водопостачання та водовыдведення / Інженерне обладнання будинків. Кравченко В. С., Садлій Л. А., Давидчук В. І

8.2.Архітектурно – планувальні рішення влаштування ліфтів

8.2.1. Основні елементи ліфтів

Основними елементами ліфтів будь-якого призначення є шахта, всередині якої рухається кабіна, і підйомний пристрій – лебідка з електродвигуном і редуктор з безшумною передачею (мал.8.2).

Шахта – це споруда, огороджена з усіх сторін, в якій рухаються кабіна і противага, встановлені направляючі, апарати управління, натяжний пристрій обмежувача швидкості, упори і буфера, електропроводка та інші вузли ліфта. Шахти всіх ліфтів повинні бути огороджені з усіх сторін на всю висоту і мати верхнє перекриття і підлогу. Як правило, шахти роблять із залізобетонних панелей, тюбінгів або металічних конструкцій і сітки. Приямок, розташований у нижній частині шахти (глибиною не менше 1300 мм), повинен мати амортизатори. При розташуванні декількох ліфтів в одній загальній шахті вони повинні бути відокремлені один від одного по всій висоті шахти сітчастим огородженням. Габаритні розміри шахти ліфта в плані визначаються розмірами і розташуванням кабін і противаги.

Таблиця. 8.2.

Розміри шахт для ліфтів різного призначення

На поверхах у шахтах влаштовують двері – ті, що розкриваються навстіж, розсувні, глухі і сітчасті. Перевагу слід надавати розсувним дверям, які займають менше місця в плані і різко знижують шум при відкриванні і закриванні. Всі двері мають блокування, і рух кабіни можливий лише тоді, коли закриті всі двері шахти. Також не можна

385

відкривати двері, якщо кабіни немає на даному поверсі. Розсувні кабіни відкриваються за допомогою електроприводу, що встановлений на даху кабіни, тому за відсутності кабіни на поверсі, шахтні двері не можуть бути відкриті.

Кабіна ліфта має в своїй основі металічний каркас з кутника і балок. Кабіни пасажирських ліфтів огороджують з усіх сторін на всю висоту і забезпечують дверима. Огородження кабіни виконують з металічних листів товщиною не менше 1,4 мм, з дерев’яних або дерев’яно-стружкових щитів, а також з листового пластику товщиною не менше 4 мм. Кабіни вантажних ліфтів дозволяється огороджувати металічною сіткою з чарунками не більше 20х20 мм. Для безпеки пасажирів кабіни обладнують вловлювачами і обмежувачами швидкості, які спрацьовують і зупиняють або сповільнюють спускання при аварійних ситуаціях.

Противаги зрівноважують масу кабіни і частину маси вантажу, що дозволяє зменшити потужність електродвигуна. Противага виконується у вигляді рами, в яку закладають вантажі противаги вагою до 60 кг кожна. У більшості випадків противаги пересуваються у шахті, однак не виключено влаштування противаги поза шахтою. У цьому випадку весь шлях противаги надійно огороджується.

Канати, що застосовують у ліфтовому господарстві, виготовляють зі сталевого дроту

386

діаметром 9,9; 12,0 і 16,5 мм. Канати розрізнюють за конструкцією, характером і напрямком звивання, а також перерізом дроту. Канати повинні бути гнучкими, міцними і довговічними. Слід відмітити, що канати для підвішування кабіни і противаги повинні бути однакової конструкції, діаметру і виготовлені за Держстандартами.

Напрямні призначені для напрямку руху кабіни і противаги, збереження необхідного зазору між рухомими деталями у шахті і частинами кабіни і противаги, використовуються в якості опор при їх аварійній посадці на вловлювачі. Кабіна та противага мають по дві направляючі, які розташовують з обох сторін. Напрямні кабіни розташовують по центру її ваги. Як правило, використовують сталеві профілі таврового перерізу.

