водопостачання та водовыдведення / Інженерне обладнання будинків. Кравченко В. С., Садлій Л. А., Давидчук В. І

3.3.9. Сміттєвидалення

В побутовому смітті добре почувають себе різні збудники хвороб, воно приваблює мишей, пацюків та мух - переносників заразних хвороб. Для підтримання гігієнічних умов в будинках слід видаляти сміття, до складу якого входять папір, харчові відходи, шмаття, скло та інші органічні і неорганічні домішки. Кількість твердих відходів в житлових будинках в середньому на людину складає 1,5 л, в адміністративних - 0,3 л.

Вжитлових будинках висотою до п'яти поверхів сміття збирають в квартирах в спеціальні відра і виносять у дворові сміттєзбірні контейнери або безпосередньо на спеціальні автомашини. Сміттєзбірний майданчик з асфальтовим або бетонним покриттям розташовують на віддалі 15-100 м від дверей жилих будинків.

Вбагатоповерхових житлових будинках, гуртожитках, готелях влаштовують систему сміттєвидалення для централізованого видалення сміття в камери, що розташовані в підвалах або на першому поверсі. Централізоване сміттєвидалення в будинках буває трьох типів: сухе холодне, сухе гаряче (вогневе) і мокре.

Найбільш поширені сухі холодні сміттєпроводи (мал. 3.66), які складаються з приймальних клапанів 5 та вертикального ствола 4, під яким розташована сміттєзбірна камера 14. Сміття, що потрапило в контейнер 1, вивозиться спеціальними автомобілями на звалище або на сміттєпереробний завод.

Приймальні клапани (мал. 3.66б) призначені для прийому сміття і скидання його в ствол. Клапан за будь-якого положення ізолює ствол сміттєпроводу від приміщення. Гумові прокладки між коробкою і корпусом клапана зменшують шум і герметизують клапан. Віддаль від клапана до дверей квартири приймають до 25 м і до 50 м для службових приміщень. Висота встановлення від підлоги до низу клапана - 0,85-1 м.

Вертикальний ствол сміттєпроводу виконують з гладких безнапірних азбестоцементних труб діаметром 400-500 мм. Ствол встановлюють на сходових клітинах в спеціальних шахтах. Нижня частина ствола повинна мати жорстку опору. Стики труб повинні бути газонепроникними, вогнестійкими, гладкими. Число стиків повинно бути не більше, ніж один на поверх. Їх виконують у вигляді насувних муфт з цементуванням. Ствол відділяється від будівельних конструкцій звукоізолюючими прокладками. Зовнішня поверхня азбестоцементних труб обов'язково фарбується. Для вентиляції системи ствол виводиться вище даху на 1 м. Витяжна частина ствола закінчується дефлектором.

210

Сміттєзбірна камера повинна мати площу не менше 3 м2 при розташуванні на першому поверсі і не менше 4 м2 - при розташуванні в підвалі. При цьому висота повинна бути не меншою 2,2 і 1,5 м відповідно. Огороджувальні конструкції камери повинні бути газонепроникними і виконані з негорючих матеріалів. Камера повинна мати окремий зовнішній вхід, бути обладнаною гарячим і холодним поливальними кранами, приточно-витяжною системою вентиляції. Сміття з камери повинно видалятись щоденно.

Мал. 3.66. Видалення сміття:

а - сміттєпровід; б - приймальний клапан сміттєпроводу; в - майданчик для контейнерів: 1 - контейнер; 2 - шибер; 3 - кріплення ствола; 4 - ствол; 5 - приймальний клапан; 6 - витяжна частина; 7 - дефлектор; 8, 9 - козирки; 10 - ручка; 11 - рухома коробка; 12 - горизонтальна вісь; 13 - раковина; 14 - камера для збору сміття; 15 - трап; 16 - спеціальний автотранспорт

Гарячий (вогневий) сміттєпровід відрізняється від холодного тим, що сміття з стволу попадає в сміттєспалювальну камеру. Спалюють

211

сміття один раз на добу і, як правило, в нічний час; решту часу система працює як холодний сухий сміттєпровід. Переваги таких сміттєпроводів в тому, що камера і стволи добре дезінфікуються гарячими газами, а недоліки - потреба в паливі, наявність шлаку, забруднення оточуючого повітря. Такі сміттєпроводи застосовуються досить рідко і лише в тих випадках, де це доцільно (наприклад, в лікувальних закладах, де вимагається знищення і дезінфекція різних відходів).

