Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
27
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
173.94 Кб
Скачать

Лекція 12.

Похідні та диференціали функції декількох змінних. Диференційовність.

1. Частинні похідні функції декількох змінних.

Означення 1. Частинною похідною функції

z = f ( x1,..., xm )

за аргументом (змінною)

xk

 

називається

скінченна границя (якщо вона існує) відношення частинного приросту Dxk z

до приросту аргумента Dxk ,

якщо Dxk ® 0 , тобто

 

 

f ( x ,..., x

 

 

 

 

 

 

 

)

- f ( x ,..., x

 

)

 

 

 

 

 

 

 

Dx z

 

, x

+ Dx , x

 

,..., x

,..., x

 

 

 

 

 

 

lim

k

= lim

1

k -1

k

k k +1

 

 

 

m

 

1

k

 

m

.

 

 

 

 

 

Dxk

 

 

 

 

Dxk

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Dxk ®0

Dxk ®0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

f

; z¢xk ; fx¢k

 

 

 

 

 

z

 

 

Застосовують наступні позначення частинної похідної:

 

;

 

 

 

. Позначення

 

 

 

 

на відміну

x

 

x

k

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

від похідної функції однієї змінної не можна розглядати як відношення двох диференціалів.

Геометричний зміст частинних похідних. Нехай функція двох змінних

z = f (

x, y)

має

частинні

похідні в точці ( x0 , y0 ) . Проведемо площину y = y0 , яка паралельна до координатної площини

Oxz . Тоді

fx¢( x0 , y0 )

є кутовим коефіцієнтом дотичної до лінії перетину поверхні z =

f ( x, y)

і площини

y = y0 в точці

( x0 , y0 ) ,

тобто тангенсом кута нахилу цієї дотичної до додатного

напряму осі

Ox .

Аналогічно,

f y¢( x0 , y0 )

є кутовим коефіцієнтом дотичної, що проходить через точку

( x0 , y0 ) , до

кривої, яка

утворюється в результаті перетину поверхні z = f ( x, y) з площиною x = x0 .

 

 

 

 

Зауваження. Із означення частинних похідних випливає, що при обчисленні частинних похідних

можна використовувати всі відомі формули і правила для знаходження звичайних похідних функції однієї

змінної. Треба лише пам’ятати, що при знаходженні частинної похідної за змінною xk

всі інші змінні

вважаються сталими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Знайти частинні похідні функцій:

xy2 ) ; 3) z = xy + yx + x - 2y .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)

z = ln (

x2 + 3y2 ) ;

 

 

2) z = x arctg(

 

 

 

 

 

Розв’язання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)

z

=

 

2x

 

,

 

 

z

=

 

 

 

 

6 y

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

2

2

 

y

x

2

+ 3y

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

+ 3y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2)

z

= arctg( xy

2

)

+

 

 

 

 

xy2

 

 

 

 

,

z

= x

 

 

2xy

 

=

 

2x2 y

 

;

 

 

 

 

 

x

 

1+ x

2

y

4

 

y

1

+ x

2

y

4

1+ x

2

y

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

z

= yx y-1 + yx

ln y +1 ,

 

 

 

z

= x y ln x + xy x-1 - 2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Диференційовність функції декількох змінних.

 

 

 

 

 

 

Означення 2. Функція

 

 

z = f (

x1,..., xm )

 

називається диференційовною в точці

M ( x1,..., xm ) , якщо її

повний приріст Dz можна подати у вигляді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Dz = A1Dx1 + A2Dx2 + ... + AmDxm + a1Dx1 + ... + amDxm ,

 

 

 

 

де A1,..., Am Ρ , a1,...,am

 

– нескінченно малі функції при Dx1 ® 0,...,Dxm ® 0 .

 

 

 

 

 

 

Теорема 1. Якщо функція z = f ( x1,..., xm )

диференційовна в точці M ( x1,..., xm ) , то в точці M існують

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

,K,

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

=

Ai

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

частинні похідні

 

 

 

 

 

 

, причому

 

, i =1, m .

 

 

 

 

 

 

 

x

 

x

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

Доведення.