Підйомні механізми забезпечують рух кабіни і противаги. У якості підйомного механізму використовують лебідку, яка складається із канатоведучого органу (шків, барабан), редуктора, гальма і електродвигуна. Електродвигуни зазвичай мають потужність 3,5...5 кВт у пасажирських ліфтах, 1...1,7 кВт в малих вантажних та магазинних ліфтах.

8.2.2. Вибір типу ліфта і його розташування в будівлі

Розташування і тип ліфтів залежить від особливостей виробництва, яке вони обслуговують, і потреб населення. В житлових будинках ліфти влаштовують поблизу від сходових кліток. При цьому шахти ліфтів не слід розташовувати поруч зі стінами житлових приміщень. Найзручнішими є пасажирські ліфти вантажопідйомністю до 400 і 630 кг, оскільки вони дозволяють перевозити дитячі коляски, велосипеди, меблі, холодильники тощо.

Відповідно до діючих норм ліфти передбачають у житлових будівлях, в яких відмітка підлоги верхнього поверху перевищує планувальну відмітку землі більше, ніж на 14 м (6 поверхів і більше). При цьому у будівлях до 10 поверхів влаштовують 1 ліфт, в 11-17 поверхових будівлях – 2 ліфта, у 18-25 поверхових – 3, 20-25 поверхових – 4 ліфта. Починаючи з 17 поверхових будівель передбачають ліфти зі збільшеною швидкістю (1,6 м/с). У висотних будівлях окремі ліфти повинні служити експресами без проміжних зупинок і з великою швидкістю руху, у надвисотних будинках передбачають пересадочні поверхи. Швидкості піднімання в таких будівлях становлять до 6-7 м/с. У всіх житлових будинках, обладнаних ліфтами, необхідно передбачати посадочні майданчики шириною не менше – для пасажирських ліфтів вантажопідйомністю до 400 кг – 1,2 м, до 630 кг з кабіною шириною 2100 мм і глибиною 1100 мм – 1,6 м.

387

Машинне приміщення ліфтів не повинне розташовуватися безпосередньо над житловими приміщеннями, а також суміжно з ними. Шахти ліфтів не повинні щільно примикати до стін. Машинне відділення ліфта може бути над шахтою, під шахтою, а також з винесенням в сторону або за межі сходової клітки.

У громадських будівлях число ліфтів встановлюють за розрахунком, виходячи з функціональних потреб. Число пасажирських ліфтів у будівлі повинно бути не менше двох. Допускається другий ліфт заміняти вантажним, в якому дозволено транспортування людей, якщо за розрахунком у будівлі достатньо встановлення одного пасажирського ліфта.

Ліфти слід розташовувати таким чином, щоб відстань від дверей найвіддаленішого приміщення до дверей ліфта не перевищувала 60м.

Вбудинках до 10 поверхів при числі пасажирських ліфтів не більше двох дозволяється їх розташування безпосередньо на сходовій клітці.

Врешті випадків виходи з ліфтів слід передбачати у ліфтові холи, при цьому ширина холу при однорядному розташуванні ліфтів повинна бути не менше 1,3 найменшої глибини кабіни ліфтів, при двохрядному розташуванні – подвійної найменшої глибини, але не більше 5 м. Схеми розміщення ліфтових шахт у житловому будинку наведені на мал. 8.3. Вихід з допоміжних, підсобних та інших приміщень для зберігання і переробки горючих матеріалів безпосередньо у ліфтовий хол не допускається.

Впромислових будівлях розташування ліфтів повинно відповідати напрямку вантажопотоків. Ліфти можливо розташовувати у різних частинах будівлі залежно від напрямку потоків, але групове (парне) розташування ліфтів доцільніше, оскільки полегшує обслуговування ліфтів і дозволяє влаштовувати машинне відділення із загальними такелажними пристроями. Машинне відділення пасажирських та вантажних ліфтів у будинках слід розташовувати зверху над шахтами. Доступ у машинне відділення передбачають із середини будівлі.

