АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.Сутність та класифікація інвестицій.

2.Аналіз ефективності інвестиційних проектів.

3.Аналіз інвестицій у цінні папери.

1. Сутність та класифікація інвестицій

І. Бланк, автор відомої книги «Інвестиційний менеджмент», зазначив «Характеризуючи економічну сутність інвестицій, слід зауважити, що в сучасній літературі цей термін іноді трактується помилково або дуже вузько. Найтиповіша помилка в тому, що під інвестиціями розуміється будь-яке вкладення коштів, яке не призводить ані до зростання капіталу, ані до одержання прибутку. До них часто відносять так звані споживчі інвестиції (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач тощо), які за своїм економічним змістом до інвестицій не належать».

Інвестиції (Investment) — це вкладення капіталу в різних його формах з метою забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства.

Інвестиційна діяльність (Investing Activity) — це суку-

пність операцій з придбання та продажу довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Залежно від пріоритетів інвестиційної політики підприємство формує відповідний інвестиційний портфель.

Інвестиційний портфель (Investment Portfolio) — це суку-

пність різних інвестиційних інструментів, які забезпечують розвиток підприємства, одержання додаткового прибутку, диверсифікацію вкладень капіталу.

Мета формування інвестиційного портфеля — підібрати найдохідніші та найменш ризикові об’єкти інвестування.

Види інвестиційних інструментів подано в табл. 9.1.

Головною ознакою, за якою проводиться фінансовий аналіз інвестицій, є об’єкт вкладення капіталу. За цією ознакою інвестиції поділяють на реальні, фінансові та інтелектуальні.

Основні напрями капітальних інвестицій — це вкладення коштів в необоротні та оборотні активи (будівництво виробничих будівель, споруд, об’єктів соціальної сфери, придбання техніки, обладнання, устаткування, поповнення виробничих запасів тощо).

Основні напрями фінансових інвестицій — це придбання грошових інструментів, до яких відносять цільові або спеціальні банківські вклади, депозити, паї; а також придбання фондових інструментів — цінних паперів (акцій, облігацій, інвестиційних та ощадних сертифікатів, векселів тощо) та їх похідних (ф’ючерсів, опціонів тощо).

Основні напрями інтелектуальних інвестицій — це при-

дбання або створення нематеріальних активів, а саме науковотехнічної продукції, «ноу-хау», інтелектуальних цінностей, майнових прав тощо.

Критерієм оцінки доцільності інвестицій є їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів. Таке повернення може бути у вигляді прибутків від реалізації, дивідендів чи відсотків на вкладений капітал, відсотків по вкладах коштів на депозити тощо.

2. Аналіз ефективності інвестиційних проектів

Провідне місце серед усіх напрямів інвестиційної діяльності посідають капітальні інвестиції, які є основою розвитку підприємства.

Процес та результат освоєння капітальних інвестицій демонструє їхній баланс. Загальна схема балансу капітальних інвестицій:

НП + Кін = ОЗвв + Нсп + НК

де Нп і Нк — обсяг незавершеного будівництва відповідно на початок і кінець звітного періоду;

Кін — обсяг здійснених в звітному періоді капітальних інвестицій;

ОЗвв — обсяг введених у дію у звітному періоді основних засобів;

Нсп — списання у встановленому порядку незавершених

об’єктів (за умови припинення будівництва).

Метою управління капітальними інвестиціями є вибір найефективніших інвестиційних проектів. У процесі фінансового аналізу ефективності інвестиційних проектів зіставляють між собою ефект та витрати за кожним проектом.

У світовій практиці існує значна кількість показників і методів визначення ефекту та витрат за інвестиційними проектами різних видів. Методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів можна умовно поділити на два рівні.

На першому рівні використовують порівняно прості методи, що ґрунтуються на облікових (бухгалтерських) оцінках і за якими можна швидкого оцінити та відсіяти неефективні інвестиційні проекти.

На другому рівні використовують складніші та точніші методи, які враховують часовий лаг між початковими інвестиціями і надходженнями майбутніх доходів.

