Екзамен / merged (1)

Залежно від особливостей експлуатації та міри жорсткості вимог до надійності та якості показників СП визначається той чи інший принцип її профілактичного обслуговування. В даний час практичне застосування знайшли наступні принципи організації профілактичного обслуговування:

-календарний, при якому роботи проводяться через визначену кількість днів, тижнів, місяців і т. д.;

-напрацювання, при якому роботи проводяться після досягнення обладнанням або СП

вцілому терміну напрацювання в годинах незалежно від періоду часу, протягом якого здійснюється це напрацювання (такий принцип використовується частіше для обслуговування тих об'єктів експлуатації, в яких відмови відбуваються в основному в результаті зносу і старіння);

-комбінований, при якому частина робіт проводиться через певні календарні проміжки часу, а інша частина - у відповідності з напрацюванням об'єкту експлуатації.

Календарний принцип профілактичного обслуговування здійснюється без врахування напрацювання об'єкту і інтенсивності його використання. До позитивної сторони цього принципу відноситься простота планування робіт. До недоліків принципу напрацювання відносяться відсутність обліку інтенсивності використання об'єкту експлуатації та складність планування робіт, оскільки важко попередньо визначити момент досягнення заданого напрацювання.

Комбінований принцип є гнучкішим. При ньому у меншій мірі виявляються недоліки перших двох принципів, і в той же час він поєднує в собі їх переваги.

Основними показниками профілактичного обслуговування є: періодичність виконання tп, сумарна тривалість його операцій tпо; трудомісткість Qпо - об'єм затраченої праці на певну кількість операцій обслуговування; вартість Спо обслуговування (профілактики).

З точки зору забезпечення високого рівня надійності СП бажано профілактичні обслуговування проводити якомога рідше - через великі проміжки часу, тобто значення Yп має бути велике, а значення сумарної тривалості обслуговування - при можливості меншим. При цьому бажано, аби величини Qпо і Спо, що характеризують трудомісткість і вартість обслуговування, також були б якомога меншими. В такому разі коефіцієнт використання СП буде близький до одиниці. Проте при великих tп значення показників надійності СП можуть

вийти за допустимі межі, а при малій тривалості tпо може погіршитись якість обслуговування за рахунок збільшення ймовірності не виявлення наявних дефектів. Крім того, слід враховувати, що розташування СП (наявність відносно великої кількості підсилювальних або регенераційних пунктів між ОПП або ОРП і великі відстані між ними) сприяє збільшенню трудомісткості і вартості обслуговування.

Вимога підвищення коефіцієнта використання СП і одночасно підтримка заданого рівня її надійності знаходяться в протиріччі. Зрозуміло, що при вказаних вище обставинах можна знайти оптимальні значення t’п і t’по, однак вони будуть суто відносними, оскільки трудомісткість та вартість профілактичного обслуговування СП характеризуються вельми високими значеннями їх показників.

Досвід застосування профілактичного методу обслуговування показав, що на проведення його робіт затрачається до 3% часу дії СП; при виконанні його операцій потрібні великі затрати ручної праці і, нарешті, він в достатній мірі сприяє зростанню продуктивності праці технічного персоналу. Не зважаючи на це, ряд операцій профілактичного обслуговування, особливо при вчасному виявленні (в обладнанні, в кабелі) дефектів і попередженню відмов, заслуговують найсерйознішої уваги.

Прогресивнішим з економічних позицій і з точки зору підвищення продуктивності праці є контрольно-коректувальний метод технічного обслуговування. Впровадження цього методу вимагає застосування автоматичних та автоматизованих контрольно-вимірювальних засобів, які дозволили б відобразити стан СП і дати технічному персоналу інформацію в реальному масштабі часу. Загальна концепція контрольно-коректувального методу основана на наступних головних положеннях:

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

невтручання технічного персоналу в роботу СП з метою усунення несправностей або коректування параметрів та характеристик обладнання, трактів та каналів передачі до тих пір, поки засоби контролю не дадуть сигнал про початок такого втручання;

систематичний контроль якісного стану обладнання та споруд, трактів та каналів передачі з метою визначення відповідності поточних значень показників якості встановленим нормам.

