Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
27
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
175.9 Кб
Скачать

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція 16.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначений інтеграл.

1. Означення та властивості визначеного інтеграла.

 

 

 

Задача про знаходження площі криволінійної трапеції.

 

 

 

Історично поняття первісної функції тісно пов’язане зі задачею про знаходження площі фігури.

Нехай на відрізку a, b

задана неперервна функція

y = f ( x) , що набуває лише невід’ємних значень

(рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

y =

f ( x )

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

A a

x 1

x i - 1

x i

D x i x i

x n - 1

b D

x

 

 

 

Рис.1. Криволінійна трапеція

 

 

Розглянемо фігуру

ABCD , що обмежена кривою

y = f ( x) , вертикальними прямими x = a, x = b

і

відрізком a; b

осі

OX . Така фігура називається

криволінійною трапецією. Поділимо її основу

довільними точками

a = x0 , x1, ... , xn = b на n частин, причому

x0 x1 ... xn і

введемо позначення

Dx1 = x1 x0 ;

Dx2 = x2 x1 ;

Dxn = xn xn 1 .

 

трапеція ABCD

 

n

Якщо через

точки поділу

провести вертикальні

прямі, то

розіб’ється на

криволінійних трапецій. Замінимо тепер наближено кожну трапецію деяким прямокутником, основа якого така ж, як у трапеції, а висота збігається з ординатою однієї із точок лінії yi = f (xi ) . Тоді площа

криволінійної трапеції S наближено може бути замінена площею деякої східчастої фігури, складеної з окремих прямокутників

n

n

Sn = å yi Dxi = å f (xi ) Dxi .

i=1

i=1

Якщо всі довжини Dxi прямують до нуля, то різниця між точним S і наближеним Sn значеннями площі трапеції S Sn також наближається до нуля. Отже, точним значенням площі можна вважати

S = lim S

n

= lim

n

y Dx = lim

Dx

®0

n®¥

å i i

n®¥

i

 

 

 

i=1

 

 

n

å f (xi ) Dxi .

i=1

Означення визначеного інтеграла.

 

 

Враховуючи наведені вище позначення, введемо означення визначеного інтеграла.

 

Означення 1.

Число

d = max Dx

 

 

 

 

i=1,n

i називається діаметром розбиття.

 

На кожному

з відрізків x0 ; x1

, x1; x2 ,…, xn 1; xn виберемо довільним чином по точці,

які

позначимо x1,x2 ,...,xn

( x0 x1

x2

... xn b) і складемо суму

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

Sn = f (x1 ) Dx1 + f (x2 ) Dx2 + ... + f (xn ) Dxn = å f (xi ) Dxi .

 

 

 

 

 

 

 

i=1

 

Ця сума називається інтегральною сумою функції f ( x)

на відрізку a; b .

 

Сума Sn залежить від способу розбиття відрізка a; b

на частини xi 1; xi і від вибору точок xi

на

кожному з цих відрізків. Виберемо такі розбиття, діаметри яких прямують до нуля (при цьому, очевидно, кількість відрізків n прямує до несінченності). Для кожного з розбиттів складемо інтегральну суму.

Припустимо, що при d ® 0 (при цьому

n ® ¥ ) границя послідовності інтегральних сум Sn прямує до

 

 

 

 

n

 

деякого числа

S :

lim Sn = lim å f (xi ) Dxi

= S .

 

 

d ®0

d ®0

i=1

 

 

 

 

 

 

Означення 2. Якщо для довільних розбиттів відрізка a; b , діаметри d яких прямують до нуля, і для

довільного вибору точок xi на відрізках xi 1; xi інтегральна сума Sn

n

 

 

 

 

 

= å f (xi ) Dxi

прямує до одного і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i=1

 

 

 

 

f ( x) на

того ж числа S , то це число називається визначеним інтегралом (інтегралом Рімана) функції

відрізку a;b

і позначається òb

f ( x)

dx , тобто

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ò f (

x) dx =limd ®0 å f (xi )

Dxi .

