Умов микола олексійович

(1846-1915)

Розробив оригінальний метод обчислення інтегралів О.Френеля, які мають велике значення в теорії дифракції.

§95. Дифракція Френеля на круглому отворі та диску

Дифракція Френеля– це дифракція сферичних світлових хвиль, а дифракційна картина спостерігається на скінченій віддалі від перешкоди, що викликала дифракцію.

Дифракція на круглому отворі

Нехай сферична хвиля, що поширюється з точкового джерела , зустрічає на своєму шляху екран з круглим отвором (рис. 225). Дифракційну картину спостерігаємо на екраніЕ в точціМ, що лежить на лінії, яка з’єднуєз центром отвору. ЕкранЕ паралельний до площини отвору і знаходиться від нього на відстаніL. Побудуємо на відкритій частині фронту хвилі зони Френеля, що відповідають точціМ. Вигляд дифракційної картини залежить від кількості зон Френеля, які укладаються в отворі.

Якщо в отворі укладається mзон Френеля, то згідно з формулами

,

і

амплітуда результуючих коливань у точціМзалежатиме від парності або не­парностіm.

Якщо кількість mзон Френеля не­парна, то

.

Якщо в отворі укладається парна кількість mзон, то

.

Отже, коли отвір відкриває непарну кількість зон Френеля, то амплітуда в точці Мбуде більша, ніж при вільному поширенні хвилі і у точціМбуде інтерференційний максимум. Якщоm– парне, то у точціМ– інтерференційний мінімум. Амплітуди коливань від двох сусідніх зон практично однакові. Тому

.

В результаті

,

де знак „+” стосується непарної, а знак „–” парної кількості зон Френеля.

Якщо в отворі вкладається одна зона Френеля, то в точці Мамплітуда, тобто вдвоє більша, ніж за відсутності непрозорого екрану з отвором. Якщо в отворі вкладається дві зони Френеля, то їх дія в точціМпрактично ком­пенсована через інтерференцію. Таким чином, дифракційна картина від круглого отвору поблизу точкиМматиме вигляд темних і світлих кілець з центрами в точціМ(якщоm – непарне, то в центрі буде світлий круг (рис. 226), колиm – парне – темний (рис. 227), причому інтенсивністьмаксимумів зменшується з відстанню від центра картини.

При незмінному положенні джерела світла кількість зон mзалежить від діаметра отвору і відстаніL. При зміні діаметра отвору в отворі змінюватиметься і кількість зон Френеля, що вміщуються на відкритій ділянці хвильового фронту. Їх кількість буде змінюватись з парної на непарну і навпаки. Внаслідок цього інтенсивність світла в точціMперіодично то змен­шуватиметься, то збільшуватиметься. Така зміна інтенсивності також спостерігається, якщо екранEпереміщати вздовж лінії.

У випадку, коли діаметр отвору великий, так що , то ніякої дифракційної картини на екрані не буде спостерігатись – світло в цьому випадку поширюється прямолінійно.

Якщо отвір освітлюється не монохроматичним, а білим світлом, то кільця будуть мати кольорове забарвлення, бо кількість зон Френеля, які вкладаються в отворі, залежить від довжини хвилі світла.

Дифракція на диску

Нехай сферична хвиля, яка поширюється від точкового джерела , зустрічає на своєму шляху непрозорий диск. У такому разі закриту диском ділянку фронту хвилі треба виключити з розгляду і будувати зони Френеля потрібно, починаючи з країв диска. На рис. 228 показано побудову цих зон для точкиМекранаЕ, яка лежить навпроти центра диску. Амплітудав точціМвизначається спільною дією всіх відкритих зон, починаючи з першої:

.

Отже, в точці Мзавжди буде інтерференційний максимум, який відповідає половині дії першої відкритої зони Френеля. Центральний максимум оточений концентричними темними і світлими інтерференційними кільцями, що чергуються. Зміна інтенсивності світлаІіз відстаннюrвід точкиMнаведена на рис. 226. Зі збільшенням радіуса диска перша відкрита зона віддаляється відМі збільшується кут, між нормаллю до поверхні цієї зони в якій-небудь її точці і напрямком випромінювання в бік точкиМ. Тому інтенсивність центрального максимуму послаблюється при збільшенні розмірів диска. Якщо радіус диска набагато більший за радіус закритої ним центральної зони Френеля, то за диском буде звичайна тінь з дуже слабкою інтерференційною картиною в її межах.