Інформація про відмови та пошкодження, а також про якісний стан обладнання, трактів і каналів передачі ділиться на різні групи, типовими з яких є сигнали аварійної інформації; дані про функціонування групового обладнання та стан лінійних споруд; дані про якість передачі сигналів різних видів повідомлень, дані про якість технічного обслуговування. Отримання такої інформації забезпечують відповідні датчики контролю автоматично безперервно або через визначені проміжки часу. Для обробки та аналізу сигналів контролю широко використовуються засоби обчислювальної техніки, в першу чергу, мікропроцесори, мініта мікроЕОМ. Застосування ЕОМ дозволяє швидко та оперативно збирати, накопичувати та аналізувати поточні дані про працездатність, ресурс окремих блоків обладнання та якість передачі сигналів по каналах і трактах СП. На основі одержуваної інформації технічний персонал має можливість оперативно приймати необхідні заходи щодо поліпшення стану і роботи СП.

Загальна схема технічного обслуговування СП при застосуванні методу контрольного коректування показана на рис. 3.35.

Рис.3.35. Загальна схема ТО СП при використанні контрольно-коректувального методу.

Такі функції, як прийняття рішення, вироблення стратегії і тактики оперативного обслуговування, виконання намічених операцій обслуговування, можуть виконуватися не лише технічним персоналом, але й за допомогою засобів обчислювальної техніки та автоматики.

На відміну від профілактичного методу обслуговування при методі контрольного коректування не здійснюються роботи по виявленню дефектів в обладнанні і кабелі. На даний час основним методом технічного обслуговування СП магістральної та

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

внутрішньо-зонової мереж зв'язку є профілактичний. В окремих напрямах зв'язку почали знаходити застосування елементи котрольно-коректувального методу.

Роботи ТО можуть виконуватись:

централізовано — технічним персоналом та засобами одного підрозділу підприємства первинної мережі;

децентралізовано — технічним персоналом та засобами декількох підрозділів підприємства первинної мережі.

Доцільність застосування того чи іншого методу встановлюється на основі конкретного розрахунку техніко-економічних показників кожного методу. Інтуїтивно можна вважати, що централізований метод вигідно використовувати на магістралях зв'язку малої протяжності (до 500... 600 км.), децентралізований - на магістралях великої протяжності (понад 600 км.).

3.13.3. Організація технічного обслуговування

Технічне обслуговування системи передачі в цілому або її окремих об'єктів проводиться в терміни, встановлені НТД. Обслуговування організовується згідно календарних планів і графіків. При плануванні враховуються всі види робіт, передбачені змістом технічного обслуговування СП:

перевірка технічного та якісного стану обладнання, лінійного і станційного устаткування, каналів та трактів передачі шляхом проведення вимірів та оглядів;

перевірка комплектності та справності ЗІП; усунення несправностей та профілактична заміна елементів обладнання; перевірка технічної та нормативної документації і т. д.

Для ефективної організації робіт ТО складаються технологічні карти, які містять наступні відомості: перелік та послідовність здійснення операцій з приведенням їх короткого опису; затрати часу на кожну операцію і даний вид технічного обслуговування; необхідні для реалізації кожної операції вимірювальні прилади, матеріали та інструменти, умови виконання операцій з врахуванням вимог правил техніки безпеки.

Складання планів, розрахунок об'єму робіт та організація технічного обслуговування може здійснюватися і методами мережевого планування, які дозволяють: більш наглядно уявити взаємозв'язок між виконуваними операціями; чітко встановити об'єм і послідовність виконання кожної операції, визначити найбільш напружені періоди робіт, прийняти рішення про перерозподіл сил та засобів для виконання робіт у визначені терміни, здійснювати оперативний контроль за ходом виконання плану і у разі потреби прийняти відповідні заходи.

