового комплексу, то будь-які контент-аналітичні викладки у зв'язку з К-змінною «ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС» не будуть мати жодного сенсу щодо попередніх виступів Ейзенхауера, навіть якщо б вони всі були і позитивні чи суттєво перевершували негативні оцінки. Іншими словами, якщо дослідника цікавить ставлення даного політика до проблем оборони і військового будівництва, то в цьому випадку він має вибрати іншу змінну, наприклад «АРМІЯ», «ЗБРОЙНІ СИЛИ» тощо.

Третій етап - вибір одиниці кодування. Значення К-змінної можуть приписуватися текстам, їхнім фрагментам, абзацам, реченням та окремим словам і словосполукам. Вибір одиниці кодування залежить від обсягу та характеру корпусу даних і від типу контент-аналізу. Якщо корпус даних - заголовки статей, то вибір одиниці кодування визначений. З іншого боку, чим більшим є корпус даних, тим більшими можуть бути одиниці кодування. Для ручного контент-аналізу залежність одиниці кодування від обсягу корпусу очевидна. Якщо корпус налічує тисячі статей, а кодувальників - дві-три особи, то вибір як одиниці кодування однієї статті цілком виправданий. Враховується також і обсяг одиниць зберігання корпусу. Якщо корпус складається з відносно невеликих нотаток, то знову-таки вони і можуть стати одиницями кодування.

Відбір кодувальників і формулювання інструкцій з кодування утворюють четвертий етап підготовки експерименту. Ручний контент-аналіз вимагає точного формулювання інструкцій. Кодувальників може бути декілька, і вони мають керуватися єдиними принципами кодування. Часто для забезпечення однаковості кодування між кодувальниками та керівниками експерименту проводяться семінари, що дають змогу всім учасникам уточнити й уніфікувати принципи опрацювання матеріалу.

Під час комп'ютерного контент-аналізу підготовка інструкцій практично замінюється перерахуванням мовних форм вибраних значень К-змінної. Загальні принципи кодування задають два види контент-аналізу - жорсткий і м'який. Під час жорсткого варіанту інструкції формулюють таким чином, що кодуються тільки явні входження К-змінної в текст, тобто тільки тоді, коли в тексті експліцитно представлене одне зі значень К-змінної. Під час м'якого варіанту контент-аналізу інструкції дозволяють кодувальникові кодувати не тільки явні, але і неявні, імпліцитні входження К-змінної у текст. Це допустимо в тих випадках, коли важко обчислити всі значення К-змінної. Наприклад, К-змінна «ПРАВА ЛЮДИНИ» може реалізуватися і в тексті про правила техніки безпеки на виробництві. Передбачити такі значення К-змінної досить важко. Зрозуміло, що комп'ютерний контент-аналіз наразі використовується лише як засіб жорсткого контент-аналізу. Використання розроблюваних сьогодні інтелектуальних процесорів може в перспективі змінити ситуацію.

На п’ятому етапі відбувається кодування даних.

І, нарешті, на шостому етапі відбувається підрахунок даних й інтерпретація результатів. Для опрацювання результатів часто використовують складні статистичні методи аналізу, зокрема факторний і кластерний аналіз.

Чинники контролю якості експерименту. У теорії контент-аналізу приділяють велику увагу адекватності і точності проведення експерименту. Для підготовки експериментів і оцінювання їхніх результатів враховують фактори надійності (reliability) і достовірності / обґрунтованості (validity). Фактор надійності виявляється в трьох основних формах - стабільності, повторюваності та ретельності (accuracy).

Стабільність - найслабкіша форма надійності. Вона визначається тим, наскільки той самий кодувальник через деякий час після першої кодування так само зможе опрацювати дані. Зрозуміло, що для комп'ютерної версії контент-аналізу ця характеристика надійності виконується остільки, оскільки не змінюється програма кодування.

Повторюваність є сильнішою формою надійності, вона характеризує можливість отримання тих же результатів різними кодувальника в різний час і в різних ситуаціях за тими ж інструкціями. Якщо різні кодувальники в різний час схоже кодують ті самі дані, використовуючи однакові інструкції, то повторюваність експерименту досить велика.

Найсильнішою формою надійності є ретельність, під якою розуміють відповідність деякій нормі кодування, виробленій експертами. У елементарному випадку ретельність виявляється в дотриманні вироблених інструкцій.