Ще рідше для видалення сміття використовують господарськопобутову каналізацію. Для цього сміття подрібнюють спеціальними дробарками, які встановлюють на випусках мийок, розбавляють водою і скидають в каналізацію (мокре сміттєвидалення) (мал.3.67). Такі подрібнювачі побутових харчових відходів дозволяють утримувати кухні в чистоті без накопичення та зберігання цих відходів.

Мал. 3.67.

Подрібнювач побутових харчових відходів

Тверді побутові відходи вивозяться на спеціальні полігони або на сміттєспалювальні (мал.3.68) чи сміттєпереробні (мал.3.69) заводи. Термін експлуатації полігону 15 – 20 років. Розташовувати полігони необхідно на віддалі не менше 500 м до найближчої житлової забудови. На полігонах повинен бути забезпечений захист від забруднення атмосфери, грунту, підземних та поверхневих вод. По периметру полігона влаштовують захисну лісополосу шириною не менше 20 м.

212

Мал. 3.68. Технологічна схема сміттєспалювального заводу:

1 – приймальне відділення; 2 – мостовий кран; 3 – приймальний бункер котлоагрегату; 4

– живлення топки; 5 – топка сміттєспалюваньного агрегату; 6 – утилізатор тепла; 7 – шлакозбірник; 8 – шлаковий конвеєр; 9 – електромагніт для утилізації металу; 10 – склад шлаку; 11 – система газоочищення; 12 – повітродувні вентилятори; 13 відсмоктувачі диму; 14 – димова труба

Мал. 3.69. Технологічна схема сміттєпереробного заводу:

1 – вантажна вага; 2 – приймальне відділення; 3 – транспортер; 4 - сепаратор крупних фракцій; 5 – сепаратор чорних металів; 6 – видалення крупних фракцій; 7 – подача дрібних фракцій (менше 40 см) на біобарабани 8; 9 – сушарка компосту; 10 – сепаратор баласту; 11 - сепаратор кольорових металів; 12 – бункер чорних металів; 13 – прес для брикетування чорних металів; 14 – бункер для кольорових металів; 15 - прес для брикетування кольорових металів; 16, 17 – Втор мет; 18 – сепаратор скла; 19 – бункер скла; 20 – склозавод; 21 – дробарки; 22 – сепаратор пластикової плівки; 23 – завод пластмаси; 25 – майданчики дозрівання компосту

213

3.3.10. Видалення пилу в житлових та громадських будинках

Крім побутового сміття, в житлових та громадських будинках утворюється або заноситься ззовні пил, який осідає на різні предмети або знаходиться у повітрі. Природна або примусова вентиляція сприяє очищенню повітря, але не видаляє пил, який знаходиться на предметах. Найчастіше для збирання та видалення такого пилу в житлових будинках використовують індивідуальні пилосмоки або стаціонарно встановлені побутові агрегати-пилосмоки (мал. 3.70).

Мал. 3.70. Централізована система видалення пилу в котеджах та міських квартирах

Агрегати-пилосмоки можуть бути встановлені в гаражі котеджу, на кухні під мийкою або в інших підсобних приміщеннях. Від побутового агрегата в кожне приміщення проводиться приховане в підлозі або стіні розведення труб, які закінчуються спеціальними пневморозетками для під’єднання гнучкого шлангу. Агрегат запускається автоматично в момент підключення шланга до пневморозетки або за допомогою електрокнопки вмикання, що розташована на держаку. Після вмикання агрегату пил зі сміттям

214

засмоктується у фільтр. Відфільтроване повітря видаляється за межі будинку. Для ефективнішого прибирання система комплектується різними щітками. В приміщеннях, де потрібне часте прибирання (вітальні, кухні), інколи додатково встановлюють пристінний (плінтусний) совок. Сміття просто підмітають до нього і ногою натискають на клавішу вмикання.

Відсутність шуму за рахунок встановлення агрегату в технічних приміщеннях, видалення відфільтрованого повітря за межі будинку та простота експлуатації сприяє практичному застосуванню таких систем.

У будинках адміністративного чи громадського призначення пил може видалятись через централізовану вакуумну систему, яка складається з вертикальних та горизонтальних каналів або труб в стінах будинків та камери з вентиляційною установкою і установками для очищення забрудненого пилом повітря (мал.3.71). В цьому випадку система вмикається, як правило, централізовано в певні години доби на період прибирання.

Мал.3.71. Централізована вакуумна система видалення пилу

вадміністративних та громадських будинках:

1– відокремлювач крупних домішок; 2 – вловлювач пилу та дрібних домішок; 3 – вентилятор; 4 – шумоглушник; 5 – вакуум-регулятор; 6 – вакуум-канали

215

Вакуумні системи видалення пилу можуть бути об’єднані із сміттєпроводами будинку. Сміття та пил об’єднаною системою трубопроводів транспортуються в центральний збірний пункт, де вони ущільнюються і вивозяться на сміттєпереробні підприємства (мал. 3.70).

Мал.3.70. Пневмовакуумна система видалення пилу та твердих побутових відходів:

1-фільтр для очищення повітря; 2- трубопровід очищеного повітря; 3- шумопоглинач; 4-вакуум-турбіна; 5-контейнер; 6-бункер-циклон;7-ущільнювач; 8-заслінка-клапан; 9-сміттєпровід; 10-повітряний стояк для вакуумного прибирання приміщень; 11-магістральний трубопровід; 12-повітряний клапан

3.3.11. Основні положення з експлуатації внутрішньої каналізації

Підтримання в належному стані санітарно-технічного обладнання та своєчасний ремонт внутрішніх каналізаційних мереж допомагає уникнути зайвих неприємностей та турбот (затоплення квартири, пошкодження штукатурки, підлоги, меблів, проникнення шкідливих газів з каналізації в квартиру та інших).

Перед прийняттям в експлуатацію проводять випробовування систем внутрішньої каналізації методом проливання води шляхом одночасного відкриття 75 % санітарних приладів, що підключені до ділянки, яка перевіряється. Система (окрема ділянка системи) вважається такою, що витримала випробування, якщо при її огляді протягом часу, який необхідний для огляду цієї ділянки, не виявлено протікання води через стінки трубопроводів і місця з’єднань. Випробовування відвідних трубопроводів каналізації та випусків, що прокладені в землі чи підпільних каналах, повинні проводитись до їх закриття шляхом наповнення труб водою до рівня підлоги першого поверху.

216

Основна задача експлуатації внутрішньої каналізації - попередження та усунення порушень роботи системи. До порушень роботи каналізації відносять: засмічення гідрозатворів і трубопроводів, пошкодження трубопроводів та санітарно-технічних приладів, витоки через зливні бачки, замерзання води в трубах, проникнення газів з каналізації в приміщення.

Засмічення гідрозатворів і трубопроводів усувають промиванням (гарячою водою або спеціальними розчинами), прокачуванням вантузами або прочищенням гнучкими валами, тросами, йоржами. При цьому використовувати металічні засоби для прочищення пластмасових труб заборонено. Засмічення в пластмасових каналізаційних трубопроводах усувають за допомогою поліетиленової труби діаметром до 25 мм або жорстким гумовим шлангом. Для видалення забруднень із пляшкоподібного сифону знімають нижню кришку. Відвідні трубопроводи і стояки прочищаються через найближчі ревізії або прочистки. Випуски, як правило, прочищають через оглядові колодязі.

Проникнення газів в приміщення з системи каналізації здійснюється при пошкодженні каналізаційних труб, з’єднувальних частин, стиків, негерметичного кріплення кришок ревізій і корків в прочистках, а також при відсутності води в гідрозатворах. Оскільки каналізаційні гази токсичні і при певних концентраціях вибухонебезпечні, необхідно уважно слідкувати за запобіганням їх проникнення з каналізації в приміщення.

Водостоки перед здачею в експлуатацію випробовують шляхом наповнення їх водою до водоприймальної воронки (протягом 10 хв. не повинно бути витоків води). При експлуатації воронок звертають увагу на герметичність кріплення самої воронки. Восени і весною водостоки рекомендується прочищати зверху через воронку і знизу через ревізії. Ремонт гідроізоляції здійснюють за можливістю в теплу пору року.

Сміттєпроводи оглядають один-два рази на місяць. При цьому перевіряють герметичність закриття клапанів, дію вентиляції, наявність комах та тарганів. Виявлені недоліки терміново усуваються. Наповнені контейнери повинні своєчасно, але не рідше один раз на добу, замінюватись порожніми. Не допускається розсипати сміття по підлозі. Всі елементи сміттєпроводів повинні утримуватись в чистоті.

Нагляд за системами внутрішньої каналізації повинні здійснювати спеціалізовані бригади, що підвищить технічний рівень експлуатації і продовжить термін користування санітарно-технічними системами.