3.13.4. Основні показники технічного обслуговування

Для визначення ефективності методів ТО і порівняння їх між собою використовуються різні показники. Показники ТО дозволяють оцінити затрати часу, праці і засобів на обслуговування, зумовлені організацією, технологією виконання ТО, матеріальнотехнічним забезпеченням, кваліфікацією обслуговуючого персоналу, умовами місцевості, по якій проходить лінія передачі і т. д.

Показники ТО дають кількісну оцінку ефективності виконаних робіт по тому чи іншому виду обслуговування. З їх допомогою оцінюється рівень кваліфікації технічного персоналу і якість обслуговування. Оцінка технічного обслуговування СП здійснюється показниками, що характеризують його тривалість, трудомісткість і вартість. До основних з них відносяться наступні:

Середня тривалість технічного обслуговування tто — математичне очікування тривалості обслуговування даного виду за визначений період експлуатації або напрацювання. Числове значення цього показника можна знайти за формулою.

k

tT .о. k 1 t jli (3.40)

i 1

де t jli — середній час, затрачений l-виконавцем на виконання j -ї операції ТO даного виду при i-му спостереженні:

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

де tlji — час, що затрачається l-виконавцем на виконання i-ї операції ТО даного виду

при j-му спостереженні; m — число спостережень за певний період експлуатації; k — число операцій в даному ТО.

Одиницею виміру tT .о. є година або хвилина.

З формул (3.40) і (3.41) виходить, що вхідними даними для визначення tT.о. є кількість виконавців ТО даного виду; перелік і кількість операцій в даному виді обслуговування; середній час, затрачений виконавцем (одним представником технічного персоналу) на виконання однієї операції.

Варто зазначити, що оскільки СП розосереджені, то при проведенні ТО (ремонту)

потрібен виїзд на НПП (НРП). Тому визначаючи tT.о. , необхідно враховувати час проїзду до i-го (I = 1, 2, 3,..) НПП (НРП). Особливо істотне значення цей час має при відновлювальному методі обслуговування.

Уявимо, що нам необхідно знати ймовірність виконання ТО в заданий час, тобто ймовірність того, що тривалість даного обслуговування не перевищить заздалегідь задану тривалість. Аналітично це зазвичай представляється у вигляді функції розподілу часу

виконання обслуговування Рто(t) = Р(tто ≤ i). Функцію Pто(t) можна обчислити за

формулою Рто(t) tT .о. 1Fmo t dt де Fто(t) - щільність розподілу часу обслуговування.

0

Уявимо далі, що Fто(t) апроксимується показниковим законом розподілу. Тоді

РT.о(t) 1 e tT .o (3.42)

Таким чином, знаючи середню тривалість ТО, можна визначити ймовірність його виконання в заданий час.

Середня сумарна тривалість технічного обслуговування I - математичне очікування сумарної тривалості обслуговування за заданий період експлуатації або напрацювання СП. Вихідними даними для визначення цього показника є: перелік та кількість видів технічного обслуговування εт.о; кількість технічних обслуговувань i-го виду ni за даний період експлуатації або напрацювання; середня тривалість ТО i-го виду tто, що розраховується за формулою (3.40).

Формула для розрахунку t Σ має наступний вигляд:

T .o

I tT .o ni (3.43)

i 1

Питома сумарна тривалість ТО

Середня трудомісткість технічного обслуговування Qтоi, — математичне очікування трудомісткості одного обслуговування даного виду. Трудомісткість вимірюється в людиногодинах (люд./год.).

Вихідними даними для визначення Qтоi є перелік і кількість операцій ki в ТО даного виду; середній час tli , затрачений l-виконавцем на виконання i-ої операції ТО даного виду і

обчислюється за формулою (3.40); кількість виконавців mi технічного обслуговування даного виду.