Особливо суворі вимоги до роботи ліфтів у лікарнях. Ліфти повинні рухатися плавно, безшумно, при зупинках рівень підлоги в ліфті повинен точно співпадати з рівнем підлоги сходової клітки, внутрішнє облицювання ліфтів повинно відповідати гігієнічним нормам (екологічно безпечний матеріал, легке миття). Також не завадить мати у ліфті протипожежну систему і телефонний зв’язок.

При визначенні кількості ліфтів слід мати на увазі, що ліфтове обслуговування вважається відмінним, якщо пасажиру доводиться чекати ліфт не більше 30 с, хорошим, якщо очікування не перевищує 45 с, і задовільним, якщо час очікування ліфта не перевищує 60 с. В житлових будівлях допускається збільшення тривалості очікування до

1,5 хв.

388

Мал.8.3. Схеми розміщення ліфтових шахт у житлових будинках: а, г – у торці сходової клітини; б – те ж саме біля бічної стіни; в – всередині сходової клітки

Складність проблеми проектування вертикального транспорту полягає не лише у забезпеченні перевезення інтенсивних потоків пасажирів у висотних будівлях, але і у необхідності оптимального роз’єднання або об’єднання окремих потоків пасажирів багатофункціональних комплексів – потоків мешканців у житловій частині будівлі, потоків службовців у офісній частині будівлі, потоків покупців у торгових закладах тощо. При цьому для вирішення даної проблеми слід застосовувати найефективніші засоби вертикального транспорту – швидкісні електричні ліфти для висотної частини будівель з комп’ютеризованими ефективними системами групового управління, пасажирські електричні ліфти середньої швидкості для нижньої частини висотних будівель, гідравлічні пасажирські ліфти і вантажні ліфти для нижніх поверхів будівель і комплексів, електричні

389

або пасажирські ліфти для обслуговування багатоповерхових автомобільних стоянок, ескалатори і пасажирські конвеєри для перемішування масових потоків пасажирів у нижніх поверхах комплексів.

Для офісних будівель критичними періодами є початок і кінець роботи, коли спостерігаються пікові односторонні потоки пасажирів. Для житлових будівель пікові потоки також відмічаються в ранкові та вечірні години, однак, як правило, інтенсивність цих потоків нижча, ніж у офісних будівлях, а самі потоки носять двосторонній характер, тобто пасажири рухаються одночасно і вниз, і уверх. Прогнозування потоків пасажирів здійснюється на базі наявних даних про характеристики потоків у існуючих будівлях аналогічного призначення з врахуванням особливостей проектування будівлі та її місця розташування.

Пропускна здатність вертикального транспорту розраховується з врахуванням таких параметрів ліфтів – вантажопідйомність, швидкість, кількість ймовірних зупинок кабіни під час рейсу, характеристики розгону і гальмування, витрат часу на відкривання і закривання дверей, вхід і вихід пасажирів. Суттєвий вплив на пропускну здатність ліфтів чинить ефективність організації їх руху, яка забезпечується сучасними комп’ютеризованими системами групового управління. Ці системи здатні реєструвати дані про завантаження кабін ліфтів, напрямку і інтенсивності потоку пасажирів, тривалості очікування виклику на поверхах. Для висотних багатофункціональних будівель розрахунок вертикального транспорту здійснюється за допомогою методів математичного моделювання.

Перед монтажем ліфтів необхідно перевірити наявність технічної документації, яка складається з паспорта ліфта, комплектної відомості, проекту електроприводу і автоматики, креслення установки ліфта і всіх будівельних креслень, пов’язаних із спорудженням ліфтової установки. Випробовування і прийом ліфтів у експлуатацію здійснюється відповідними органами нагляду. При прийомі ліфта необхідно провести: а) зовнішній огляд – перевірити механізми, електрообладнання, системи управління сигналізації, дверних замків, дверних контактів, кінцевих вимикачів та інших запобіжних пристроїв, а також освітлення ліфтів і майданчиків перед ними; б) статичне випробовування ліфта – перевірити надійність механізму ліфта, його кабіни, канатів кабіни та їх кріплення, а також дію гальма (статичне випробовування пасажирських ліфтів проводять із навантаженням, що перевищує номінальну вантажопідйомність на 50 %); в) динамічне випробовування ліфта – перевірити дію механізмів, гальм, вловлювачів і буферів (динамічне випробовування ліфта проводять із навантаженням, що перевищує номінальну величину на 10%).