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

a

i=1

b

 

 

 

 

 

a; b

 

Число

називається нижньою межею

інтеграла,

верхньою межею,

відрізок

інтегрування,

x змінна інтегрування.

, визначеної на a; b , границя послідовності інтегральних сум

Означення 3. Якщо для функції

f ( x)

існує в сенсі означення 2, то функція

f ( x)

називається інтегровною (за Ріманом) на відрізку a; b .

Необхідною умовою

існування

визначеного інтеграла

на

відрізку

a; b

є обмеженість

функції

y = f ( x)

на цьому відрізку. Дійсно, якщо функція була б необмеженою, то за рахунок вибору точки x

можна зробити значення

f (x ) , а разом з ним і інтегральну суму, як завгодно великою. За цих умов

скінченної границі S , очевидно, не існувало б. Тому надалі вважатимемо, що розглядувані функції є

обмежені, тобто m £ f ( x)

£ M .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми Дарбу та їх властивості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позначимо через m і M відповідно найменше та найбільше значення функції f (

x) на відрізку a;b .

Найменше та найбільше значення функції

f ( x)

на кожному з інтервалів xi 1; xi

(i =

 

) позначимо mi і

1, n

M i відповідно. Зауважимо, що існування вказаних найменших і найбільших значень гарантує теорема Вейєрштраса. Побудуємо суми

n

 

n

Sn = m1Dx1 + m2Dx2 + ... + mn Dxn = åmi Dxi ;

 

= M1Dx1 + M 2Dx2 + ... + M n Dxn = åM i Dxi ,

Sn

i=1

 

i=1

які називаються нижньою і верхньою інтегральними сумами Дарбу. Для невід’ємної функції ( f ( x) ³ 0)

вони мають такий зміст (рис.2, 3): нижня інтегральна сума Дарбу чисельно дорівнює площі східчастої фігури, яка складається з прямокутників та вписана в криволінійну трапецію, обмежену лініями y = f ( x) , y = 0 , x = a , x = b .

y

 

 

 

 

y =

f ( x )

 

m

i

 

 

 

 

 

 

0

a

x 1

x i - 1

x i

x n - 1

b

x

Рис.2. Геометрична інтерпретація нижньої суми Дарбу Sn

Аналогічно верхня інтегральна сума Дарбу чисельно дорівнює площі східчастої фігури, описаної навколо криволінійної трапеції, обмеженої лініями y = f ( x) , y = 0 , x = a , x = b .

y

 

 

 

 

y

=f

( x )

 

 

M

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

Геометрична

 

 

 

 

 

 

 

 

інтерпретація

 

 

 

 

 

 

 

 

верхньої суми

 

a

x 1

x i-1

x i

x n-1

 

 

Дарбу

Sn

0

 

b

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нижня

та

верхня інтегральні суми мають такі властивості.

1. Sn £ Sn £ Sn .

Оскільки для довільної точки xi

з відрізку xi 1; xi

правильною є нерівність mi £ f (xi ) £ Mi , а, отже,

і mi Dxi £ f (xi ) Dxi £ MiDxi

( Dxi > 0)

n

n

n

, то åmi Dxi £ å f (xi ) Dxi £ åMi Dxi .

 

 

i=1

i=1

i=1

n

n

 

 

 

n

 

 

 

 

 

Оскільки åmi Dxi = Sn , åM i Dxi =

 

,

å f (xi ) Dxi = Sn , то матимемо

Sn

£ Sn £

 

.

Sn

Sn

i=1

i=1

 

 

 

i=1

 

 

 

 

 

2. m( b a) £ Sn £ Sn £ M ( b a) , де m і M відповідно найменше та найбільше значення функції f ( x) на відрізку a;b .

Умова існування визначеного інтеграла.

За допомогою сум Дарбу можна сформулювати критерій існування визначеного інтеграла.