На першому рівні застосовують оцінку на підставі розрахунку:

—облікової (бухгалтерської) норми доходу;

—періоду рятування інвестицій;

—періоду окупності.

Ці методи наочні і легкі в розрахунку, але оскільки вони статичні, то мають суттєву ваду: не враховують вартості грошей за часом.

Облікова норма доходу (ОНД) (Accounting Rate of Return, ARR) характеризує відношення величини середнього чистого прибутку, отриманого в результаті капітальних інвестицій, до середньої або початкової вартості інвестицій:

ОНД = Середнійчистийприбуток. Середніінвестиції

Середній чистий прибуток розраховують відношенням сумарного чистого прибутку від інвестиційного проекту на кількість років. Середні інвестиції розраховують діленням суми

початкових інвестицій та ліквідаційної вартості на два. Облікову норму доходу порівнюють з рентабельністю активів

підприємства. Доцільно реалізовувати проект, якщо облікова нормадоходубільша від рентабельності активів(ОНД>РA ).

Слід мати на увазі, що при розрахунку облікової норми доходу доцільніше замість чистого прибутку використовувати чисті грошові надходження від проекту, які враховують як чистий прибуток, так і амортизаційні відрахування від основних засобів та нематеріальних активів.

Період рятування інвестицій (ПР) (Bailout Period, BP) —

це період часу, необхідний для відшкодування інвестицій за рахунок отриманих грошових надходжень від їх використання та ліквідаційної вартості об’єкта інвестування. Така інформація корисна для прийняття рішень про зупинення здійснення проектів та повернення інвестованих коштів.

Оцінювання на основі періоду окупності (ПО) (Payback Period, PP) полягає у визначенні кількості років, необхідних для отримання прибутку, що дорівнює вкладеним у проект коштам. Тобто показує, скільки років піде на повне відшкодування інвестиційних витрат. Величину інвестицій потрібно розділити на середньорічний чистий прибуток (або середньорічні чисті грошові надходження). Якщо прогнозують різні грошові потоки за роками, то щорічні грошові потоки слід складати доти, доки сума не зрівняється із сумою початкових вкладень. Обирають проект з найменшим терміном окупності.

Основні методи другого рівня:

—чистої теперішньої (приведеної) вартості;

—внутрішньої норми (ставки) доходу;

—дисконтний період окупності.

В основу використання цих методів покладено концепцію зміни вартості грошей з часом. Вкладання капіталу і отримання доходів від інвестиційного проекту — операції, розірвані в часі. А гроші з часом знецінюються під впливом ризику, невизначеності майбутнього, інфляції тощо. Отже, гроші сьогодні дорожчі, ніж завтра, тому при проведенні аналізу інвестиційних проектів необхідно застосовувати процеси дисконтування (визначення теперішньої вартості) та нарощення (визначення майбутньої вартості грошових потоків).

Оцінка інвестиційний проектів за методами другого рівня використовує відносно нові для вітчизняної практики терміни, які досить неоднозначно трактуються в сучасній економічній літературі, тому доцільно брати до уваги і англомовні терміни.

У практиці фінансового аналізу інвестиційних проектів найчастіше застосовують метод чистої теперішньої вартості, що передбачає розрахунок таких показників.

Чисті грошові надходження (ЧГН) (Net Cash Inflow,

NCI) — різниця між усіма грошовими надходженнями за визначений період і грошовими витратами підприємства за цей самий період (або сума чистого прибутку й амортизації).

Дисконтна ставка (Discount Rate) — відсоткова ставка,

використовується для обчислення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

Коефіцієнт дисконтування (капіталізації доходів) — зни-

жувальний коефіцієнт, яка використовється для обчислення теперішньої вартості майбутніх надходжень:

де r — дисконтна ставка; N — кількість років.

Дисконтований грошовий потік (Discounted Cash-flow) —

теперішня вартість майбутніх надходжень доходів (з урахуванням знецінення грошей з часом):

де ТВ (Present Value, РV) — теперішня вартість майбутніх грошових надходжень;

МВ (Future Value, FV) — очікувані майбутні грошові надходження від інвестицій.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) (Net Present Value, NPV) —

це різниця між теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень та сумою інвестиційних витрат за проектом (чисті інвестиції).

Суму чистої теперішньої вартості за інвестиційним проектом розраховують за такою формулою:

NPV = PVNCI − NІ = ∑ FVNCI − NІ (1+ r)N

де ТВЧГН (PV NCI ) — сума теперішньої вартості майбутніх чис-

тих грошових надходжень за інвестиційним проектом (дисконтовані чисті грошові надходження);

МВЧГН (FV NCI ) — очікувані майбутні чисті грошові надхо-

дження за інвестиційним проектом; ЧІ (NІ) — чисті інвестиції.

Показник чистої теперішньої вартості дає змогу порівняти між собою теперішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді.

Якщо чиста теперішня вартість позитивна (ЧТВ>0), інвестування є економічно прийнятним; якщо негативна (ЧТВ<0), то воно невигідне для інвесторів, бо в цьому разі майбутні доходи (з урахуванням знецінювання з часом) не відшкодовують первісних інвестицій.

Якщо розглядається кілька проектів, то обирається проект з найбільшою чистою теперішньою вартістю.

При використанні зазначених показників найвідповідальнішим моментом є вибір дисконтної ставки. Її розмір має враховувати ризикованість проекту. Дисконтні ставки зростають, якщо зростають відсотки за кредитами і темпи інфляції. Більш тривалий проект зазвичай ризикованіший, оскільки зростає невпевненість у поверненні вкладених грошей. Тому, за інших рівних умов, довгострокові проекти варто дисконтувати за вищими ставками, ніж короткострокові.

Якщо розділити чисту теперішню вартість за інвестиційним проектом на суму початкових інвестицій, то вийде індекс рентабельності інвестицій.

Індекс рентабельності інвестицій (ІР) (Profitability Index,

РІ) — характеризує дисконтний дохід від інвестиційного проекту на одиницю інвестиційних витрат:

ІР = ТВЧІЧГН

або в англомовних термінах:

РІ = PVNINCI .

Якщо значення показника більше від одиниці (ІР>1), то підприємство схвалює такий проект, і навпаки, якщо значення менше від одиниці (ІР<1), то проект відхиляється, бо показник вказує на втрату грошей у майбутньому.

При розгляді кількох проектів кращим буде той, у якого вищий індекс рентабельності.

У літературі часто дискутується питання, чи варто приймати до реалізації інвестиційний проект, якщо показник ЧТВ дорівнює нулю. Нульове значення цього показника забезпечує мінімально допустимий розмір прибутку, що інвестор має

одержати на кожну грошову одиницю капітальних вкладень.

Внутрішня норма доходу (ВНД) (Internal Rate of Return,

IRR) — це такий рівень рентабельності, за якої теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень точно дорівнює

обсягу початкових інвестицій (ТВЧГН = ЧІ), тобто чиста тепе-

рішня вартість проекту дорівнює нулю.

У цьому випадку дисконтна ставка дорівнює внутрішній нормі доходу (r = ВНД). Внутрішню норму доходу можна розглядати або як мінімально допустиму норму прибутку, або як максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути пов’язані з даним проектом (наприклад, ставку відсотка, під яку підприємство залучає кошти для інвестицій).

Якщо внутрішня норма доходу більша або дорівнює вартості капіталу, то проект приймається, якщо менша — відхиляється.

Внутрішню норму доходу можна визначити двома методами: послідовних наближень та графічно.

Метод послідовних наближень полягає в послідовному розрахунку значень ЧТВ при різних дисконтних ставках доти, доки не буде знайдена ставка, за якої ЧТВ = 0 або майже дорівнює нулю. З метою спрощення таких розрахунків складено спеціальні фінансові таблиці та комп’ютерні програми, які дають змогу автоматично визначати показник внутрішньої норми доходу при різних значеннях грошових потоків за інвестиційними проектами.

Кожне підприємство може визначити для себе необхідну внутрішню норму доходу (мінімальну рентабельність) і порівнювати її з внутрішньою нормою доходу інвестиційних проектів, що пропонуються. Якщо внутрішня норма доходу проекту вища від встановленого підприємством необхідного значення, проект приймають, якщо нижча — відхиляють.