Практично Qтоi розраховується за формулою

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

Середня сумарна трудомісткість технічного обслуговування Q – математичне очікування сумарних працезатрат на проведення ТО за визначений період експлуатації або напрацювання СП. Реально цей показник розраховується за формулою

Q Qm.o.i ni (3.46)

i 1

де ε - кількість видів ТО; ni - кількість ТО i-го виду за задане напрацювання часу t; Qтоi - середня трудомісткість ТО i-го виду, визначається за формулою (3.45).

Значення Q можна знайти і за іншою формулою.

де l’- кількість видів робіт; Qтоi - середня трудомісткість кожного виду робіт при ТО i- го виду, визначається за формулою (3.45).

Питома сумарна трудомісткість ТО

Середня вартість технічного обслуговування Стоi даного виду – математичне очікування вартості одного обслуговування даного виду за визначений період експлуатації або напрацювання:

k

C mоо k 1 Cmоо (3.49)

i 1

де Стоi - вартість проведення i-го обслуговування.

Вихідними даними для обчислення Стоi є вартості працезатрат Стзi на проведення ТО даного виду; запасних елементів Сзеi використовуваних при ТО даного виду; матеріалів Смi, що використовуються при ТО даного виду. Отже

Стоi= Стзi + Сзеi + Смi (3.50)

Вартість працезатрат визначається за нормативними документами, що діють у галузі зв'язку. Норми на витрату запасних елементів і матеріалів та їх вартості також визначені відповідними нормативними документами галузі.

Середня сумарна вартість технічного обслуговування

С - математичне очікування сумарної вартості обслуговування за визначений період експлуатації або напрацювання СП. Формули розрахунку:

Одиниця виміру Сп - грн. - одиниця напрацювання.

При профілактичному методі обслуговування використовується ще один показник -

коефіцієнт ефективності профілактики

= ? ( + ) (3.53)

де - кількість несправностей (відмов), під час профілактичного обслуговування за визначений період експлуатації: - кількість несправностей (відмов), яким не вдалось запобігти, за той же період експлуатації.

Найбільш загальним показником якості ТО, що враховує напрацювання СП і час її простоїв з різних причин, є коефіцієнт ТО. Цей показник може бути використаний для оцінки ефективності будь-якого методу технічного обслуговування СП.

Перераховані показники використовуються для порівняння між собою методів ТО і оцінки кожного з них. Виходячи з цих показників встановлено, що:

відмінними особливостями відновлювального методу обслуговування СП є велика тривалість (через тривалі пошуки місця несправностей і причин їх виникнення) і висока

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

вартість ТО (через необхідність організації цілодобового чергування технічного персоналу високої кваліфікації);

відмінною особливістю профілактичного методу є значна трудомісткість обслуговування (через велику кількість планових і позапланових робіт та реалізацію операцій ТО) і висока вартість.

Через недостатність досвіду застосування контрольно-коректувального методу обслуговування зараз важко зробити будь-які узагальнені висновки про його особливості. Проте можна сказати, що метод вимагає великих затрат капіталу на засоби контролю, обробки і передачі інформації про технічний стан обладнання та ліній передачі СП.

Як вже наголошувалося, ефективність застосування того чи іншого методу ТО оцінюється рядом показників надійності СП, що визначаються через напрацювання між відмовами, або показниками її технічного обслуговування, наприклад коефіцієнтом технічного використання, які визначаються у випадках проведення і не проведення ТО. Якщо з'ясовується, що значення коефіцієнта технічного використання мале, а значення tто велике, то це означає, що об'єкт експлуатації (обладнання, частини лінійного тракту або система передачі в цілому) для забезпечення необхідного рівня його працездатності вимагає великих затрат часу на обслуговування.