Теорема 1. Для існування визначеного інтеграла необхідно та достатньо, щоб

lim(

Sn

Sn ) = 0 .

 

 

 

 

 

d ®0

 

 

 

 

 

Вкажемо декілька класів інтегровних функцій.

 

 

 

 

 

 

 

1. Якщо функція

f ( x)

неперервна на a;b , то вона інтегровна на цьому відрізку.

 

 

 

 

 

 

2. Якщо функція

f (

x) неперервна на a;b всюди за виключенням скінченної

кількості точок,

які є

точками усувного розриву або точками розриву першого роду, то вона інтегровна на цьому відрізку.

 

 

3. Якщо функція

f ( x)

монотонна і обмежена на a;b , то вона інтегровна на цьому відрізку.

 

 

 

2. Геометричний та фізичний зміст визначеного інтеграла.

 

 

 

 

 

 

Геометричний зміст визначеного інтеграла: для невід’ємної функції y = f ( x)

інтеграл

òb

f ( x) dx

 

 

 

обмеженої лініями x = a , x = b ,

y = f ( x)

a

 

 

чисельно дорівнює площі криволінійної трапеції,

, та

віссю

абсцис y = 0 .

 

 

v = v( t ) – швидкість прямолінійного руху точки, то

Фізичний зміст визначеного інтеграла: якщо

S = Tòv( t ) dt – шлях, пройдений нею за проміжок часу 0;T .

0

3. Основні властивості визначеного інтеграла.

Властивості, що визначаються рівностями.

1. Величина визначеного інтеграла не залежить від змінної інтегрування: òb f ( x) dx = òb f ( t) dt .

a

a

2. При зміні порядку інтегрування знак інтеграла змінюється на протилежний: òb f ( x) dx = òa f ( x) dx .

a

b

a

З цієї властивості випливає, що ò f ( x) dx = 0 .

a

3. Сталий множник можна виносити за знак інтеграла: òb Af ( x) dx = Aòb f ( x) dx .

aa

4.Якщо функції f ( x) і g ( x) функція, причому

5.Якщо f ( x) інтегровна на

інтегровні на a;b , то їх сума f ( x) + g ( x)

також інтегровна на a; b

òb (

f ( x) + g ( x) ) dx = òb

f ( x) dx + òb g ( x) dx .

 

a

 

a

 

a

 

a; c

і c; b , то вона інтегровна на a; b , причому

òc

f ( x) dx + òb

f ( x) dx = òb

f ( x) dx .

 

a

c

 

a

 

 

Зауваження. Точка c може не належати a; b .

Властивості, що визначаються нерівностями.

Вкажемо декілька властивостей визначених інтегралів, що виражаються нерівностями, причому

вважаємо, що a b .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Якщо

f ( x)

інтегровна на a; b і f ( x) ³ 0 , то òb

f ( x) dx ³ 0 .

 

 

інтегровна на a; b , то функція

 

a

 

 

також інтегровна на a; b , причому

2. Якщо

f ( x)

 

f ( x)

 

 

 

 

 

òb

f ( x) dx £ òb

 

 

f ( x)

 

dx .

 

 

 

 

aa

3.Якщо функція f ( x) неперервна на a; b і M та m – її найбільше і найменше значення на цьому відрізку, то

m( b a) £ òb

f ( x) dx £ M ( b a) .

 

 

a

 

 

 

 

4. Якщо f ( x) і g ( x) інтегровні на a; b , і f ( x) £ g ( x) на цьому відрізку, то òb

f ( x) dx £ òb g ( x) dx .

 

 

a

 

a

Приклад. Вияснити (не обчислюючи), який з інтегралів більший: ò1

x3 cos2 xdx чи ò1

x2 cos2 xdx .

 

0

 

0

 

Розв’язання. Оскільки x3 £ x2 при 0 £ x £1 та cos2 x ³ 0 , то x3 cos2 x £ x2 cos2 x і, згідно з властивістю 4, другий інтеграл не менший за перший, тобто ò1 x3 cos2 xdx £ ò1 x2 cos2 xdx .