390

8.2.3. Заходи щодо зменшення шуму від ліфтового обладнання та їх пожежна безпека

Шумовою характеристикою житлового або службового приміщення є рівень звуку. Рівні звуку в житлових приміщеннях від роботи ліфтового обладнання становлять 25...50 дБ А. При проектуванні механічного або електричного вузла ліфта технічне рішення щодо зменшення шуму повинно базуватися на компромісі між акустичними вимогами, технічними можливостями і економічними результатами.

При розробці заходів щодо боротьби з шумом ліфтового господарства в першу чергу враховують техніко-економічні показники.

Основне джерело шуму – привід ліфта, який знаходиться у машинному відділенні. Він визначає шумовий режим приміщень верхніх поверхів будівлі. Зменшити шум можливо шляхом послаблення шуму в джерелі і поліпшенням звукоізоляції в приміщенні. Зниження шуму в джерелі дороге, трудомістке і не завжди виправдане. Доцільніше інший шлях, при якому створюється акустичний “відрив” машинного відділення і шахти ліфта від основної конструкції будівлі, а також застосовується ефективніша віброізоляція для лебідок, кабін і станцій управління.

Іншим шляхом зменшення шуму є заміна дверей, що розкриваються навстіж, на розсувні. Зниження шуму від електродвигуна можливе за рахунок реконструкції системи охолодження двигуна, а саме виносу вентилятора у інше приміщення і влаштування повітропроводу та застосування глушників.

Розташування машинного відділення знизу шахти знижує шум, але при цьому використовується подвійна кількість тросу і виникає необхідність у будівництві спеціального приміщення у підвалах будинків, а у деяких випадках – і дренажних пристроїв.

Важливою проблемою для сучасних багатонаселених будівель є забезпечення пожежної безпеки ліфтів, а також встановлення ліфтів для пожежників. Закордонний і вітчизняний досвід свідчить про те, що для боротьби із пожежею необхідне використання спеціально призначених ліфтів. Ліфти для пожежників повинні забезпечувати швидку доставку пожежних підрозділів на поверхи для боротьби з пожежею. Також вони можуть використовуватись для евакуації населення з висотних будівель під керівництвом пожежників. Ці ліфти повинні мати додатковий захист від пожежі і обов’язково забезпечуватись спеціальною системою управління, зв’язаною із розміщеними на поверхах температурними датчиками і датчиками задимлення.

391

ДОДАТКИ

Додаток 1. Розподіл добових витрат води за годинами, %

392

Додаток 2. Витрати води на зовнішнє гасіння пожеж у населеному пункті

Додаток 3. Розподіл витрат води на господарсько-питні потреби протягом зміни на підприємствах (% від витрат за зміну)

* - витрати на душ попередньої зміни; ** - перша година наступної зміни

Додаток 4. Розрахункові витрати води на душ на одного працівника

* -1 група – виробничі процеси, які здійснюються в приміщеннях де надлишки тепла незначні і відсутнє значне виділення вологи, пилу та особливо забруднюючих речовин.

2 група - виробничі процеси, які здійснюються при значних надлишках явного тепла; при несприятливих метеорологічних умовах; при значних виділеннях вологи, пилу та особливо забруднюючих речовин (крім шкідливих).

3 група - виробничі процеси з різко проявленими факторами шкідливості. 4 група - виробничі процеси, які вимагають особливого режиму роботи для

забезпечення якості продукції (переробка харчових продуктів, виробництво стерильних матеріалів, виробництво продукції, яка вимагає особливої чистоти.

393

Додаток 5. Нормативні характеристики водорозбірної арматури

394