Таким чином, виникає проблема оптимізації ТО, яка вирішується на основі статистичного аналізу даних експлуатаційних показників СП, а також показників її ТО. Завдання оптимізації формулюється в залежності від поставленої мети:

максимізація середнього напрацювання між відмовами при заданих значеннях трудомісткості і вартості ТО

=, ≤ ДОП, С ≤ СДОП (3.54)

мінімізація середнього часу відновлення при заданих значеннях трудомісткості і вартості ТО

=, ≤ ДОП, С ≤ СДОП (3.55)

мінімізація витрат на ТО при забезпеченні заданого рівня коефіцієнта готовності СП

високих затрат на його підготовку, автоматизація процесів обслуговування підвищує вартість СП і засобів її обслуговування і в той же час знижує в цілому необхідний рівень кваліфікації технічного персоналу (за винятком осіб, пов'язаних з ремонтом і налаштуванням СП). Отже, одним з головних завдань підготовки технічного персоналу є виховання творчого підходу до своєї роботи, навчання умінню бачити і вирішувати проблеми оптимізації.

3.13.5. Проведення ремонту обладнання систем передачі.

Погіршення надійності і якісних показників роботи системи передачі призводить до необхідності проведення ремонту для усунення виникаючих відмов або відновлення технічного ресурсу її елементів. Ремонт - один з найважливіших видів ТО, у ряді випадків його навіть виділяють в самостійну службу. Ремонт може бути плановим і позаплановим.

Плановий ремонт здійснюється відповідно до вимог НТД. Лінійне і станційне обладнання СП первинної мережі піддається планово-запобіжному ремонту, що являє собою комплекс організаційно-технічних заходів попереджувального характеру. Основна мета такого ремонту - підвищення стійкості і надійності лінійних споруд, обладнання і устаткування, підтримка або відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

Позаплановий ремонт виконується без попереднього призначення. Необхідність його проведення зумовлена виникненням раптових відмов (або аварій), які є випадковими подіями. Відмови (пошкодження) лінійного і групового трактів проявляються у вигляді відхилення їх електричних параметрів за межі встановлених допусків. Аварії проявляються в лінійному тракті у вигляді повного припинення його роботи (наприклад, в СП з ЧРК - пониження рівня струму контрольної частоти на 17 дБ і більше), а на станції - у вигляді

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

повної зупинки дії трактів і каналів передачі (на кінцевих станціях і ОПП) через відмови в роботі джерел електроживлення або інших загально станційних пристроїв.

Залежно від завдань ремонту, його об'єму і технології проведення розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти.

Поточний ремонт виконується з метою забезпечення працездатності обладнання та лінійних споруд СП і полягає в заміні або відновленні елементів, які вийшли з ладу. Поточний ремонт обладнання СП здійснюється при потребі. Поточний ремонт лінійних споруд є, по суті, мінімальний по трудомісткості вид планового ремонту, при якому проводяться роботи по систематичному і своєчасному запобіганні передчасному зносу споруд, шляхом проведення профілактичних робіт і усунення окремих несправностей.

Середній ремонт полягає в ретельній перевірці технічного стану всіх складових частин СП та відновленні їх працездатності, а також частковому відновленні ресурсу елементів лінійних споруд. Ремонт проводиться в об’ємі, встановленому в НТД.

Капітальний ремонт виконується з метою відновлення працездатності та повного або близького до повного відновлення ресурсу лінійних споруджень СП із заміною або відновленням будь-яких частин, враховуючи базові. Під базовою частиною розуміють основну частину обладнання (або іншого устаткування СП), призначену для її компонування та встановлення інших складових частин. Капітальний ремонт вимагає найбільших затрат праці, засобів і коштів. Він проводиться періодично в залежності від технічного стану обладнання і споруд СП і планується на підставі даних контрольних технічних оглядів та актів про наявність дефектів. При здійсненні капітальних ремонтів обладнання та лінійні споруди повинні піддаватись модернізації, якщо обґрунтована її технічна та економічна доцільність. Детальні переліки робіт при капітальному ремонті устаткування провідних систем первинної мережі зв'язку приводяться у відповідних правилах та інструкціях з технічної експлуатації.

Ремонт будь-якого виду, як правило, супроводжується наданням певних гарантій на подальший термін експлуатації або напрацювання елементів або частин СП. В даний час виробничо-технічні управління зв'язку та підприємства сполученої мережі магістральних зв'язків використовують в основному метод ремонту, при якому зберігається належність відновлених складових частин устаткування до певного екземпляру виробу.