00

 

 

2p

 

dx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Оцінити інтеграл

ò

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11+ 3cos x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Найбільшого значення підінтегральна функція f (

x) =

1

 

 

 

набуває при

x = p , бо

11+ 3cos x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

cosp = 1 і знаменник

функції

найменший,

тобто

M = f (p ) =

. Аналогічно,

при

x = 0

та

x = 2p

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

 

 

 

1

 

 

 

 

1 £ f (

 

 

1

 

підінтегральна функція

набуває

найменшого

значення: m = f ( 0)

= f ( 2p ) =

 

. Отже,

x) £

на

14

14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

 

 

відрізку 0;2p , звідки, враховуючи властивість 3 ( b a = 2p ), матимемо

p £

2òp

f ( x) dx £ p .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

0

 

 

 

 

7

 

 

 

 

Теорема 2 (про середнє значення). Якщо функція

f ( x)

неперервна на a;b , то на цьому відрізку існує

така точка x , для якої виконується співвідношення òb

f ( x)

dx = f (x ) ( b a) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доведення. Нехай a b . Тоді, якщо m і M є відповідно найменшим і найбільшим значенням функції

f ( x) на відрізку a; b , то, згідно з властивістю 3, m £

1

òb

f ( x) dx £ M . Позначимо

1

òb

f ( x) dx = m ,

 

 

 

b a a

 

b a a

 

де m £ m £ M . Оскільки функція

f ( x) неперервна

на a;b ,

то на цьому відрізку вона набуває всіх

проміжних значень між m і M , тобто існує така точка x , що m = f ( x ) і òb

f ( x) dx = f (x ) ( b a) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

Означення 4. Число f (x ) =

1

òb

f ( x) dx

називається середнім значенням функції

f ( x) на відрізку

a; b .

 

 

b a a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Геометрична інтерпретація теореми про середнє значення. Площа криволінійної трапеції, яка

обмежена

графіком

неперервної

функції

 

y = f ( x)

на

відрізку

a; b , дорівнює

площі

деякого

прямокутника з тією ж основою і висотою h = f (x ) , де x a;b

(рис.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

y =

f ( x )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f ( x )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

a

 

 

x

b

x

 

 

 

 

 

Рис.4. Геометрична інтерпретація теореми про середнє значення

 

 

4. Інтеграл зі змінною верхньою межею. Теорема Лейбніца.

Нехай в інтегралі òb

f ( x) dx нижня межа a фіксована, а верхня межа b змінюється. Тоді значення

a

 

інтеграла залежить від b і є функцією від верхньої межі. Оскільки верхня межа змінюється, то позначимо її через x , а змінною інтегрування нехай буде t . Отримаємо функцію, що залежить від x , яку позначимо

F( x) і назвемо інтегралом зі змінною верхньою межею:

 

 

 

 

 

 

F( x) = òx

f ( t ) dt .

 

 

 

 

 

Ця функція має наступні властивості.

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

є неперервною функцією змінної x на цьому

Теорема 3. Якщо

f ( x) – інтегровна на a,b , то F( x)

проміжку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 4 (Лейбніца). Якщо

f ( x) – неперервна функція і F( x) = ò f ( t ) dt , то ( x) = f ( x) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

Доведення. Надаючи аргументу x приросту Dx , матимемо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x+Dx

 

x

 

 

 

x+Dx

 

 

 

 

 

 

F( x + Dx) =

ò

f ( t) dt = ò f ( t)

dt + ò

f ( t ) dt .

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

a

 

 

x

 

 

 

 

 

Тоді приріст функції F( x) запишеться наступним чином:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

x+Dx

 

 

x

 

 

x+Dx

 

 

DF ( x) = F ( x + Dx) F ( x)

= ò f ( t ) dt + ò f

( t ) dt ò f ( t ) dt = ò f

( t ) dt .

