• Польове трасування

Польове трасування ведуть на стадії робочого проектування для пошуку місцевих поліпшень траси, її остаточного перенесення й закріплення на місцевості.

Основою для польового трасування слугували матеріали камерального трасування. Проект траси, розроблений у камеральних умовах, винесли у натуру (на місцевість) по даним прив'язок кутів повороту до пунктів геодезичної основи або найближчих контурів місцевості. Перевагу надавали виносу точок траси від пунктів геодезичної основи як більше надійному й точному.

Роботи в полі почали зі знаходження необхідних геодезичних або контурних точок, від яких робили відповідні кутові й лінійні побудови для визначення положення вихідних точок траси, у тому числі й початкової. На точках траси, знайдених на місцевості, установлювали віхи й обстежували намічені напрямки, зокрема, переходи через водотоки і яри, перетинання існуючих магістралей й інші складні місця.

Остаточно обране положення вершив кутів повороту закріпили на місцевості.

Між закріпленими вершинами кутів повороту траси проклали полігонометричний хід, вимірюючи праві по ходу кути β₁ ,β₂ і т.д. і довжини сторін L₁ ,L₂ и т. д. Кути повороту φ траси визначили як доповнення правого кута до 180°. При повороті лінії вправо φ_п=180°-β; при повороті вліво φ_л=0 —180°. Кути вимірювали одним прийомом із середньою квадратичною помилкою 0,5'.

Для контролю кутових вимірів одночасно по бусолі вимірювали прямі й зворотні магнітні азимути сторін траси.

За результатами вимірів кутів і ліній і даним планової прив'язки траси до пунктів геодезичної основи обчислили координати вершин кутів повороту.

При польовому трасуванні розбивали пікетаж траси. Початкова точка траси служила нульовим пікетом. Її фіксували, як всі пікети й плюсові точки, за допомогою кола діаметром 30мм, довжиною 150мм, що забивають майже урівень із землею.

Для розбивки пікетажу кожну лінію траси провішували за допомогою тахеометра.

Пікети розбивали через 5м.

На кутах повороту трас вставляли кругові й перехідні криві.

Основні елементи кругової кривої траси : φ - кут повороту, вимірюваний у натурі; R - радіус кривої, призначуваний залежно від умов місцевості й категорії дороги; А = СВ=Т - довжина дотичних, названа тангенсом й обчислювальна за формулою Т=Rtg(φ/2)\ АFВ=K - довжина кругової кривої, обумовлена за формулою K=R(πφ/180); СF=Б- довжина бісектриси, що обчислюють за формулою Б=R(sесφ/2- 1); Д=2Т-К- домір; Д=Rх(2tg φ/2 - πφ/180).

У практиці елементи кругових трас знаходять по таблицях, складеним по аргументах R і φ. Точки початку НК, середини СК і кінця КК кругової кривої називають головними.

На круговий кривих пікетаж розбивають по лініях тангенсів. Спочатку за виміряним значенням кута повороту φ і прийнятому радіусу R з таблиць кругових кривих вибирають елементи кривої: тангенс Т, довжину кривої K, бісектрису Б и домір Д. Потім по вже певному пікетажному значенню вершини кута ВК розраховують пікетажні найменування головних точок кривій і, знайшовши їх на місцевості, закріплюють. При цьому початок кривій ПК знаходять проміром від уже закріпленого найближчого пікету, а середину кривій СК - відкладенням відстані Б по бісектрисі кута повороту.

Розмічування пікетів від вершини кута по іншому тангенсі починають із відкладення від вершини кута ВК доміру Д, уважаючи, що його кінець має те ж пікетажне значення, що й вершини кута. Від кінця відкладають відстань, до найближчого цілого пікету. Далі звичайним шляхом розмічують пікети до наступного кута повороту. Знаючи пікетажне значення кінця кривої КК, по ходу розмічування знаходять його на лінії тангенса й закріплюють.

Розмічені в такий спосіб пікети розташовані на дотичних, а вони повинні перебувати на осі траси, тобто на кривій. Пікети переносяться з дотичних на криву методом прямокутних координат. Дані одержують зі спеціальних таблиць . По прийнятому радіусі кривої R= 1000м і довжині до ділянки кривої від початку (або симетрично від кінця) її до пікету, що виносить, по таблиці вибирають значення (К-х) - кривій без абсциси й y - ординати. Криву без абсциси (К- х) відкладають рулеткою від відповідного пікету, тимчасово закріпленого на дотичній, убік, протилежний вершині кута, тобто до початку (або кінцю) кривої, а ординату відкладають зі знайденої точки по перпендикулярі до дотичної. Перпендикуляр до дотичної при y<5м намічають «на око», а при y>5м напрямок перпендикуляра задають за допомогою екера або теодоліта.

Для характеристики поперечного ухилу місцевості розмічують поперечні профілі в обидва боки від траси на 15...30 м і більше залежно від характеру схилу й типу дороги. Поперечні профілі призначають на такій відстані один від іншого, щоб місцевість між ними мала одноманітний ухил.

У процесі розмічування пікетажу ведуть журнал, у якому показують всі основні елементи траси, пункти геодезичної основи, ситуацію, окремі елементи рельєфу в смузі шириною по 50...100 м з кожної сторони від осі майбутньої дороги. Всі дані надалі поміщають у відповідних графах поздовжнього профілю.

Розмічування пікетажу ведуть по тій же лінії, по якій виконують безпосередній промір між вершинами кутів при прокладанні теодолітного ходу, що дозволяє контролювати лінійні виміри. Відстань L_контр між суміжними вершинами кута повинна дорівнювати різниці їхніх пікетажних значень плюс домір на задній вершині: L_контр =ПК_n+1-ПК_n+D_n.

Різниця ∆L, безпосередньо вимірюваної лінії й отриманої по вищенаведеній формулі у відносній мірі не повинна перевищувати 1/1000 - у сприятливих умовах вимірів, 1/500 - у несприятливих умовах.

Для складання поздовжнього й поперечного профілів траси й визначення позначок реперів, встановлюваних уздовж траси, виконують нівелювання. Нівелювання по ходу звичайно ведуть методом із середини, установлюючи рівність плечей «на око».

Польовий контроль нівелювання роблять на станції й у ході між реперами з відомими позначками. Розбіжності між перевищеннями, отриманими на станції спостережень двома нівелірами або по двох сторонах рейок, не повинні перевищувати 7...10мм. Нев'язка в ході між реперами с відомими позначками не повинна перевищувати 50 мм, де L - довжина ходу, км.

По закінченні польових робіт матеріали трасування обробляють: перевіряють польові журнали, зрівнюють нівелірні й теодолітні ходи, обчислюють позначки й координати точок траси, створюють плани, поздовжній і поперечний профілі ділянок дороги.

По вул.Б.Хмельницького при реконструкції проїжджої частини була запланована повна зміна земляного корита дороги згідно технічного завдання. Тому немає необхідності виконувати ретельне нівелювання проїжджої частини, кромки дорожнього полотна, бордюрного каменю на поперечниках. Важливо визначити поздовжній ухил проїжджої частини дороги та визначитися з типовим поперечним розрізом для влаштування земляного корита та верхнього полотна дороги.

Влаштування верхнього полотна дороги по вул.Б.Хмельницького ускладнюється необхідністю влаштування трамвайних колій. Для зменшення вібраційного навантаження на будівлі технічним завданням передбачено закладання трамвайних колій у спеціальну бетонну подушку.

На наступному етапі камеральних робіт складали поздовжній профіль дороги.