Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.
Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.
Конституційний обов’язок громадянина і людини – це міра обов’язкової поведінки, якої кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціонування інших суб’єктів громадянського суспільства.
Основні обов'язки людини і громадянина - це закріплені в Конституції України вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утримувався від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціонування держави та життєдіяльність суспільства.
Залежно від характеру діяльності, здійснюваної у основних сферах життя громадянського суспільства, Конституція фіксує основні обов’язки громадянина і людини. Вони належать усім громадянам як суб’єктивні права певного виду.
Конституція України до основних обов'язків відносить:
Уся система обов’язків зумовлена об’єктивними потребами та інтересами суспільства з одного боку, й інтересами громадянина і людини – з іншого.
Невиконання або неналежне виконання основних обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність, вид і міра якої визначається відповідними законами України.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України як конституційний обов'язок.
Конституція України визначає, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитись від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Стаття 65: Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" здійснює правове регулювання стосовно загального військового обов’язку і військової служби з метою реалізації громадянами України конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни.
Стаття 1. Загальний військовий обов’язок
1. Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань а також підготовки населення до захисту України.
У воєнний час загальний військовий обов'язок включає також загальне обов'язкове військове навчання громадян.
4. Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні.
Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку в запасі.
1. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
4. Виконання військового обов'язку в запасі у мирний час полягає у дотриманні порядку і правил військового обліку, проходженні зборів, збереженні та вдосконаленні військовозобов'язаними знань, навичок і умінь, необхідних для виконання ними обов'язків військової служби у воєнний час відповідно до військово-облікових чи цивільних спеціальностей.
Стаття 3. Правом основа загального військового обов'язку і військової служба
Правовою основою загального військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, інші закони України, а також нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання загального військового обов'язку, військової служби та статусу військовослужбовців.