Фактор достовірності / обґрунтованості виявляється у багатьох різноманітних формах. Одна з них - семантична достовірність - визначається тим, наскільки інструкції для кодувальника враховують багатозначність мовних висловів, які є значеннями К-змінної. Так, під час проведення контент-аналізу на К-перемінну «ВІЙНА-МИР» (щодо міждержавних зв'язків) інструкція кодування, що враховує фактор семантичної достовірності, має відрізняти значення слова війна, відсіваючи вживання типу (1).

(1) После этого тихо тлевшая война перешла в открытые боевые действия. «Мослифт» полностью перестал обращаться на тот самый завод, чьи технологии — капельная пропитка статоров, централизованная нарезка канатов с обваркой концов, автоматизированная очистка редукторов главного привода и тому подобные лифтовые премудрости, — суттєво улучшают качество ремонта. [«Известия»]

Для досягнення семантичної достовірності в комп'ютерному контент-аналізі широко використовують метод Key-Word-In-Context, зводиться до побудови конкордансів на кожне з значень К-змінної. Експерт (іноді в інтерактивному режимі) допомагає комп'ютерній програмі і відкидає ті контексти, в яких мовний репрезентант К-змінної вживається не в тому значенні, яке потрібно.

Семантична достовірність може бути посилена і в тому випадку, якщо як концептуальна змінна та її репрезентанти виступає не одне слово, а словосполука, яка точніше вказує на сферу пошуку. Наприклад, у тільки що розглянутому випадку К-змінну «ВІЙНА-МИР» (щодо міждержавних зв'язків) можна переформулювати у вигляді «МІЖДЕРЖАВНИЙ КОНФЛІКТ» чи «ПРОБЛЕМИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ» зі значеннями типу криза в міждержавних відносинах, міжнародний конфлікт / міжнародні конфлікти, напруженість у відносинах між країнами X і Y тощо. У літературі це іноді не цілком вдало називають введенням теми [Мангейм, Річ 1999, с. 274, 275].

Ще одна форма достовірності - достовірність відбору даних (sampling validity) - належить до формування корпусу даних. Вибірка даних для кодування має бути репрезентативною для проблемної ділянки. У контент-аналізі для відбору даних часто використовують метод випадкової вибірки, а також метод стратифікаційній вибірки. В останньому випадку проблемну ділянку розбивають за релевантним параметрами і на кожне значення параметру добирають приклад. Нарешті, для деяких типів даних, що характеризуються регулярністю, залучають систематичний відбір. Аналіз оголошень про наймання житла передбачає суцільне вибирання матеріалу з певних видань за фіксований проміжок часу. У принципі, тут можна використати ті ж критерії репрезентативності, які розроблялися в корпусній лінгвістиці. Іншим аспектом достовірності відбору даних є відбір одиниці кодування, яку може визначати сам кодувальник чи диктуватися структурою даних.

Прагматична достовірність чи достовірність передбачення, будучи досить сильною формою фактору достовірності, характеризує можливість поширення обраного методу і / або результатів на інші дані.

Види контент-аналізу. Вище вже йшлося про те, що залежно від принципів кодування контент-аналіз може бути жорсткий і м'який. Виокремлюють також змістовний і структурний контент-аналіз.

Контент-аналіз, заснований на виокремленні концептуальної змінної та дослідженні її значень (репрезентантів) в тексті, називають змістовним.

Можливий і інший варіант контент-аналізу, під час якого також передбачено виокремлення концептуальної змінної, проте її репрезентанти вивчають з погляду форми. Наприклад, К-змінну «ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ» можна проаналізувати з погляду того, скільки місця присвячувалося тому чи іншому кандидатові в засобах масової інформації - сторінок, колонок у статтях, статей, кількість появ на телебаченні; чи були фотографії кандидата в пресі чи ні, чи були які-небудь інші ілюстрації, на яких смугах газет, журналів з'являлися повідомлення про кандидата тощо. Такий контент-аналіз має назву структурного. За одиницю аналізу в цьому випадку приймається «матеріал про кандидата» чи «повідомлення про кандидата», яке може визначатися як будь-яке газетне повідомлення про кандидата чи будь-яке його згадка в новинних, інформаційних і загальнополітичних передачах на телебаченні.

Структурний контент-аналіз порівняно з змістовним простіший в розробленні та проведенні, проте він дає не остаточний результат, а напівфабрикат, який вимагає подальшого вивчення та змістовної інтерпретації.

Дополнительная литература

1. Баранов А, #., Казакевич Е. Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. Советский политический язык. М., 1991.

2. Пешё М. Контент-анализ и теория дискурса // Квадратура смысла. М., 1999. С. 302-336.