 

 

 

 

 

a

 

 

x

 

 

a

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x+Dx

Застосуємо

до

останнього

інтеграла

 

теорему

про

середнє

DF ( x) = ò

f ( t) dt = f (x ) Dx , де

 

 

 

 

 

 

 

DF(

x)

 

 

 

f (x ) Dx

 

 

x

 

x x; x + Dx . За означенням похідної

(

x) = lim

 

= lim

 

= lim f (x ) . Оскільки x ® x

 

Dx

 

 

 

Dx

 

 

 

 

 

 

Dx®0

 

 

 

Dx®0

 

Dx®0

 

при Dx ® 0 і

f ( x)

– неперервна функція, то

( x) = lim f (x )

= lim f

(x ) = f (

x)

.

 

 

Dx®0

 

 

 

x ®x

 

 

 

 

Іншими словами, теорему 4 можна сформулювати так: похідна від інтеграла зі змінною верхньою межею x дорівнює значенню підінтегральної функції в точці x .

Зауваження. Оскільки ( x) = f ( x) , то функцію F( x) = òx f ( t ) dt можна розглядати як первісну функції

f ( x) , яка дорівнює нулю при x = a .

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Геометрична

інтерпретація

теореми 4.

Інтеграл

F( x) = òx

f ( t )

dt

чисельно

дорівнює

площі

криволінійної трапеції ABCD .

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

y

=

f ( x )

 

 

 

 

 

 

 

f ( x )

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B

Ф ( x )

D Ф

(

x )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

D

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

0

a

x

 

x

x + D x

 

 

 

 

Рис.5. Геометрична інтерпретація теореми 4

 

 

 

Приріст DF ( x) = F( x + Dx) F(

x) = f (x ) Dx

(згідно з теоремою про середнє) дорівнює площі

криволінійної трапеції з основою Dx ; похідна ( x) = f ( x)

дорівнює довжині відрізка CD .

 

5. Обчислення визначених інтегралів. Формула Ньютона-Лейбніца.

Якщо F ( x) – довільна первісна неперервної на a,b

функції f ( x) , то правильною є формула

 

 

 

òb

f ( x) dx = F ( b) F ( a) ,

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

яка називається формулою Ньютона-Лейбніца.

 

x) . Згідно з теоремою 4 функція òx

 

Доведення. Нехай F ( x) – деяка первісна функції f (

f ( t) dt є також

 

 

 

 

 

 

 

a

 

первісною функції

 

f (

x) . Проте дві довільні первісні функції

f ( x) відрізняються між собою на стале

число C . Отже, òx

f ( t)

dt = F ( x) + C . Покладемо

x = a , тоді òa

f ( t ) dt = F ( a) + C або 0 = F ( a) + C , звідки

a

 

 

 

 

 

a

 

 

C = F ( a) . Отже,

òx

f ( t) dt = F ( x) F ( a) .

А

при

x = b

отримаємо формулу Ньютона-Лейбніца:

 

 

a

 

 

 

 

 

 

òb f ( t) dt = F ( b) F ( a) .

a

Якщо ввести позначення F ( b) F ( a) = F ( x) ba , то формулу Ньютона-Лейбніца можна записати у вигляді

b

ò f ( x) dx = F ( x) ba .

a

Зауваження. Різниця F ( b) F ( a) не залежить від вибору первісної F ( x) , оскільки всі первісні

відрізняються на сталу величину.

Формула Ньютона-Лейбніца дає зручний спосіб обчислення визначеного інтеграла у тому випадку, коли

відома первісна підінтегральної функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. За формулою Ньютона-Лейбніца обчислити інтеграли: 1) ò4

 

 

 

 

 

 

2) òp sin

x

dx .

 

xdx ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

0

2

 

Розв’язання. 1) ò4

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

2) òp sin

x

 

x

 

 

p

= 2cos p

 

xdx = 2 x3

 

 

= 16

 

2

=

14

;

dx = 2cos

 

 

+ 2cos0 = 2 .

