Золоте правило фінансування — фінансовий капітал по-

винен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який цей капітал заморожується в необоротних та оборотних активах:

Довгосроковіактиви ≤1; Довгостроковіпасиви Короткостроковіактиви ≥1. Короткостроковіпасиви

У табл. 2.1 наведено приклад вибору коштів для фінансування активів.

Таблиця 2.1

АКТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ЇХ ФІНАНСУВАННЯ

3. Структура звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати діяльності підприємства

(Income Statement) — це звіт про доходи, витрати та прибутки (збитки) підприємства.

Фундаментом звіту є доходи (Revenues), витрати (Expenses),

прибуток (Profit).

Дохід — це валові надходження економічних вигод протягом визначеного періоду, які виникають в результаті діяльнос-

ті підприємства та збільшують власний капітал, але не в результаті внесків учасників.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу, крім випадків зменшення власного капіталу за рахунок розподілу між власниками.

Прибуток визначаєтьсяякрізницяміждоходом та витратами. Структурно звіт про фінансові результати оформлюється у вигляді таблиці, де виконується послідовне відрахування з доходу (виручки) всіх витрат, включаючи податки, при цьому фіксуються проміжні показники (валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток). Кінцевим результатом є чистий прибуток (Net Income), який розподіляється на резервний капітал, дивіденди та нерозподілений прибуток. Чистий прибуток образно називають «bottom line», тобто нижня точка звіту про фінансові результати. Відомості про розподіл чистого прибутку, зокрема про його реінвестування, що спричиняє збільшення власного капіталу, можна отримати зі звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал. Таким чином, у звіті про фінансові результати розкриваються причини одержання певної величини чистого прибутку, який указує на зміни в розділі І па-

сиву балансу.

У звіті про фінансові результати доходи, витрати та прибутки поділяються за видами діяльностей. Розрізняють звичайну та надзвичайну діяльності підприємства (стихійні лиха, пожежі тощо). Звичайна діяльність поділяється на операційну, інвестиційну та фінансову.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. До операційної діяльності відносяться також інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної чи фінансової.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу (які не є результатом операційної діяльності).

Залежно від виду діяльності розрізняють прибуток від операційної діяльності, прибуток від інвестиційної та фінансової діяльностей, прибуток від надзвичайної діяльності.

Залежно від виду діяльності розрізняють витрати операційної діяльності, витрати інвестиційної та фінансової діяльностей, витрати від надзвичайної діяльності.

УІ розділі звіту про фінансові результати операційні витрати розглядаються відповідно до функцій: виробництво (собівартість реалізованої продукції — матеріальні витрати, оплата праці, амортизація); управління (адміністративні витрати); збут (на реалізацію).

УІІ розділі операційні витрати надаються за економічними елементами.

Сума операційних витрат, відображених у І розділі звіту про фінансові результати, відрізняється на суму зміни залишків незавершеного виробництва та готової продукції.

Якщо обсяг виробництва у звітному періоді перевищує обсяг реалізації, то для отримання операційних витрат, відображених у

Ірозділі, суму витрат за елементами необхідно зменшити на суму збільшення залишків незавершеного виробництва (вартість напівфабрикатів власного виробництва) та готової продукції.

І навпаки — якщо обсяг реалізації перевищує обсяг виробництва, то до суми витрат за елементами слід додати суму зменшення залишків незавершеного виробництва та готової продукції.

4. Структура звіту про фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів (Cash Flow Statement) — це звіт про надходження і видатки грошових коштів та їх еквівалентів у результаті всіх видів діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про рух грошових коштів показує, за рахунок чого на підприємстві відбулася зміна залишків грошових коштів, тобто фактично дає пояснення розділу ІІ активу балансу.

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Чистий рух грошових коштів дорівнює приросту грошо-

вих коштів та їх еквівалентів за звітний період. Чистий рух грошових коштів розраховують як арифметичну суму руху коштів від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Основою розрахунку загального руху грошових коштів є операційний рух грошових коштів, який характеризує частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру.

Цей показник можна розглядати як критерій оцінювання внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достатній розмір операційного руху грошових коштів створює сприятливі умови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

Наявність операційного руху грошових коштів характеризує здатність підприємства фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел, погашати фінансову заборгованість та виплачувати дивіденди.

Останнім часом все більшої популярності набуває показник

незалежний рух грошових коштів (Free Cash-flow). Це сума грошових надходжень у рамках операційної та інвестиційної діяльностей. Характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх джерел.

Серед економістів немає єдності щодо методології визначення руху грошових коштів. Існує прямий і непрямий методи розрахунку руху грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів побудований за допомогою непрямого методу.

Відповідно до непрямого методу вихідною величиною є фінансовий результат від операційної діяльності до оподаткування, який потім коригується (табл. 2.2).

При складані звіту про рух грошових коштів непрямим методом існує дві закономірності:

—прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен зменшуватись на величину збільшення негрошових оборотних коштів і збільшуватись на величину їх зменшення;

—прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен збільшуватись на величину збільшення будь-якої статті короткострокової заборгованості і зменшуватись на величину їх зменшення.

Таблиця 2.2

МОДЕЛЬ НЕПРЯМОГО МЕТОДУ РОЗРАХУНКУ ОПЕРАЦІЙНОГО РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Наприклад, амортизація нараховується в собівартості, але нікуди не сплачується. Оскільки при розрахунку прибутку амортизаційні витрати (у складі собівартості) його зменшили, і таке зменшення не призводило до грошових відтоків, то амортизація повинна бути додана до прибутку при коригуванні.

Збільшення дебіторської заборгованості означає, що виручка більша, ніж грошові надходження. Тобто прибуток повинен бути зменшений на величину збільшення дебіторської заборгованості.

Зменшення запасів означає, що підприємство не докупило запаси, тобто зекономило гроші. Це зменшення треба додати до прибутку.

Збільшення кредиторської заборгованості означає збільшення грошей і навпаки.

Дискусійним є питання віднесення відсотків за використання позичок до складу операційного руху грошових коштів. Хоча сплата відсотків мала належати до грошових видатків у рамках фінансової діяльності, згідно стандартам складання фінансової звітності ця позиція відноситься до операційного руху грошових коштів.

Фактичну суму сплачених відсотків розраховують на базі фінансової звітності за формулою

СВ = ФВ± ЗВ,

де СВ — сплачені відсотки; ФВ — фінансові витрати за звітний період (Ф. 2 р. 140);

ЗВ — зміна заборгованості за відсотками, що підлягають сплаті, інформація про які міститься в складі статті «Інші поточні зобов’язання» (Ф.1 р. 610). Зменшення додається, збільшення віднімається.

За станом руху грошових коштів можна зробити висновки щодо якості управління підприємством (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ СТРУКТУРОЮ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ТА ЯКІСТЮ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Вважається, що управління підприємством є добрим, якщо чистий рух грошових коштів в результаті операційної діяльності має позитивне значення, інвестиційної — від’ємне, фінансової — від’ємне.

Це означає, що в результаті операційної діяльності, а саме — від реалізації продукції, підприємство отримує достатньо грошових коштів, щоб мати можливість інвестувати ці кошти, а також погашати залучені кошти. При цьому підприємству достатньо для здійснення інвестицій тільки власних засобів.