Конституційно-правова відповідальність.
В юридичній літературі можна спостерігати різні підходи до визначення конституційно-правової відповідальності.
Перший - характеризується тим, що його розглядають як відповідальність державних органів і посадових осіб за порушення конституційно-правових норм або як настання несприятливих наслідків для суб'єкта, який скоїв правопорушення (негативна відповідальність), а також як правовий стан, обумовлений участю в публічно-правових відносинах (позитивна відповідальність).
Другий - пов'язаний з намаганням деталізувати поняття конституційно-правової (конституційної) відповідальності, вирізняючи її окремі напрямки - відповідальність владних структур перед суспільством, відповідальність держави за забезпечення прав і свобод людини і громадянина, відповідальність окремої особистості (групи осіб) за невиконання своїх обов'язків або за зловживання своїми правами, що закріплені в Конституції.
Конкретні форми конституційно-правової відповідальності передбачаються санкціями конституційно-правових норм і можуть бути класифіковані за різними підставами по суб'єктах відповідальності (індивідуальні санкції, санкції, що застосовуються до колективного суб'єкта); залежно від того, який суб'єкт застосовує конституційно-правові санкції (Президент України, Верховна Рада України, територіальна громада тощо); за метою і наслідками санкцій (право-відновні, попереджувальні, санкції, спрямовані на припинення конституційного правопорушення, санкції-стягнення).
Форми конституційно-правової відповідальності можна системазувати:
1. Дострокове припинення повноважень органів публічної влади та їхніх посадових осіб.
2. Скасування, зупинення актів органів публічної влади та їхніх посадових осіб, накладання на них вето.
3. Встановлення обмежень щодо реалізації окремих конституційних прав і свобод відповідними суб'єктами конституційного права.
Конституційне право України як юридична наука і навчальна дисципліна.
Наука конституційного права - галузева юридична наука, що являє собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ повновладдя народу, правового статусу людини і громадянина, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.
Як самостійна, відокремлена від загальної теорії держави і права, наука конституційного (державного) права сформувалася лише в XIX ст. В сучасній світовій науці конституційного права вирізняють два основні її напрямки: радикалістський та ліберальний.
Вітчизняна наука конституційного права прагне на основі світових досягнень обґрунтувати інститути й категорії конституційного права, роль Конституції в суспільному житті, напрямки формування конституційного ладу. Важливим поштовхом для розвитку науки конституційного права стали розроблення і прийняття Конституції України. Конституційний процес обумовив необхідність аналізу конституційних інститутів, які заперечувалися старим тоталітарним ладом: принципу поділу влади, місцевого самоврядування, парламентаризму тощо.
Навчальна дисципліна «Конституційне право України» викладається в юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а її обсяг і зміст визначаються навчальними програмами, які самостійно розробляються кафедрами та затверджуються науковими радами відповідних закладів освіти.
Мета навчальної дисципліни конституційного права - ознайомити студентів з основними поняттями, якими оперує наука конституційного права, розкрити положення вчення про конституцію і а показати особливості конституційного процесу в Україні, дати аналіз конституційно правових інститутів.
У рамках навчальної дисципліни «Конституційне право України» вивчаються основні положення науки конституційного права:
зміст предмета галузі конституційного права;
основні положення вчення про конституцію;
засади конституційного ладу України, конституційно-правове закріплення суверенітету Українського народу, форми Української держави;
питання прав і свобод людини і громадянина, відповідність конституційно правового регулювання основ правового статусу людини і громадянина міжнародним нормам прав людини;
форми здійснення народовладдя, предмет і види референдумів в Україні, виборче право та виборча система України;
конституційна система, принципи організації та діяльності органів державної влади, правовий статус Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України;
конституційні принципи територіального устрою України;
конституційно-правові засади організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні.