5.3.1. Шгп для ар поперечного випромінювання
Комбіновані ДС в прямокутній системі являються більш придатними для візуального представлення залежності ШГП, тобто 2Ɵ0.5(dn) при N=const, hn=const. Справа в тому, що в комбінованій ШГП за напруженістю поля можна утворити (script-файл s5n3а, Додаток 5.2) додаткову площину на рівні Fm=0.7.
Рис.5.13. Комбінова (при hn=0, N=3, в прямокутній системі) ДС Fm та додаткова площина Fm=0.7(вікно 1); проекція ДС на додаткову площину (вікно 2).
Проекція ДС на додаткову площину вказує всі точки ДС, для яких Fm≥0.7, тобто:
залежність ШГП від dn єдиного головного пелюстка;
наявність інших головних пелюстків.
З приведених даних видно, що ШГП зменшується при збільшенні dn (вікно 2) , але при цьому виникають інші бокові пелюстки ( які можуть при збільшенні dn до одиниці навіть стати також головними). При dn ≈ 0.85 рівень бокових пелюстків становить 0.7 (вікно 2), що значно погіршує показники системи зв'язку. Тому dn необхідно вибирати значно меншим значення 0.85.
Для вибору оптимального значення ШГП необхідно задатись допустимим рівнем бокових пелюстків Fmбок ≤ Fдоп . Наприклад, задавшись значенням Fдоп=0.3 необхідно аналогічно утворити (script-файл s5n3b, Додаток 5.2) додаткову площину, для якої Fm=0.3
Рис.5.14. Комбінова (при hn=0, N=3, в прямокутній системі) ДС Fm та додаткова площина Fm=0.3 (вікно 1); проекція ДС на додаткову площину (вікно 2).
Проекція ДС на додаткову площину вказує всі точки для яких Fm≥0.3. З приведених даних видно, що рівень бокових пелюстків ( які можуть стати основними) перевищує рівень 0.3 при dn>0.74 . Отже значення dn необхідно вибрати з умови dn=0.74. При цьому ШГП становить (109.2-70.8= 38.4) град. Видно, що при цьому виникають також інші бокові пелюстки, але їх інтенсивність (ширина , в градусах) являється значно меншою, порівняно з тими боковими пелюстками, які можуть стати основними.
5.3.2. Ар поздовжного випромінювання
Аналогічно можна провести дослідження залежності ШГП від нормованої віддалі dn для АР поздовжного випромінювання (script-файл s5n3а).
Рис.5.15. Комбінова (при hn=1, N=3, в прямокутній системі) ДС Fm та додаткова площина Fm=0.7(вікно 1); проекція ДС на додаткову площину (вікно 2).
З приведених даних видно,що ШГП (єдиного головного пелюстка) зменшується при збільшенні dn. Але при dn≈0.42 рівень інших бокових пелюстків (які при подальшому збільшенні dn також можуть стати головними) також становить 0.7. Тому dn необхідно вибирати значно меншим значення 0.42.
Для вибору оптимального значення ШГП необхідно задатись допустимим рівнем бокових пелюстків Fmбок ≤ Fдоп . Наприклад, задавшись значенням Fдоп=0.3 необхідно аналогічно утворити (script-файл s5n3b) додаткову площину, для якої Fm=0.3
Рис.5.16. Комбінова (при hn=1, N=3, в прямокутній системі) ДС Fm та додаткова площина Fm=0.3 (вікно 1); проекція ДС на додаткову площину (вікно 2).
Проекція ДС на додаткову площину вказує всі точки для яких Fm≥0.3. З приведених даних видно, що рівень бокових пелюстків ( які можуть стати основними) перевищує рівень 0.3 при dn>0.37 . Отже значення dn необхідно вибрати з умови dn=0.37. При цьому ШГП становить,орієнтовно (70+70=140) град. Видно, що при цьому виникають також інші бокові пелюстки, але їх інтенсивність (ширина , в градусах) являється значно меншою, порівняно з тими боковими пелюстками, які можуть стати основними.
Порівнюючи отримані результати, можна зробити висновок, що для АР поперечного випромінювання ШГП значно менша (40о при dn=0.74 , рис.5.14) порівняно з АР поздовжного випромінювання (140о при dn=0.37, рис.5.16). Варто зауважити, що інші умови в обох випадках забезпечені одинакові (кількість випромінювачів N=3 та рівень інших пелюстків, крім єдиного головного пелюстка, не перевищував рівня 0.3