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай Dz ( M )

 

= f (

x1 + Dx1 ,..., xm + Dxm ) - f (

x1,..., xm ) = A1Dx1 + A2Dx2 + ... + AmDxm + a1Dx1 + ... + amDxm ,

де

 

A1,..., Am Ρ ; a1,...,am

 

– нескінченно малі функції при Dx1 ® 0,...,Dxm ® 0 . Покладемо

 

 

 

Dx

 

= Dx

= ... = Dx

 

 

 

= Dx

 

 

= ... = Dx = 0 . Тоді Dx z (

M ) = AiDxi + ai Dxi , звідки

Dx z ( M )

= A + a

 

і

 

 

 

 

 

 

i

i

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

2

 

 

 

 

 

i-1

 

 

 

i+1

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

Dxi

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z ( M )

= lim

Dx

z ( M )

= Ai .

 

i

 

 

 

 

 

xi

Dxi ®0

 

Dxi

 

 

 

 

 

Зауваження. Для функції однієї змінної твердження щодо її диференційовності та існування похідної є

рівносильними. У випадку функції декількох змінних ми маємо інше: існування частинних похідних

необхідна умова диференційовності функції в точці, але не є достатньою умовою диференційовності. Для

диференційовності функції у точці недостатньо тільки існування частинних похідних – потрібно

додатково вимагати неперервності частинних похідних.

можна записати в такій формі:

Наслідок. Умову диференційованості функції в точці M

Dz =

z

Dx1

+ ... +

z

Dxm + o( r ) , де

 

 

 

 

r = Dx

2 + ... + Dx 2 .

 

xm

 

x1

 

 

1

m

 

 

 

 

 

 

Теорема 2. Якщо функція z = f (

x1,..., xm )

диференційовна в точці M ( x1,..., xm ) , то вона неперервна цій

точці.

Зауваження. Обернене твердження як і для функції однієї змінної неправильне, тобто неперервна в деякій точці функція не обов’язково диференційовна в цій точці.

Означення 3. Диференціалом функції декількох змінних називається головна (лінійна відносно приростів аргументів) частина приросту цієї функції, тобто

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz = A1Dx1 + ... + AmDxm .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки Dxi

= dxi ( dxi

називають диференціалом незалежної змінної xi ), то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz =

z

dx1 +

 

z

 

 

 

dx2 + ... +

 

z

 

dxm .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

xm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доданкки dzxi

=

z

dxi , i =

 

 

називають частинними диференціалами функції z = f ( x1,..., xm ) .

1, m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Диференціювання складеної функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай

на

 

деякій

множині

 

D

 

визначена

 

 

складена

функція

 

 

z

= f ( x1,..., xm ) , де

x1 = x1 ( t1 ,...,tk ) ,

x2 = x2 ( t1 ,...,tk ) ,..., xm = xm

( t1,...,tk )

,

 

і

 

 

нехай

функції

 

 

 

x

( t

,...,t

k

) , i =

1,m

 

, мають у деякому околі точки

( t1,...,tk ) Î D

неперервні

частинні

 

похідні

 

 

 

за

змінними

 

t1

,...,tk , а

 

функція z

= f

( x1,..., xm ) – неперервні

частинні

похідні

за

змінними

 

x1

,..., xm

в деякому околі точки

 

( x1

( t1,...,tk ) ,..., xm (

t1,...,tk ) )

. Тоді складена

функція z = f

( x1 ( t1 ,...,tk ) ,..., xm ( t1

,...,tk ) )

 

диференційовна в точці

 

( t1,...,tk ) , причому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

=

 

z

 

 

× x1

+

 

z

×

x2

+ ... +

 

z

×

xm

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

x

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

x

2

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

....................................................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

=

 

z

 

 

× x1

+

z

 

×

 

x2

+ ... +

 

z

 

×

 

 

xm

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

t

k

 

 

 

 

x

2

 

 

 

t

k

 

 

 

 

m

 

 

 

 

t

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Обчислити

z

,

 

z

 

 

, якщо z = ex2 +3 y2 , x = sin ( t1t2 ) ,

 

y = t12 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання.

 

 

 

 

 

 

 

t1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

= z

×

x

+

z

× y = ex2 +3 y2 2x × cos( t1t2 ) t2 + ex2 +3 y2 6 y × 2t1 = 2ex2 +3 y2 ( xt2 cos( t1t2 )

+ 6yt1 ) ,

 

 

 

 

 

y

 

 

t1

x

 

t1

t1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

= z ×

x

+ z ×

y

= ex2 +3 y2 2x × cos(

t t

)

t

+ ex2 +3 y2 6 y × 0 = 2xt ex2 +3 y2

cos( t t

)

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t2

x t2

y t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 2

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z = f ( x1 ( t ) ,..., xm ( t ) ) є функцією однієї

Зауваження. Якщо

z = f ( x1,..., xm )

, а

 

 

x1 = x1 ( t ) ,..., xm = xm ( t )

, то

 

змінної t . Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz z

 

 

dx1

 

 

 

z

 

 

 

 

dx2

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

dxm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

...+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

=

x

 

×

 

 

 

dt

 

+

x

 

×

dt

 

+

x

 

×

 

dt

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цю формулу називають правилом знаходження повної похідної функції декількох змінних.

4. Диференціювання неявно заданої функції.

Розглянемо неявно задану функцію однієї змінної x : F ( x, y ( x) ) = 0 . Продиференціюємо цю рівність за змінною x : Fx × dxdx + Fy × dydx = 0 , звідки y¢x = dydx = - FFyx .

Нехай F ( x, y, z ( x, y) ) = 0 – неявно задана функція двох змінних x, y . Тоді

Fx ×1+ Fy × 0 + Fz × xz = 0 Þ xz = - FFxz , Fx ×0 + Fy ×1+ Fz × yz = 0 Þ yz = - FFyz .

Зауважимо, що Fz ¹ 0 є умовою існування неявно заданої функції.

Можна вивести аналогічні формули для обчислення частинних похідних неявно заданої функції m змінних F ( x1,..., xm , z ( x1,..., xm ) ) = 0 .

Приклад. Знайти похідну неявно заданої функції y5 + 2x2 y2 + xy - 42 = 0 в точці x =1 , y = 2 .

 

 

Розв’язання.

 

Оскільки

 

F ( x, y) = y5 + 2x2 y2 + xy - 42 , то

F

= 4xy2 + y ,

 

 

F

= 5y4 + 4x2 y + x . Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y¢x

dy

 

 

 

 

 

F x

 

 

 

 

 

 

4xy2 + y

 

 

. У точці x =1 , y = 2

 

 

 

 

 

 

 

 

dy

 

 

 

= -

 

 

 

 

4 ×1×22 + 2

 

 

 

= -

18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= dx

= -

 

 

 

 

 

 

 

= -

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

маємо

 

dx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

89 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x=1

5× 24

+ 4 ×12 × 2 +1

 

 

F y

5y4 + 4x2 y + x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y=2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Знайти x ,

y

, якщо z

 

- 3xyz = 5 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Тут F ( x, y, z)

= z3 - 3xyz - 5 , тому

 

F

 

= -3yz ,

 

= -3xz ,

 

F

 

= 3z2 - 3xy

 

і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

-3yz

 

 

 

 

 

 

 

yz

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

-3xz

 

 

 

 

xz

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= -

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

,

= -

 

 

=

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

3z2 - 3xy

 

z2 - xy

 

y

 

 

3z2 - 3xy

 

 

z2 - xy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Інваріантність форми першого диференціала.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай dz =

z

dx1 + ... +

 

 

 

z

 

dxm , а

xi ( t1,...,tk ) , i =

 

 

. Тоді, беручи до уваги формули диференціювання

 

 

 

 

 

1, m

 

 

 

 

 

xm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

складеної функції, маємо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz =

 

z

 

dt

+ ... +

z

 

dt

k

=

 

z

 

×

x1

dt

 

+

z

 

×

x2

dt

+ ... +

 

z

×

xm

dt

 

+ ... +

z

 

×

x1

dt

k

+

z

×

x2

 

dt

k

+ ...

 

 

 

t

 

 

x

 

 

 

 

 

x

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

t

k

 

 

 

 

 

 

 

 

t

1

 

 

x

2

 

 

 

t

1

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

t

1

 

 

 

 

 

 

 

t

k

 

 

 

x

2

 

 

t

k

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

xm

 

 

 

 

 

 

 

z

 

æ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ö

 

æ

xm

 

 

 

 

 

 

 

 

xm

 

 

 

ö

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

... +

×

dtk =

 

ç

x1

dt1 +

... +

x1 dtk ÷ +

... +

z

ç

dt1 + ...

+

dtk

÷ =

 

dx1 + ... +

 

dxm .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xm

tk

 

 

 

 

 

 

x1 è

t1

 

 

 

 

 

 

 

tk

 

ø

 

 

 

 

xm è

t1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tk

ø

 

x1

 

 

 

 

 

 

 

 

xm

 

 

 

 

Отже, як і для функції однієї змінної, справджується властивість інваріантності форми першого

диференціала.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диференціал суми, різниці, добутку, частки функцій обчислюється як і для функції однієї змінної.

 

 

5. Дотична площина та нормаль до поверхні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нагадаємо, що графіком функції двох змінних z = f ( x, y)

в просторі E3 є деяка поверхня S .

 

 

 

 

Означення 4. Пряма лінія називається дотичною до поверхні

 

S

в деякій точці M0 (

x0 , y0 , z0 ) , якщо

вона є дотичною до деякої кривої, що лежить на поверхні S і проходить через точку M0 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 3. Якщо в

точці

 

M0

всі

частинні похідні

 

функції z = f ( x, y)

(або

 

 

функції F ( x, y, z) = 0 )

існують, неперервні і хоча б одна з цих частинних похідних не дорівнює нулю, то всі дотичні до поверхні S

в точці M0

 

лежать в одній площині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 5. Дотичною площиною до поверхні S в точці M0 називається площина, що містить всі дотичні до ліній, які проведені на поверхні S через точку M0 (див. рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M 0 ( x 0 , y 0 , z 0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

y

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x 0

 

 

 

 

 

 

 

P

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Дотична площина p

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та нормаль L до поверхні S в точці M0

 

 

Рівняння

дотичної

площини до

 

поверхні

 

 

S ,

 

 

 

заданої

 

неявно

 

рівнянням

F ( x, y, z) = 0 ,

в

точці

M0 ( x0 , y0 , z0 )

має вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

( x - x

) + F

 

 

 

 

( y - y

0

) + F

 

 

 

 

( z - z

0

) = 0

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

M0

0

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо поверхня

S задана явно рівнянням z = f ( x, y)

, то

F = - f

,

F

= -

f ,

F = 1 . Тому рівняння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

x

 

 

y

 

 

y

z

 

 

дотичної площини до поверхні S в точці M0 ( x0 , y0 , z0 ) має вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- f

 

x - x

 

) -

 

f

 

(

 

y - y

0

) + (

z - z

0

)

= 0

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

M0

 

 

0

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 6. Пряма, що проведена через точку M0 ( x0 , y0 , z0 )

поверхні S перпендикулярно до дотичної

площини, називається нормаллю до поверхні в точці M0

 

(див. рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння нормалі до поверхні S , заданої рівнянням F (

x, y, z) = 0 , в точці M0 ( x0 , y0 , z0 ) має вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x - x0 =

 

y - y0

=

 

z - z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

F

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

M

0

 

 

 

 

 

y

 

 

M0

 

 

 

z

M

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо поверхня

S

задана

рівнянням

z = f ( x, y) ,

 

то

рівняння

 

 

нормалі

до

поверхні S

в

точці

M0 ( x0 , y0 , z0 )

має вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x - x0

 

 

=

 

y - y0 = z - z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

 

1 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

M

 

 

 

 

- y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Похідна за напрямком. Градієнт.

Нехай функція z = f ( x, y) визначена в деякому околі точки P0 ( x0 , y0 ) . Проведемо з точки P0 ( x0 , y0 ) вектор l . На векторі l розглянемо точку P ( x, y) , яка належить околу, що розглядається. Нехай Dl – довжина вектора P0 P .

Означення 7. Границя lim

f ( P) - f ( P0 )

, якщо вона існує, називається похідною функції z = f ( x, y) за

Dl

 

 

 

 

Dl®0

 

напрямом

l

у точці

P

і позначається

zr

 

 

.

 

 

0

 

 

l

 

P0

 

 

 

 

 

 

 

Похідна за напрямом

Зокрема,

z = f ( x, y)

z

є похідна функції z = f ( x, y) за додатним напрямом осі Ох, а

x

 

 

 

 

за додатним напрямом осі Оу.

 

 

zr

 

характеризує швидкість зміни функції z = f ( x, y)

 

 

 

 

 

l

 

P0

 

 

 

z

y – похідна функції

у точці P0 ( x0 , y0 ) за

напрямом l .

Нехай a – кут нахилу вектора l до додатного напряму осі Ox , b – кут нахилу вектора l до додатного напряму осі Oy .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

D y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

0

 

 

D x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x - x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y - y0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді

cosa =

,

 

cos b =

 

 

 

 

 

 

 

напрямні

 

 

 

 

 

косинуси

 

вектора

 

l

 

Одиничний

 

 

вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

Dl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Dl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l0

=

 

r

 

= ( cosa,cos b ) співнапрямлений з вектором l .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 4. Якщо функція z = f ( x, y)

 

 

 

має в точці P0 ( x0 , y0 )

неперервні частинні похідні, тоді в цій точці

існує похідна

zr

за будь-яким напрямом l , причому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

zr

 

 

 

 

 

= z

 

cosa + z

 

 

cos b .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

P

 

 

 

x

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z = arctg( xy)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

(1;2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Знайти похідну

 

функції

 

 

у

 

точці

 

за

напрямом

 

бісектриси

 

першого

координатного кута.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

æ

 

 

 

 

 

 

 

 

ö

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

 

 

 

 

æ

 

 

 

p

 

 

p

ö

 

 

2

 

 

 

2

 

 

Розв’язання. Оскільки

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

a = b =

 

 

 

, то

 

l =

çcos

 

;sin

 

 

÷

= ç

 

 

 

;

 

 

 

 

 

÷ і

 

 

 

x

1+ x

2

y

2

 

 

y

1+ x

2

y

2

 

 

4

4

 

4

 

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

è

 

 

 

 

 

 

ø

è

 

 

ø

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

 

 

 

2

1

 

2

 

 

3

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lr

 

(1;2)

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

( 1;2 )

 

 

 

 

=

5

×

 

 

 

 

 

+ 5

×

 

 

 

=

10 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1+ x2 y2

 

(1;2)

 

 

2

1+ x2 y2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

M0 (

 

x0 , y0 , z0 )

 

Аналогічно для функції трьох змінних

 

 

 

u = u ( x, y, z)

 

похідна

за напрямом

l в

точці

 

 

подається у вигляді:

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

cosa +

 

 

 

 

 

cos b +

 

 

 

 

cosg ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

M0

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де cosa, cos b , cosg – напрямні косинуси вектора l

, l0

=

 

r

 

 

= ( cosa,cos b ,cosg ) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

æ

z

 

 

,

z

 

 

 

 

ö

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z = f (

x, y)

 

 

 

 

 

 

 

P0

 

(

x0 , y0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 8. Вектор

ç

x

 

 

y

 

 

 

 

÷

 

 

, називається градієнтом

 

функції

 

у точці

 

 

і

 

ç

 

 

 

 

 

 

 

 

÷

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

позначається grad z ( P0 ) .

è

 

 

P0

 

 

 

 

 

P0

ø

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іншими словами,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

uuuuur

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

r

 

 

z

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

grad z ( P0 ) =

x

 

i +

y

 

 

 

j

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де i , j – одиничні орти.

Позначимо символом Ñf (“набла” f ) суму

r

 

f r

 

f

r

Ñf

=

 

i

+

 

j .

x

y

Одержимо grad z º Ñz .