 

 

 

 

 

 

1

3

 

1

3

 

3

 

3

 

0

2

 

2

 

0

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формула Ньютона-Лейбніца дає змогу практично усі формули для обчислення невизначеного інтеграла перетворити в аналогічні формули для визначеного інтеграла. Це стосується як методу заміни змінної, так і формули інтегрування частинами.

Заміна змінної у визначеному інтегралі.

Теорема 5. Нехай в інтегралі òb

f ( x) dx функція f ( x) неперервна на відрізку a; b . Введемо нову

a

 

змінну t , поклавши x = j ( t ) . Нехай значенню t = за формулою x = j ( t) відповідає значення x = a , а значенню t = – значення x = b , тобто j ( ) = a , j ( ) = b . Тоді, якщо:

1)

функція j ( t) неперервно диференційовна на ; ;

2)

складена функція f (j ( t) ) визначена і неперервна на ; , то

 

b

 

 

ò f ( x) dx = ò f (j ( t ) )j¢( t ) dt .

Зауваження. Зазначимо одну особливість цієї формули. В той час, як при обчисленні невизначеного інтеграла за допомогою заміни змінних, отримавши шукану функцію через змінну t , ми повинні були повертатись до старої змінної x , то у визначеному інтегралі повертатись до старої змінної не потрібно.

 

 

 

 

 

 

1) òe

 

 

 

 

 

ò2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3ln x +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Обчислити інтеграли:

 

 

dx

; 2)

4 x2 dx .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання.

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln x =

t2

1

,

dx

2

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3ln x +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)

òe

 

dx =

3ln x +1 = t,

 

 

3

 

x =

3 tdt;

 

 

 

 

 

= ò2 2 t2dt =

2 t3

 

 

=

14 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 3

9

 

1

 

9

 

 

 

x =1Þ t =

3ln1+1 =

1; x = e Þ x = t =

 

3ln e +1 = 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2)

Зробимо тригонометричну

заміну

 

змінних

x = 2sin t , dx = 2costdt і

встановимо

інтегрування: якщо x = 0 , то t = arcsin 0 = 0 ; якщо x = 2 , то t = arcsin1 = p2 . Тоді:

ò

 

p

4 4sin

 

p

p

 

dt =( 2t + sin 2t )

02

= p

4 x2 dx = ò

2 t × 2costdt = 4òcos2 tdt = 4

ò1+ cos2t

2

 

2

 

 

2

2

2

 

p

 

0

0

 

0

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нові межі

.

Зауваження. Якщо проміжок інтегрування є симетричним відносно початку координат, то для парної

функції òa

f (

x) dx =2òa

f ( x) dx , а для непарної функції – òa

f ( x) dx =0 .

 

 

a

 

 

 

0

a

 

 

 

Формула інтегрування частинами у визначеному інтегралі.

 

 

Нехай

u (

x) і v( x)

– неперервнот диференційовні на відрізку a;b

функції. Тоді d ( uv) = udv + vdu .

Інтегруючи цю рівність по проміжку від a до b , матимемо òb d ( uv)

= òb udv + òb vdu , звідки, враховуючи, що

 

 

 

 

 

 

a

a

a

òb d ( uv) = uv

 

ba

, отримаємо формулу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

b b

òudv = uv ba òvdu ,

aa

яка називається формулою інтегрування частинами у визначеному інтегралі.

p

Приклад. Обчислити інтеграл ò4 xcos2xdx .

0

4

u = x, du = dx,

p

 

 

 

Розв’язання. ò x cos2xdx =

dv = cos2xdx, v =

1

sin2x

0

2

 

 

 

 

x

 

 

p

 

1

p

=

sin2x

 

4

 

ò4

 

 

2

 

 

0

 

2

0

 

 

sin2xdx = p

+

1 cos2x

p

= p

 

1 .

04

8

 

4

 

8

 

4

Соседние файлы в папке Пукач лекції 1-16