Показники ремонту визначаються ремонтопридатністю обладнання та устаткування лінійних споруд СП. Якість ремонту оцінюється часовими та імовірнісними показниками, а також показниками, що характеризують його трудомісткість і вартість [29]. До них відносяться:

-середня тривалість планового (непланового) поточного (капітального) ремонту даного виду;

-середня трудомісткість планового (непланового) поточного (капітального) ремонту даного виду;

-середня вартість планового (непланового) поточного (капітального) ремонту даного виду;

-середня сумарна тривалість, трудомісткість та вартість поточних (капітальних) ремонтів;

-питома сумарна тривалість, трудомісткість та вартість поточних (капітальних) ремонтів;

-ймовірність виконання позапланового поточного ремонту в заданий час.

3.13.6. Виміри та налаштування каналів та трактів систем передачі

Мета та завдання вимірів. Для забезпечення високої якості передачі інфор-мації необхідно, щоб канали та тракти СП задовольняли певні вимоги. Впливи спотворень та завад на сигнали мають бути практично виключені або зведені до мінімуму. В зв'язку з цим особливо важлива роль відводиться електричним вимірам параметрів та характеристик сигналів і трактів передачі, а також процесам, що впливають на якість передачі.

Виміри здійснюються за допомогою технічних засобів, що мають нормовані метрологічні властивості і забезпечують визначення чисельного значення контрольованого процесу(електричного, оптичного, електромагнітного та ін. ). Виміри проводяться з метою:

дослідження статистичних особливостей сигналів, що передаються, та трактів передачі, що розробляються, для встановлення відповідних вимог до якості передачі;

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

проведення налагоджувальних робіт; підтвердження відповідності електричних характеристик очікуваним або допустимим

значенням.

Електричні характеристики тракту передачі і його складових частин повинні відповідати затвердженим нормам. Нормами називаються обов'язкові для виконання вимоги до електричних характеристик каналів та трактів передачі і їх складових частин. Електричні норми поділяються на налагоджувальні та експлуатаційні. Налагоджувальні норми забезпечуються при первинному налаштуванні трактів передачі і при профілактичних налаштуваннях в процесі експлуатації. Експлуатаційні норми в порівнянні з налагоджувальними за деякими параметрами занижені до забезпечення задовільної якості зв'язку і розраховані на період між профілактичними налаштуваннями. Ці норми повинні виконуватися у будь-який час.

При перевірці норм на електричні параметри каналів та трактів передачі повинні використовуватися прилади відповідної точності. Забезпечення високої точності вимірів — одне з головних завдань. Оскільки більшість норм задаються на основі статистичних даних, то виникає друге головне завдання процесів вимірювання — забезпечення високої достовірності перевірки статистичних норм.

Види вимірів. На практиці експлуатації СП з частотним розділенням каналів та часовим розділенням каналів за призначенням проводяться різні види вимірів. Головними з них є наступні:

Налагоджувальні виміри, які проводяться після монтажу обладнання. Результати цих вимірів, що відповідають налагоджувальним нормам, заносяться в електричні паспорти, які свідчать про придатність каналів і трактів передачі до експлуатації. Паспорти потім використовуються як зразки, що полегшують процеси контролю і виявлення несправностей в тракті передачі.

Електричні паспорти складаються на основні та резервні тракти СП і канали передачі, що організовуються на магістральних і зонових лініях. Паспорт на СП або лінійний тракт складається на ділянку між кінцевими станціями лінійного тракту. Групові тракти паспортизуються на даній ділянці як прості. Паспорт складеного групового тракту містить також електричні параметри каналів ТЧ, організованих в цьому тракті. Електричні паспорти на широкосмугові канали (телевізійні, передачі газетних смуг і т. д.) складаються між кінцевими станціями первинної мережі, на яких вони організовані.