217

4.Системи опалення будинків

4.1.Мікроклімат приміщень

Оскільки більшу частину свого життя людина проводить у приміщеннях, то для забезпечення нормального самопочуття і працездатності ці приміщення повинні відповідати санітарногігієнічним вимогам, і в них повинен бути сприятливий мікроклімат.

Під мікрокліматом приміщення розуміють сукупність теплового, повітряного і вологісного режимів у їх взаємозв’язку. Основна вимога до мікроклімату – підтримування сприятливих умов для людей, які знаходяться в приміщенні. Організм людини має властивість до саморегуляції температури і підтримування її сталою (36,6 0С). Для нормальної життєдіяльності і самопочуття людини має бути тепловий баланс між теплотою, що виробляє організм, і теплотою, яка виділяється в навколишнє середовище. Зазвичай понад 90% теплоти віддається навколишньому середовищу (половина – випромінюванням, чверть – конвекцією, чверть – випаровуванням) і менше 10% теплоти втрачається в результаті обміну речовин.

Мікроклімат приміщення характеризується такими параметрами: температурою внутрішнього повітря tв, радіаційною температурою приміщення (усередненою температурою його огороджувальних поверхонь) tR, швидкістю руху і відносною вологістю повітря. Поєднання цих параметрів мікроклімату, при яких зберігається теплова рівновага в організмі людини і відсутня напруга в її системі терморегуляції, називають комфортними або оптимальними. Для холодної пори року оптимальна температура повітря приміщення становить, 0С: для легкої роботи 20-23, для важкої роботи 16-18; для теплої пори - для легкої роботи 22-25, для важкої роботи 18-21. Крім оптимальних, розрізняють допустимі поєднання параметрів мікроклімату, за яких людина відчуває невеликий дискомфорт.

Система опалення призначена для створення і підтримування в приміщенні в холодну пору року необхідної температури повітря, що регламентується відповідними нормами. При проектуванні систем опалення приймаються розрахункові параметри зовнішнього повітря для холодної пори року на підставі даних метеорологічних спостережень, які наведені в нормативних документах. Згідно зі СНиП 2.04.05-91 [28] клімат холодної пори року для різних населених пунктів характеризується двома розрахунковими категоріями параметрів зовнішнього повітря: А і Б (для міст України наведені в додатку 14). Для розрахунку систем опалення приміщень житлових, громадських і виробничих будинків у холодну пору року приймаються параметри категорії Б.

218

Розрахунок системи опалення на абсолютну мінімальну температуру, яка спостерігається раз в декілька років, причому протягом короткого періоду, економічно недоцільний, адже завдяки тепловій інерції огородження помітного зниження температури внутрішнього повітря у приміщення не відбувається. Згідно зі СНиП 2.04.05-91 тривалість опалювального періоду залежить від кількості днів із середньодобовою температурою +8 0С і нижче.

4.2. Теплотехнічний розрахунок огороджень

При проектуванні системи опалення будинку потрібно особливу увагу приділяти вибору конструкцій зовнішніх огороджень та оцінці їх опору теплопередачі. Огородження приймаються за умови забезпечення мінімальних затрат на будівництво та експлуатацію. Ці затрати включають вартість будівельних конструкцій та затрати на паливо і електроенергію при роботі системи опалення будинку.

В усьому світі застосовуються та постійно вдосконалюються різноманітні системи утеплення фасадів. Застосування теплоізоляційних матеріалів при спорудженні та реконструкції будівель дозволяє зекономити теплову енергію на опаленні, збільшити корисну площу будови шляхом зменшення товщини стін; зменшити витрати матеріалів на фундамент у зв’язку з полегшеною конструкцією; ефективно покращити теплоізоляцію стін існуючих будівель; підвищити комфорт у приміщеннях.

Теплозахисні властивості зовнішнього огородження характеризують величиною опору теплопередачі R0ф, м2·0С/Вт який визначається за формулою:

де αв – коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огородження, Вт/(м2·0С) (додаток 23); δi – товщина шарів однорідної конструкції, м; λi – коефіцієнт теплопровідності матеріалу шарів, Вт/(м·0С) (додаток 19); αз - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огородження, Вт/(м2·0С) (додаток 24).

Для внутрішніх огороджень опір теплопередачі R0ф визначається у випадку, коли різниця температур повітря сусідніх приміщень перевищує 8 0С. Нормований опір теплопередачі для цих огороджень Rн, м2·0С/Вт, може бути визначений за формулою:

де tв – розрахункова температура повітря теплішого приміщення, 0С; tз - розрахункова температура повітря холоднішого приміщення, 0С; ∆tн –

219