в) необоротні активи, які задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи). Вони характеризують групу об’єктів соціально-побутового призначення, сформованих для обслуговування робітників даного підприємства і які знаходяться в його володінні (спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі заклади).
3. За характером володіння необоротні активи підприємства поділяються на такі групи:
а) власні необоротні активи. До них належать довгострокові підприємства, які належать йому на правах власності та володіння та відображаються в складі його балансу.
б) орендні необоротні активи. Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством на правах використання згідно з договором оренди (лізингу), заключеним з їх власником.
4. За формами забезпечення кредиту під заставу та особливостями страхування виокремлюють наступні групи необоротних активів:
а) Рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які в процесі застави можуть бути вилучені з його володіння з метою забезпечення кредиту (машини та устаткування, транспортні засоби, довгострокові фінансові інструменти).
б) Нерухомі необоротні активи. До них належить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які можуть бути вилучені з його володіння в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди).
Згідно цієї класифікації диференціюються форми та методи фінансового управління необоротними активами підприємства в процесі здійснення різноманітних фінансових операцій.
Особливості управління необоротними активами в значній мірі визначаються специфікою циклу їх вартісного кругообігу. Необоротні операційні активи в процесі повного циклу вартісного кругообігу проходять три основні стадії.
На першій стадії сформовані підприємством необоротні операційні активи (основні засоби та нематеріальні активи) в процесі свого використання та зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію; цей процес відбувається протягом багатьох операційних циклів та продовжується до повного зносу окремих видів необоротних операційних активів.
На другій стадії в процесі реалізації продукції знос необоротних операційних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду.
На третій стадії кошти амортизаційного фонду як частина власних фінансових ресурсів підприємства направляються на відновлення діючих та придбання аналогічних нових видів необоротних операційних активів.
Період часу, протягом якого здійснюється повний цикл кругообороту вартості конкретних видів операційних необоротних активів характеризує строк їх служби.
З урахуванням особливостей циклу вартісного кругообігу необоротних активів будується процес управління цими видами довгострокових активів підприємства. Не дивлячись на різноманітність складу операційних необоротних активів за окремими видами та групами, мета фінансового менеджменту в цій області відносно проста — забезпечити своєчасне оновлення та підвищення ефективності використання операційних необоротних активів. З урахуванням цієї мети формується політика управління операційними необоротними активами підприємства.
Політика управління операційними необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка визначається у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення та високої ефективності їх використання.
Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за наступними етапами:
1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді. Такий аналіз проводиться з метою вивчення динаміки загального їх об’єму та складу, ступеню їх використання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.
На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального об’єму операційних необоротних активів підприємства — темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту об’єму виробництва та реалізації продукції, об’єму операційних оборотних активів, загальної суми необоротних активів.
На другому етапі аналізу вивчається склад операційних необоротних активів підприємства та динаміка їх структури. В процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів та нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі підприємства; в складі основних засобів аналізується питома вага рухомих та нерухомих їх видів (які у виробничій діяльності характеризують відповідно активну та пасивну їх частини); в складі нематеріальних активів розглядаються окремі їх види.
На третьому етапі аналізу оцінюється стан необоротних активів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації). В процесі оцінки використовуються наступні основні показники:
-
Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується за наступною формулою:
КЗоз = Зоз /Пвоз,
де КЗоз — коефіцієнт зносу основних засобів;
З — сума зносу основних засобів підприємства на певну дату;
Пвоз — первісна вартість основних засобів підприємства на певну дату.
-
Коефіцієнт строку використання основних засобів. Для його розрахунку використовується наступна формула:
К03 = ЗВоз/ПВоз,
де ЗВ03 — залишкова вартість основних засобів підприємства на певну дату.
-
Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів. Його розрахунок проводиться за наступною формулою:
КАна = Ана/ПВна .
де КА03 — коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;
Ана — сума амортизації нематеріальних активів підприємства на певну дату;
ПВна — первісна вартість нематеріальних активів підприємства на певну дату.
На четвертому етапі аналізу визначається період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:
ПОона = ОНА / З,
де ПОона — період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство;
ОНА/З — середньорічна сума всіх операційних необоротних активів підприємства за первісною вартістю;
З — середньорічна сума зносу всіх операційних необоротних активів, які використовує підприємство.
На п’ятому етапі аналізу вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів в майбутньому періоді. В процесі аналізу використовуються наступні основні показники:
-
Коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів. Він характеризує долю вибувших операційних необоротних активів в загальній їх сумі та розраховується за формулою:
КВона = ОНАв / ОНАпоч,
де КВона — коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;
ОНАВ — вартість вибувших операційних необоротних активів у звітному періоді;
ОНАПОЧ — вартість операційних необоротних активів на початок звітного періоду.