Контрольні виміри, що проводяться з метою перевірки електричних параметрів каналоутворюючого обладнання і оцінки стану групових і лінійних трактів. Контрольні виміри каналів ТЧ проводяться за двома параметрами: залишковому загасанні та напрузі сумарних завад (шумів) в ГНН. Вимірювання проводяться автоматично або вручну.

Профілактичні виміри — комплекс перевірочних та налагоджувальних робіт. Їх мета

— виявити, чи відповідають значення параметрів каналів та обладнання тим, які були встановлені під час введення їх в експлуатацію. Відсутність відповідності вказує на необхідність виконання підстроювання.

Профілактичним вимірам піддаються лінійні тракти та організовані в них групові тракти та канали ТЧ, а також резервні лінійні тракти. Виміри проводяться періодично (за планом) та в міру необхідності (позапланові), як правило, в періоди найменшого навантаження СП (наприклад, у вечірні та нічні години, по неділях). Об'єм та періодичність планових вимірів залежать від типу СП та умов її експлуатації. Вони визначаються відповідними інструкціями.

Детальний вміст вимірювальних робіт, що проводяться на СП первинної мережі, викладено в спеціальній літературі, інструкціях та посібниках по технічній експлуатації, наприклад [31, 32].

Налаштування СП. Під налаштуванням системи передачі розуміють комплекс робіт, що проводяться з метою приведення її технічних характеристик та параметрів у відповідність з передбаченими технічним проектом та нормами на тракти і канали. Налагодження складається з наступних робіт:

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

перевірки справності апаратури кінцевих та проміжних пунктів, визначення її працездатності та правильності виконання монтажу, перевірки напруги джерел електроживлення та справність схем захисту і сигналізації, перевірки рівнів несучих, тактових та контрольних частот, усунення виявлених при цьому несправностей та регулювання (у разі потреби) вузлів обладнання для приведення їх електричних характеристик до норми;

перевірки технічного стану лінійних пристроїв, комутаційного устаткування та засобів автоматичного контролю;

регулювання підсилення та включення необхідних коректорів різного призначення; регулювання всіх каналів СП та складання паспортів на обладнання, тракти та канали. Встановлений в період налаштування режим роботи обладнання кінцевих та

проміжних пунктів контролюється потім в процесі експлуатації.

Як вже наголошувалося, одним з головних елементів в комплексі налагоджувальних робіт є виміри. В процесі експлуатації налагоджувальні виміри в тому чи іншому об'ємі проводяться періодично, а також у разі потреби після ремонтно-відновлювальних робіт. Це зумовлено тим, що з плином часу через старіння активних елементів обладнання характеристики його окремих вузлів відхиляються від встановлених норм. Крім того, відхилення електричних характеристик можуть бути викликані заміною елементів (комірок), що вийшли з ладу, справними. Виміри, що проводяться, дозволяють підтримувати необхідний рівень надійності та якості трактів та каналів СП. Перелік вимірюваних параметрів та характеристик є в описі кожної СП.

Досвід експлуатації різних за числом каналів ТЧ та принципу побудови СП показав, що для зниження вартості обслуговування та підвищення продуктивності праці технічного персоналу при заданому рівні надійності та якості каналів та трактів необхідне вирішення ряду проблем.

У період, коли у всіх ЛАЦ та кабельних ділянках використовуються традиційні вимірювальні прилади, виникає проблема їх раціонального розподілу, оскільки надлишок їх в одному місці знижує ефективність використання приладів, а недостача у іншому місці — сприяє збільшенню часу простоїв СП. Для вирішення даної проблеми використовуються методи теорії масового обслуговування. При цьому для ЛАЦ великої ємності (з кількістю каналів ТЧ більше 1000) вимірювальний процес розглядається як система масового обслуговування з очікуванням розімкненого типу (якщо потік вимог на виміри є необмеженим). Для інших ЛАЦ та кабельних ділянок математична модель процесу обслуговування дещо видозмінюється, оскільки кількість об'єктів обслуговування та потік вимог на виміри є обмеженими.