 

 

 

 

 

x, y, z) градієнт у точці M0 (

x0 , y0 , z0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для функції трьох змінних u = u (

 

визначається так:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

uuuuur

 

r

 

 

 

 

 

M0 ) =

u

 

r

 

u

 

 

 

r

u

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

grad u (

M0 ) º Ñu (

 

x

 

i

+

y

 

 

 

j +

 

z

 

 

 

k

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

M0

 

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

r

 

 

 

 

r

 

r

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Очевидно, що

r

 

 

= (Ñu ( M

0 ) ,l0 )

, де l0

=

 

r

 

=

( cosa,cos b ,cosg ) . З означення скалярного добутку

 

 

 

 

 

 

 

l

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

r

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

r

 

 

0 )

r

 

 

 

r

( M0 )

 

cosj .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

=

Ñu ( M0 )

 

 

l0

 

cos

Ð(Ñu( M

,l0 ) =

Ñu

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1442443

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зрозуміло, що

u

 

 

набуває максимального значення тоді, коли j = 0 . Тому кажуть, що градієнт функції

 

 

r

 

 

 

 

 

 

l

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u = u ( x, y, z)

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в точці M0 характеризує напрям і величину максимального зростання цієї функції в точці M0

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Знайти градієнт функції u = 4 - x2 - 2y2 - xy + z2 y2

у точці ( 2;-1;1) .

 

 

Розв’язання. Обчислимо частинні похідні в точці ( 2;-1;1) :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

= ( -2x - y)

 

2;-1;1

= -3

, u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= ( -4 y - x + 2z2 y )

 

 

 

= 0 , u

 

= 2zy2

 

= 2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

( 2;-1;1)

 

 

 

 

(

 

)

 

 

y

 

( 2;-1;1)

 

 

 

 

 

 

 

 

( 2;-1;1)

 

 

 

 

 

z

 

( 2;-1;1)

( 2;-1;1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, grad u ( 2;-1;1) = -3i + 2k .

Приклад. Знайти точки, в яких модуль градієнта функції z = ( x2 + y2 ) 32

 

дорівнює 6 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

3

( x

2

 

 

 

2

)

12

× 2x = 3x (

 

 

2

 

 

2

)

12

 

z

 

 

3

 

2

 

2

)

1

2

 

 

= 3y ( x

2

 

2

)

12

 

Розв’язання. Оскільки x

= 2

 

+ y

 

 

x

 

+ y

 

 

,

y

=

2 (

x

 

+ y

 

 

 

 

× 2 y

 

+ y

 

 

, то

grad z = 3x ( x2 + y2 ) 12 i + 3y ( x2 + y2 ) 12

j , а модуль градієнта функції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

uuuuur

 

 

æ z ö2

 

æ

z ö2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 3(

 

 

 

 

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

2

 

 

 

2

 

 

2

 

2

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

grad z

=

 

ç

÷

 

+

ç

 

 

 

÷

=

 

9x

 

x

 

 

+ y

 

 

 

+ 9 y

 

x

 

+ y

 

 

x

 

 

+ y

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

è ¶x ø

 

 

è

y ø

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 6

 

 

( x, y) , які задовольняють умову

x2 + y2 = 2

 

 

Отже,

grad z

в усіх точках

 

 

(точки кола з центром в

початку

координат

радіуса

2 ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u = f (

x, y, z)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f ( x, y, z) = C . Якщо

Означення 9. Поверхнею

рівня

функції

 

називається

 

поверхня

 

z = f ( x, y) , то лінія

f ( x, y)

= C називається лінією рівня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприклад,

для

функції

 

z = x2 + y2

 

 

лінії

рівня

 

 

 

x2 + y2 = C

 

концентричні

кола, а

 

для

 

функції

u = x2 + y2 + z2

поверхні рівня x2 + y2 + z2

= C

– концентричні сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зауваження. Градієнт функції

z = f (

x, y)

в точці M0

спрямований завжди перпендикулярно до лінії рівня

f ( x, y) = C , яка проходить через точку M0 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

f (

x

, y

)

=

C

 

 

g

r

a

d

f

M

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

x

0

 

 

 

x

Соседние файлы в папке Пукач лекції 1-16