-
Коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів. Він характеризує приріст нових операційних необоротних активів в загальній їх сумі та розраховується за формулою:
Коона = (ОНАвв-ОНАв) / ОНАк
де КОона — коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів;
ОНАВВ — вартість знову зведених операційних необоротних активів у звітному періоді;
ОНАВ — вартість вибувших операційних необоротних активів у звітному періоді;
ОНАК — вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.
Вказані показники розраховуються в процесі аналізу не тільки по операційним необоротним активам в цілому, а й в розрізі їх видів — основних засобів та нематеріальних активів.
На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання операційних необоротних активів у звітному періоді. В процесі такої оцінки використовують наступні основні показники:
-
Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів. Його розрахунок відбувається за формулою:
КРона = ЧПод / ОНАсер,
де КРона — коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;
ЧПОД — сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді;
ОНАсер — середня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.
-
Коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує об’єм реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за наступною формулою:
КВВона = ОР / ОНАсер,
де КВВона — коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів;
ОР — об’єм реалізації продукції у звітному періоді;
ОНАсер — середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді.
2. Оптимізація загального об’єму та складу операційних необоротних активів підприємства. Така оптимізація здійснюється з урахуванням виявлених в процесі аналізу резервів підвищення виробничого використання операційних необоротних активів в майбутньому періоді. До числа основних з таких резервів відносять: підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів в часі (за рахунок приросту коефіцієнтів змінності та безперервності їх роботи) та підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів за потужністю (за рахунок росту продуктивності окремих їх видів в межах передбаченої технічної потужності). В процесі оптимізації загального об’єму операційних необоротних активів з їх складу вилучаються ті їх види, які не приймають участі у виробничому процесі по різним причинам.
3. Забезпечення своєчасного оновлення операційних необоротних активів підприємства. З цією метою на підприємстві визначається необхідний рівень інтенсивності оновлення окремих груп операційних активів; розраховується загальний об’єм активів, підлеглих оновленню в майбутньому періоді; встановлюються основні форми та вартість оновлення різних груп активів.
4. Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства. Таке забезпечення заключається в розробці системи заходів, які направлені на підвищення коефіцієнтів рентабельності та виробничої віддачі операційних необоротних активів.
Використовуючи в процесі управління ефективністю операційних необоротних активів ці показники, слід враховувати два важливих моменти, які забезпечують об’єктивність оцінки розроблених заходів. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди повинна використовуватись відновлювана вартість операційних необоротних активів на момент проведення оцінки. Другий момент полягає в тому, що при оцінці слід використовувати залишкову вартість операційних необоротних активів, тому що більша їх частина в процесі зносу втрачає частину своєї продуктивності.
Рост ефективності використання операційних необоротних активів дозволяє скоротити потребу в них. Тому, заходи по забезпеченню підвищення ефективності використання операційних необоротних активів можна розглядати як заходи по скороченню потреби в об’ємі їх фінансування та підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.
5. Формування принципів та оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів. Принципово оновлення та приріст операційних необоротних активів можуть фінансуватися за рахунок власного капіталу, довгострокового залученого капіталу (фінансового кредиту, фінансового лізингу та ін.) та за рахунок змішаного їх фінансування.
Взагалі то на основі розглянутих принципів, які визначають політику управління необоротними активами, можна виділити наступні їх позитивні особливості:
а) вони практично не підтверджені дії інфляції, тобто краще захищені від неї;
б) необоротним активам менш притаманний фінансовий ризик втрат в процесі господарської діяльності підприємства;
в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток при несприятливій ринковій кон’юнктурі — при нецільовому їх використанні вони можуть бути передані в оренду іншим господарюючим суб’єктам;
г) вони сприяють зниженню втрат товарів та інших матеріальних оборотних активів в процесі їх зберігання.
Разом з тим, необоротні активи в процесі їх господарського використання мають і деякі недоліки:
а) вони підтверджені моральному зносу (особливо активна частина основних засобів), у зв’язку з чим, навіть, якщо вони виведені з експлуатації тимчасово, вони втрачають свою вартість;
б) ці активи важко піддаються фінансовому управлінню через те, що вони слабко змінювані в структурі в короткому періоді часу;
в) в більшості випадків необоротні активи відносять до групи неліквідних активів (в короткому періоді часу) і тому вони не можуть слугувати засобом забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства та загрозі його банкрутства.