3. Christ'l de Landtsheer. Function and the language of politics. A linguistic uses and gratification approach // Communication and cognition. 1991. Vol. 24. JSfe 3/4. P. 299-342.

4. Krippendorff K. Content analysis. An introduction to its methodology. London, 1980.

5. Lasswell L. e. a. Language of politics. Studies in quantitative semantics. M.I.T. Press, Cambridge, Mass., 1965.

Актуальні проблеми прикладної лінгвістики

Сучасна прикладна лінгвістика настільки ж різноманітна, як і галузі практичної діяльності людини. Виявлення найвиразніших тенденцій в цій колосальної сфері - завдання невдячне, та й навряд чи технічно здійсненне. Тим не менше деякі оцінки напрошуються самі собою, якщо вибрати правильний кут розгляду прикладної проблематики. Тут виділяються три аспекти бачення проблеми:

• поява нових галузей програми знань про мову;

• освоєння лінгвістами як нової, так і вже наявної "території" прикладної лінгвістики;

• вітчизняна і світова прикладна лінгвістика.

Якщо вибирати ключові слова, що характеризують новітні галузі практичної життя людства, то це, звичайно, будуть терміни "комп'ютерні технології», «комунікація», «суспільство». Приклад об'єднання цих концептів - Інтернет, що став зримим проявом нового інформаційного середовища XXI століття. Гіпертекстові технології, безпосередньо пов'язані з експлуатацією та розвитком Інтернету, претендують на те, щоб стати найважливішою сферою діяльності лінгвістів. На жаль, ступінь освоєння гіпертексту лінгвістами-практиками невеликий; гіпертекст далеко не завжди сприймається як природне продовження діяльності лінгвістів з вивчення принципів організації і розуміння звичайного тексту. Тим часом успішне розроблення програм-оболонок гіпертексту, організація зручного, ергономічного інтерфейсу з користувачем є неможливим без залучення фундаментальних знань про мовну систему.

З комп'ютерними технологіями пов'язана й інша проблематика, що має істотний лінгвістичний потенціал - комп'ютерний дизайн тексту і його компонентів, зокрема шрифту. Наявне програмне забезпечення дозволяє виводити на монітор комп'ютера всю смугу друкованого тексту книги, журналу, газети, рекламного буклету і компонувати текст і образотворчі елементи оригінал-макету в єдине ціле. У цьому випадку текст виступає як елемент зображення, а зображення як частина тексту. Чисто практичні принципи побудови оригінал-макету видання мають підтримуватися дослідженнями в ділянці лінгвістики і семіотики, що виявляють закони поєднання змісту тексту, зображення, семантики гарнітури (шрифту) і способів виділення компонентів тексту (курсив, розрядка, відступ). Наявний в лінгвістиці та семіотиці теоретичний доробок - наприклад, теорія «захистів» Реформатського - досі практично не затребуваний.

Для російських лінгвістів зовсім недавно відкрилися ті області програми знань про мову, які цілком традиційні для західного лінгвістичного спільноти. У Росії з'явився відчутний попит на лінгвістів, які працюють у галузі реклами і в сфері публічної політики. Ці два напрямки об'єдналися в діяльності піарівських (від англ. Зв'язків з громадськістю) агентств різного роду, що надають послуги з просування на «політичному ринку» як окремих політиків, так і політичних партій і рухів. Тут мається на увазі організація передвиборних компаній, зв'язки з громадськістю, моніторинг стану суспільної свідомості і пр. Перспективи розвитку в Росії лінгвістичних програм в рекламі та практичної політики дуже значні. Ефект, як завжди, подвійний: виникає перспектива використання в практичній області знань про мову і потім коректувати наявні теоретичні уявлення. Можливість унікальна. Чи могли російські лінгвісти мріяти про комп'ютерний моніторинг політичного дискурсу на досить тривалому відрізку часу (від декількох місяців до декількох років) із залученням текстового матеріалу в декілька сотень мегабайт? Зараз це вже технологічна реальність, забезпечена виключно потребами практики. Зрозуміло, що з'являються нові області ніяк не скасовують вже існуючі. Триває підвищення інтересу до систем машинного переклад, не стоїть на місці сучасна лексикографія, яка приваблює комп'ютерні способи обробки та зберігання мовних даних. Створюються автоматичні словники для різних типів користувачів. Активні дослідження в практичній соціології стимулюють розвиток соціолінгвістики. Підстави для оптимізму є. Залишається тільки сподіватися, що лінгвістам вистачить наукової сміливості і сил для освоєння нових «цілинних земель» прикладної лінгвістики.