Вихідні дані для розрахунку оптимальної кількості однотипних приладів визначаються на основі статистичних спостережень. Наприклад, досліджуються та визначаються частота використання вимірювальних приладів різного типу; середнє значення тривалості одного виміру приладами різного типу; середній час очікування вимогою початку проведення вимірів; середня кількість потреб на виміри за чергою; коефіцієнт простою приладів.

При визначенні оптимальної кількості однотипних вимірювальних приладів враховуються не лише критерії, що визначають якість обслуговування, але й економічні критерії, що показують затрати при функціонуванні СП. Так, одним з варіантів визначення величини затрат Сиз може служити наступна формула:

CВ fitочСоч Спр nпр Сз nз

де fi — частота надходження вимог на виміри від об’єктів обслуговування; tоч — середній час очікування вимогою початку обслуговування; Соч — вартість втрат, пов'язаних з простоєм вимог в черзі протягом одиниці часу; Спр — вартість одиниці часу простою вимірювального приладу; nпр — середня кількість вільних від вимірів приладів; Сз - вартість експлуатації приладу вимірювання за одиницю часу; nз — середнє число зайнятих вимірюванням приладів.

Протягом останніх десяти років у зв'язку з посиленням вимог до надійності СП та якості каналів та трактів, а також зі збільшенням об'єму експлуатаційних вимірів інтенсивно проводились роботи по підвищенню рівня автоматизації вимірювальних процесів [33].

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)

На даний час ведуться роботи зі створення автоматизованих та автоматичних комплексів для вимірювання характеристик каналів та трактів. Прикладом вимірювального комплексу для СП з ЧРК може бути комплект приладів, що складається з вимірювального генератора, вибіркового покажчика рівня, широкосмугового покажчика рівня, панорамного вимірювача АЧХ, магазину загасань і ряду фільтрів. При введенні автоматизації такі комплекси доповнюються спеціальними керуючими пристроями — мікропроцесорами або стандартною керуючою ЕОМ.

Використання мікропроцесорів в самих вимірювальних приладах значно покращує їх метрологічні характеристики. Наприклад, підвищується точність вимірів (в результаті автоматичного встановлення нуля перед початком вимірів, самокалібровки приладу та інших операцій), виникає можливість отримання математичних функцій виміряних величин та їх статистичних характеристик.

Для здійснення взаємодії між приладами, що входять у вимірювальний комплекс, пристроями керування, пристроями документування даних вимірів та результатів обробки використовуються інтерфейси. Інтерфейсом називають сукупність механічних, електричних та програмних засобів, що дозволяють об'єднувати вимірювальні прилади в систему. У вимірювальних комплексах за допомогою інтерфейсу досягається п'ять видів сумісності приладів:

інформаційна — узгодженість приладів за інформативними параметрами та рівнями. Взаємозв'язок приладів здійснюється шляхом застосування інформаційних, керуючих, програмних, адресних та інших спеціальних сигналів;

конструктивна — узгодженість конструктивних параметрів приладів; енергетична — узгодженість напруг та струмів, які живлять прилади та лінії, що

з’єднують прилади з джерелами живлення; метрологічна — співставлення результатів вимірів, узгодженість вхідних та вихідних

кіл;

експлуатаційна — узгодженість характеристик приладів по стабільності та надійності. Крім того, інтерфейси вимірювальних комплексів забезпечують взаємодію мікропроцесорів з периферійним обладнанням, яке пов'язане з пристроями збору,

накопичення, реєстрації та обробки інформації.

У створених вимірювальних комплексах використовується стандартний інтерфейс, який за своїми параметрами відповідає рекомендаціям Міжнародної електротехнічної комісії.

Як приклад, розглянемо схему одного з можливих варіантів організації автоматизованого контролю групових та лінійних трактів в ЛАЦ мережевих вузлів зв'язку

(Рис. 7.5).

Created with novaPDF Printer (www.novaPDF.com)